Постанова 4873 № 910/10670/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" жовтня 2023 р. Справа№ 910/10670/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гаврилюка О.М. суддів: Ткаченка Б.О. Євсікова О.О. розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023, повний текст рішення складено у справі № 910/10670/22 (суддя Смирнова Ю.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до Фізичної особи-підприємця Князєвої Оксани Володимирівни про стягнення 49 116,76 грн,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст рішення місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Князєвої Оксани Володимирівни 49 116,76 грн, з яких 6 540,81 грн 3% річних та 42 575,95 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2010 у справі №3/13 про стягнення заборгованості за договором №218 про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва від 04.05.2007 на загальну суму 19 609,11 грн, право вимоги за якою набуто позивачем за результатами електронного аукціону №UA-PS-2021-07-16-00006-1 від 27.07.2021. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі № 910/10670/22 в позові відмовлено повністю; судові витрати позивача залишено за позивачем. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись із рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі № 910/10670/22; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" задовольнити; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі № 910/10670/22; прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до Фізичної особи-підприємця Князєвої Оксани Володимирівни задовольнити; стягнути з суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Князєвої Оксани Володимирівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 6 540,81 грн 3% річних та 42 575,95 грн інфляційних витрат; судові витрати покласти на відповідача. Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами. На думку скаржника, Господарським судом міста Києва безпідставно залишено поза увагою факт виникнення та існування невиконаних грошових зобов`язань, умовами та порядку виконання його зі сторони відповідача, датами такого виконання, наявністю порушення строків, настання відповідної відповідальності, тощо. Також на думку скаржника, господарський суд першої інстанції за результатами прийняття судового рішення у справі № 910/10670/22 про стягнення донарахованого розміру 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов`язання на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі № 3/13 від 28.01.2010, яке набрало законної сили, прийшовши до власного висновку про нібито невірність обрання розміру порушеного грошового зобов`язання мав можливість та зобов`язаний був здійснити розрахунок/перерахунок позовних вимог, які суд вважає є законними та обгрунтованими. Скаржник зазначає, що лише після прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум, отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання (аналогічна правова позиція викладена в п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Відповідно до протоколу передачі судової справи, справу № 910/10670/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Євсіков О.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі № 910/10670/22. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі № 910/10670/22 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників. 25.04.2023 до Північного апеляційного господарського суду повернулось поштове повернення № 0411638498227, з відміткою "за закінченням терміну зберігання", надіслане на адресу відповідача у справі: 02064, м. Київ, вул. Милославська, буд. 5-Б, кв.

110. Слід зазначити, що вказана вище адреса відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Доказів зміни місця реєстрації ФОП Князєвої Оксани Володимирівни та внесення відповідних даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в порядку ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції надано не було. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20). Оскільки, судом надсилались ухвали суду на адресу боржника, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, усі вони розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи. Крім того, як вбачається із відповіді № 242597 від 26.09.2023 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, стосовно Князєвої Оксани Володимирівни - місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення: статус: припинено; дата запису: 26.02.2021. Однак, якщо боржник фізична особа-підприємець ліквідований, то з позовом про стягнення заборгованості потрібно звертатися не до цивільного суду, а до господарського. Відповідне положення міститься у постанові Великої Палати від 9 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18. Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, перебування суддів у відпустках, тимчасові непрацездатності судді Гаврилюка О.М. А.Г., з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/10670/22 розглядалась протягом розумного строку. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2010 по справі №3/13 позов Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі філіалу "Теплові розподільчі мережі" до Суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Князєвої Оксани Володимирівни задоволено повністю, виселено відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 101,65 кв.м, розташованого на І поверсі будинку АДРЕСА_2 та передати зазначені приміщення за актом приймання-передачі Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго" в особі філіалу "Теплові розподільчі мережі Київенерго", стягнуто з Суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Князєвої Оксани Володимирівни на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі філіалу "Теплові розподільчі мережі" 18700,00 грн основного боргу, 794,54 грн пені, 114,35 грн - 3% річних, 281,09 грн витрат по сплаті держмита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 11.02.2010 на виконання вказаного рішення судом видано відповідний наказ. Постановою державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 12.09.2016 відкрито виконавче провадження №52037272 про примусове виконання наказу №3/13 від 11.02.2010 про стягнення з Суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Князєвої Оксани Володимирівни 20126,20 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 у справі №3/13 замінено у справі позивача та стягувача - Акціонерне товариство "К.Енерго" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс". Постановою Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 30.09.2021 замінено сторону (стягувача) виконавчого провадження №52037272 про примусове виконання наказу №3/13 від 11.02.2010. Постановою Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 06.05.2022 виконавче провадження №52037272 про примусове виконання наказу №3/13 від 11.02.2010 закінчено у зв`язку з його виконанням в повному обсязі. Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання, яке підтверджене рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2010 у справі № 3/13 про стягнення заборгованості за договором № 218 про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва від 04.05.2007 на загальну суму 19 609,11 грн, право вимоги за якою набуто позивачем за результатами електронного аукціону №UA-PS-2021-07-16-00006-1 від 27.07.2021, тому позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 16.03.2010 по 30.10.2022 у розмірі 8 947,28 грн. та інфляційні втрати за період з серпня 2010 року по вересень 2022 року у розмірі 76 213,59 грн. За приписами ч.4 ст.75 Господарського кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2010 у справі № 3/13 позов задоволено повністю, зокрема, стягнуто з Суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Князєвої Оксани Володимирівни на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі філіалу "Теплові розподільчі мережі" 18700,00 грн основного боргу, 794,54 грн пені, 114,35 грн - 3% річних, 281,09 грн витрат по сплаті держмита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього на загальну суму 20125,98 грн. За змістом ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 № 3/13, яка набрала законної сили, відповідно до протоколу проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-07-16-00006-1 від 27.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" визнано переможцем електронного аукціону за лотом №69, за яким відбувався продаж майна в процедурі банкрутства АТ "К.Енерго", порушеного Господарським судом Донецької області у справі №905/1965/19, право вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість, підтверджену документами та/або рішеннями. За наслідками проведеного аукціону між АТ "К.Енерго" в особі арбітражного керуючого ліквідатора Паркулаб В.Г. та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 02.08.2021 підписано акт про придбання майна на аукціоні, яким визначено, що на умовах цивільно-правового правочину, котрий укладено сторонами та на підставі протоколу проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-07-16-00006-1 від 27.07.2021, продавець передає у власність покупцеві наступний об`єкт продажу банкрута - АТ "К.Енерго": лот № 69 - право вимоги за загальногосподарську дебіторську заборгованість, підтверджену первинними документами та/або рішеннями суду АТ "К.Енерго" до осіб, перелік (найменування із ідентифікаційними/ідентифікуючими ознаками/даними) та дат виникнення заборгованостей, а також розмірів/сум відповідних заборгованостей, було розміщено в оголошені про проведення аукціону №UA-PS-2021-07-16-00006-1, в тому числі й оголошення на електронному майданчику через якого покупцем було продано пропозицію - ТОВ "Е-Тендер" (код ЄДРПОУ 39484263)-https://auction.e-tender.ua/#/landLeaseDetails/b39el41f712642cb8a6e461bc08d8327. Підписанням цього акту сторони посвідчили передачу ТОВ "К.Енерго" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" права грошової вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість, підтверджену первинними документами та/або рішеннями суду, на суму 38940309,12 грн. Деталізація змісту та сутності переданого права грошової вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість АТ "К.Енерго" міститься у додатку №1 до протоколу №5 комітету кредиторів АТ "К.Енерго" від 09.04.2021 (справа №905/1965/19), а також у додатку №1 до цього акту про придбання майна на аукціоні. Актом про придбання майна на аукціоні від 02.08.2021 встановлено, що ціна реалізації майна складає 70927,93 грн. Відповідні кошти було сплачено ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №11815 від 02.08.2021. Додатком №1 до акту про придбання майна на аукціоні №UA-PS-2021-07-16-00006-1 по лоту 69, який відбувся 27.07.2021 зазначено, що ТОВ "К.Енерго" передано ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" права грошової вимоги до Суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Князєвої Оксани Володимирівни за рішенням Господарського суду у справі № 3/13. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 № 3/13 змінено позивача та стягувача у справі з Акціонерного товариства "К.Енерго" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс". Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2010 у справі № 3/13 та ухвала Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 у справі № 3/13 мають преюдиціальне значення для розгляду справи №910/10670/22. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі № 910/10670/22, виходячи з наступного. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника заплатити кредиторові певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною 5 ст.11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Це положення спрямоване на захист майнового права та інтересу стягувача (кредитора у зобов`язанні), реальне забезпечення виконання зобов`язань та рішень суду. Оскільки у зв`язку з невиконанням боржником рішення суду та зобов`язання, стягувач (кредитор) зазнає матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та від неправомірного користування належними йому до сплати коштами. Таким чином, застосування ст. 625 ЦК України після винесення рішення суду, спонукає боржника виконати таке рішення, адже сума коштів, що підлягає до стягнення продовжує зростати до моменту фактичного виконання рішення суду і може бути стягнена за бажанням стягувача (кредитора). Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2010 у справі № 3/13, яке набрало законної сили 11.02.2010, було фактично виконано відповідачем у повному обсязі через тривалий період часу з моменту набрання ним законної сили, а саме - 14.02.2022 (згідно виписки банку з рахунку позивача за період з 01.09.2021 по 09.08.2022). Так, у Фізичної особи-підприємця Князєвої Оксани Володимирівни зобов`язання сплатити грошові кошти Акціонерному товариству "К.Енерго" виникло не безпосередньо з рішення суду, а з правочину (договору), зобов`язання за яким були порушені відповідачем. Тобто у первісного кредитора зобов`язання продовжувало існувати безперервно від прострочення грошового зобов`язання і не залежно від судового рішення. Натомість, у позивача право вимоги до боржника виникло виключно з рішення суду, а тому обов`язок боржника щодо оплати присуджених на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі № 3/13 від 28.01.2010 коштів по відношенню до позивача виник з набранням вказаним рішенням законної сили, як наслідок, прострочення боржника за грошовим зобов`язанням по відношенню до позивача мало місце з наступного дня після набрання рішенням законної сили, тобто з 12.02.2010. Як вбачається із матеріалів справи, позивач нараховує 3% річних у період з 11.02.2010 по 13.02.2022 та втрати від інфляції у період з лютого 2010 року по січень 2022 року на загальну суму, яка підлягає стягненню з відповідача за рішенням суду, і включає у наведений розрахунок суму основного боргу, пеню, 3% річних, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Однак, на суми пені та 3% річних, які за своєю суттю є мірою відповідальності відповідача перед кредитором не можуть бути повторно застосовані санкції у вигляді стягнення 3% річних та втрат від інфляції. Крім того 3% річних та інфляційні втрати не можуть бути нараховані на суму державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки вказані суми не є заборгованістю, яка утворилась внаслідок невиконання боржником зобов`язань за договором. Отже, правомірним є нарахування 3% річних та інфляційних втрат виключно на суму основного боргу. Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Як вбачається із долученого позивачем до позовної заяви розрахунку 3% річних та інфляційних втрат є таким, що здійснений без урахування наведеного вище, сум, які стягнуті з відповідача на користь позивача в процесі виконання судового рішення від 28.01.2010 у справі № 3/13, а отже є невірним, у зв`язку з чим, колегією суддів апеляційного господарського суду здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат. Ураховуючи вимоги статей 79, 86 ГПК України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21). Нарахування 3% річних та інфляційних втрат на встановлену рішенням суду заборгованість до складу якої, окрім основного боргу, входять суми 3% річних, не відповідає принципу заборони подвійної цивільно-правової відповідальності (п. 48-50 постанови КГС ВС від 15.11.2019 у справі № 905/1753/18). За змістом частини другою статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, враховуючи, що грошове зобов`язання виникло до ухвалення судового рішення по суті спору та не припинилося внаслідок набрання ним законної сили, нарахування 3% річних та інфляційних, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, належить здійснювати на суму основного боргу, стягнуту цим судовим рішенням до її повної сплати боржником, без урахування стягнутих цим рішенням сум 3% річних, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. (близька за змістом правова позиція викладена у п. 59-62 постанови КГС ВС від 15.11.2019 у справі № 905/1753/18). Положення статей 3, 509, 625 ЦК України, передбачають нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати і 3% річних, нараховані за попередній період, таким чином помилковим є твердження, що під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає не тільки основний борг, а й сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів. Наведену правову позицію також викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №916/2889/13. Таким чином, на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, позивачем доведено наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, натомість, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, а у разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань, у зв`язку із порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань. Здійснивши перерахунок, з урахуванням того, що положення статей 3, 509, 625 ЦК України, передбачають нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на 3% річних, пеню, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з урахуванням часткових сплат, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що арифметично правильними сумами 3% річних та інфляційних втрат, є суми у розмірі 6 046,81 грн та 37 275,60 грн, відповідно, а саме: - з 12.02.2010 до 28.02.2020 із суми 18 700,00 грн - 36 111,34 грн інфляційних втрат та 5 635,89 грн 3% річних; - з 28.02.2020 до 26.11.2021 із суми 7 080,56 грн - 1 057,50 грн інфляційних втрат та 370,24 грн 3% річних; - з 26.11.2021 до 20.12.2021 із суми 6 495,69 грн - 41,68 грн інфляційних втрат та 13,70 грн 3% річних; - з 20.12.2021 до 14.01.2022 із суми 6 737,91 грн - 0,00 грн інфляційних втрат та 13,85 грн 3% річних; - з 14.01.2022 до 02.02.2022 із суми 5 006,39 грн - 65,08 грн інфляційних втрат та 7,82 грн 3% річних; - з 02.02.2022 до 11.02.2022 із суми 4 971,76 грн - 0,00 грн інфляційних втрат та 3,68 грн 3% річних; - з 11.02.2022 до 14.02.2022 із суми 4 895,57 грн - 0,00 грн інфляційних втрат та 1,63 грн 3% річних. Натомість у стягненні 5 300,35 грн інфляційних втрат та 494,00 грн 3% річних належить відмовити. З огляду на вказане вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі № 910/10670/22 та прийняття нового рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з Фізичної особи-підприємця Князєвої Оксани Володимирівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 6 046,81 грн 3% річних та 37 275,60 грн інфляційних втрат. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; (п. 1, 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України). Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1, 3 ч. 1, ч. 2 ст. 277 ГПК України, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі № 910/10670/22 та прийняття нового рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з Фізичної особи-підприємця Князєвої Оксани Володимирівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 6 046,81 грн 3% річних та 37 275,60 грн інфляційних втрат. За змістом пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; апеляційної скарги на рішення суду 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" у своїй позовній заяві було заявлено майнову вимогу про стягнення з відповідача коштів у загальному розмірі 49 116,76 грн, тобто, за звернення до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 3 721,50 грн. В той же час, як вбачається із платіжної інструкції № 601 від 25.02.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" сплачено судовий збір за звернення до Північного апеляційного господарського суду із даною апеляційною скаргою у розмірі 4 026,00 грн. Тобто, при зверненні до суду із даною апеляційною скаргою надмірно сплачено судовий збір у сумі 304,50 грн. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Суд звертає увагу позивача, що останній вправі звернутись до суду з клопотанням про повернення з Державного бюджету України судового збору у розмірі 304,50 грн, проте в цій частині судовий збір не підлягає стягненню з відповідача. Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 244, 267-270, 273, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі № 910/10670/22 скасувати повністю і прийняти нове рішення.

3. Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Князєвої Оксани Володимирівни (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (юридична адреса: 03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315; поштова адреса: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23; код ЄДРПОУ 38039872) 6 046,81 грн 3% річних та 37 275,60 грн інфляційних втрат, 2 481,00 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Князєвої Оксани Володимирівни (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (юридична адреса: 03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315; поштова адреса: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23; код ЄДРПОУ 38039872) 3 282,47 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 910/10670/22 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.М. Гаврилюк Судді Б.О. Ткаченко О.О. Євсіков