Постанова 4873 № 925/1222/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" вересня 2023 р. Справа№ 925/1222/18 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Станіка С.Р. Шаптали Є.Ю. за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В. за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 12.09.2023 розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Румата Груп" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 23.05.2023 (повний текст ухвали складено 29.05.2023) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Румата Груп" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 925/1222/18 (суддя Васянович А.В.) за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Румата Груп" про стягнення 11 694 027,33 грн В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог та рух справи До господарського суду Черкаської області звернулося з позовом акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Румата Груп" про стягнення з відповідача заборгованості за договором фінансового лізингу №4Р16049ЛИ від 01 липня 2016 року в розмірі 11 694 027 грн. 33 коп., а саме: 11 275 343 грн. 00 коп. заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном та 418 684 грн. 33 коп. пені. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.03.2019 у справі №925/1222/18 позов задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Румата Груп" на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 11 275 343,00 грн. заборгованості зі сплати відсоткової винагороди за користування майном, 418 684,33 грн. пені та 175 410,41 грн. судового збору. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Румата Груп" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 12.03.2019 скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2019 повернуто без розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Румата Груп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.03.2019 у справі №925/1222/18. 20.05.2019 Господарським судом Черкаської області видано відповідний наказ, яким наказано стягнути з товариства обмеженою відповідальністю "Румата Груп" на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 11 275 343 грн. 00 коп. заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном та 418 684 грн. 33 коп. пені, 175 410 (сто сімдесят п`ять тисяч чотириста десять гривень 41 коп.) судового збору. Короткий зміст поданої заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню 17.04.2023 до Господарського суду Черкаської області надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "Румата Груп" про визнання наказу Господарського суду Черкаської області від 20 травня 2019 року по справі №925/1222/18 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за договором фінансового лізингу №4Р16049ЛИ від 01 липня 2016 року на суму 2 566 107 грн. 69 коп. Заявник в обгрунтування поданої заяви посилався на те, що підставою для визнання наказу, виданого у справі №925/1222/18, таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення 2 566 107,69 грн. заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном, є подання ним заяви стягувачу про зарахування зустрічних однорідних вимог на наведену суму. Отже, на думку товариства з обмеженою відповідальністю "Румата Груп", зобов`язання на цю суму припинилось на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України. Короткий зміст заперечень проти поданої заяви Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" заперечувало проти поданої заяви посилаючись на те, що заявлені боржником вимоги не є зустрічними. Також, зобов`язання банку, що полягають у поверненні лізингових платежів, сплачених як частина вартості об`єкту лізингу - не існують, а банк не є боржником перед заявником за заявленими до зустрічного зарахування грошовими коштами в розмірі 2 566 107,69 грн. Сума боргу у розмірі 2 566 107,69 грн. підлягає встановленню та доказуванню, оскільки є невизначеною, недоведеною і не є безспірною. Отже, на думку стягувача, відсутні підстави для визнання наказу Господарського суду Черкаської області по справі №925/1222/18 таким, що не підлягає виконанню, в частині примусового стягнення 2 566 107,69 грн. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.05.2023 у справі № 925/1222/18 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Румата Груп" №04-2023 від 17 квітня 2023 року про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - залишено без задоволення. Ухвала Господарського суду Черкаської області від 23.05.2023 у справі № 925/1222/18 мотивована тим, що зобов`язання по сплаті заборгованості за повернення сплачених лізингових платежів, як частини вартості об`єкта лізингу, на яке посилається заявник, - не є безспірним, а відтак, умови застосування зарахування зустрічних однорідних вимог відсутні, оскільки вимога щодо заборгованості може бути об`єктом зарахування за статтею 601 ЦК України лише у випадку її визначеності, доведеності та безспірності. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що заяву боржника про визнання наказу від 20 травня 2019 року у справі №925/1222/18 таким, що не підлягає виконанню, слід залишити без задоволення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Румата Груп" 30.05.2023 (згідно поштового трекера на конверті) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області 23.05.2023 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву та визнати наказ Господарського суду Черкаської області у справі №925/1222/18 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за Договором фінансового лізингу №4Р16049ЛИ від 01 липня 2016 на суму 2 566 107,69 грн. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при постановленні ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, ухвала суду першої інстанції була прийнята при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не враховано, що: - боржником було сплачено на користь стягувача 2 566 107,69 грн. лізингових платежів по договору фінансового лізингу №4Р16049ЛИ від 01 липня 2016, як частину відшкодування вартості предмету лізингу за договором лізингу, що за своєю суттю є оплатою предмету купівлі - продажу (попередня оплата) , який в подальшому лізингодавець зобов`язувався передати лізингоодержувачу у власність; - розірвання договору фінансового лізингу №4Р16049ЛИ від 01.07.2016 та повернення об`єктів лізингу призводить до одночасного розірвання договору купівлі - продажу, як складової частини цього договору лізингу, та надає боржнику право на підставі ст. 693 Цивільного кодексу України, на повернення сплачених ним лізингових платежів у рахунок сплати вартості об`єкту лізингу, як попередньої оплати, а отже, за фактом розірвання договору лізингу і повернення об`єктів лізингу у стягувача (тобто АТ КБ «Приватбанк») виникає заборгованість за договором лізингу на повернення на користь ТОВ «Румата Груп» сплачених останнім лізингових платежів у рахунок сплати вартості об`єкту лізингу на суму 2 566 107,69 грн.; - до спірних правовідносин не підлягають застосуванню приписи ст. 809-1 Цивільного кодексу України; - товариство з обмеженою відповідальністю "Румата Груп" заявило своє право на повернення сплачених лізингових платежів в сумі 2 566 107,69 грн., як попередньої оплати за неотримане ним у майбутньому майно (об`єкт лізингу) за договором фінансового лізингу №4Р16049ЛИ від 01.07.2016 шляхом направлення вимоги про повернення лізингових платежів № 01-2023 від 21.03.2023, докази чого наявні у справі, а стягувачем в силу приписів ст. 530 Цивільного кодексу України не було повернуто боржнику спірну суму в семиденний строк від дня отримання вимоги. Отже, згідно ст. 601 Цивільного кодексу України, товариство з обмеженою відповідальністю "Румата Груп" повідомило АТ КБ «Приватбанк» про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 2 566 107,69 грн. за договірними зобов`язаннями: - грошові зобов`язання ТОВ «Румата Груп» перед АТ КБ «Приватбанк» у розмірі 11 869 437,74 грн. по сплаті заборгованості по оплаті відсоткової винагороди за користування майном та пені; - грошові зобов`язання АТ КБ «Приватбанк» перед ТОВ «Румата Груп» на суму 2 566 107,69 грн. по сплаті заборгованості за повернення сплачених лізингових платежів, як сплату вартості частини об`єкту лізингу; - заява про залік зустрічних однорідних вимог № 02-2023 від 03.04.2023 була направлено ТОВ «Румата Груп» засобами поштового та електронного зв`язку, докази чого наявні у справі; - строк позовної давності щодо вказаних вимог не сплив з огляду на п. 7.9 договору фінансового лізингу №4Р16049ЛИ від 01.07.2016 (яким встановлено строк позовної давності у 15 років). З огляду на викладене, скаржник наголошу, що наявні обумовлені ст. 328 Господарського процесуального кодексу України підстави для визнання наказу господарського суду Черкаської області від 20.05.2019 у справі № 925/1222/18 таким, що не підлягає виконанню в частині, внаслідок відсутності у боржника обов`язку на суму погашеної суми заборгованості - 2 566 107,69 грн. Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги 11.09.2023 засобами електронного зв`язку від АТ КБ «Приватбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом до розгляду у відповідності до приписів ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, у якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін як таку, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Позивач вказував на те, що: - наказ про примусове виконання рішення суду, яке набрало законної сили, і підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню - відсутні; - заявлені ТОВ «Румата Груп» вимоги не є зустрічними та безспірними, а сума у розмірі 2 566 107,69 грн. підлягає доведенню у загальному порядку, про що зокрема, ТОВ «Румата Груп» ініційовано позов у справі № 925/322/23 (в частині спірної сумуи 1 400 000,00 грн.); - ні за умовами договору фінансового лізингу №4Р16049ЛИ від 01.07.2016, ні в силу приписів Закону України «Про фінансовий лізинг» не передбачено право лізингоодржувача вимагати повернення лізингових платежів у випадку розірвання договору лізингу за ініціативою лізингодавця, а розірвання вказаного договору відбулось саме з ініціативи стягувача, що свідчить про відсутність обов`язку банку по поверненню платежу, і відповідно свідчить про відсутність зустрічних та однорідних грошових зобов`язань перед заявником; - зарахування зустрічних однорідних вимог не відбулось, оскільки ТОВ «Румата Груп» не доведено саме існування грошових вимог до АТ КБ «Приватбанк», а заява не відповідає приписам ст.601 Цивільного кодексу України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 925/1222/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1222/18. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Румата Груп" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 23.05.2023 у справі № 925/1222/18. 20.06.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 925/1222/18. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Румата Груп" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 23.05.2023 у справі № 925/1222/18 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків. 12.07.2023 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків з доказами надсилання апеляційної скарги Акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк". Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відрядженні з 08.07.2023 по 16.07.2023 та у відпустці з 17.07.2023. Питання пов`язані з рухом апеляційної скарги вирішується після виходу судді з відпустки (03.08.2023). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Румата Груп" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 23.05.2023, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 12.09.2023. 07.09.2023 та 08.09.2023 на адресу суду надійшло клопотання від Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про проведення судового засідання у справі № 925/1222/18, призначеному на 12.09.2023, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці з 04.09.2023 по 17.09.2023, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 11.09.2023 у справі №925/1222/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 прийнято справу №925/1222/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Румата Груп" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 23.05.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді:Шаптала Є.Ю., Станік С.Р., клопотання Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено, судове засідання по справі № 925/1222/18 у режимі відеоконференції призначено на 12.09.2023. Оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав в умовах запровадженого воєнного стану, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання В судове засідання 12.09.2023 з`явився представник скаржника (відповідача, боржника)- Товариства з обмеженою відповідальністю "Румата Груп", який підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області 23.05.2023 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву та визнати наказ Господарського суду Черкаської області у справі №925/1222/18 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за Договором фінансового лізингу №4Р16049ЛИ від 01 липня 2016 на суму 2 566 107,69 грн. Представник позивача (стягувача) - Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", в судовому засіданні 12.09.2023 приймав участь в режимі відеоконференції та підтримав пояснення викладені у раніше поданому відзиві на апеляційну скаргу, відповідно заперечував проти вимог викладених у апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін як таку, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції До господарського суду Черкаської області звернулося з позовом акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Румата Груп" про стягнення з відповідача заборгованості за договором фінансового лізингу №4Р16049ЛИ від 01 липня 2016 року в розмірі 11 694 027 грн. 33 коп., а саме: 11 275 343 грн. 00 коп. заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном та 418 684 грн. 33 коп. пені. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2019 повернуто без розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Румата Груп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.03.2019 у справі №925/1222/18. 20.05.2019 Господарським судом Черкаської області видано відповідний наказ, яким наказано стягнути з товариства обмеженою відповідальністю "Румата Груп" на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 11 275 343 грн. 00 коп. заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном та 418 684 грн. 33 коп. пені, 175 410 (сто сімдесят п`ять тисяч чотириста десять гривень 41 коп.) судового збору. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.05.2023 у справі № 925/1222/18 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Румата Груп" №04-2023 від 17 квітня 2023 року про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню -залишено без задоволення. Суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі з огляду на наступне. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Пунктом 23 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Згідно з ч. 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Так, в обґрунтування заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, боржник зазначав, що 03.04.2023 ним за заявою про залік зустрічних однорідних вимог №02-2023 частково зменшено свої зобов`язання перед акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" по простроченій заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за договором фінансового лізингу №4Р16049ЛИ від 01.07.2016 на суму 2 566 107 грн. 69 коп. Заяву про залік зустрічних однорідних вимог №02-2023 від 03.04.2023 було направлено на електронну пошту заявника: help@pb.ua та на адресу для кореспонденції: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094, Україна. Заява про залік зустрічних однорідних вимог була направлена банку телекомунікаційними засобами на електронну пошту заявника: help@pb.ua, згідно п. 2 Угоди про використання електронного цифрового підпису, укладеного між сторонами. Таким чином, на думку боржника, обов`язок товариства з обмеженою відповідальністю "Румата Груп" перед акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" зі сплати простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном, про що була зазначено у наказі Господарського суду Черкаської області про примусове виконання рішення від 12.03.2019 у справі № 925/1222/18, припинився на суму 2 566 107 грн. 69 коп., що є підставою для визнання наказу в цій частині таким, що не підлягає виконанню на підставі ст. 328 Господарського процесуального кодексу України. В свою чергу, судом апеляційної інстанції враховано, що рішенням Господарського суду Черкаської області у даній справі від 12.03.2019 було встановлено, що: - 01.07.2016 між публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк") (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Румата Груп" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №4Р16049ЛИ; - відповідно до умов пункту 1.1. договору фінансового лізингу, банк є власником нерухомого майна, яке зазначено у додатку №1 до договору. Банк зобов`язався передати лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач - прийняти майно від банку в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу; - в подальшому сторони 01.07.2016, 07.07.2016, 29.07.2016, 05.08.2016, 22.08.2016 та 03.11.2016 укладали додаткові угоди до договору фінансового лізингу. Правовідносини учасників спору виникли саме з договору фінансового лізингу. Згідно ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (в редакції закону чинного на момент укладання договору), фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Крім того, рішенням Господарського суду Черкаської області у даній справі від 12.03.2019 було встановлено, що умовами договору фінансового лізингу №4Р16049ЛИ від 01.07.2016 було передбачено передачу у лізинг майна, яке перебуває у власності лізингодавця, тобто прямий лізинг. За своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу або договору поставки. Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Звертаючись до суду першої інстанції з позовом, акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" просило стягнути з товариства обмеженою відповідальністю "Румата Груп" заборгованість за договором фінансового лізингу №4Р16049ЛИ від 01.07.2016 в розмірі 11 694 027 грн. 33 коп. (11 275 343 грн. 00 коп. - відсоткова винагорода за користування майном та 418 684 грн. 33 коп. - пеня за порушення строків плати відсоткової винагороди). Також, судом першої інстанції під час розгляду спору по стуі встановлено, що : - відповідно до акту прийому - передачі майна від 01 липня 2016 року лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у строкове платне володіння та користування нерухоме майно, вказане у акті ; -на дату укладання договору фінансового лізингу вартість майна становила 279 705 738 грн. 00 коп.; - відповідно до п. 6.2.11. договору (з урахуванням умов додаткової угоди від 29 липня 2016 року), лізингоодержувач зобов`язався сплачувати банку: винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)"; лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна); відсоткову винагороду за користування майном; інші витрати банка, безпосередньо пов`язані з цим договором; - договір передбачав, як сплату лізингових платежів, що відшкодовували частину вартості майна так і відсоткову винагороду за користування майном та інші витрати банку; - пунктом 6.2.8. договору, на лізингоодержувача було покладено обов`язок не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього договору; - розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються додатком №2 (п. 2.1. договору); - відповідно до п. 2.3.2. договору, лізингоодержувач сплачує банку відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, який зазначений в додатку №2; - починаючи з 07.11.2016 лізингоодержувач сплачує відсоткову винагороду за ставкою 10,5% річних, що було узгоджено сторонами у додатковій угоді від 03.11.2016; - графіком лізингових платежів (в редакції від 05.08.2016) передбачена сплата лізингових платежів 25.07.2016, 25.08.2016, в подальшому щомісяця з 25.07.2017 до 2.06.202; - відповідач за весь час дії договору сплатив лише два лізингові платежі: 25.07.2016 в розмірі 233 088 грн. 12 коп. та 23.08.2016 в розмірі 2 333 019 грн. 57 коп., що підтверджується банківською випискою; - в подальшому, лізингові платежі відповідачем не сплачувалися. - відповідач допустив порушення строків сплати відсоткової винагороди за користування майном; - у випадку розірвання цього договору, майно повинне бути повернуте лізингоодержувачем у термін розірвання, по акту прийому-передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу (п. 8.3. договору); - у зв`язку з тим, що відповідач прострочив сплату лізингових платежів більше ніж на 30 днів, а також порушив строки сплати відсоткової винагороди, позивачем було направлено відповідачу повідомлення від 31 травня 2017 року про розірвання договору фінансового лізингу, яке було вручене відповідачу 06.06.2017; - зазначеним повідомленням позивач проінформував відповідача про розірвання договору з 15.06.2017, а також запропонував сплатити наявну заборгованість та передати майно по акту прийому-передачі; - 15.06.2017 сторони підписали акт прийому-передачі майна, відповідно до якого лізингоодержувач передав, а банк прийняв майно, яке було предметом договору фінансового лізингу №4Р16049ЛИ від 01.07.2016; - водночас, жодної сплати заборгованості за договором, відповідач не здійснив; - оскільки лізингове майно було повернуто позивачу 15.06.2017, відповідча зобов`язаний сплатити відсоткову винагороду за користування майном за період з 01.07.2016 до 15.06.2017 в розмірі 11 275 343 грн. 00 коп. Як встановив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, з 15.06.2017 договір є розірваним, і з моменту розірвання договору лізингу зобов`язання лізингодавця щодо передачі об`єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов`язання щодо відшкодування вартості цього об`єкта. При цьому, суд першої інстанції врахував, що лізингові платежі містили в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу. 20.05.2019 Господарським судом Черкаської області було видано наказ на примусове виконання судового рішення по даній справі. 03.04.2023 товариство з обмеженою відповідальністю "Румата Груп" надіслало заяву про залік зустрічних однорідних вимог №02-2023 на електронну пошту банку: help@pb.ua та на адресу для кореспонденції: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094, Україна. У вищевказаній заяві боржник зазначив, що за час дії договору фінансового лізингу №4Р16049ЛИ останній сплатив два лізингові платежі: 25 липня 2016 року в розмірі 233 088 грн. 12 коп. та 23 серпня 2016 року в розмірі 2 333 019 грн. 57 коп. на загальну суму 2 566 107 грн. 69 коп., а тому боржник повідомив банк про припинення зобов`язання на вказану суму шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, боржник вважає, що його зобов`язання з виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 20.05.2019 припинилися 03.04.2023 на суму 2 566 107 грн. 69 коп. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, з урахуванням ст. 601 Цивільного кодексу України. Відповідно до частин першої - третьої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Отже, заява боржника про зарахування зустрічних однорідних вимог, у відповідності до ч. 3 ст. 202 Цивільного кодексу України, є одностороннім правочином. З огляду на приписи ст.ст. 202, 203 Цивільного кодексу України, заява однієї з сторін про зарахування зустрічних вимог повинна відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила, може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, але лише за умови, що така заборгованість є безспірною, наприклад, встановленою рішенням суду тощо. У випадку, коли такі вимоги не є безспірними, відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону. Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Згідно з ст. 601 Цивільного кодексу України, зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто одночасна участь сторін у двох зобов`язаннях і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому зобов`язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі); настання строку виконання зобов`язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент; ясність вимог-відсутність спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання; звернення з заявою однієї сторони до іншої. Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами. Зарахування зустрічних однорідних вимог може здійснюватись за заявою однієї зі сторін. Разом з цим, відповідно до принципів цивільного та господарського законодавства, інша сторона має право заперечити проти заявленої вимоги про залік, і в такому випадку залік не відбувається. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є їх безспірність, тобто відсутність спору щодо них. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої із умов виключає проведення зарахування у добровільному порядку. Відповідно до ст. 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 41) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом. Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 Господарського кодексу України, статтею 601 Цивільного кодексу України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду уточнив висновки щодо поняття зустрічних однорідних вимог наступним чином. Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором. За дотримання умов, передбачених ст. 601 Цивільного кодексу України, та відсутності заборон, передбачених ст. 602 Цивільного кодексу України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним. Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог. Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника. Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення. При цьому, судом апеляційної інстанції також враховано правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22 січня 2021 року зі справи №910/11116/19. Відповідно до приписів частин 1, 2, 4 статті 328 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом. Згідно з приписами статті 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом та підлягає виконанню у порядку, що встановлений Господарським процесуальним кодексом України. У межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. У відповідності до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Названий закон не містить заборони щодо можливості виконання судового рішення шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог. Також не містять обмежень щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення стаття 203 Господарського кодексу України і стаття 602 Цивільного кодексу України. Отже, виконання наказу господарського суду може здійснюватися у будь-який передбачений чинним законодавством спосіб, або у спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства, в тому числі - шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, встановлених ст. 601 Цивільного кодексу України, та відсутності обставин, встановлених ст. 602 Цивільного кодексу України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається. Згідно ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Умови договору не передбачали зобов`язання банку повернути раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі (суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу), в разі розірвання (припинення) договору. При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Румата Груп" зверталося до Господарського суду міста Києва (справа №910/2117/19) про визнання недійсним договору фінансового лізингу №4Р16049ЛИ від 01 липня 2016 року, і однією з підстав визнання договору недійсним, боржник вважав відсутність обов`язку банку щодо повернення лізингових платежів у разі дострокового розірвання договору з ініціативи банку, що є несправедливою умовою договору. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 у позові відмовлено повністю, а постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 вказане рішення залишено без змін. Отже, належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна. Проте, в силу особливостей регулювання правовідносин лізингу договором та законом в даному випадку право власності на раніше передане в лізинг майно після розірвання договору залишилося за лізингодавцем. Лізингодавець не може одночасно вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів). Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж. При цьому судом враховано відповідні висновки, що наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19. Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. У постанові від 15 січня 2021 року зі справи №904/2357/20 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначено, що на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем як лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж. Лізингові платежі, сплачені позивачем, як частина відшкодування вартості предметів лізингу, за своєю суттю є оплата предмету купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов`язувався передати лізингоодержувачу у власність. Положення частини другої ст. 693 Цивільного кодексу України містять імперативну норму щодо права покупця вимагати повернення сплачених коштів у разі не передання у власність товару. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 виходила з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). До того ж зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Отже, як вірно враховано судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, після розгляду Верховним Судом справи №904/2357/20, частину сьому статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" викладено у редакції Закону України від 14 грудня 2021 року №1953-IX, а саме: лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу, крім випадків, якщо одностороння відмова від договору фінансового лізингу або його розірвання здійснюються до моменту передачі об`єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу. Лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача заборгованість із сплати лізингових платежів на дату розірвання договору, неустойку (штраф, пеню), документально підтверджені витрати, у тому числі на оплату ремонту, відшкодування витрат на ремонт об`єкта фінансового лізингу та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов`язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства, у тому числі витрати, понесені лізингодавцем у зв`язку із вчиненням виконавчого напису нотаріусом. В свою чергу, 11.02.2022 набрав чинності Закон України №1953-IX "Про фінансові послуги та фінансові компанії" від 14.12.2021. Згідно ст. 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Стаття 693 Цивільного кодексу України не встановлює строку повернення продавцем сплачених покупцем коштів у разі не передання у власність товару. Як вірно встановив суд першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, 24.03.2023 товариством з обмеженою відповідальністю "Румата Груп" було направлено банку вимогу про повернення лізингових платежів, в якій боржник просив банк в семиденний строк з моменту отримання даної вимоги повернути лізингові платежі в сумі 2 566 107 грн. 69 коп., і відповідну вимогу було направлено на електронну пошту банку: help@pb.ua та на адресу для кореспонденції: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094, Україна. Отже, обов`язок у банку з повернення попередньої оплати виник після набрання чинності Закону України №1953-IX "Про фінансові послуги та фінансові компанії" від 14 грудня 2021 року, яким, як вже зазначалося вище частину сьому ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" було викладено в новій редакції. Враховуючи імперативні приписи ст. 129-1 Конституції України, ст.ст. 18, 326 ГПК України щодо обов`язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення ст. 328 ГПК України визначають можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №305/2082/14-ц, зазначалось, що спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, а за об`єктивним закріпленням такого виду заборгованості у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку і на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Враховуючи викладене, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зобов`язання по сплаті заборгованості за повернення сплачених лізингових платежів, як частини вартості об`єкта лізингу, на яке посилається заявник, не є безспірним, а відтак, умови застосування зарахування зустрічних однорідних вимог відсутні, оскільки вимога щодо заборгованості може бути об`єктом зарахування за статтею 601 Цивільного кодексу України лише у випадку її визначеності, доведеності та безспірності. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом зобов`язального права та на підставі системного аналізу Закону України "Про виконавче провадження", приписів Цивільного та Господарського кодексів України вбачається, що взаємозалік зустрічних однорідних вимог, на який посилається боржник, як на підставу визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, за заявою однієї із сторін на стадії виконання рішення суду, може здійснюватися лише у разі згоди на це іншої сторони шляхом підписання між ними мирової угоди та затвердження її в порядку, визначеному статтею 330 Господарського процесуального кодексу України. Чинне законодавство не передбачає іншого примусового виконання рішення суду, ніж шляхом вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні. Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - є правом суду в силу приписів ст. 328 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами стягувача про те, що заявлені ТОВ «Румата Груп» вимоги не є зустрічними та безспірними, а сума у розмірі 2 566 107,69 грн. підлягає доведенню у загальному порядку, про що зокрема, ТОВ «Румата Груп» ініційовано позов у справі № 925/322/23 про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ТОВ "Румата груп" сплачених ним лізингових платежів в рахунок сплати вартості об`єкту лізингу за Договором фінансового лізингу №4Р16049ЛИ від 01.07.2016 у розмірі 1 400 000,00 грн. та суми сплаченого судового збору, у зв`язку з чим обумовлені ст. 601 Цивільного кодексу України підстави для відповідного зарахування у даному провадженні № 925/1222/18 - відсутні. Крім того, доводи скаржника про те, що строк позовної давності щодо вказаних вимог не сплив з огляду на п. 7.9 договору фінансового лізингу №4Р16049ЛИ від 01.07.2016 (яким встановлено строк позовної давності у 15 років) - судом апеляційної інстанції не підлягають врахуванню з огляду на те, що в межах розгляду поданої заяви строк позовної давності не підлягає дослідженню з огляду на приписи ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України. Інші доводи, обгрунтування та посилання учасників справи судом апеляційної інстанції досліджені, проте, не є такими, що спростовують висновки суду першої інстанції під час розгляду відповідної заяви в порядку ст. 328 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з чим в задоволенні заяви належить відмовити повністю з мотивів безпідставності та необґрунтованості вимог. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, ухвала суду першої інстанції постановлена з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали Господарського суду Черкаської області від 23.05.2023 у справі № 925/1222/18, за наведених скаржником доводів та обгрунтувань. Розподіл судових витрат Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,- ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Румата Груп" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 23.05.2023 у справі №925/1222/18 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 23.05.2023 у справі №925/1222/18 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи № 925/1222/18 повернути до Господарського суду Черкаської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Дата складання повного тексту постанови 22.09.2023. Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді С.Р. Станік Є.Ю. Шаптала