Постанова Одеський апеляційний суд № 494/831/22

Номер провадження: 22-ц/813/5616/23 Справа № 494/831/22 Головуючий у першій інстанції Панчишина А.Ю. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.10.2023 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 494/831/22 Провадження номер: 22-ц/813/5616/23 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., учасники справи: позивач адвокат Ієговська Анастасія Олександрівна, діюча від імені ОСОБА_1 , відповідач Моторне (Транспортне) страхове бюро України, розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом адвоката Ієговської Анастасії Олександрівни, діючої від імені ОСОБА_1 , до Моторного (Транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю фізичної особи, за апеляційною скаргою Моторного (Транспортного) страхового бюро України на заочне рішення Березівського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Панчишина А.Ю. 31 серпня 2022 року, встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2022 року адвокат Ієговська Анастасія Олександрівна, діюча від імені ОСОБА_1 , звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з Моторного (Транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 : - відшкодування понесених витрат на лікування у розмірі - 48 178,54 грн.; відшкодування шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою непрацездатності, у розмірі 6 600,00 грн.; відшкодування шкоди, пов`язаної зі стійкою втратою працездатності, у розмірі - 108 000,00 грн. (а. с. 1 - 6). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.05.2021 року, близько 20 год. 40 хв., в м. Березівка Одеської області по вул. Залізнична відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій водій, керуючи невстановленим транспортним засобом, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження. 03.05.2021 року за фактом настання даної ДТП були внесені відомості про таку подію до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021162260000194 з кваліфікацією по ч. 1 ст. 286 КК Українита розпочато досудове розслідування, яке здійснюється слідчим Березівського РВП ГУНП в Одеській області та ще не завершено. 03.08.2021 року представником ОСОБА_1 було надано МТСБУ повідомлення про ДТП та заяви на здійснення виплати страхового відшкодування. 07.09.2021 року та 18.10.2021 року відповідач вищевказані документи отримав, та прийняв рішення про призупинення розгляду заяви до дати, коли страховику стане відомо про набрання законної сили рішення у кримінальній справі, також просив надати додаткові відомості та медичні документи. 22.10.2021 року представником позивача надіслано на поштову адресу відповідача заяву про долучення документів до справи № 78065, а саме - належним чином засвідчені копії необхідних медичних документів та оригінал довідки про ДТП № 3021124330324656. Станом на момент подання позовної заяви МТСБУ не здійснило регламентну виплату відшкодування заподіяної ОСОБА_1 шкоди. Позиція відповідача в суді першої інстанції Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву. Відзиву на позов до суду першої інстанції не надходило. Зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Заочним рішенням Березівського районного суду Одеської області від 31 серпня 2022 року задоволено вищевказані позовні вимоги ОСОБА_2 , яка дії в інтересах ОСОБА_1 , до Моторного (Транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю фізичної особи. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 - 162 778,54 грн. відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю фізичної особи. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України в дохід держави судовий збір у розмірі - 1 627,77 грн.. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, відповідно до підпункту а пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застраховував свою цивільно-правову відповідальність. У зв`язку із тим, що відповідач не здійснив регламентну виплату з відшкодування заподіяної шкоди в досудовому порядку, то вказана сума підлягає стягненню за рішенням суду (а. с. 78 - 84). Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 09.03.2023 року заяву Моторного (Транспортного) страхового бюро України про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а. с. 128 - 129). Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі Моторне (Транспортне) страхове бюро України просить скасувати заочне рішення Березівського районного суду Одеської області від 31 серпня 2022 року. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі (а. с. 134 - 137). Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заочне рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. В обґрунтування своєї апеляційної скарги МТСБУ посилається на те, що воно позбавлено можливості реалізувати право регресу страхового відшкодування з водія транспортного засобу, оскільки відсутнє рішення, яким встановлено особу, що керувала автомобілем. Тому висновок суду першої інстанції щодо покладення на відповідача відповідальності за завдану шкоду позивачу є передчасним. Судове рішення постановлено за відсутності доказів на підтвердження наявності винного діяння, наявності причинно-наслідкового зв`язку між вчиненням діяння та завданою шкодою. Позиція позивача у суді апеляційної інстанції 23.06.2023 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від адвоката Ієговської Анастасії Олександрівни, діючої від імені ОСОБА_1 , в якому вона заперечує проти задоволення апеляційної скарги (а. с. 154 - 157). Представник позивача у відзиві посилається на те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди, а в окремих випадках, визначених ст. 41 Закону № 1961-IV, МТСБУ. МТСБУ хоч і не завдано шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку. Відсутність в матеріалах справи доказів притягнення причетного водія транспортного засобу до кримінальної відповідальності не може свідчити про відсутність страхового випадку та відсутності підстав для відшкодування МТСБУ завданої позивачу шкоди, оскільки на момент ДТП водій транспортного засобу встановлений не був, а під час досудового розслідування було встановлено транспортний засіб, цивільно-правова відповідальність водія якого не була застрахована у встановленому законом порядку. Тому, сам факт наявності незавершеного кримінального провадження по факту ДТП не свідчить про передчасність вимог позивача. Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.04.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Моторного (Транспортного) страхового бюро України на заочне рішення Березівського районного суду Одеської області від 31 серпня 2022 року (а. с. 142). Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи. Відповідно до довідки про доставку електронного документу від 11.04.2023 року Моторного (Транспортного) страхового бюро України отримало копію ухвали суду про відкриття провадження у справі (а. с. 146). Поштове рекомендоване повідомлення на ім`я ОСОБА_1 повернулося до Одеського апеляційного суду з відміткою пошти про відсутність адресату за вказаною адресою (а. с. 149 - 150). Відповідно до довідки про доставку електронного документу від 29.05.2023 року ОСОБА_1 отримав копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття провадження у справі (а. с. 153, зворот). За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що сторони по справі є повідомленими про надходження апеляційної скарги та розгляд справи в апеляційному суді. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.10.2023 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. У порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ст. 274 ЦПК України, розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 розділу ІІІ «Позовне провадження» Цивільного процесуального кодексу України; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у вищезазначених спорах. Відповідно до ч. 6, 9 ст. 19 ЦПК України - малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Дана справа з ціною позову (162 778,54 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників та без проведення судового засідання. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника Моторного (Транспортного) страхового бюро України не підлягає задоволенню. Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин 02.05.2021 року, приблизно о 20:38 год., невстановлений транспортний засіб, під керуванням невстановленого водія, рухаючись по вул. Залізнична в м. Березівка, біля опори ліній електропередач № 34 здійснив наїзд на пішохода - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження. Вказане слідує з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03 травня 2021 року за № 12021162260000194, правова кваліфікація даного правопорушення ч. 1 ст. 286 КК України (а. с. 8). Відповідно до висновку експерта Березівсько-Миколаївського МВ СМЕ Кириляк В.В. № 47 від 16.07.2021 року тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_1 , утворитися від дії тупими твердими предметами, якими могли бути частини автомобіля та тверде покриття дороги під час відкидання тіла автомобілем, характерні для ДТП у вигляді наїзду на пішохода автомобілем, на що вказує наявність у підекспертного багатоуламкового перелому обох кісток правої гомілки в середній третині, який міг утворитися від удару бампером легкового автомобіля (а. с. 9 - 11). Вказана експертиза була проведена в ході досудового слідства. Згідно висновку автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи механізму наїзду автомобіля «ВАЗ-21011», р. н. НОМЕР_1 , від 27.09.2021 року за № 21-3465/3523, зафіксовані на кузові автомобіля «ВАЗ-21011», р. н. НОМЕР_1 , сліди та ушкодження переднього бампера, переднього реєстраційного номеру та його рамки, капоту, орієнтовані у момент первинного контакту з пішоходом у напрямку спереду назад та дещо з права на ліво відносно повздовжньої осі автомобіля, та характерні для утворення в результаті контактної взаємодії з об`єктом, який не має рівноміцних металу слідоутворюючих кромок, тобто з тілом через одяг (багаж) пішохода. Наїзд відбувається передньою частиною автомобіля на відстані 40-80 см. від лівого габариту кузова автомобіля, після чого відбувається закид тіла пішохода на капот, після чого руйнується переднє вітрове скло (а. с. 12 - 14). Станом на 10.06.2022 року досудове розслідування кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021162260000194 від 03.05.2021 року, здійснюється Березівським РВП ГУНП в Одеській області та ще не завершене (а. с. 7 зворот). Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого КНП Березівської центральної міської лікарні Березівської міської ради Одеської області № 1126/204, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 02.05.2021 року по 11.05.2021 року. Згідно виписки № 8353 КНП Одеської обласної клінічної лікарні Одеської обласної ради ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 11.05.2021 року по 03.06.2021 року (а. с. 19 - 21, 22 - 23). Згідно чеків, копії яких долучено до матеріалів справи, позивачем було понесено витрати на лікування в сумі - 48 178,54 грн. (а. с. 28 - 35). 03.08.2021 року представник ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ із повідомленням про ДТП та заявами на виплату страхового відшкодування у загальному розмірі - 178 794,34 грн., долучивши документи, які підтверджують підстави для звернення (а. с. 41 - 44). 07.09.2021 року та 18.10.2021 року МТСБУ повідомило представника позивача (номер справи МТСБУ: 78065) про те, що заяви з доданими до неї документами отримано та прийнято рішення про призупинення розгляду заяви до дати коли страховику стане відомо про набрання законної сили рішення у кримінальній справі, також просило надати додаткові відомості та медичні документи (а. с. 45, 46). 22.10.2021 року представником позивача надіслано на поштову адресу відповідача заяву про долучення документів на виплату страхового відшкодування до справи № 78065 (а. с. 47). Відповідальність водія транспортного засобу автомобіля марки «ВАЗ -21011», р. н. НОМЕР_2 , на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була. Правовідносини, які виникли між сторонами, стосуються відшкодування шкоди і регулюються ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права. Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннямич. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Отже, виходячи з презумпції вини особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними. Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Разом з тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. Такі правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18). Відповідно до статті 3 Закону України 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. У статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Згідно статті 6 Закону 1961-IV, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до ст. 23.1 Закону 1961-IV, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я Згідно ст. 24 Закону 1961-IV, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті. Згідно з ст. 41 Закону 1961-IV, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. За змістом статей 35, 36 зазначеного Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Відповідне рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний прийняти протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. Підстави відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначені ст. 37 вказаного Закону, їх перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зазначено, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди. Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок. З матеріалів справи видно, що позивач ОСОБА_1 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також матеріальну шкоду внаслідок наїзду на нього автомобіля під керуванням невстановленої особи, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. З матеріалів справи видно, що у кримінальному провадженні № 12021162260000194 від 03.05.2022 року триває досудове розслідування. ОСОБА_1 надано процесуальний статус потерпілого (а. с. 7 зворотна сторона). Оскільки матеріальна шкода потерпілому заподіяна внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, тому сама по собі відсутність у справі вироку чи іншого процесуального рішення відносно особи, яка керувала транспортним засобом, не звільняє МТСБУ від обов`язку відшкодувати матеріальну шкоду. Крім того, наявність або відсутність у діях заподіювача шкоди складу кримінального правопорушення не є підставою для відмови або затримки у відшкодуванні шкоди, завданої потерпілому. При цьому відповідачем не доведено, судом не встановлено обставин про те, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. У зв`язку з наведеним, відмова у виплаті страхового відшкодування чи зупинення виплати до ухвалення вироку у кримінальному провадженні на підставі абзацу 4 п. 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, не може вважатись обґрунтованою, оскільки в даному випадку шкода, завдана внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, тому відшкодовується незалежно від наявності вини завдавача шкоди. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що заочне рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Моторного (Транспортного) страхового бюро України є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «РуїзТорія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що заочне рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги Моторного (Транспортного) страхового бюро України відсутні. Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 19, 268, 274, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу Моторного (Транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення. Заочне рішення Березівського районного суду Одеської області від 31 серпня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе