Постанова 4857 № 500/4713/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/4713/22 пров. № А/857/15151/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Матковської З.М., з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б., а також сторін (їх представників): від позивача Дрозд В.П.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.08.2023р. про відмову в задоволенні заяви про визнання протиправними дій, бездіяльності, рішень, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. про скасування постанови щодо відмови в страхових виплатах і надання соціальних послуг, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Подлісна І.М., час та місце ухвалення судового рішення: 04.08.2023р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту судового рішення: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 26.07.2023р. за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 подала заяву в порядку статті 383 КАС України, якою просила: визнати протиправними рішення та дії Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Тернопільській обл., вчинені на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.02.2023р. в справі № 500/4713/22, ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.05.2023р. в справі № 500/4713/22, та порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової допомоги на сім`ю, одноразової допомоги особі, яка перебувала на утриманні, та щомісячної страхової виплати постановою начальника ГУ ПФ України в Тернопільській обл. І.Москалика «Про відмову в призначенні страхових виплат ОСОБА_1 » № 1900-0311-8/29185 від 07.07.2023р. при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 про: призначення та виплату одноразової допомоги сім`ї ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві, у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату; призначення та виплату одноразової допомоги їй, як дружині ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві, тобто особі з третьою групою інвалідності, яка перебувала на його утриманні, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату; призначення та виплату щомісячних страхових виплати, як непрацездатній особі (особі з третьою групою інвалідності - члену сім`ї потерпілого ОСОБА_2 ), яка перебувала на утриманні померлого та мала на день його смерті право на одержання від нього утримання, на час її інвалідності, відповідно до вимог Закону України № 1105-XIV від 23.09.1999р. «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі Закон № 1105-XIV); визнати, що протиправними рішенням та діями ГУ ПФ України в Тернопільській обл., вчиненими на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.02.2023р. у справі № 500/4713/22, порушено вимоги ч.ч.2, 3 ст.14 КАС України, ч.1, п.п.3, 5 ч.2 ст.41, ч.6 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідно до яких згідно висновків, викладених у рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.02.2023р. у справі № 500/4713/22, позивач має право: на виплату одноразової допомоги, яка виплачується сім`ї потерпілого, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату; позивач на день смерті свого чоловіка була і на даний час є особою з інвалідністю III групи, тому відповідно до зазначених норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» має право на виплату одноразової допомоги, як особі, яка перебувала на утриманні потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату (ч.6 ст.42 Закону № 1105-XIV); на одержання щомісячних страхових виплат як непрацездатна особа, яка перебувала на утриманні померлого або мала на день його смерті право на одержання від нього утримання, на час інвалідності (ч.1, п.п.3, 5 ч.2 ст.41 Закону № 1105-XIV); визнати, що вказані порушення вимог Закону полягають у фактичному невиконанні рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.02.2023р. у справі №500/4713/22 та ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.05.2023р. у справі № 500/4713/22. Для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленому судом порушенню закону, зобов`язати ГУ ПФ України в Тернопільській обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про: призначення та виплату одноразової допомоги сім`ї ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві, у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату; призначення та виплату одноразової допомоги їй, як дружині ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві, тобто особі з третьою групою інвалідності, яка перебувала на його утриманні, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день ;настання права на страхову виплату, призначення та виплату щомісячних страхових виплати, як непрацездатній особі (особі з третьою групою інвалідності - члену сім`ї потерпілого ОСОБА_2 ), яка перебувала на утриманні померлого та мала на день його смерті право на одержання від нього утримання, на час її інвалідності, відповідно до вимог Закону № 1105-XIV. При цьому ОСОБА_1 просила врахувати висновки суду, які сформульовані в мотивувальній частині рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.02.2023р. у справі № 500/4713/22, про те, що: «Відповідно до частини 6 ст.42 Закону № 1105-XIV позивач має право на виплату одноразової допомоги, яка виплачується сім`ї потерпілого, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату. Крім того, позивач на день смерті свого чоловіка була і на даний час є особою з інвалідністю III групи, тому відповідно до зазначених норм Закону №1105-XIV має право на виплату одноразової допомоги, як особі, яка перебувала на утриманні потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату (ч.6 ст.42 Закону № 1105-XIV). Також позивач має право на одержання щомісячних страхових виплат як непрацездатна особа, яка перебувала на утриманні померлого або мала на день його смерті право на одержання від нього утримання, на час інвалідності (ч.1, п.п.3, 5 ч.2 ст.41 Закону №1105-XIV)». Крім того, ОСОБА_1 заявлено вимоги про надіслання окремої ухвали стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України, а саме умисне невиконання рішення, ухвали суду, що набрали законної сили, та перешкоджання їх виконанню, вчинені службовою особою, прокурору або органу досудового розслідування, визначивши строк для надання суду відповіді про вжиті ними заходи (а.с.105-112). Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.08.2023р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних ГУ ПФ України в Тернопільській обл., відмовлено (а.с.125-126). Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити вимоги її заяви, поданої в порядку ст.383 КАС України (а.с.145-151). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.02.2023р. у справі № 500/4713/22, зокрема, скасовано постанову Тернопільського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській обл. від 18.11.2022р. «Про відмову у страхових виплатах та надання соціальних послуг ОСОБА_1 ; зобов`язано Тернопільське міське відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Тернопільській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової допомоги сім`ї ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок нещасного випадку на виробництві, у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату; призначення та виплату одноразової допомоги їй, як дружині ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві, тобто особі з третьою групою інвалідності, яка перебувала на його утриманні, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату; призначення та виплату щомісячних страхових виплати, як непрацездатній особі (особі з третьою групою інвалідності - члену сім`ї потерпілого ОСОБА_2 ), яка перебувала на утриманні померлого та мала на день його смерті право на одержання від нього утримання, на час її інвалідності, - відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Зазначене рішення набрало законної сили 28.03.2023р. При цьому в мотивувальній частині рішення сформульовані та чітко обґрунтовані висновки суду. Незважаючи на мотивувальну частину рішення суду від 20.02.2023р., ГУ ПФ в Тернопільській обл. на виконання рішення суду відмовило ОСОБА_1 у призначенні одноразової допомоги на сім`ю, одноразової допомоги особі, яка перебувала на утриманні та щомісячної страхової виплати у зв`язку з неподанням необхідних документів для призначення страхових виплат згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Суд першої інстанції, постановляючи оскаржену ухвалу, всупереч своєму ж твердженню про необхідність відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача таким способом, який би гарантував їх повний захист від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду, не взяв до уваги, що ці підстави для відмови і сама постанова рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.02.2023р. у справі №500/4713/22 визнані протиправними, а постанова Тернопільського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області від 18.11.2022р. «Про відмову у страхових виплатах та надання соціальних послуг ОСОБА_1 » скасована. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції висновувався тим, що з метою належного виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.02.2023р. та ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.05.2023р. у справі № 500/4713/22 посадовими особами ГУ ПФ України в Тернопільській обл. повторно розглянуто заяви ОСОБА_1 . За результатами розгляду вказаних заяв 07.07.2023р. ГУ ПФ України в Тернопільській обл. винесено постанову про відмову в призначенні страхових виплат ОСОБА_1 . Відтак, судом встановлено фактичне виконання відповідачем рішення у цій справі та не встановлено протиправності дій відповідача, порушення ним прав, свобод, інтересів позивача. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Процесуальне законодавство визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст.382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст.383 КАС України). Наведені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст.382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення; не передбачає такої можливості і положення ст.383 КАС України. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Частиною 1 та 2 ст.383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Приписами ч.4 ст.383 КАС України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. Частиною 6 ст.383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.02.2023р. у справі № 500/4713/22 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Тернопільського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській обл. від 18.11.2022р. «Про відмову у страхових виплатах та надання соціальних послуг ОСОБА_1 скасовано; зобов`язано Тернопільське міське відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Тернопільській обл. повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про: призначення та виплату одноразової допомоги сім`ї ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві, у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату; призначення та виплату одноразової допомоги їй, як дружині ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві, тобто особі з третьою групою інвалідності, яка перебувала на його утриманні, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату; призначення та виплату щомісячних страхових виплати, як непрацездатній особі (особі з третьою групою інвалідності - члену сім`ї потерпілого ОСОБА_2 ), яка перебувала на утриманні померлого та мала на день його смерті право на одержання від нього утримання, на час її інвалідності, - відповідно до вимог Закону України № 1105-XIV від 23.09.1999р. «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.75-80). Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.05.2023р. замінено боржника у виконавчому листі у справі № 500/4713/22 до відкриття виконавчого провадження - Тернопільське міське відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Тернопільській обл. на ГУ ПФ України в Тернопільській обл. (а.с.97-98). 29.05.2023р. Тернопільським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист № 500/4713/22. 06.06.2023р. постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській обл. Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 71961023 з виконання виконавчого листа № 500/4713/22 (зворот а.с.117, а.с.118). Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській обл. Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 71961023 від 06.06.2023р. замінено сторону виконавчого провадження (боржника) з Тернопільського міського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Тернопільській обл. на ГУ ПФ України в Тернопільській обл. (зворот а.с.118). 07.07.2023р. відповідачем ГУ ПФ України в Тернопільській обл. прийнято постанову про відмову в призначенні страхових виплат ОСОБА_1 , відповідно до якої останнім відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової допомоги на сім`ю, одноразової допомоги особі, яка перебувала на утриманні та щомісячної страхової виплати, в зв`язку з неподанням необхідних документів для призначення страхових виплат згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: витягу з реєстру територіальної громади або відомостей про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування), яке співпадає з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого; довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду (факт перебування на утриманні потерпілого ОСОБА_2 ) (а.с.122). Про вжиті заходи щодо виконання рішення суду позивача повідомлено листом ГУ ПФ України в Тернопільській обл. № 1900-0311-8/29196. Аналіз змісту цієї постанови вказує на те, що така постанова фактично є аналогічною до постанови № 1918/1666.1/4 від 18.11.2022р., яка скасована судом в розглядуваній справі. При цьому, будь-яких нових причин (обставин, підстав) відмови в задоволенні заяв позивача пенсійним органом не наведено. У свою чергу, повторне прийняття аналогічного рішення за результатами розгляду заяв позивача на виконання судового рішення не може свідчити про належне виконання судового рішення, оскільки фактично будь-якого очікуваного позитивного результату таке виконання рішення суду не дало. Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що під час виконання рішення суду від 20.02.2023р. повинні враховуватися не лише його резолютивна частина, а висновки суду, на підставі яких вирішений спір. Зокрема, в цій справі суд виходив з того, що позивач має право на виплату одноразової допомоги, яка виплачується сім`ї потерпілого, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату. Крім того, позивач на день смерті свого чоловіка була і на даний час є особою з інвалідністю III групи, тому відповідно до зазначених вище норм Закону № 1105-XIV має право на виплату одноразової допомоги, як особі, яка перебувала на утриманні потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату (ч.6 ст.42 Закону №1105-XIV). Також позивач має право на одержання щомісячних страхових виплат як непрацездатна особа, яка перебувала на утриманні померлого або мала на день його смерті право на одержання від нього утримання, на час інвалідності (ч.1, п.п.3, 5 ч.2 ст.41 Закону № 1105-XIV). Суд зазначив, що вимога про подання Витягу з реєстру територіальної громади або відомостей про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) ні Законом № 1105-XIV, ні іншим керівним документом не передбачена. На день смерті потерпілого такої форми взагалі не існувало. Статус позивача, як особи з інвалідністю, повністю відповідає вимогам пункту 3 частини другої статті 41 Закону №1105-XIV, і вона має право на одержання щомісячних страхових виплат, як особа з інвалідністю - член сім`ї потерпілого на час інвалідності. Окрім цього, відповідач навів підстави для відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 , які не передбачені Законом № 1105-XIV. Згадані висновки суду першої інстанції не враховані пенсійним органом під час виконання судового рішення, при цьому останні мають важливе значення для правильного вирішення розглядуваних заяв позивача. За таких умов боржник не надав доказів фактичного виконання рішення суду, а вказана постанова від 07.07.2023р. не може свідчити про повне та належне виконання рішення суду. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Європейський суд з прав людини /ЄСПЛ/ висловив у рішеннях по справах «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04; «Горнсбі проти Греці» (Hornsby v. Greece), заява № 107/1995/613/701) позицію про те, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним. Для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 20.07.2004р. у справі «Шмалько проти України»). Крім того, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що невиконання рішень національних судів в Україні - системна проблема (зокрема, справа «Бурмич та інші проти України», заява № 46852/13). Необхідність максимального забезпечення судом у кожній справі дотримання принципу обов`язковості судового рішення, зумовлено також тим, що невиконання рішень суду призводить до зниження довіри людей до судової влади, а також посилює переконання того, що вирішити спір (правову проблему), використовуючи звернення до суду, є неефективним. Статтею 320 КАС України визначені підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, серед яких визначено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання (п.4 ч.1). Аналіз терміну «провадження» у контексті адміністративного процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що зазначений термін означає як зібрання певних документів, які були предметом судового розгляду (справа), так й комплекс певних процесуальних дій у їх системі. При цьому, процесуальне законодавство також застосовує такі терміни як «судочинство» та «судовий процес», які за своїм змістом є ширшими ніж судове провадження, оскільки означають увесь комплекс процесуальних дій, прав та обов`язків учасників при здійснення правосуддя та принципів правосуддя (судочинство) та судовий розгляд (судовий процес). Виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи. Розгляд заяв в порядку ст.383 КАС України має наслідком виконання або невиконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу; такий розгляд є комплексом певних процесуальних дій його учасників, а тому такий розгляд підпадає під термін «провадження у справі». За наслідками розгляду таких заяв суд постановляє ухвалу, яка за своєю суттю не є ухвалою суто з процесуальних питань, а має наслідком виконання або невиконання судового рішення, тому має суттєве значення для руху справи та судового процесу у цілому. Таким чином, системний аналіз указаних норм процесуального права дає підстави для висновку, що апеляційний суд має повноваження на скасування ухвали суду першої інстанції, прийнятої в порядку ст.383 КАС України, та направлення справи на продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки спірна ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі. Також в розрізі приписів ст.383 КАС України саме суд першої інстанції наділений повноваженнями, які вказані в ч.6 згаданої статті. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви в порядку ст.383 КАС України, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. В порядку ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат є відсутніми. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, п.4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.08.2023р. про відмову в задоволенні заяви про визнання протиправними дій, бездіяльності, рішень, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі № 500/4713/22 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська Дата складання повного тексту судового рішення: 05.10.2023р.