Постанова 4852 № 160/3623/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 вересня 2023 року м. Дніпросправа № 160/3623/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі №160/3623/23 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 24 лютого 2023 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні 15.05.2020, відповідно до приписів ст. 117 Кодексу законів про працю України; - зобов`язати Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні, у відповідності до приписів ст. 117 Кодексу законів про працю України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» за шість місяців починаючи з 15.05.2020. Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо не повного розрахунку при звільненні, а саме не виплата вихідної допомоги при звільненні. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 р. у справі № 160/3623/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Судом встановлено, що позивач працював в органах прокуратури до 14.05.20220. Під час звільнення позивачу не виплачено вихідну допомогу. Зазначену вихідну допомогу нараховано та виплачено позивачу лише на виконання судового рішення 25.01.2023. Середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні позивачу не виплачено через відсутність коштів, що й обумовило звернення останнього до суду. Судом першої інстанції досліджено встановлені по справі обставини, та зроблено висновок про обов`язок роботодавця повно розрахувати працівника при звільненні, у випадку несвоєчасного та/або неповного розрахунку роботодавець несе відповідальність у вигляді нарахування компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Наведені обставини обумовили прийняття рішення про задоволення позовних вимог. Не погодившись з рішенням суду, Дніпропетровською обласною прокуратурою подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 р. у справі № 160/3623/23, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд надав оцінку пропуску позивачем строку звернення до суду. Крім того, скаржник вказує на те, що протиправна бездіяльність щодо неповного та несвоєчасного розрахунку при звільненні в діях прокуратури відсутня, оскільки відповідач є бюджетною установою, що фінансується за державний кошт, і відповідно виконання рішення суду про виплату вихідної допомоги здійснено відразу після надходження відповідних коштів. Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. До судового засідання не з`явився позивач, представниця прокуратури у судовому засіданні надала пояснення щодо доводів апеляційної скарги, просила її задовольнити. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає: Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, наказом прокурора Дніпропетровської області від 30.04.2020 року №391, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 11 Закону України Про прокуратуру, підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури, ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Дніпропетровської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру з 14.05.2020. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №1360/7950/21 від 11.11.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати у період з 26.03.2020 року по 14.05.2020 року з урахуванням посадового окладу, передбаченого частиною 3, п.1 частини 4 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ. Зобов`язано Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між належною заробітною платою, розраховану з розміру посадового окладу прокурора регіональної прокуратури, визначеного статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» №1697 від 14.10.2014, та отриманою заробітною платою за період з 26.03.2020 року по 14.05.2020 з утриманням обов`язкових платежів та зборів. Визнано протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні відповідно до ст. 44 Кодексу законів про працю України. Зобов`язано Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні відповідно до ст. 44 Кодексу законів про працю України, з утриманням обов`язкових платежів та зборів. В іншій частині позовних вимог,- відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 по справі №160/7950/21 апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 без змін. Постановою Верховного Суду від 13.02.2023 по справі №160/7950/21 касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 в частині визнання протиправною бездіяльності Дніпропетровської обласної прокуратури щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати у період з 26.03.2020 по 14.05.2020 з урахуванням посадового окладу, передбаченого частиною третьою, пунктом 1 частини четвертої статті 81 Закону №1697-VІІ та зобов`язання Дніпропетровської обласної прокуратури нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між належною заробітною платою, розраховану з розміру посадового окладу прокурора регіональної прокуратури, визначеного статтею 81 Закону № 1697-VІІ, та отриманою заробітною платою за період з 26.03.2020 по 14.05.2020 з утриманням обов`язкових платежів та зборів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 залишено без змін. Листом Дніпропетровської обласної прокуратури №21-104ВИХ-23 від 13.02.2023 повідомлено позивача, що кошторисом Дніпропетровської обласної прокуратури не передбачено видатків на виплату заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим такі виплати можуть бути здійсненні лише на підставі судових рішень, що набрали законної сили. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія зазначає: Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України регулює Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, який містить спеціальні норми організації та порядку діяльності органів прокуратури України, особливості розгляду трудових спорів (зокрема, питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов`язки прокурорів, їх соціальні гарантії та ін.). Таким чином, особливості розгляду трудових спорів зокрема, питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов`язки прокурорів, їх соціальні гарантії регулюються Законом №1697-VII. Утім, Законом № 1697-VII не врегульовано питання виплати працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення, є статті 116,117 КЗпП України. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 9901/929/18 та від 14.01.2021 у справі № 9901/584/19). Зважаючи на викладене, суд зазначає про релевантність до спірних правовідносин приписів трудового законодавства з огляду на їх субсидіарний характер. Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 вказаного Кодексу. Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній на момент звільнення позивача до 18.07.2022) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. За приписами ст.117 КЗпП України (в редакції, яка була чинною до 18.07.2022) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ, який набрав чинності з 19.07.2022 зазначені статті КЗпП України викладені у наступній редакції: «Статті

116. Строки розрахунку при звільненні При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. Стаття

117. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Судом першої інстанції зазначено, та матеріалами справи підтверджується, що відповідач провів повний розрахунок з позивачем після його звільнення зі служби поза межами строку, встановленого ст.116 КЗпП , з огляду на що позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується та не спростовується сторонами, що на момент звільнення позивача, з ним не проведено остаточного розрахунку, а саме роботодавець не нарахував та не виплатив вихідну допомогу при звільненні, що було предметом розгляду у справі № 160/7950/21. Ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, відповідно відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення. Відтак, судова колегія вважає, що відповідачем вчинено триваюче правопорушення, щодо не здійснення остаточного та повного розрахунку з ОСОБА_1 в частині невиплати вихідної допомоги, а тому у позивача наявне право на застосування положень ст. 117 КЗпП України в частині отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, зобов`язуючи Дніпропетровську обласну прокуратуру провести нарахування та виплату позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку. Доводи апеляційної скарги зазначений висновок суду не спростовують і не дають підстав для застосування ст. 317 КАС України. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 р. у справі № 160/3623/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко