Постанова Дніпровський апеляційний суд № 195/531/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7163/23 Справа № 195/531/23 Суддя у 1-й інстанції - Колодіна Л.В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 жовтня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Барильської А.П., суддів: Зайцевої С.А., Максюти Ж.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Профіт Капітал" на заочне рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2023 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Профіт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат, - ВСТАНОВИЛА: У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Профіт Капітал" (далі - ТОВ "ФК "Профіт Капітал") звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат. В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що 14 червня 2010 року між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №021-26506-140610, за яким відповідачка отримала кредит на споживчі цілі у сумі 3500 грн на строк з 14 червня 2010 року по 12 червня 2016 року зі сплатою 0% річних за користування кредитним коштами. Відповідачка належним чином зобов`язання перед Банком не виконала, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість у розмірі 33608,19 грн. АТ "Дельта Банк" звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заочним рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2015 року позовні вимоги АТ "Дельта Банк" задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором №021-26506-140610 від 14 червня 2010 року загальною сумою 33608,19 грн, яка складається з: тіла кредиту в сумі 14819,29 грн, простроченого тіла кредиту в сумі 6732,59 грн та заборгованості по відсоткам в сумі 12056,31 грн. 17 квітня 2020 року були проведені електроні торги по лоту № GL4N015727UA-ЕА-2020-03-27-000001-b, до складу якого входило право вимоги за кредитним договором № 021-26506-140610 від 14 червня 2010 року, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 . За результатами проведення електронних торгів по лоту № GL4N015727UA-ЕА-2020-03-27-000001-b було оголошено переможцем ТОВ "ФК "Профіт Капітал", що підтверджується протоколом електронних торгів від 17 квітня 2020 року. 27 квітня 2020 року на виконання умов проведення електронних торгів по лоту № GL4N015727UA-ЕА-2020-03-27-000001-b ТОВ "ФК "Профіт Капітал" перерахувало на платіжні реквізити АТ «Дельта Банк» грошові кошти в сумі 1611610, 66 грн з призначенням платежу: «За придбання активів згідно протоколу № 17.04.2020 року, лот № GL4N015727UA-ЕА-2020-03-27-000001-b, що підтверджується платіжним дорученням №272 від 27 квітня 2020 року. 28 квітня 2020 року за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів аукціону між АТ «Дельта Банк» та ТОВ "ФК "Профіт Капітал" було укладено Договір про відступлення прав вимоги №2234/К. Відповідно до Додатку №1 до Договору про відступлення прав вимоги № 2234/К Банк - АТ «Дельта Банк» відступив (передав права вимоги ) Новому кредитору ТОВ "ФК "Профіт Капітал" за Кредитним договором № 021-26506-140610 від 14 червня 2010 року. Тобто ТОВ «ФК «Профіт Капітал» є правонаступником АТ «Дельта Банк» за кредитним договором № 021-26506-140610 від 14 червня 2010 року, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 . Оскільки рішення про стягнення заборгованості не виконане, просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача 3 % річних за період 07 квітня 2017 року по 10 березня 2023 року, що складає 5974, 89 грн та розмір інфляційних втрат за вказаний період, який складає 28740, 11 грн, що разом дорівнює 34 715 грн, а також судові витрати. Заочним рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2023 року в задоволенні позовних вимог ТОВ "ФК "Профіт Капітал" відмовлено. В апеляційній скарзі ТОВ "ФК "Профіт Капітал", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що неповідомлення боржника про зміну кредитора не несе будь-яких негативних наслідків для ТОВ "ФК "Профіт Капітал" в даному випадку, оскільки боржником не виконувалось грошове зобов`язання. Вказували, що при подачі позовної заяви було взято до розрахунку зобов`язання, що випливає з невиконання судового рішення, а не з грошового зобов`язання за договором. Зазначали, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат за невиконання судового рішення за період з 07 квітня 2017 року по 10 березня 2023 року відповідає чинному законодавству та обмеженням, що діють у період воєнного стану (а.с.47-50). Відповідачка своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористалась. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову становить 34715 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, з огляду на наступне. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2015 року по справі № 195/1083/15 позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №021-26506-140610 від 14 червня 2010 року задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 33608,19 грн. Згідно протоколу електронного аукціону № UA-ЕА-2020-03-27-000001-b від 17 квітня 2020 року переможцем було оголошено ТОВ "ФК "Профіт Капітал". Згідно платіжного доручення №272 від 27 квітня 2020 року ТОВ "ФК "Профіт Капітал" перерахувало на платіжні реквізити АТ «Дельта Банк» грошові кошти в сумі 1611610,66 грн з призначенням платежу: «За придбання активів згідно протоколу № 17.04.2020 року лот № GL4N015727UA-ЕА-2020-03-27-000001-b. Так, 28 квітня 2020 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ "ФК "Профіт Капітал" було укладено договір про відступлення прав вимоги №2234/К. Згідно до Додатку №1 до Договору по відступлення прав вимоги № 2234/К від 28 квітня 2020 року АТ «Дельта Банк» відступив (передав права вимоги ) новому кредитору ФК "Профіт Капітал" за Кредитним договором № 021-26506-140610 від 14 червня 2010 року. новий кредитор зобов`язаний повідомити боржників про відступлення прав вимоги за основними договорами протягом 20 (двадцяти) днів з дня набрання чинності цим договором. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ "ФК "Профіт Капітал", суд першої інстанції виходив із того, що посилання позивача щодо наявності у відповідача заборгованості за ставкою 3 % річних та інфляційних втрат за період з 07 квітня 2017 року по 10 березня 2023 року є необґрунтованими та позивачем не доведеними. Суд зазначив, що відповідач мав право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові - позивачу, оскільки відповідачу не надано доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язані. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України). Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України. З правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 754/6496/16-ц, слідує, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а кредитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені. Зазначене вище узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, висловленим у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18). Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три проценти річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу. Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати і три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц. При цьому в указаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України). Також Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 березня 2016 року у справі №6-2491цс15, за яким дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин. Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду. Наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18). У правовідносинах з неналежного виконання грошового зобов`язання права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі за №127/15672/16-ц вказала, що, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18) зазначено, що за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобо`язання/ Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За частинами 1,2,4 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. За ч.1 ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України). Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Заочним рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 021-26506-140610 від 14 червня 2010 року задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 33608,19 грн. 28 квітня 2020 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ "ФК "Профіт Капітал" було укладено договір про відступлення прав вимоги № 2234/К. Згідно до Додатку № 1 до Договору по відступлення прав вимоги № 2234/К від 28 квітня 2020 року АТ «Дельта Банк» відступив (передав права вимоги ) новому кредитору ФК "Профіт Капітал" за Кредитним договором № 021-26506-140610 від 14 червня 2010 року. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором. Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Звернувшись до суду із вказаним позовом з посиланнями на ч.2 ст.625 ЦК України, позивач посилається на те, що у зв`язку з набуттям права вимоги до відповідачки має право на стягнення стягнення 3% річних та інфляційних витрат за невиконання судового рішення за період з 07 квітня 2017 року по 10 березня 2023 року. Втім, позивачем не доведено факт невиконання відповідачкою заочного рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2015 року первісному кредитору. Крім цього, відсутні підтвердження стосовно того, чи вчинялися будь-які дії щодо пред`явлення виконавчого листа до виконання. Відсутні дані, що боржник мав у передбаченому законом порядку можливість виконати судове рішення у добровільному порядку і не виконав його у такий спосіб. Немає доказів, що такий тривалий термін порушення грошового зобов`язання був допущений з вини боржника. Матеріали справи не свідчать, що відповідачка у справі має не виконане грошове зобов`язання перед позивачем ТОВ «ФК «Профіт Капітал». Як і не містять доказів повідомлення про відступлення права грошової вимоги. Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення і, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості позову, не можуть бути прийняті до уваги у зв`язку з їх недоведеністю. Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Профіт Капітал" залишити без задоволення. Заочне рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Головуючий: А.П. Барильська Судді: С.А. Зайцева Ж.І. Максюта