Ухвала Велика Палата ВС № 645/8303/21

У Х В А Л А 04 жовтня 2023 року м. Київ Справа № 645/8303/21 Провадження № 14-120зц23 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Воробйової І. А., суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Ситнік О. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В., ознайомилась із клопотанням адвоката Козирєва Андрія Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи № 645/8303/21 та касаційною скаргою поданою адвокатом Козирєвим Андрієм Вікторовичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів, УСТАНОВИЛА: У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 268 000 грн, з яких 134 000 грн - заборгованість по виплаті аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 грудня 2018 року по 15 вересня 2021 року включно, та 134 000 грн - пеня за прострочення сплати аліментів за період з 01 грудня 2018 року по 31 грудня 2019 року включно. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 134 000 грн заборгованість по виплаті аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 грудня 2018 року по 15 вересня 2021 року включно та 134 000 грн пені за прострочення сплати аліментів за період з 01 грудня 2018 року по 31 грудня 2019 року включно, а усього 268 000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. 28 серпня 2023 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - адвокат Козирєв А. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року. 07 вересня 2023 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Козирєв А. В., на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року,відмовлено. У вересні 2023 рокуадвокат Козирєв А. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Великої Палати Верховного Суду із клопотанням про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи № 645/8303/21 та касаційною скаргоюна постанову Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року. Велика Палата Верховного Суду перевірила клопотання та касаційну скаргу і зазначає таке. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)). Пункт статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Sokurenko and Strygun v. Ukraine), заяви № 29458/04 і № 29465/04, § 24). Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Конституції України). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (частина друга статті 19 Конституції України). Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Чинний процесуальний закон не передбачає інституту перегляду Верховним Судом судових рішень, як це було визначено у розділі V глави З ЦПК України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року. Заявник додав до свого клопотання касаційну скаргу, яку адресував Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду. Однак після того, як 07 вересня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, у Великої Палати Верховного Суду відсутні повноваження для прийняття та розгляду клопотання заявника. Інакше кажучи, у цій справі Велика Палата Верховного Суду не є судом, встановленим законом, для такого розгляду. Вичерпний перелік підстав для передання справи до Великої Палати Верховного Суду встановлює стаття 403 ЦПК України. Рішення про таке передання згідно зі статтями 403 і 404 вказаного кодексу у цій справі міг прийняти тільки Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду. Велика Палата Верховного Суду позбавлена можливості самостійно вирішити питання про передання справи собі на розгляд. А Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду не передавав. Тому за відсутності юридичної підстави для розгляду зазначеної вище заяви заявника у її прийнятті необхідно відмовити та повернути автору. Така відмова не порушує право заявника на доступ до суду, оскільки він мав можливість оскаржити судові рішення у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Відмова Великої Палати Верховного Суду у прийнятті заяв (скарг) щодо перегляду судових рішень у випадку відмови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ці рішення чи у випадку повернення останньої є передбачуваною (див., зокрема, ухвали від 21 липня 2022 року у справі № 686/9511/21, від 5 жовтня 2022 року у справі № 758/15589/16-ц, від 16 лютого 2023 року у справі № 521/13576/19, від 4 липня 2023 року у справі № 2-327/02). Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, §36). «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Kreuz V. Poland), заява № 28249/95, § 53). Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, §57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, §65). Згідно з практикою ЄСПЛ юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (див. mutatis mutandis рішення від 9 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» Svetlana Naumenko и. Ukraine), заява № 41984/98, § 53). Звернення до Великої Палати Верховного Суду із проханням ще одного розгляду справи фактично спрямоване на перегляд рішень судів двох інстанцій за відсутності для цього визначеної процесуальним законом підстави. Вказаний перегляд є неможливим, оскільки ставить під сумнів гарантований пунктом 1 статті 6 Конвенції принцип остаточності судового рішення (res judicata). Керуючись статтями 6,19 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції, частиною третьою статті 182, частиною першою статті 260, частиною другою статті 261, статтями 388, 403, 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду УХВАЛИЛА: Відмовити уприйняттідо розгляду Великою Палатою Верховного Суду клопотання адвоката Козирєва Андрія Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи № 645/8303/21 та касаційної скарги поданої адвокатом Козирєвим Андрієм Вікторовичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів. Повернути клопотання та касаційну скаргу разом із додаткамизаявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. А. Воробйова Судді: О. О. Банасько Г. Р. Крет Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко І. В. Григор`єва К. М. Пільков М. І. Гриців О. М. Ситнік Д. А. Гудима І. В. Ткач Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич І. В. Желєзний Є. А. Усенко Л. Ю. Кишакевич Н. В. Шевцова С. І. Кравченко