Постанова Хмельницький апеляційний суд № 679/977/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2023 року м. Хмельницький Справа № 679/977/23 Провадження № 22-ц/4820/1861/23 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Заворотна А.В. розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу № 679/977/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 17 серпня 2023 року (суддя Безкровний І.Г.) про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення аліментів. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі частки від заробітку/доходів відповідача на період її навчання, починаючи з дня подання заяви до суду, але не більш як до досягнення донькою 23 років. Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 17 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачці. Не погоджуючись із цією ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апелянтка зазначає, що в позові вона зазначала про тимчасове проживання доньки в гуртожитку у м. Києві у зв`язку із навчанням і постійними місцем проживання донька обрала місце проживання з матір`ю, а не з батьком ОСОБА_2 ОСОБА_1 також посилається на те, що вона і з 05.07.2023 одноосібно утримує доньку, яка навчається, тому звернулась до суду з позовом з метою стягнення аліментів, щоб частина витрат на утримання доньки, яка не має іншого джерела доходу в зв`язку із навчанням, була покладена на відповідача. Судом першої інстанції не враховано наявність у батька обов`язку по матеріальному забезпеченню в період навчання, при тому що останній має можливість її надавати, але добровільно цього не робить. Суд не був позбавлений можливості ухвалити рішення про стягнення коштів на утримання доньки ОСОБА_4 безпосередньо на користь доньки. Враховуючи вищенаведене, апелянтка вважає, що у суду були відсутні підстави для постановлення оскаржуваної ухвали і така ухвала є передчасною, адже докази аналізуються судом за результатами розгляду справи, а тому ОСОБА_1 просила скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Нетішинського міського суду із стадії вирішення питання про відкриття провадження. Відзив від ОСОБА_2 не надходив. Справа розглядається в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Згідно п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1 ст. 263 ЦПК України). Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам. Так, ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 17 серпня 2023 року позовну ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини повернуто ОСОБА_1 . Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції, керуючись п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, виходив з того, що ОСОБА_1 не підтверджено належними доказами факт її спільного проживання з повнолітньою донькою, отже не підтверджено право позивачки на звернення до суду із відповідним позовом, тому подана позовна заява підлягає поверненню. Проте, колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та є передчасним, виходячи з наступного. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України). Право кожного на розгляд його справи судом передбачено також п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набула чинності для України з 11 вересня 1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Відповідно до ст 1, 3 ЦК України, ст 2, 4, 5, 12, 13, 19 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Пред`явлення позову - це процесуальна дія, яка має здійснюватися у порядку, передбаченому ЦПК України. Позовна заява ОСОБА_1 за змістом своїх вимог є позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, оскільки позивачка просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки від заробітку/доходів відповідача на період навчання, починаючи з дня подання заяви до суду, але не більш як до досягнення донькою 23 років. Позивачка вказувала, що спільна з відповідачем донька проживає з нею і так як з 2022 року є студенткою Київського національного університету технологій та дизайну, тому на час навчання тимчасово проживає у м. Києві (в гуртожитку) і для забезпечення можливості повноцінного навчання доньки ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання. Згідно п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи ( ч. 1 ст. 47 ЦПК України). Апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, адже позовна заява про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, підписана ОСОБА_1 , яка має процесуальну дієздатність. Разом з тим, обставини, на які посилається районний суд у оскаржуваній ухвалі про недоведеність позивачкою факту її спільного проживання із повнолітньою донькою, через що не підтверджується право ОСОБА_1 на звернення із таким позовом до суду, не є підставою для повернення позову і ці обставини підлягають з`ясуванню в ході розгляду справи. Так, згідно з ч. 5 ст. 12 ЦПК суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Колегія суддів вважає, що особа, яка подає позовну заяву, вправі очікувати від суду застосування вказаних норм процесуального законодавства, які надають їй право звернення з позовом з можливістю подальшого вирішення усіх процесуальних питань. За таких обставин, суд першої інстанції передчасно та з порушенням норм процесуального права повернув позов ОСОБА_1 , а тому доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є обґрунтованими. У зв`язку з цим, оскаржувана ухвала підлягає до скасування з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 374, 379, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 17 серпня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 05 жовтня 2023 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай