Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/1951/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/1951/23 пров. № А/857/14232/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Кузьмича С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.07.2023р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок пенсії за вислугу років з врахуванням індексації та без обмеження максимальним розміром (суддя суду І інстанції: Осташ А.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 06.07.2023р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 06.07.2023р.),- В С Т А Н О В И В: 09.05.2023р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Тернопільській обл. щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії та відмови у виплаті індексації пенсії; зобов`язати відповідача ГУ ПФ України в Тернопільській обл. здійснити виплату індексації пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023р. в сумі 6543 грн. 60 коп., оскільки згідно з рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.05.2022р. у справі № 500/1660/22 зобов`язано пенсійний орган здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром; стягнути з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп.; встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати ГУ ПФ України в Тернопільській обл. подати до суду звіт про виконання судового рішення в 10-денний строк з дня набрання останнім законної сили (а.с.1-8). Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами (а.с.26-27). Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.07.2023р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.39-42). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ОСОБА_1 , який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою заявлені позовні вимоги задовольнити (а.с.62-72). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що предметом спору є право апелянта на отримання пенсії без обмеження максимальним розміром із врахуванням суми підвищення внаслідок нарахування індексації, а також зобов`язання пенсійного органу провести виплату спірної індексації без обмеження пенсії максимальним розміром. Водночас, вирішуючи наведений спір, суд помилково відмовив у задоволенні вимог, оскільки Законом України № 848-VIII від 24.12.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» положення ст.43 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» доповнено частиною 7 про те, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Проте, зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. № 7-рп/2016. Таким чином, починаючи з 20.12.2016р., є нечинною норма ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також суд неправильно пов`язує виплату спірної індексації із максимальним розміром пенсії, чим порушує соціальні права позивача на належне пенсійне забезпечення. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду справи, позивач ОСОБА_1 є пенсіонером Державної кримінально-виконавчої служби України, перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Тернопільській обл. та отримує з 23.11.2001р. пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.10, 13, 14). Згідно матеріалів справи основний розмір пенсії становить 82 (вісімдесят два) відсотки грошового забезпечення (вислуга років 29) (а.с.15). Відповідно до наявного у матеріалах справи рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.05.2022р. у справі № 500/1660/22 позов ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправними дії ГУ ПФ України у Тернопільській обл. щодо відмови у перерахунку з 01.04.2019р. та виплаті пенсії ОСОБА_1 за вислугу років 82 % від суми грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром згідно оновленої довідки Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції № 7/5590 від 09.08.2021р. про грошове забезпечення станом на 05.03.2019р., з врахуванням виплачених сум; зобов`язано ГУ ПФ України в Тернопільській обл. здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019р. на підставі оновленої довідки Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції № 7/5590 від 09.08.2021р. про грошове забезпечення станом на 05.03.2019р., виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 82 % сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з врахуванням виплачених сум (а.с.20-24). 24.03.2023р. позивач звернувся до ГУ ПФ України в Тернопільській обл. із заявою, у якій просив надати інформацію щодо причин подальшого застосування пенсійним органом обмеження розміру його пенсії, що полягає у невиплаті індексації пенсії (а.с.16-17). Листом ГУ ПФ України в Тернопільській обл. № 1900-0202-8/13755 від 29.03.2023р. позивачу повідомлено про те, що відповідно до постанов КМ України № 118 від 16.02.2022р. «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та № 168 від 24.02.2023р. «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», індексація пенсії виплачується лише в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, що з 01.12.2022р. становить 20930 грн. Оскільки пенсійна виплата перевищує визначений законом максимальний розмір пенсії, тому виплата індексації не проводиться (а.с.18-19). Із змісту заявленого позову слідує, що позивач оспорює правомірність дій відповідача стосовно обмеження його пенсії максимальним розміром, а також невиплати суми індексації пенсії у 2023 році. Отже, сукупність вказаних вимог входить до предмету розглядуваного позову, при цьому обставини попередніх звернень позивача до пенсійного органу, висновки викладених судових рішень дають можливість повного з`ясування всіх обставин справи і чіткого розуміння змісту заявлених позовних вимог. Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що умовою для проведення індексації пенсійних виплат є, зокрема, призначення пенсій відповідно до ст.ст.13, 21, 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення, однак в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Згідно матеріалів справи, пенсійна виплата ОСОБА_1 на теперішній час становить 36025 грн. 72 коп., а індексацію з 01.03.2022р. відповідач не проводив, оскільки розмір його пенсії після перерахунку перевищує максимальний розмір пенсії. Із урахування викладеного, суд прийшов до переконання про те, що позивача не можна віднести до найбільш вразливих верств населення, пенсія яких підлягає індексації відповідно до постанов КМ України № 118 від 16.02.2022р. «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та № 168 від 24.02.2023р. «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», оскільки розмір його пенсії складає 36025 грн. 72 коп. Із цих же міркувань не підлягають до задоволення вимоги щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром. Вирішуючи наведений спір, колегія суддів виходить з того, що висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають дійсним обставинам справи та суперечать нормам матеріального права, з наступних підстав. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», яким визначені умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Зазначеним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Відповідно до ч.7 ст.43 вказаного Закону (в редакції Закону України № 3668-VI від 08.07.2011р. «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011р.) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Згідно із ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3668-VI від 08.07.2011р. «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст.43 Закону України № 2262-XII від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн. Згідно п.2 резолютивної частини цього Рішення положення ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відповідно до ст.1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Приписами частини сьомої ст.43 названого Закону (у редакції Закону України № 1774-VIII від 06.12.2016р., який набрав чинності з 01.01.2017р.) знову ж таки передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Проте, частина сьома ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. № 7-рп/2016. Буквальне розуміння змін, внесених Законом України № 1774-VIII від 06.12.2016р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016р., дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є відсутньою частина сьома ст.43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. За таких обставин, внесені Законом України № 1774 від 06.12.2016р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 03.10.2018р. у справі № 127/4267/17, від 16.10.2018р. у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019р. у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019р. у справі № 522/3049/17, від 14.05.2019р. у справі № 591/2109/17. Отже, внесені Законом України № 1774 від 06.12.2016р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини сьомої ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (яка визнана неконституційною і втратила чинність) зміни щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії, є повторним запровадженням регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, а тому, ці зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розміру пенсії. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Таким чином, починаючи з 01.04.2019р., діючим законодавством не було встановлено обмежень щодо максимального розміру пенсій для категорії пенсіонерів, до яких належить позивач. Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999р. № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002р. №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, які під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Таким чином, правові підстави для обмеження розміру пенсії позивача упродовж спірного періоду були відсутніми. Враховуючи те, що приписи ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якими було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратили чинність з часу прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. № 7-рп/2016, тому дії пенсійного органу щодо обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром не ґрунтуються на вимогах закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення визначені Законом України № 1282-XII від 03.07.1991р. «Про індексацію грошових доходів населення. Згідно з ст.1 цього Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ч.1 ст.2 вказаного Закону). Підстави для проведення індексації визначені ст.4 зазначеного Закону, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р. Пунктом 4 вказаного Порядку встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Згідно із п.5 зазначеного Порядку у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Пунктом 1 постанови КМ України № 168 від 24.02.2023р. «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» визначено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197. Згідно п.2 цієї постанови з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Згідно фактичних обставин справи позивачу проведено індексацію пенсії з 01.03.2023р., однак розмір такої не змінився, оскільки відповідач обмежив розмір пенсії з урахуванням максимального розміру і судових рішень, при цьому встановив його на рівні 36025 грн. 72 коп. (а.с.19). За викладених обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, приймаючи до уваги те, що обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту, колегія суддів вважає, що пенсійний орган, фактично відмовляючи позивачу у виплаті перерахованої з 01.03.2023р. пенсії без обмеження її максимальним розміром, діяв всупереч приписам Конституції України та вказаному Закону. Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у часі, колегія суддів виходить з того, що згідно зі ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод. За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (пп.4.1 п.4 мотивувальної частини Рішення № 15-рп/2004 від 02.11.2004р.). Конституційний Суд України в абз.2 п.4 мотивувальної частини Рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005р. зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів. З огляду на положення ст.ст.21, 245 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов`язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону. Також не можуть бути задоволені позовні вимоги про стягнення конкретних сум з відповідача, оскільки саме пенсійний орган зобов`язаний здійснювати обрахування та виплату спірних сум індексації та пенсії в цілому; вказані дії до компетенції адміністративного суду не належать. Оцінюючи в сукупності встановлені обставини і приписи діючого законодавства, колегія суддів приходить до переконливого висновку про часткову обґрунтованість та підставність заявленого позову, через що останній підлягає до часткового задоволення. Враховуючи результат апеляційного розгляду, та в силу приписів ст.139 КАС України слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України в Тернопільській обл. судові витрати в розмірі 1073 грн. 60 коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви (а.с.9) та 1610 грн. 40 коп. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.63), всього 2684 грн. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача всю суму сплаченого судового збору, оскільки, незважаючи на часткове задоволення позовних та апеляційних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірних рішень суб`єкта владних повноважень, а спір по суті вирішено на користь позивача, тоді як прийняття рішення про часткове задоволення позову пов`язується виключно із способом захисту порушених прав. Також за таких умов правильним є застосування принципу визначення розміру судових витрат, виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог, який стосується часткового задоволення судом вимог немайнового характеру, за якого визначити у відсотковому відношенні суму судового збору є неможливо. Також із врахуванням особливостей розглядуваного спору, відсутністю будь-яких перешкод для реального та своєчасного виконання суб`єктом владних повноважень покладених на нього обов`язків згідно цього судового рішення, апеляційний суд не вбачає правових підстав для встановлення судового контролю в порядку ст.382 КАС України. Водночас, позивач не навів переконливих обґрунтувань та не надав доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до помилкового вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, з вищевикладених мотивів. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.2 ч.1 ст.315, ст.316, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.07.2023р. в адміністративній справі № 500/1951/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням підвищення (індексації) пенсії, установленого постановою КМ України № 168 від 24.02.2023р. «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (починаючи з 01.03.2023р.), із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії при здійсненні перерахунку пенсії. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з врахуванням підвищення (індексації) пенсії, установленого постановою КМ України № 168 від 24.02.2023р. «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», починаючи з 01.03.2023р., без застосування обмеження максимального розміру пенсії, із врахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. (місцезнаходження: 46001, м.Тернопіль, Майдан Волі, буд.3; код ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1073 грн. 60 коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 1610 грн. 40 коп. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги; всього 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська С. М. Кузьмич Дата складання повного тексту судового рішення: 05.10.2023р.