Постанова 4876 № 904/751/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.10.2023 року м.Дніпро Справа № 904/751/23 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023 (суддя Рудь І.А., повний текст якого підписаний 13.06.2023) та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.06.2023 (суддя Рудь І.А., повний текст якого підписаний 28.06.2023) у справі №904/751/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод гідравлічних машин "Цукрогідромаш", м. Кропивницький до Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", м. Покров Дніпропетровської області про стягнення заборгованості в сумі 53 218 грн 32 коп. за договором поставки від 12.08.2022 № Т980/05 ВСТАНОВИВ: У лютому 2023 року Приватне акціонерне товариство "Завод гідравлічних машин "Цукрогідромаш" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області через систему "Електронний суд" з позовом від 09.02.2023 № б/н, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість у загальному розмірі 53 218 грн 32 коп., з яких: 43 499 грн 99 коп. - основний борг, 1 696 грн 47 коп. - інфляційні втрати, 454 грн 06 коп. - 3% річних, 7 567 грн 80 коп. - пеня. Витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 2 684 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн 00 коп., просить покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 12.08.2022 № Т980/05 в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару. 22.03.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 20.03.2023 №101-99, в якому, зокрема, повідомив суд про оплату суми основного боргу у розмірі 43 499 грн 99 коп. після звернення позивача із даним позовом до суду. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023 у справі №904/751/23 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 43 499 грн. 99 коп. В іншій частині позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" Дніпропетровська область, м. Покров на користь Приватного акціонерного товариства "Завод гідравлічних машин "Цукрогідромаш" м. Кропивницький 7 567 грн 80 коп. пені, 454 грн 06 коп. 3% річних, 1 696 грн 47 коп. інфляційних втрат, 2 684 грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору. Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.06.2023 у справі №904/751/23 заяву Приватного акціонерного товариства "Завод гідравлічних машин "Цукрогідромаш" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від 19.06.2023 задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Приватного акціонерного товариства "Завод гідравлічних машин "Цукрогідромаш" 6 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Не погодившись із зазначеним рішенням у задоволеній частині вимог, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" в якій, з посиланням на порушенні при його ухваленні норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог. При цьому в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що позивач здійснив поставку Товару на адресу Відповідача лише 27.09.2022, із затримкою на 40 календарних днів, що є порушенням умов Договору поставки № Т980/05 від 12.08.2022 з боку Позивача, тому останній не набув права на стягнення пені, трьох відсотків річних та індексу інфляції у строки, які були зазначені ним у позові. Також вказує, що позивач не дотримався умов договору, зокрема розділу 14 "Порядок врегулювання спорів", щодо досудового врегулювання спору, а тому вважає, пред`явлення Позивачем позову передчасним, оскільки такі документи є процесуальними, що направлені на захист порушеного права і примусове виконання вже існуючого зобов`язання. Звертає увагу, що господарським судом Дніпропетровської області при винесенні оскаржуваного рішення не були враховані пояснення та клопотання Відповідача, щодо зменшення розміру пені, трьох відсотків річних та індексу інфляції. Зазначає, що є одним із найбільших в Україні підприємств з видобування марганцевої руди, що здійснює розробку західної частини Нікопольського родовища Дніпропетровської області та видобуває близько 70% марганцевої руди в Україні та близько 7% в світовому масштабі; є містоутворюючим підприємством на якому працюють більше 4-х тисяч працівників; AT «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» є постачальником сировини для акціонерних товариств "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (АТ "НЗФ"), "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (АТ "ЗЗФ"). При цьому, Нікопольську міську територіальну громаду, на території якої знаходиться основний контрагент AT "НЗФ" включено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій. Дана ситуація призвела до значного зменшення обсягів виробництва та відсутністю ринку збуту продукції як на території України, так і за її межами, порушення логістики, здорожчання енергоносіїв, ТМЦ та ПММ, вихід з ладу виробничого обладнання та відсутність пропозицій підрядників з виконання робіт по відновленню працездатності цього обладнання, наслідком якого стало значне погіршення фінансового становища комбінату. AT "ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК" прийнято рішення про зупинку Комбінату на простій з 01.12.2022 та встановлення працівникам Комбінату з 01.12.2022 режиму вимушеного простою з неповною зайнятістю, з незалежних від адміністрації та працівників причин (копія Витягу із Наказу ОД «Про зупинку Комбінату на простій з 01.12.2022» № 30-1791014640 від 03.12.2022 надавалась відповідачем і є в матеріалах справи). Наведені обставини унеможливили здійснення AT «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» господарської діяльності належним чином. В той же час, на день ухвалення рішення зобов`язання з оплати поставленого товару виконано відповідачем у повному обсязі. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховані обставини застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) стосовно бенефіціарного власника (контролера) ПрАТ "ЦУКРОГІДРОМАШ". Так, 12 травня 2023 року Указом Президента України №279/2023 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". У Додатку № 1 до цього рішення зазначені фізичні особи, до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції). В зазначений Перелік осіб внесено бенефіціарного власника ПрАТ "ЦУКРОГІДРОМАШ" - ОСОБА_1 (має прямий вирішальний вплив - 62 % права голосу). Також введені обмежувальні заходи відповідно до Закону України "Про санкції" терміном на 10 років, зокрема, зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань. Тому, апелянт вважає, що на момент винесення рішення по справі ПрАТ "ЦУКРОГІДРОМАШ" знаходився та знаходиться під санкціями, чого не врахував господарський суд. Крім того, не погодившись із додатковим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" в якій, з посиланням на порушенні при його ухваленні норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача 6000 грн. витрат на правничу допомогу. Зазначає, що судом не були враховані заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, при цьому надати такі заперечення у строк визначений судом не було можливості, з огляду на отримання заяви від позивача засобами поштового зв`язку лише 27.06.2023, як і про ухвалу суду щодо призначення такої заяви до розгляду відповідач дізнався з реєстру судових рішень також 27.06.2023. Вказує, що розмір витрат, зазначених позивачем, не відповідає таким критеріям, як: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Зокрема, в жодному документі не визначені затрати часу адвоката на виконання робіт; сума в 6000 грн є необґрунтовано завищеною щодо цієї справи, розгляд справи здійснювався у письмовому провадженні, а тому не потребував участі адвоката у судових засіданнях. Апелянт наголошує, що позивачем не доведено, що сума витрат відповідає діям, вчиненим представником позивача. При цьому, до позову позивачем не надано завдання на надання послуги з правової допомоги, яке передбачено умовами договору №01/09/7 від 01.09.2017 і є незрозумілим яким чином послуги за договором №01/09/7 від 01.09.2017 стосуються надання послуг з правової допомоги за договором поставки №Т980/05, як в ордері не зазначене право представляти інтереси саме у даній справі №904/751/23 та по договору поставки №Т980/05. Апелянт вважає, що Позивачем до позовної заяви не було додано жодного доказу, який підтверджує виконані ним роботи з надання правових послуг, а саме: детального опису робіт виконаних адвокатом Овчаренко Н.В. та акта про надання професійної правничої (правової) допомоги згідно Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 01/09/7 від 01.09.2017. Стверджує, що Додаткова угода від 07.02.2023 до договору про надання правової допомоги № 01/09/7 від 01.09.2017 та Акт виконаних робіт (наданих послуг) згідно Додаткової угоди від 07.02.2023 не є належними доказами, які підтверджують виконані ним роботи з надання правових послуг, з огляду на те, що у додатковій угоді зазначено про звернення до Господарського суду Київської області, натомість справа розглядалась Господарським судом Дніпропетровської області, а Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 07.02.2023 не містить детального опису розрахунку, та затраченого часу при виконанні робіт. Також у скарзі на додаткове рішення знов звернута увага на застосування спеціальних персональних санкцій щодо бенефіціарного власника позивача. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечив, зазначає, що звернення Позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості та штрафних санкцій можливе без досудового врегулювання спору за домовленістю між собою та згідно закону заходи досудового врегулювання по даній справі не є обов`язковими. При цьому, розрахунок штрафних санкцій за договором №Т980/05 від 12.08.2022 здійснено з урахуванням необхідного строку оплати за поставлений Товар, зазначений у відзиві на позовну заяву, а саме: 02.10.2023, після 5 календарних днів з моменту фактичної поставки Товару, тому вважає, що сума пені, 3% річних та індексу інфляції нараховані вірно, згідно з вимогами закону. Щодо наявності форс-мажорних обставин, то Відповідач (скаржник) не надав сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за договором № Т980/05 від 12.08.2022 в розмірі. В той же час, Позивач чітко розуміє надскладну ситуацію в країні, проте зазначає, що на даний час страждає економіка всієї країни, зокрема і робота ПрАТ «Цукрогідромаш». Посилається на постанову Верховного Суду від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16, у якій суд виснував, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Щодо зменшення розміру неустойки, стверджує, що рішення в цій частині є вірним, оскільки відповідачем не доведена винятковість обставин для зменшення неустойки, при цьому апелянт взяв на себе зобов`язання за спірним договором вже під час дії воєнного стану в Україні, відповідно, розумів всі ризики здійснення підприємницької діяльності в режимі воєнного стану і погодився нести наслідки таких ризиків. Щодо застосування персональних спеціальних санкцій зазначає, що Акціонерне товариство не відповідає за зобов`язаннями акціонерів; до товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення акціонерами протиправних дій, крім випадків, визначених законом. Аналогічні положення прописані у статуті підприємства, зокрема у пункті 2.6. Статуту ПрАТ «ЦУКРОГІДРОМАШ». Пунктом 2.8. Статуту ПрАТ «ЦУКРОГІДРОМАШ» передбачено, що Товариство самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном. Як і згідно з пунктом 2.12. Статуту Товариство самостійно володіє, користується та розпоряджається майном, що перебуває у його власності. Вказує, що відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 належить 61,67% акцій ПрАТ «ЦУКРОГІДРОМАШ», тобто ОСОБА_1 належать 61,67% корпоративних прав ПрАТ «ЦУКРОГІДРОМАШ», внаслідок чого вона являється кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ «ЦУКРОГІДРОМАШ», проте не є власником майна ПрАТ «ЦУКРОГІДРОМАШ». А відповідно до норм чинного законодавства України та статуту ПрАТ «ЦУКРОГІДРОМАШ», підприємство являється власником всього майна, яке належить йому на праві приватної власності, в тому числі грошових коштів, Товариство не несе відповідальності за дії вчиненні акціонером, а акціонер не несе відповідальність за дії вчинені Товариством. Що стосується підконтрольних осіб санкційної особи, в розумінні, викладеному в підпункті 5) пункту 3 розділу І, Положення про реалізацію спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), затверджених Постановою правління НБУ від 11.05.2023 № 65, (підконтрольна особа - клієнт суб`єкта реалізації санкцій, щодо якого санкційна особа, до якої застосовано санкцію "блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними" (далі - "блокування активів у новій редакції"), може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним) до яких, зокрема відноситься ПрАТ «Цукрогідромаш» - то такі особи здійснюють свою звичайну господарську діяльність з певними обмеженнями, а саме, - не можуть вчиняти платежі та здійснювати інші дії на користь санкційної особи. Стверджує, що станом на дату звернення до суду безпосередньо до ПрАТ «Цукрогідромаш»» не було застосовано жодних економічних санкцій передбачених нормами національного чи міжнародного законодавства, співпраця між ПрАТ «Цукрогідромаш» та АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» не призводить до жодного порушення санкційного законодавства України, внаслідок чого у АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» відсутні будь-які підстави для невиконання зобов`язань по договору поставки №Т980/05 від 12.08.2022. У відзиві на апеляційну скаргу, подану на додаткове рішення, щодо порушення норм процесуального права позивач зауважує, що судом здійснено розгляд заяви у строки, визначені ГПК України, при цьому, відповідач не зареєстрований в системі «Електронний суд», в той же час, ухвалу від 21.06.2023 він отримав на свою електронну скриньку, що не позбавляло його можливості вчасно ознайомитись із даною заявою. Зазначає, що на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу Позивачем надано: договір про надання правової допомоги №01/09/7 від 01.09.2017; додаткова угода від 02.07.2018; рахунок на оплату (в якому вказано за які саме послуги виставляється рахунок); квитанція до платіжної інструкції №0.0.2848386565.1 від 08.02.2023; ордер; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Наголошує, що 19.06.2023 через систему "Електронний суд" Позивачем до суду першої інстанції подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій він просив суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн. 00 коп. В підтвердження понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу, в доповнення до вже наявних в матеріалах справи - Договору про надання правової допомоги №01/09/7 від 01.09.2017 та Додаткової угоди від 02.07.2018 до договору, копії рахунку на оплату, квитанції до платіжної інструкції №0.0.2848386565.1 від 08.02.2023, Позивач додатково надав наступні докази: копію Додаткової угоди від 07.02.2023 до договору; копію Акта виконаних робіт (наданих послуг) від 07.02.2023 з детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Овчаренко Н.В., а 22.06.2023 через систему "Електронний суд" Позивачем до суду першої інстанції подано заяву про залучення виправлених доказів, а саме: копію Додаткової угоди від 07.02.2023; копію Акту виконаних робіт (наданих послуг) від 07.02.2023. Звертає увагу, що стосовно строку дії договору від 01.09.2017, то до нього укладена окрема додаткова угода із викладенням п.8.1 в новій редакції. Щодо змісту ордеру, то він відповідає вимогам частини 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Щодо персональних санкцій доводи у відзиві на скаргу на додаткове рішення збігаються із доводами, наведеними у відзиві на апеляційну скаргу на рішення суду. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Антонік С.Г., Орешкіна Е.В. З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 04.07.2023 здійснено запит матеріалів справи №904/751/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції. 07.07.2023 матеріали справи №904/751/23 надійшли до суду апеляційної інстанції. Ухвалою суду від 10.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023 у справі №904/751/23; з урахуванням вимог частин 1, 10 ст.270 ГПК України та враховуючи суму спору, справу вирішено розглядати без повідомлення (виклику) сторін, в порядку письмового провадження; сторонам наданий строк для подання відзиву, зав, клопотань. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.07.2023 для розгляду справи (за скаргою відповідача на додаткове рішення) визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Антонік С.Г., Орешкіна Е.В. Ухвалою суду від 13.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.06.2023 у справі №904/751/23; з урахуванням вимог частин 1, 10 ст.270 ГПК України та враховуючи суму спору, справу вирішено розглядати без повідомлення (виклику) сторін, в порядку письмового провадження; сторонам наданий строк для подання відзиву, заяв, клопотань; приєднано скаргу відповідача на додаткове рішення до його ж скарги на рішення суду для розгляду в одному апеляційному провадженні. 06.10.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/751/23 у зв`язку з відставкою суддів Антоніка С.Г. та Орєшкіної Е.В. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2023, справу №904/751/23 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А. Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи. 12.08.2022 між Приватним акціонерним товариством "Завод гідравлічних машин "Цукрогідромаш" (постачальник) та Акціонерним товариством "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) укладено договір поставки № Т980/05 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики, код товару за УКТ ЗЕД вказуються в специфікаціях (додатках) до договору (далі - "товар"), які є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим. Згідно з п. 4.1. договору загальна вартість товару за даним договором становить суму партій товару за всіма специфікаціями (додатками) до цього договору. Відповідно до п. п. 4.2., 4.3. договору ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується в специфікації (додатку) та додаткових угодах до цього договору. Ціна і загальна вартість кожної партії товару, зазначена в п. 4.2. цього договору, встановлюється в національній валюті України - гривні і не підлягає зміні, якщо інше не зазначено в специфікації. Пунктом 4.6. договору передбачено, що порядок оплати та форма розрахунків вказуються сторонами в специфікаціях (додатках) до цього договору. Додатково сторони погодили, що покупець має право відтермінувати сплату за товар у випадках, передбачених пунктом 4.7. договору, при цьому таке одностороннє відтермінування не буде вважатися порушенням умов договору. Згідно з п. 11.3. договору у разі порушення строків оплати за поставлений товар згідно з цим договором більше ніж 10 (десять) календарних днів постачальник має право нарахувати покупцеві пеню відповідно до чинного законодавства України від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення. Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх підписів печатками і діє до 31.12.2023, але не раніше повного виконання зобов`язань обома сторонами. Датою укладення договору вважається - дата початку дії договору 03.08.2022. 12.08.2022 сторони підписали специфікацію до договору, в якій погодили, що поставці підлягає колесо робоче Д630-90 (8НДВ) у кількості 3 шт вартістю 12 083 грн 33 коп. без ПДВ за штуку на суму 43 499 грн 99 коп. з ПДВ (а.с. 15). Строк поставки товару - протягом 5-ти календарних днів з дати підписання специфікації (п. 2 специфікації). Умови оплати: за фактом постачання з відтермінуванням 5 календарних днів (п. 3 специфікації). На виконання умов договору та специфікації позивач поставив відповідачу товар на суму 43 499 грн 99 коп., що підтверджується підписаною сторонами та скріпленою печатками видатковою накладною від 27.09.2022 № 84 (а.с. 16). Вказана накладна підписана сторонами без жодних зауважень чи заперечень. Позивач вказує, що відповідач, в порушення умов договору, свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 43 499 грн 99 коп. На підставі п. 11.3. договору позивач нарахував до сплати відповідачу пеню у розмірі 7567 грн 80 коп. за період з 04.10.2022 по 07.02.2023. Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував додатково до суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 454 грн 06 коп. за період з 04.10.2022 по 07.02.2023 та інфляційні втрати в сумі 1 696 грн 47 коп. за період з жовтня по грудень 2022. Несплата зазначених сум і стала підставою звернення позивача з позовом до господарського суду і є предметом позовних вимог. На час прийняття рішення відповідачем до матеріалів справи надані докази оплати основного боргу на суму 43 499 грн 99 коп. після звернення позивача із даним позовом до суду, що підтверджується платіжним дорученням від 21.02.2023 № 49743 (а.с. 59). Доказів оплати решти спірної заборгованості відповідачем до матеріалів справи не надано. Закриваючи провадження у справі в частині основної заборгованості (43 499,99 грн), господарський суд керувався положеннями п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, оскільки зазначена сума заборгованості сплачена після відкриття провадження у справі. Задовольняючи решту позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконані зобов`язання з поставки товару, в свою чергу, відповідач за отриманий товар розрахувався з порушенням строків, визначених у договорі та специфікації, а тому, є підставним нарахування неустойки (пені), 3% річних та інфляційних втрат за заявлений період, розрахунок яких перевірений судом та визначена його арифметична правильність. Судом не прийняті до уваги доводи відповідача стосовно наявності форс-мажорних обставин, які звільняють його від відповідальності, як не доведені належним чином у даному випадку. Як і відмовлено у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на недоведеність підстав і виключних обставин для зменшення неустойки. Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, місцевий господарський суд виходив із належного підтвердження позивачем доказами надання йому правової допомоги на суму 6000 грн, при цьому, дана сума є справедливою і співрозмірною, з огляду на оцінку критеріїв, визначених ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Колегія суддів лише частково погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів. Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення поставки та наявність підстав для застосування наслідків такого прострочення у вигляді стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат, у заявлених до стягнення сумах. Як правильно встановлено судом першої інстанції укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України. Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. За приписами ч.ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі. Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки №Т980/05 від 12.08.2022, у частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого за цим договором товару, надання відповідачем належних і допустимих доказів оплати основної заборгованості в розмірі 43 499,99 грн, після відкриття провадження у справі, господарським судом зроблено правильний висновок про закриття провадження у справі в частині основної заборгованості, як визнано правомірним і арифметично правильним розрахунок інфляційних втрат і відсотків річних за заявлений позивачем період, які обґрунтовано задоволені у повному обсязі. При цьому, розрахунок інфляційних втрат і відсотків річних здійснений з моменту настання прострочення виконання грошового зобов`язання, яке, відповідно, здійснювалось з урахуванням умов оплати узгодженої сторонами (відтермінування платежу на п`ять днів), від дати фактичної поставки. З цих підстав відхиляються доводи апеляційної скарги про порушення позивачем строків поставки товару, оскільки умовами договору передбачена відповідальність, в тому числі постачальника за порушення строків поставки товару, що не позбавляло відповідача застосувати таку відповідальність до позивача. В той же час, колегія суддів не може погодитись із висновком господарського суду про наявність підстав для стягнення неустойки (пені) за заявлений позивачем період, з урахуванням наступного. За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно з ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Згідно з положеннями ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (надалі - Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону). Отже, Законом передбачено обов`язкове встановлення у договорі розміру штрафних санкцій за невиконання зобов`язань. Так, сторони у п.11.3 договору домовились про наступне: у разі порушення строків оплати за поставлений товар згідно з цим договором більше ніж 10 (десять) календарних днів постачальник має право нарахувати покупцеві пеню відповідно до чинного законодавства України від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення. В той же час, Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" не містить конкретного розміру неустойки, а лише визначає її граничний розмір (в той час, як сторони правочину можуть встановити розмір відповідальності, який може бути меншим або дорівнювати граничному розміру). Таким чином, колегія суддів констатує, що сторонами у договорі не визначений розмір неустойки (пені) за порушення грошового зобов`язання з оплати товару покупцем. Внаслідок наведеного відсутні підстави для стягнення неустойки (пені) у заявленому позивачем розмірі, на що не звернув уваги суд першої інстанції. Колегія суддів наголошує, що невизначення розміру пені та безпідставність її стягнення з відповідача не було доводом апеляційної скарги, втім, в даному випадку суд вийшов за межі апеляційної скарги, відповідно до норм ч.4 ст.269 ГПК України, оскільки у цій справі мало місце неправильне застосування господарським судом норм матеріального права, а саме ст.ст.549, 551 ЦК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". З урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин, рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 7567,80 грн. слід скасувати, прийняти в цій частині нове рішення - про відмову в позові в цій частині вимог із відповідною зміною розподілу судових витрат. Стосовно доводів апелянта щодо його клопотання про зменшення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат. Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК України. Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18). При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, №924/754/18 від 18.06.2019, №912/1703/18 від 27.03.2019, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.20 у справі 909/1240/19 (909/1076/19), від 30.09.20 у справі №922/3667/19. Слід наголосити, що суд першої інстанції правильно констатував, що відповідачем не надано належних доказів в обґрунтування вимоги про зменшення пені, 3% річних та інфляційних втрат, які б свідчили про винятковість таких обставин, та, зокрема, доказів на підтвердження скрутного фінансового становища Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", зокрема, але не виключно, збитковості діяльності підприємства; при цьому, як правильно зауважив позивач, відповідач взяв на себе зобов`язання за спірним договором вже під час дії воєнного стану в Україні, відповідно, розумів всі ризики здійснення підприємницької діяльності в режимі воєнного стану і погодився нести наслідки таких ризиків. При цьому, колегія суддів наголошує, що зменшення розміру інфляційних втрат взагалі не передбачено жодною нормою права, а зменшення відсотків річних можливе після з`ясування обставин справи у кожному конкретному випадку. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі №902/417/18, Верховний Суд визнав можливим зменшити відсотки річних, які сторони встановили на рівні сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. Суд апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку (у справі №904/751/23) позивачем нараховані відсотки річних на рівні визначеному законом, зокрема ст.625 ЦК України - 3%, а тому підстав для їх зменшення не має. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно недотримання позивачем досудового врегулювання спору, колегія суддів зазначає наступне. Питання обов`язкового досудового врегулювання спору у 2002 році було предметом розгляду Конституційним Судом України у справі №1-2/2002. Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.07.2002 зазначив, що: «Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору. Обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист». Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Зазначена правова позиція відображена також і в усталеній судовій практиці Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 914/2649/17 (провадження № 12-216 гс 18), постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 133/1195/16-ц (провадження № 61-23848 св 18), постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 910/5561/19 та багатьох інших. Вказаним спростовуються доводи апеляційної скарги стосовно недотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору. Щодо доводів апеляційної скарги про не врахування обставин застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) стосовно бенефіціарного власника (контролера) ПрАТ "ЦУКРОГІДРОМАШ", колдегія суддів зазначає наступне. 12 травня 2023 року Указом Президента України №279/2023 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". У Додатку № 1 до цього рішення зазначені фізичні особи, до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), а у додатку №2 зазначені юридичні особи, до яких застосовані відповідні санкції. Дійсно, в зазначений Перелік осіб (додаток №1) внесено бенефіціарного власника ПрАТ "ЦУКРОГІДРОМАШ" - ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (має прямий вирішальний вплив - 62 % права голосу). Також щодо неї введені обмежувальні заходи відповідно до Закону України "Про санкції" терміном на 10 років, зокрема: 1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 2) обмеження торговельних операцій (повне припинення); 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона); 9) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 10) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 11) заборона на набуття у власність земельних ділянок. В той же час, за нормами частин 1, 3 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Як зазначив позивач, за п.2.6 Статуту ПрАТ «Цукрогідромаш» Акціонерне товариство не відповідає за зобов`язаннями акціонерів. При цьому, спір у справі не є таким, що виник із корпоративних відносин. Позивача - ПрАТ «Цукрогідромаш», не внесено до додатку №2 рішення РНБО, відтак, доводи апелянта, що на момент винесення рішення по справі ПрАТ "ЦУКРОГІДРОМАШ" знаходився та знаходиться під санкціями, чого не врахував господарський суд, є безпідставними. З урахуванням вищенаведеного, апеляційну скаргу відповідача на рішення суду слід задовольнити частково, скасувавши рішення в частині задоволення вимог по стягненню пені в сумі 7567,80 грн., та присудивши до стягнення судовий збір в сумі 2302,34 грн. (що відповідає пропорції задоволення позовних вимог: на користь позивача - 85,78%, на користь відповідача - 14,22%). Стосовно апеляційної скарги на додаткове рішення суду колегія суддів зазначає наступне. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Згідно матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача: 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Позивачем про стягнення вищенаведених витрат зазначено у позовній заяві (а.с.1-4). Отже, позивачем дотримано вимог ст.124 ГПК України. За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до матеріалів справи, про понесені судові витрати та їх орієнтовний розмір зазначено у позові, як і відповідні докази подані одночасно з позовом, додатково у відповіді на відзив позивачем зазначено, що остаточні докази понесених витрат будуть надані протягом п`яти днів з моменту ухвалення рішення суду, а 19.06.2023 (протягом п`яти днів) подана заява про ухвалення додаткового рішення, відтак, заявником дотримані строки на подання доказів, визначені ч.8 ст.129 ГПК України. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі позивачем до матеріалів справи надано копії договору про надання правової допомоги від 01.09.2017 № 01/09/7; додаткової угоди до нього від 02.07.2018 № б/н; додаткової угоди до нього від 07.02.2023 № б/н; рахунку на оплату від 07.02.2023 № 3; дублікату квитанції до платіжної інструкції № 0.0.2848386565.1 від 08.02.2023; акту виконаних робіт (наданих послуг) від 07.02.2023 згідно додаткової угоди від 07.02.2023 до договору про надання правової допомоги № 01/09/7 від 01.09.2017; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 15.07.2019 серія ЧК № 001171; ордеру від 06.07.2023 серія СА № 1047606. Так, 01.09.2017 між Приватним акціонерним товариством "Завод гідравлічних машин "Цукрогідромаш" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "АУРУМ ЛЕКС" (об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги № 01/09/7, відповідно до п. 1.1. якого об`єднання зобов`язується надати послуги з правової допомоги та юридичного супроводу діяльності клієнта, згідно з його завданням (далі - послуги), а клієнт зобов`язується оплатити ці послуги. За змістом п. 2.1. договору об`єднання надає клієнту наступні види послу: 2.1.1. консультування клієнта або вказаних ним осіб з питань чинного законодавства України, а також правозастосовної практики в усній або письмовій формі; 2.1.2. підготовка юридичних висновків з потрібних клієнту питань, зокрема, щодо документів, які направляються клієнтом об`єднанню для юридичного аналізу; 2.1.3. складання проектів різних документів, зокрема, проектів договорів та інших угод, позовних заяв, відзивів, претензій, заяв, скарг, клопотань, інших документів; 2.1.4. представництво інтересів клієнта у відносинах з третіми особами, зокрема, участь від імені клієнта (або спільно з клієнтом) у переговорах, нарадах, зборах та інших зустрічах; 2.1.5. представництво інтересів клієнта в правоохоронних, податкових, антимонопольних та інших державних органах України; 2.1.6. представництво інтересів клієнта в судових органах, зокрема, підготовка до розгляду і ведення справ в судах загальної юрисдикції, господарських, адміністративних і третейських судах України, до компетенції яких відноситься вирішення спорів, які стосуються інтересів клієнта або зазначених ним осіб; 2.1.7. надання інших послуг юридичного та консультаційного характеру в інтересах клієнта або вказаних ним осіб відповідно до завдання. Згідно з п. 4.1. договору надання об`єднанням послуг в рамках даного договору може здійснюватися на підставі, зокрема, додаткових угод, що укладаються в рамках даного договору. Відповідно до п. 4.6. договору оплата клієнтом наданих послуг здійснюється на умовах, визначених 5 розділом даного договору. По закінченню місяця сторони складають двосторонній акт здачі-приймання в двох примірниках, по одному для кожної сторони. У п. 5.1. договору сторони погодили встановити щомісячну абонентську плату у розмірі 10 000,00 (десять тисяч гривень 00 коп.) грн без ПДВ за надання послуг, передбачених п. 2.1.1. - 2.1.5 договору, а також послуг, передбачених п. 2.1.6 договору, але у кількості до 3 (трьох) судових засідань на місяць. Надання інших юридичних послуг, у відповідності до п. 2.1.7 договору, здійснюються сторонами на підставі додаткових угод, що укладаються сторонами в рамках договору. Клієнт сплачує послуги згідно з виставленими об`єднанням рахунками (п. 5.2. договору). Згідно з п. 8.1. договору, в редакції додаткової угоди від 02.07.2018, даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання зобов`язань. 07.02.2023 сторони уклали додаткову угоду до договору, в якій визначили, що у зв`язку із зверненням клієнта до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" та відкриття Господарським судом Дніпропетровської області провадження у справі № 904/751/23, задля необхідності представлення інтересів клієнта в даному суді, сторони домовились, що об`єднання зобов`язується надати клієнту послуги з правничої (правової) допомоги щодо вступу у справу та юридичного супроводу клієнта в Господарському суді Дніпропетровської області по справі № 904/751/23 про стягнення заборгованості. У п. 2 вказаної додаткової угоди сторони погодили, що клієнт зобов`язується сплатити об`єднанню гонорар у розмірі, що буде вказаний в акті виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги, в якому буде вказано детальний опис (перелік) наданої правової допомоги із ідентифікацією кожної послуги та її вартість, виходячи із наступних розцінок: 2.1. Складання позовної заяви: 6000 грн. 2.2. За участь у судових засіданнях по справі: - у режимі безпосередньої участі в залі суду - від 1000 до 1500 грн. за 1 засідання суду. Відповідно до п. 3 вказаної додаткової угоди протягом 3 (трьох) календарних днів з дати завершення надання правової допомоги та підписання акту виконаних робіт, об`єднання надає або надсилає клієнтові факсимільним або електронним зв`язком, поштою або іншим способом виставляє рахунок для оплати його клієнтом, а клієнт зобов`язується в повному обсязі оплатити надану правову допомогу об`єднання, відповідно до виставлених об`єднанням рахунків, не пізніше 2 (двох) банківських днів з дати їх отримання клієнтом. 07.02.2023 сторони підписали акт виконаних робіт (наданих послуг) згідно додаткової угоди від 07.02.2023 до договору про надання правової допомоги № 01/09/7 від 01.09.2017, в якому визначили, що відповідно до умов додаткової угоди від 07.02.2023 об`єднання надало, а клієнт прийняв правову допомогу щодо вступу у справу та юридичного супроводу клієнта в Господарському суді Дніпропетровської області по справі № 904/751/23 за позовом клієнта до Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, а саме: опис правової допомоги - складання позовної заяви; загальна вартість - 6 000 грн. (а.с. 95). 07.02.2023 об`єднання виставило клієнту до сплати рахунок № 2 від 07.02.2023 на суму 6 000 грн 00 коп., який оплачений позивачем 08.02.2023, що підтверджується дублікатом квитанції до платіжної інструкції № 0.0.2848386565.1 від 08.02.2023 (а.с. 27, 28). Згідно матеріалів справи представництво інтересів позивача у справі № 904/751/23 здійснювалось адвокатом Адвокатського об`єднання Овчаренко Наталією Вікторівною, яка діяла на підставі ордеру серія СА № 1047606 від 06.02.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №001171 від 15.07.2019 (а.с.29,30). Процесуальні документи, наявні у справі (позов, відповідь на відзив, заяви) підтверджують надання правової допомоги позивачу у цій справі адвокатом Овчаренко Н.В. Відтак, позивачем доведено належними і допустимими доказами витрати на правничу допомогу у заявленому розмірі. З цих підстав відхиляються доводи апеляційної скарги, що в жодному документі не визначені затрати часу адвоката на виконання робіт, а сума в 6000 грн є необґрунтовано завищеною щодо цієї справи, і що сума витрат відповідає діям, вчиненим представником позивача. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, суд виснував, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). При цьому, слід зазначити, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21 наведене наступне: «Частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України хоча і містить положення про те, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, проте ця норма не передбачає (не конкретизує), що такий детальний опис робіт (наданих послуг) має бути оформлений окремим документом. Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру. Наведене підтверджується численною усталеною практикою Верховного Суду, згідно з якою детальний опис робіт (наданих послуг) як окремий документ до суду не подавався, а Верховний Суд брав до уваги те, що такий детальний опис робіт (наданих послуг) міститься в інших наданих стороною доказах та визнавав достатніми надані стороною докази в їх сукупності (серед яких був відсутній детальний опис робіт (наданих послуг) як окремий документ) на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу (постанови та додаткові постанови Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 910/18954/17, від 16 червня 2021 року у справі 3 904/1672/19, від 18 червня 2020 року у справі № 873/91/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 911/1006/19, від 07 липня 2020 року у справі № 914/1002/19, від 07 грудня 2020 року у справі № 910/11361/19 та інші).» З урахуванням встановлення у додатковій угоді до договору фіксованого гонорару адвоката та з огляду на процесуальні документи наявні у цій справі, складені адвокатом Овчаренко Н.В., наведеному у акті виконаних робіт (наданих послуг) детального опису здійснених робіт за договором про надання правничої допомоги, не приймаються доводи апелянта, що сума витрат не відповідає діям, вчиненим представником позивача. Щодо доводів апелянта, що до позову позивачем не надано завдання на надання послуги з правової допомоги, яке передбачено умовами договору №01/09/7 від 01.09.2017 і є незрозумілим яким чином послуги за договором №01/09/7 від 01.09.2017 стосуються надання послуг з правової допомоги за договором поставки №Т980/05, як в ордері не зазначене право представляти інтереси саме у даній справі №904/751/23 та по договору поставки №Т980/05, то вони відхиляються, з огляду на те, що надання завдання в межах договору про надання правової допомоги не є обов`язковим документом згідно норм ГПК України, що підтверджують надання правової допомоги, при цьому, ордер, наданий позивачем, в підтвердження повноважень представника на представництво його інтересів в суді містить всі обов`язкові реквізити згідно вимог частини 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Щодо неврахування заперечень відповідача стосовно розміру витрат на правничу допомогу, то вони надійшли до суду 03.07.2023, вже після ухвалення додаткового рішення суду. При цьому, ухвалу про призначення заяви до розгляду направлено на електронну скриньку відповідача, зазначену ним у відзиві на позов (ordgok@gmail.com) та доставлено 22.06.2023, відтак останній мав можливість ознайомитись із заявою в суді дистанційно раніше, ніж отримав її засобами поштового зв`язку. Стосовно неналежності як доказів додаткової угоди та акта виконаних робіт, то до заяви від 19.06.2023 дійсно надані акт з іншої справи та угода, яка містить описку у назві суду, втім, позивачем 22.06.2023 подані суду належні докази - додаткова угода від 07.02.2023 і акт виконаних робіт в межах справи №904/751/23 від 07.02.2023. Тому, з урахуванням критеріїв дійсності, необхідності, реальності витрат на правничу допомогу, судом першої інстанції визначено, що такі витрати підлягають відшкодуванню. Але, з огляду на положення частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що у даному випадку, за наслідками апеляційного розгляду справи, позовні вимоги задоволені частково (відмовлено у стягненні пені), а пропорція задоволення позовних вимог становить: на користь позивача - 85,78%, на користь відповідача - 14,22%, тому із заявлених 6000 грн. до відшкодування слід задовольнити суму 5146,80 грн., в решті вимог заяви відмовити. З огляду на зазначені обставини, апеляційна скарга відповідача на додаткове рішення суду підлягає частковому задоволенню. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Згідно з п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з`ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Зважаючи на часткове задоволення апеляційних скарг, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. Оскільки загальна ціна позову становить 53218,32 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п.1 ч.5 ст.12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв`язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 281, 282-284, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023 у справі №904/751/23 - задовольнити частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023 у справі №904/751/23 - скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені та змінити в частині судового збору. Прийняти у справі в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 7567,80 грн. - відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Приватного акціонерного товариства "Завод гідравлічних машин "Цукрогідромаш" 2302,34 грн. судового збору за подачу позову. В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023 у справі №904/751/23 - залишити без змін. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.06.2023 у справі №904/751/23 - задовольнити частково. Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.06.2023 у справі №904/751/23 - змінити. Викласти резолютивну частину додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.06.2023 у справі №904/751/23 в наступній редакції: «Заяву Приватного акціонерного товариства "Завод гідравлічних машин "Цукрогідромаш" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від 19.06.2023 задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (53300, Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Центральна, буд. 11, код ЄДРПОУ 00190928) на користь Приватного акціонерного товариства "Завод гідравлічних машин "Цукрогідромаш" (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Архангельська, буд. 94, код ЄДРПОУ 00380014) 5146 грн 80 коп. (п`ять тисяч сто сорок шість грн 80 коп.) витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог заяви - відмовити. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.» Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод гідравлічних машин "Цукрогідромаш" на користь Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" 572,50 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду. Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.10.2023. Головуючий суддя О.Г. Іванов Суддя Ю.Б. Парусніков Суддя Т.А. Верхогляд