Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/6702/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2023 р.Справа № 440/6702/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Бартош Н.С. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Шаповал В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2022, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, повний текст складено 18.10.22 по справі № 440/6702/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, визнання дій протиправними, зупинення виконавчого провадження, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Полтавській області, в якому просить суд про: визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ2979/154/АВ/П/ТД-ФС від 14.01.2019 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 500760,00 грн; визнання протиправними дій Управління Держпраці у Полтавській області по здійсненню інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за відповідним актом №ПЛ2979/154/АВ; стягнути на користь позивача за рахунок відповідача судові витрати. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2022 року у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2022 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 був суб`єктом мікропідприємництва із зареєтрованим місцезнаходженням за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 , тобто, саме це фактична і юридична адреса ФОП ОСОБА_1 , але на неї контролюючий орган не надсилав документи під час даного інспекційного відвідування та їх розгляду, тому позивачу про це не було відомо. Вказує, що позивач не допускав до роботи без належного оформлення трудових відносин чотирьох працівників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Також, ФОП ОСОБА_1 не уповноважував ОСОБА_2 на його представництво і не підписував їй довіреність та договори цивільно-правового характеру, які остання надала відповідачу. Поряд з цим, ОСОБА_2 не повідомила позивача про інспекційне відвідування за адресою: АДРЕСА_2 , та складені відповідачем документи. Стверджує, що ОСОБА_6 не надавала пояснень відповідачу та не підтверджувала факт неофіційного працевлаштування щодо себе та інших осіб, та згодом повідомила позивачу, що акт інспекційного відвідування складався 08.01.2019 року, вже поза встановленим строком його проведення у два робочі дні, чим порушено п.10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 року. Зауважує, що судом неправильно вирішене питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, необґрунтовано відмовлено у призначенні почеркознавчої експертизи та винесено неправосудне рішення у справі на підставі неналежно оформлених, суперечливих і недопустимих доказів та з порушенням права на захист позивача. Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином. Представником позивача через систему "Електронний суд" подано до суду клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи на іншу дату, обґрунтоване активними бойовими діями й чисельними оголошеннями «Повітряної тривоги», відсутністю належних укриттів, а також, ускладненим транспортним сполученням та перебоями інтернет зв`язку на території Донецької області, де проживає представник позивача, та в місті Запоріжжі, де мешкає позивач. Колегія суддів не задовольняє клопотання про відкладення розгляду справи, вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність у судовому засіданні позивача та його представника, оскільки явка сторін в судове засідання судом обов`язковою не визнавалася, сторони не позбавлені були права подати додатково письмові пояснення по суті справи або повідомити про наявність інших доказів, які не були раніше подані до суду, якщо б вважала це за необхідне. Крім того, представник позивача 02.10.2023 року в приміщенні суду ознайомився з матеріалами справи, що спростовує його доводи про необхідність перенесення розгляду справи, зокрема, у зв`язку з не ознайомленням з витребуваними судом у відповідача матеріалами. Одночасно, колегія суддів зазначає, що подане до суду клопотання не містить в собі доказів відсутності у останнього технічної можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що свідчить про необґрунтованість поданого до суду клопотання. Відтак, у суду на даний час відсутні підстави для відкладення розгляду справи на іншу дату. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 13.12.2017, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21030000000095231 (а.с.29, 30). Відповідно до наказу Управління Держпраці у Полтавській області від 04.01.2019 №4П (а.с.27), направлення на проведення заходу державного контролю від 04.01.2019 №11 (а.с.28), посадовими особами Управління Держпраці у Полтавській області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 на предмет додержання ним вимог законодавства про працю, за результатами якого складено акт від 08.01.2019 №ПЛ2979/154/АВ (а.с.58-61). В розділі "ІІІ Опис виявлених порушень" акту інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 08.01.2019 №ПЛ2979/154/АВ зазначено наступне: "04.01.2019 об 11 годині 29 хвилин, що зафіксовано засобами відеотехніки, в складі магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_1 , встановлено наступне: в магазині з режимом роботи щоденно з 08 години до 18 години працює чотири працівника (згідно наданих договорів). На початок відвідування 04.01.2019 в магазині знаходилася адміністратор ОСОБА_2 та продавець ОСОБА_5 . На прохання надати документи, що засвідчують факт укладення трудових відносин, ОСОБА_2 надано договори про надання послуг, укладені між ФОП ОСОБА_1 та: громадянкою ОСОБА_3 (договір без номера від 25.12.2018, термін дії з 25.12.2018 по 24.01.2019); громадянкою ОСОБА_4 (договір без номера від 25.12.2018, термін дії з 25.12.2018 по 24.01.2019); громадянкою ОСОБА_5 (договір без номера від 02.01.2019, термін дії з 02.01.2019 по 31.01.2019); громадянкою ОСОБА_2 договір без номера від 02.01.2019, термін дії з 02.01.2019 по 31.01.2019). Пунктом 1.1 вище перелічених договорів передбачено надання послуг Замовнику по підбору непродовольчих товарів потенційним покупцям Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти і своєчасно оплатити надані Виконавцем послуги. При цьому замовник, згідно п.1.4 вказаних договорів, має право зробити вмотивоване зауваження стосовно якості надання послуг. Відповідні зауваження повинні оформлятися актом з вказанням на необхідність усунення недоліків та термінів їх усунення Виконавцем. Одночасно, відповідно до п.6.1, вказаних договорів, Виконавець несе повну відповідальність за дотримання правил пожежної безпеки, дотримання санітарно-гігієнічних правил та вимог, виконання встановлених норм, правил та вимог по техніці безпеки, а також дотримання законодавства по охороні праці. Згідно з п.6.4 перелічених договорів, Замовник не несе відповідальності за дії Виконавця, за дотримання ним вимог трудового законодавства, вимог по охороні праці, правил пожежної безпеки, техніки безпеки, санітарно-гігієнічних вимог та правил. Згідно п.4.3 договорів за не забезпечення збереження матеріальних цінностей Замовника, у відношенні яких Виконавцем надаються послуги, Виконавець несе відповідальність у розмірі недостачі, якщо не доведе, що нестача виникла не з його вини. В ході інспекційного відвідування адміністратор ОСОБА_2 надати письмове пояснення щодо режиму роботи відмовилася, проте усно повідомила, що працівники працюють згідно графіку роботи на сорокагодинному робочому тижні. Одночасно надати графік роботи адміністратор відмовився. В ході інспекційного відвідування 08.01.2019 ОСОБА_2 , діючою за дорученням №04/1Д від 04.01.2019, надано повідомлення про прийняття працівника на роботу сформоване у страхувальника 08.01.2019, яке свідчить, що згідно наказу №2 від 08.01.2019 громадянку ОСОБА_2 прийнято на роботу з 09.01.2019 та згідно наказу №3 від 08.01.2019 прийнято на роботу громадянку ОСОБА_3 з 09.01.2019. Відомості щодо прийняття на роботу відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в ході інспекційного відвідування не надано. Вказане засвідчує фактичний допуск працівників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 до роботи без належного оформлення трудових відносин". 08.01.2019 Управлінням Держпраці у Полтавській області винесено припис про усунення виявлених порушень №ПЛ2979/154/АВ/П, яким ФОП ОСОБА_1 зобов`язано забезпечити дотримання вимог законодавства в частині укладання трудових відносин стосовно гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_4 (а.с. 62). 08.01.2019 відповідачем винесено рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ПЛ2979/154/АВ/П/ТД (а.с.63), яким призначено розгляд справи про накладення штрафу на 14.01.2019. Копію вказаного рішення отримано 08.01.2019 (а.с.64). 14.01.2019, першим заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області Масленко О.І., за наслідками розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акту інспекційного відвідування від 08.01.2019 №ПЛ2979/154/АВ, прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 14.01.2019 №ПЛ2979/154/АВ/П/ТД-ФС за фактом порушення позивачем частини 3 статті 24 КЗпП України, якою вирішено накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 500760,00 грн (а.с. 65, 66). Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ2979/154/АВ/П/ТД-ФС від 14.01.2019 надіслана позивачеві, однак, конверт повернуто без вручення (а.с.67-69). Позивач, вважаючи постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ2979/154/АВ/П/ТД-ФС від 14.01.2019 протиправною, звернувся з цим позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Управлінням Держпраці у Полтавській області, як суб`єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладає обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, доведено обґрунтованість та правомірність оскаржуваної постанови. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України. Відповідно до ч.1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі по тексту КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи. Згідно з ч.1 ст.265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. За пп.5 п.4 Положення про Управління Держпраці у Полтавській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 року №84, Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Згідно з пп.3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 (чинного на момент призначення та проведення інспекційного відвідування), інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту. Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги, що передбачено у пп.1, пп.2 п.11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. За матеріалами справи, відповідно до наказу від 04.01.2019 року №4П та направлення від 04.01.2019 року №11 з 04.01.2019 року по 08.01.2019 року інспектором праці Управління Держпраці у Полтавській області проведено інспекційне відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин. За п.8, п.9 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню. Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. Так, під час виходу 04.01.2019 інспектора праці за місцем здійснення діяльності позивача АДРЕСА_2 , склад-магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", в ньому знаходилася адміністратор ОСОБА_2 та продавець ОСОБА_5 . Вказане підтверджується відеозаписом інспекційного відвідування, що наявний в матеріалах справи (а.с.32). Інспектор представилась, пред`явила службове посвідчення, повідомила мету відвідування та надала копію направлення ОСОБА_2 уповноваженій особі позивача, що підтверджується довіреністю та підписом на копії направлення (а.с.28, 33). Під час інспекційного відвідування ОСОБА_2 повідомила, що працівники працюють згідно графіку роботи на сорокагодинному робочому тижні. На прохання надати документи, що засвідчують факт укладення трудових відносин, ОСОБА_2 надано копії чотирьох договорів про надання послуг між позивачем та громадянками: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 : від 25.12.2018 № б/н, від 25.12.2018 № б/н, від 02.01.2019 № б/н та від 02.01.2019 №б/н (а.с.34-41). Відповідно до ч.1, ч.2 ст.21 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що вказано у ч.1, ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України. Абзацом 1 постановляючої частини постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором. Матеріалами справи підтверджено, що у п.1.1. договорів від 25.12.2018 № б/н, від 25.12.2018 № б/н, від 02.01.2019 № б/н та від 02.01.2019 №б/н вказано не об`єм послуг чи конкретний результат послуг, а процес праці продавця непродовольчих товарів «підбір непродовольчих товарів потенційним покупцям», тобто виконання дорученої роботодавцем роботи (трудова функція). Робота відповідає кваліфікаційним характеристикам професії (посади) продавець непродовольчих товарів, визначеної у Класифікаторі професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 року №

327. При цьому, з договорів не вбачається, що громадянки є підприємцями. Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах (47.71) основний вид економічної діяльності саме позивача, що зазначено у виписці з ЄДРПОУ (а.с.29, 30). Також, з п.2.1.1. даних договорів вбачається, що саме позивач забезпечує матеріалами (товаром) працівників: «матеріальних цінностей Замовника». У п.4.3. договорів містяться положення про відповідальність у разі нестачі матеріальних цінностей. У п.6.2. договорів передбачено дотримання вимог з охорони праці. У даних договорах відсутні номери розрахункових рахунків громадян для отримання оплати. Більше того, у п.6.8. договорів між позивачем та громадянками ОСОБА_4 і ОСОБА_3 : від 25.12.2018 року № б/н, від 25.12.2018 року вказано про можливість укладення трудових договорів після спливу строків дії даних договорів, що також свідчить про наявність саме трудових відносин. Колегія суддів враховує, що цивільно-правові договори: від 25.12.2018 № б/н, від 25.12.2018 № б/н, від 02.01.2019 № б/н та від 02.01.2019 №б/н мають ознаки, притаманні саме трудовим відносинам, у тому числі передбачається інтеграція працівників в організаційну структуру позивача, об`єднаних спільною метою і процесом роботи. Доводи позивача про те, що громадянки не працювали, спростовується, у тому числі, наявністю 04.01.2019 на робочих місцях у складі - магазині позивача адміністратора ОСОБА_2 та продавця ОСОБА_5 . Обставини інспекційного відвідування, відеозапис заходу державного контролю, свідчать про те, що позивачем допущено до роботи працівників: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлень центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, суд погоджується з доводами відповідача щодо порушення позивачем ст.21, ст.24 КЗпП України, абз.1 постановляючої частини постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу". В ході інспекційного відвідування 08.01.2019 ОСОБА_2 надано повідомлення про прийняття працівника на роботу (а.с. 56, 57), сформоване у позивача 08.01.2019, про прийняття на роботу громадянки ОСОБА_2 згідно наказу від 08.01.2019 №2 з 09.01.2019 та прийняття на роботу громадянки ОСОБА_3 згідно наказу від 08.01.2019 №3 з 09.01.2019. Дана обставина також свідчить про наявність саме трудових відносин між позивачем та вищезазначеними громадянками. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, що передбачено у абз.1, абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). У відповідності до п.3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Керівником Управління Держпраці у Полтавській області 08.01.2019 прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ПЛ2979/154/АВ/П/ТД (а.с.63). Відповідно до п.4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. Згідно п.6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивача 08.01.2019 повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу, призначений на 14.01.2019 о 14 год. 10 хв., що підтверджується підписом уповноваженої особи позивача - Заліської Наталії Олександрівни про отримання повідомлення (а.с.64). Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, що визначено у п.2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість. За статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" у 2019 році мінімальна заробітна плата з 1 січня 4173 гривні 00 копійок. Таким чином, штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за чотири працівника, стосовно яких скоєно порушення, складає: 4173 грн. х 30 х 4 = 500760 (п`ятсот тисяч сімсот шістдесят) гривень 00 копійок. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач правомірно наклав на ФОП ОСОБА_1 штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, у сумі 500760,00 грн. Отже, постанова Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу №ПЛ2979/154/АВ/П/ТД-ФС від 14.01.2019 прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством, обґрунтовано, з урахуванням істотних обставин. Посилання апеляційної скарги позивача на те, що ОСОБА_1 був суб`єктом мікропідприємництва із зареєтрованим місцезнаходженням за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 , тобто, саме це фактична і юридична адреса ФОП ОСОБА_1 , але на неї контролюючий орган не надсилав документи під час даного інспекційного відвідування та їх розгляду, тому позивачу про це не було відомо, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені документи отримувала ОСОБА_2 уповноважена особа позивача, що підтверджується довіреністю та підписом на копії направлення (а.с. 28, 33). Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що акт інспекційного відвідування складався 08.01.2019 року, тобто, поза встановленим строком його проведення у два робочі дні, чим порушено п.10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 року, то колегія суддів вказує на таке. Пунктом 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295, передбачено, що тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів. Направленням на проведення заходу державного контролю від 04.01.2019 року №11 підтверджено, що термін проведення інспекційного відвідування встановлено відповідачем з 04.01.2019 року по 08.01.2019 року. За результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 на предмет додержання ним вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, проведеного 04.01.2019 року, відповідачем складено акт від 08.01.2019 №ПЛ2979/154/АВ. Враховуючи, що 05.01.2019 року та 06.01.2019 року були вихідними днями, 07.01.2019 року святковим днем, а інспекційне відвідування проведено 04.01.2019 року (перший робочий день), за наслідками якого 08.01.2019 року (другий робочий день) складено акт, на підставі якого в подальшому прийняті припис про усунення позивачем порушень та постанова про стягнення штрафу з позивача, колегія суддів вважає, що відповідачем дотримано строк проведення перевірки та складено акт у визначений чинним законодавством строк. Отже, доводи апеляційної скарги позивача про порушення строку інспекційного відвідування, а саме складання акту поза встановленим п.10 Порядку №295 строком його проведення у два робочі дні, є помилковими. Разом з тим, щодо посилання апелянта на ймовірні виправлення в копії відповідного направлення дати його винесення і вручення примірника, то колегія суддів вказує на таке. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2023 року витребувано в Управління Держпраці у Полтавській області належним чином завірений журнал реєстрації направлень на здійснення заходів державного нагляду (контролю) посадовими особами управління, з крайніми датами документів: 01 січня 2019 року - 05 січня 2019 року, та письмові пояснення щодо виправлень в направленні на здійснення заходу державного контролю від 04.01.2019 №11. На запит суду, відповідачем надано завірену копію журналу реєстрації направлень на здійснення заходів державного нагляду (контролю) посадовими особами з крайніми датами документів: 01 січня 2019 року - 05 січня 2019 року, та вказано, що у зв`язку з великим навантаженням на головних державних інспекторів та початком року допущено технічну помилку в направленні на проведення державного контролю у діяльності ФОП ОСОБА_1 , тому правильну дату направлення слід вважати 04.01.2019, а захід державного нагляду (контролю) проведений в проміжок часу 04.01.2019 - 08.01.2019. Також зазначено, що ті ж виправлення стосуються і особи, яка отримала 04.01.2019 один екземпляр направлення на проведення заходу державного контролю, а саме представника згідно довіреності №04/1Д Залеської Н.О. Так, зі змісту копії журналу реєстрації направлень на здійснення заходів державного нагляду (контролю) посадовими особами з крайніми датами документів: 01 січня 2019 року - 05 січня 2019 року, вбачається, що направлення на проведення заходу державного контролю датується 04.01.2019 року. З урахуванням наведеного, посилання апелянта на ймовірні виправлення в копії направлення дати його винесення і вручення примірника не впливають на спірні правовідносини, оскільки матеріалами справи підтверджено дотримання відповідачем порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Колегія суддів враховує, що технічні помилки та описки не можуть слугувати достатньою підставою для визнання невірними висновків інспекційного відвідування про виявлені порушення та скасування постанови про накладення штрафу. Доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку з необґрунтованою відмовою у призначенні почеркознавчої експертизи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивач не заперечує факт надання ОСОБА_2 довіреності та факт укладення договорів цивільно-правового характеру, а лише просить встановити справжність його підпису на даних документах. При цьому, посилання позивача жодним чином не спростовують висновок суду першої інстанції про підтвердження факту допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Відмовляючи в задоволенні відповідного клопотання, суд першої інстанції правомірно вказав, що наявні в матеріалах справи письмові докази є достатніми для розгляду справи та прийняття відповідного рішення по справі, а тому відсутні обґрунтовані підстави щодо необхідності та можливості призначення почеркознавчої експертизи. Стосовно посилань апелянта на неправильне вирішення судом першої інстанції питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, то колегія суддів зазначає наступне. Частиною 1 ст.12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Згідно з ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Пунктом 10 ч.6 ст.12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Враховуючи характер спірних правовідносин, склад учасників та предмет доказування, що не вимагають проведення підготовчого провадження для повного та всебічного встановлення її обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що дана справа є незначної складності, не підпадає під винятки, передбачені ч.4 ст.257 КАС України, а тому відповідно до п.10 ч.6 ст.12 цього ж Кодексу може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження). Відтак, колегія суддів дійшла висновку про дотримання судом першої інстанції під час розгляду справи норм процесуального права. Таким чином, розглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2022 по справі № 440/6702/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 10.10.2023 року