Постанова 4873 № 693/297/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" вересня 2023 р. Справа № 693/297/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Демидової А.М. суддів: Ходаківської І.П. Владимиренко С.В. за участю секретаря судового засідання Котенка О.О. за участю представників учасників справи: від позивача: Самодерженкова Т.О. від відповідача: Фатєєв А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.03.2023 (повне рішення складено 07.04.2023) (суддя Кучеренко О.І.) у справі № 693/297/21 Господарського суду Черкаської області за позовом ОСОБА_1 до Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" про визнання незаконним та скасування рішення засновника та поновлення на роботі ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави позовних вимог 1. 05.04.2021 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулась до Жашківського районного суду Черкаської області з позовом до Іноземного підприємства "Агро-Вільд України" (далі - ІП "Агро-Вільд України", Підприємство, відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення засновника ІП "Агро-Вільд Україна" № 4 від 30.05.2018 про звільнення її з посади за згодою сторін та поновлення її на посаді генерального директора ІП "Агро-Вільд Україна".

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в 2004 році під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 вони прийняли рішення про реєстрацію ІП "Агро-Вільд Україна", засновником якого визначено чоловіка позивачки та призначено його на посаду генерального директора. Позивачка вказала, що в 2010 році за рахунок коштів сімейного бюджету було сформовано статутний капітал Підприємства, а 09.02.2010 її було призначено генеральним директором ІП "Агро-Вільд Україна". У зв`язку з необхідністю догляду за малолітньою дитиною 22.05.2018 позивачка як генеральний директор ІП "Агро-Вільд України" подала заяву на ім`я ОСОБА_3 , оскільки він є єдиним учасником Підприємства, та видала наказ про те, що вона відбуває у безоплатну відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років з 01.06.2018 до 20.09.2019. Після погіршення відносин між нею та ОСОБА_2 позивачка повідомила останнього про свій намір продовжити перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 6 років. Разом з тим, під час підготовки позову про розподіл майна подружжя ОСОБА_1 дізналася, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 зазначений керівником підприємства з 31.05.2018. У подальшому позивачці стало відомо, що всупереч поданій нею заяві про надання відпустки по догляду за дитиною засновник Підприємства прийняв рішення від 30.05.2018 про її звільнення за згодою сторін, зі змістом якого позивачку навіть не ознайомив. Хід справи

3. Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 17.08.2021 позов ОСОБА_1 у даній справі задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення засновника ІП "Агро-Вільд Україна" № 4 від 30.05.2018 про звільнення ОСОБА_1 за згодою сторін; поновлено ОСОБА_1 на посаді генерального директора ІП "Агро-Вільд Україна".

4. Постановою Черкаського апеляційного суду від 11.11.2021 рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 17.08.2021 скасовано, провадження у справі закрито; роз`яснено позивачці, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, а також її право протягом десяти днів з дня отримання постанови звернутись до Черкаського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

5. У зв`язку із поданням ОСОБА_1 заяви про передачу справи до Господарського суду Черкаської області, ухвалою Черкаського апеляційного суду від 29.11.2021 справу за позовом ОСОБА_1 до ІП "Агро-Вільд Україна" про поновлення на роботі направлено до Господарського суду Черкаської області.

6. Постановою Верховного Суду від 14.04.2022 постанову Черкаського апеляційного суду від 11.11.2021 у справі № 693/297/21 залишено без змін. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

7. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.03.2023 у справі № 693/297/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення засновника ІП "Агро-Вільд Україна" № 4 від 30.05.2018 про звільнення ОСОБА_1 з посади за згодою сторін. Закрито провадження у справі за вимогою про поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора ІП "Агро-Вільд Україна". Стягнуто з ІП "Агро-Вільд Україна" на користь ОСОБА_1 2 481,00 грн судового збору.

8. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування спірного рішення засновника ІП "Агро-Вільд Україна" № 4 від 30.05.2018, місцевий господарський суд виходив з того, що під час прийняття зазначеного рішення відповідачем не було дотримано процедури ухвалення рішення про припинення повноважень позивачки як генерального директора відповідача, яка чітко передбачена установчими документами Підприємства, а саме статутом ІП "Агро-Вільд Україна", та контрактом на управління Підприємством, а отже, такі вимоги є обґрунтованими.

9. Закриваючи провадження у даній справі в частині позовної вимоги про поновлення позивачки на посаді генерального директора ІП "Агро-Вільд Україна" на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд першої інстанції вказав, що після прийняття Жашківським районним судом Черкаської області рішення від 17.08.2021 про визнання незаконним та скасування рішення засновника ІП "Агро-Вільд Україна" № 4 від 30.05.2018 про звільнення ОСОБА_1 за згодою сторін, останню було поновлено на посаді генерального директора ІП "Агро-Вільд Україна" згідно з наказом ІП "Агро-Вільд Україна" № АВ/К-120 від 19.08.2021, що свідчить про відсутність предмета спору у цій частині позовних вимог.

10. Щодо заяви ІП "Агро-Вільд Україна" про застосування строків давності, місцевий господарський суд дійшов висновків, що позивачкою не пропущено позовну давність для звернення до суду. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

11. Не погодившись з рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.03.2023 у справі № 693/297/21, ІП "Агро-Вільд Україна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині визнання незаконним та скасування рішення засновника ІП "Агро-Вільд Україна" № 4 від 30.05.2018 про звільнення ОСОБА_1 за згодою сторін та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні зазначеної позовної вимоги позивачки відмовити повністю внаслідок пропущення нею строку звернення до суду, визначеного статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

12. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що: - рішення суду в оскаржуваній частині є незаконним та необґрунтованим, оскільки винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, судом першої інстанції не взято до уваги, що позовна заява подана до суду з порушенням строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору; - судом першої інстанції при наявності відповідних доказів сторони відповідача зроблено безпідставні висновки про те, що в даному випадку позивачкою не порушений строк звернення до суду з позовом про незаконне звільнення працівника; матеріали справи також не містять жодних доказів у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, які б свідчили про поважність причин пропуску для звернення до суду з даним позовом, а також наявність підстав для поновлення пропущеного позивачкою строку звернення до суду за вирішенням трудового спору; - наявними у матеріалах даної справи документами в сукупності підтверджено, що на час виникнення спірних правовідносин між позивачкою та відповідачем існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою сторін із визначеною датою, мало місце волевиявлення працівника про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення зазначеного договору за угодою сторін. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті 13. 21.04.2023 матеріали апеляційної скарги надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2023 передані колегії суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Ходаківська І.П., Євсіков О.О.

14. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 693/297/21; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи з Господарського суду Черкаської області.

15. На виконання вимог вищезазначеної ухвали до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 693/297/21.

16. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 апеляційну скаргу ІП "Агро-Вільд Україна" залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

17. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІП "Агро-Вільд Україна" на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.03.2023 у справі № 693/297/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 01.08.2023 об 11:30; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 30.06.2023.

18. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ІП "Агро-Вільд Україна" у справі № 693/297/21; відкладено її розгляд на 22.08.2023 об 11:20.

19. У зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 призначено повторний автоматизований розподіл даної справи.

20. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2023 для розгляду справи № 693/297/21 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

21. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 апеляційну скаргу ІП "Агро-Вільд Україна" на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.03.2023 у справі № 693/297/21 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

22. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 оголошено перерву у розгляді даної справи до 12.09.2023 о 09:55.

23. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 відкладено розгляд апеляційної скарги на 26.09.2023 об 11:10. Позиції учасників справи

24. Позивачка не скористалась своїм правом, відзиву на апеляційну скаргу не подала. Явка представників учасників справи

25. У судове засідання, призначене на 26.09.2023, з`явились представники позивачки та відповідача.

26. У судовому засіданні представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

27. Представниця позивачки проти апеляційної скарги заперечувала і просила суд залишити її без задоволення. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

28. Відповідно до статуту ІП "Агро-Вільд Україна", затвердженого засновником Підприємства 14.02.2008 (далі - Статут), ІП "Агро-Вільд Україна" створено відповідно до законодавства України і зареєстровано розпорядженням Жашківської районної державної адміністрації за № 10031020000000045 від 01.02.2005 (п. 1.1 Статуту) (т. 1, а.с. 207-212).

29. Засновником і власником Підприємства є громадянин ФРН Вільд Бертольд Карл Алоїс (п. 1.2 Статуту).

30. Підприємство є юридичною особою приватного права, створеною у встановленому законодавством порядку. По способу утворення Підприємство є унітарним (п. 3.1 Статуту).

31. Підприємство здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту (п. 3.4 Статуту).

32. Управління Підприємством здійснюють: власник підприємства; генеральний директор Підприємства (п. 5.1 Статуту).

33. Відповідно до п. 5.2 Статуту до виключної компетенції власника відноситься, серед іншого, призначення та звільнення генерального директора Підприємства.

34. Виконавчим органом Підприємства є генеральний директор, який призначається власником. У разі призначення генерального директора власником, з ним укладається контракт, в якому визначаються строк найму, права та обов`язки і відповідальність генерального директора, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади. Власник може покласти функції генерального директора на себе, виконуючи в повному обсязі всі його функції. Інші працівники Підприємства призначаються генеральним директором (п. 5.3 Статуту).

35. На виконання рішення власника від 08.05.2010 наказом генерального директора ІП "Агро-Вільд Україна" Бертольда Вільда № АВ-13 від 08.05.2010 ОСОБА_1 призначено на посаду генерального директора ІП "Агро-Вільд Україна" з 09.05.2010 (т. 1, а.с. 18). 36. 09.05.2010 ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків генерального директора ІП "Агро-Вільд Україна" з повноваженнями згідно зі Статутом та оплатою згідно зі штатним розкладом, що підтверджується наказом ІП "Агро-Вільд Україна" № 7 від 09.05.2010 (т. 2, а.с. 132). 37. 05.08.2010 засновником ІП "Агро-Вільд Україна" було затверджено посадову інструкцію генерального директора, згідно з п. 1.2 якої призначення на посаду генерального директора та звільнення з неї здійснюється рішенням власника підприємства із дотриманням вимог чинного законодавства про працю (т. 2, а.с. 133-137). 38. 01.01.2011 між ІП "Агро-Вільд Україна" в особі власника Вільда Бертольда Карла Алоїса (орган управління) та генеральним директором ОСОБА_1 (керівник) відповідно до умов Статуту було укладено контракт на управління підприємством № 1/11 з терміном дії з 01.01.2011 до 31.12.2013 (т. 2, а.с. 135-137).

39. Термін дії контракту № 1/11 від 01.01.2011 двічі продовжувався шляхом укладення між ІП "Агро-Вільд Україна" та його керівником ОСОБА_1 додаткових угод № 1 від 30.12.2013 та № 2 від 30.12.2016 до контракту на управління підприємством. Згідно з додатковою угодою № 2 від 30.12.2016 до контракту на управління підприємством № 1/11 від 01.11.2011, цей контракт діє з 01.01.2011 до 31.12.2019. 40. 01.01.2014 між ІП "Агро-Вільд Україна" в особі власника Вільда Бертольда Карла Алоїса як органом управління та генеральним директором ОСОБА_1 як керівником було укладено контракт на управління підприємством № 1/14, за умовами якого керівник зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію, що ним формується, здійснювати поточне управління (керівництво) Підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, а орган управління зобов`язується створювати необхідні умови для роботи керівника, виплачувати йому грошову винагороду і надавати соціально-побутові блага (п. 1.1) (далі - Контракт, т. 1, а.с. 214-217).

41. У п. 1.2 Контракту визначено, що він є трудовим договором. На підставі Контракту виникають трудові стосунки між керівником і Підприємством, які з боку останнього реалізуються органами управління і працівниками Підприємства. Основи законодавства про працю, Кодекс законів про працю застосовуються до стосунків сторін з урахуванням особливостей наймання і регулювання праці керівників підприємств, що визначені законодавством і цим Контрактом.

42. На період відпустки керівника або його відсутності через інші причини, його обов`язки виконує заступник, який у повному обсязі виконує функції, несе обов`язки, користується повноваженнями і правами керівника, якщо останнім не встановлюється інше (п. 1.9 Контракту).

43. Зміни й доповнення до цього Контракту приймаються підписанням сторонами додаткових угод (п. 8.2 Контракту).

44. Цей Контракт припиняється: у випадку незабезпечення керівником економічних показників діяльності керованого ним Підприємства (п. 8.3 Контракту).

45. Керівник може бути звільнений з посади, а Контракт розірвано з ініціативи органу управління до закінчення терміну його дії: у випадку систематичного невиконання керівником без поважних причин обов`язків, що покладені на цього цим Контрактом, або у випадку одноразового грубого порушення керівником законодавства або обов`язків, що передбачені Контрактом, внаслідок чого для Підприємства настали значні негативні наслідки (зазнано збитків, сплата штрафів, постраждала честь фірми), які мають бути доведені судовим рішенням (п. 8.4 Контракту).

46. Згідно з п. 8.5 Контракту керівник може зі своєї ініціативи розірвати Контракт до закінчення терміну його дії: 1) у випадку систематичного невиконання органом управління своїх обов`язків за Контрактом або прийняття ним ухвал, що обмежують або порушують компетенцію і права керівника, втручаються до його оперативно-розпорядчої діяльності, тих, що можуть привести або призвели до несприятливих економічних результатів діяльності Підприємства; 2) у випадку хвороби або інвалідності, що перешкоджають виконанню обов`язків за Контрактом, і з інших поважних причин. При цьому можливі два варіанти: керівник має право у будь-який час залишити посаду (розірвати цей Контракт), письмово повідомивши про це орган управління за 1 місяць; в інших випадках керівник не має права за своєю ініціативою розірвати цей Контракт до закінчення терміну його дії, у випадку порушення цього зобов`язання керівник сплачує Підприємству неустойку в розмірі винагороди за кількість повних місяців, що лишились до закінчення терміну дії Контракту (яка визначається в порядку, встановленому цим Контрактом для вирахування розміру вихідної допомоги), але не менше 3 000 грн.

47. Відповідно до п. 8.6 Контракту при залишенні посади керівникові виплачується вихідна допомога в розмірі винагороди за 12 міс. - при припиненні Контракту за підставами, що передбачені у підпунктах 1 і 2 пункту 8.3, підпунктах 1 і 2 пункту 8.5 цього Контракту; винагороди за 2 міс. - при припиненні Контракту з усіх інших підстав.

48. Згідно з п. 8.7 Контракту розмір вихідної допомоги визначається на основі середньомісячної винагороди. Середньомісячна винагорода обчислюється діленням на 12 суми усіх грошових виплат, що нараховані керівникові у зв`язку з виконанням обов`язків за Контрактом за останній період перед залишенням посади повний календарний рік роботи. Якщо керівник відпрацював до залишення посади менше одного календарного року, середньомісячна винагорода обчислюється діленням усіх отриманих керівником грошових виплат на кількість повних відпрацьованих місяців (без врахування винагороди за неповні відпрацьовані місяці).

49. Цей Контракт діє з 01.01.2014 до 31.12.2023 (п. 9.1 Контракту).

50. Трудова книжка керівника ведеться та зберігається на Підприємстві (п. 9.2 Контракту).

51. У частині, що не передбачена цим Контрактом, сторони керуються Кодексом законів про працю України, іншими законодавчими актами, які поширюються на Підприємстві, Статутом Підприємства, іншими документами Підприємства, обов`язковими для сторін. Документи, видані органом управління, обов`язкові для керівника лише у частині, що не суперечать цьому Контракту (п. 9.4 Контракту).

52. Рішенням засновника ІП "Агро-Вільд Україна" № 4 від 30.05.2018 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади генерального директора ІП "Агро-Вільд Україна" з 30.05.2018 за згодою сторін відповідно до Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про господарські товариства" та п. 5.2 статуту ІП "Агро-Вільд Україна" (т. 2, а.с. 140).

53. Згідно з цим рішенням, до виконання обов`язків генерального директора ІП "Агро-Вільд Україна" приступив ОСОБА_2 .

54. Відповідно до наказу (розпорядження) засновника ІП "Агро-Вільд Україна" № АВ/К74 від 01.06.2018 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнена з посади генерального директора за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (т. 2, а.с. 142).

55. У графі наказу № АВ/К74 від 01.06.2018 "підпис працівника" про ознайомлення працівника з наказом (розпорядженням) підпис ОСОБА_1 відсутній.

56. Відповідно до відомості розподілу виплат ІП "Агро-Вільд Україна" від 01.06.2018 № 180601СТ672652, підписаної головним бухгалтером Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", підпис якого скріплено печаткою цього банку, ОСОБА_1 01.06.2018 виплачена заробітна плата в розмірі 69 720,59 грн (т. 1, а.с. 143).

57. У період з 28.04.2021 до 10.06.2021 на ІП "Агро-Вільд Україна" була проведена перевірка документів щодо звільнення ОСОБА_1 , за результатами якої було встановлено, що оригінал заяви про звільнення було втрачено, про що складено відповідний акт від 15.06.2021 (т. 1, а.с. 144).

58. Наказом власника ІП "Агро-Вільд Україна" № АВ/К-120 від 19.08.2021 наказ № АВ/К74 від 01.06.2018 про припинення трудового договору ІП "Агро-Вільд Україна" з ОСОБА_1 скасовано та останню поновлено на посаді генерального директора ІП "Агро-Вільд Україна" (т. 2, а.с. 112 зворот).

59. За доводами позивачки, вона не писала жодних заяв на звільнення за власним бажанням, з 01.06.2018 вона перебувала у безоплатній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, про прийняття рішення засновника ІП "Агро-Вільд Україна" № 4 від 30.05.2018 про її звільнення із займаної посади генерального директора їй було невідомо. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

60. Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

61. Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

62. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19.

63. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

64. Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

65. Згідно зі ст. 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

66. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП України).

67. Відповідно до ст. 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

68. Як визначено у ст. 21 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

69. У даній справі генеральний директор ІП "Агро-Вільд Україна" - це особа, якій засновником ввірено організаційно-розпорядчі та адміністративно господарські функції, які пов`язані з управлінням поточною діяльністю Підприємства.

70. За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

71. Відповідач у даній справі є іноземним підприємством.

72. Згідно зі ст. 116 ГК України підприємство, створене відповідно до вимог цього Кодексу, в статутному капіталі якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція, визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс. Правовий статус і порядок діяльності підприємств з іноземними інвестиціями визначаються цим Кодексом, законом про режим іноземного інвестування в Україні, іншими законодавчими актами.

73. Як визначено ч.ч. 1, 3 ст. 167 ГК України, яка була чинною на час прийняття спірного рішення засновника ІП "Агро-Вільд Україна" № 4 від 30.05.2018, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

74. Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

75. Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ч.ч. 1, 2 ст. 97 ЦК України).

76. За змістом ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені, або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

77. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом захисту, визначеного статтею 13 Конституції України, зокрема, у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

78. У мотивувальній частині Рішення № 1-рп/2010 Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.

79. Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень. За змістом положень частини третьої статті 99 ЦК України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. Отже, здійснення компетентним органом господарюючого суб`єкта права на усунення від посади відповідно до статті 99 ЦК України можливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачене статутом. Така правова позиція викладена,зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 753/17776/19, постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 908/273/21, постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/8343/21.

80. Верховний Суд у постанові від 04.05.2023 у справі № 911/3656/20 зазначив, що при вирішенні питання щодо порушення прав позивача, зокрема, права на зайняття посади голови, має значення не наявність підстав для припинення повноважень посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством та установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення.

81. Рішення засновника ІП "Агро-Вільд Україна" № 4 від 30.05.2018 за своїм змістом є рішенням засновника про припинення повноважень генерального директора Підприємства ОСОБА_1 як виконавчого органу Підприємства на підставі ч. 3 ст. 99 ЦК України, а не звільненням працівника за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 у даній справі).

82. Те, що в зазначеному рішенні засновника вжито термін "звільнення", а не "припинення повноважень", не змінює юридичного значення цього документа - це рішення вищого органу управління ІП "Агро-Вільд Україна" про припинення повноважень як генерального директора Підприємства.

83. Як правильно вказав місцевий господарський суд, припинення повноважень генерального директора як виконавчого органу підприємства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість припинення повноваження генерального директора підприємства як виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а в ст. 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

84. Реалізація власником підприємства корпоративних прав шляхом звільнення його генерального директора стосується також наділення його повноваженнями на управління підприємством або позбавлення таких повноважень на управління підприємством. Хоч таке рішення може мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. Здійснення компетентним органом господарюючого суб`єкта права на усунення від посади відповідно до статті 99 ЦК України можливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачене статутом. Якщо статутом передбачено підстави звільнення, усунення від виконання своїх повноважень одним з органів управління кооперативом, такі спори мають розглядати в залежності від причини звільнення, зазначеної у відповідному рішенні компетентного (уповноваженого) органу. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.10.2020 у справі № 683/351/16-ц.

85. Як вже зазначено вище, відповідно до п.п. 5.2, 5.3 Статуту ІП "Агро-Вільд Україна" до виключної компетенції власника відноситься, в тому числі, призначення та звільнення генерального директора Підприємства. У разі призначення генерального директора власником, з ним укладається контракт, в якому визначаються строк найму, права та обов`язки і відповідальність генерального директора, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади.

86. Як встановлено місцевим господарським судом і перевірено судом апеляційної інстанції, у матеріалах справи містяться копії двох контрактів на управління Підприємством - № 1/11 від 01.01.2011 та № 1/14 від 01.01.2014, умови яких є ідентичними, крім терміну дії контрактів.

87. Термін дії контракту на управління підприємством № 1/11 від 01.01.2011 (з урахуванням укладених додаткових угод) закінчився 31.12.2019.

88. Відповідно до п. 9.1 контракту № 1/14 від 01.01.2014, термін його дії становить з 01.01.2014 до 31.12.2023.

89. Як зазначено в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, представник відповідача в судовому засіданні підтвердив наявність на Підприємстві тільки контракту № 1/11. Щодо наявності іншого контракту, то ні представник позивачки, ні представник відповідача не змогли пояснити наявність контракту з № 1/14.

90. Враховуючи, що спірне рішення засновника ІП "Агро-Вільд Україна" № 4 від 30.05.2018 було прийняте під час дії обох контрактів і змісти їх є ідентичними, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка перебувала на посаді керівника Підприємства на підставах, визначених статутними документами.

91. Пунктом 8.4 контрактів № 1/11 від 01.01.2011 та № 1/14 від 01.01.2014 визначено, що керівник може бути звільнений з посади, а контракт розірвано з ініціативи органу управління до закінчення терміну його дії у випадку систематичного невиконання керівником без поважних причин обов`язків, що покладені на нього цим контрактом, або у випадку одноразового грубого порушення керівником законодавства або обов`язків, що передбачені контрактом, внаслідок чого для Підприємства настали значні негативні наслідки, які мають бути доведені судовим рішенням.

92. Розірвання контракту з ініціативи керівника до закінчення терміну його дії передбачено п. 8.5 контрактів № 1/11 від 01.01.2011 та № 1/14 від 01.01.2014. Зокрема, керівник має право у будь-який час залишити посаду (розірвати цей контракт), письмово повідомивши про це орган управління за один місяць.

93. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що як умовами Статуту, так і умовами контракту визначені підстави для звільнення керівника (генерального директора) до закінчення терміну дії контракту як з ініціативи органу управління, так і з власної ініціативи керівника.

94. Як встановлено вище, з 09.05.2010 позивачка приступила до виконання обов`язків генерального директора ІП "Агро-Вільд Україна", а рішенням засновника Підприємства № 4 від 30.05.2018 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 30.05.2018 за згодою сторін. Підставою звільнення позивачки у наказі № АВ/К74 від 01.06.2018 зазначено припинення трудового договору (контракту) за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

95. Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника - статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - статтями 40, 41, 43, 431 цього Кодексу і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) - статтею 45 цього Кодексу.

96. Трудовий договір може бути припинено, а працівника звільнено з роботи лише з підстав і в порядку, визначених законодавством про працю.

97. З огляду на докази, які долучені сторонами до матеріалів справи, підставою звільнення позивачки з посади генерального директора ІП "Агро-Вільд Україна" як у спірному рішенні засновника ІП "Агро-Вільд Україна" № 4 від 30.05.2018, так і в наказі № АВ/К74 від 01.06.2018 зазначена згода сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України).

98. У постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 524/3490/17-ц зазначено, що якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини 1 статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.

99. Як вказав місцевий господарський суд, представник відповідача під час судового розгляду даної справи зазначав про наявність власноручно написаної заяви позивачки про звільнення її із займаної посади генерального директора ІП "Агро-Вільд Україна" за власним бажанням.

100. Однак, як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять ні копії відповідної заяви позивачки про її бажання звільнитися з посади генерального директора, ні копії трудової книжки позивачки, в якій повинна бути проставлена відмітка про звільнення останньої із зазначенням причин такого звільнення.

101. Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

102. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

103. За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

104. Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

105. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 80 ГПК України).

106. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt). 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

107. Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

108. Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

109. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт наявності заяви позивачки про звільнення її з посади генерального директора відповідача за власним бажанням (за згодою сторін) є недоведеним у силу неподання відповідачем жодного доказу на підтвердження наявності такої заяви. Крім того, як правильно вказав суд першої інстанції, матеріали справи не містять належних доказів ознайомлення позивачки із наказом про її звільнення та отримання нею трудової книжки. Таким чином, доводи відповідача щодо звільнення позивачки із займаної посади за згодою сторін не знайшли документального підтвердження.

110. Також, місцевим господарським судом враховано, що матеріали даної справи не містять жодних належних доказів на підтвердження того, що позивачку було звільнено відповідно до вимог Статуту та контракту, а саме у зв`язку із систематичним невиконанням нею на посаді керівника обов`язків, що покладені на неї контрактом або у зв`язку з одноразовим грубим порушенням позивачкою законодавства або обов`язків, що передбачені контрактом, внаслідок чого для Підприємства настали значні негативні наслідки, які мають бути доведені судовим рішенням.

111. Разом з тим, при вирішенні даного спору судом першої інстанції враховано, що згідно з п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб. Тобто п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України кореспондується з положеннями частини третьої статті 99 ЦК України.

112. Така підстава розірвання трудового договору забезпечує "можливість розірвання трудового договору без наведення підстав при припиненні повноважень посадових осіб", а в якості компенсації для захисту інтересів останніх - мінімальний розмір вихідної допомоги в розмірі середньої заробітної плати за шість місяців. З огляду на вказане, під час розгляду спору щодо розірвання трудового договору (контракту) за пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України матиме значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством й установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення. Тобто здійснення компетентним органом господарюючого суб`єкта права на усунення від посади відповідно до статті 99 ЦК України можливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачене статутом, і підставою такого звільнення може бути зазначене посилання на пункт 5 частини 1 статті 41 КЗпП України. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 683/351/16-ц.

113. З урахуванням встановлених обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що під час прийняття спірного рішення засновника ІП "Агро-Вільд Україна" про звільнення позивачки з посади, відповідачем не було дотримано процедури ухвалення рішення про припинення повноважень позивачки як генерального директора відповідача, яка передбачена установчим документом відповідача, а саме статутом ІП "Агро-Вільд Україна", а також контрактом на управління підприємством, з огляду на що вимоги позивачки у частині визнання незаконним та скасування рішення засновника ІП "Агро-Вільд Україна" № 4 від 30.05.2018 про звільнення її з посади є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Щодо позовної вимоги про поновлення позивачки на посаді генерального директора ІП "Агро-Вільд Україна", слід зазначити таке.

114. Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, після прийняття Жашківським районним судом Черкаської області рішення від 17.08.2021 у даній справі ОСОБА_1 було поновлено на посаді генерального директора ІП "Агро-Вільд Україна" згідно з наказом Підприємства № АВ/К-120 від 19.08.2021, що, за висновком суду першої інстанції, свідчить про відсутність предмета спору в цій частині позовних вимог.

115. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

116. З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про закриття провадження у даній справі в частині вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора ІП "Агро-Вільд Україна" у зв`язку із відсутню предмета спору.

117. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

118. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, в частині закриття провадження у справі в частині вимоги про поновлення позивачки на посаді генерального директора Підприємства рішення суду не оскаржується, відтак, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку не переглядається. При цьому, підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не встановлено. Щодо заяви відповідача про застосування строків давності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

119. Як визначено у ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

120. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

121. Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

122. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України).

123. Відповідно до ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення позивачки) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

124. Встановлений ст. 233 КЗпП України строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

125. Як вбачається зі змісту з позовної заяви та відповіді на відзив на позовну заяву, під час підготовки позову про розподіл майна подружжя позивачці стало відомо, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань власник відповідача вказаний як керівник підприємства з 31.05.2018. З текстом самого рішення позивачка ознайомилася лише 08.03.2021, коли їй на мобільний телефон з невідомого номера у додатку "Мессенджер" надійшла фотографія рішення відповідача від 30.05.2018 про те, що її звільнено за згодою сторін з 30.05.2018.

126. Разом з тим, строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права, норма статті 233 КЗпП України деталізує це правило стосовно випадків звільнення працівника. У такому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки: в залежності від того, яка з цих подій відбулася раніше. Отже, для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення визначальними є такі юридично значимі обставини, як вручення копії наказу про звільнення або день видачі трудової книжки. Тобто, для такої категорії трудових спорів встановлено спеціальне правило обрахунку початку строку виникнення права на звернення до суду, відмінне від загального правила, за яким виникнення цього права пов`язується з моментом, коли працівник дізнався або за всіма обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права (постанова Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 910/18166/20 (910/6629/21)).

127. З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що посилання відповідача на обізнаність позивачки про її звільнення з дати, визначеної у позові про встановлення факту спільного проживання, так само як і посилання відповідача на зазначення позивачкою 16.04.2019 у письмових поясненнях, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Т.В. та зареєстрованих у реєстрі за № 584, про те, що вона станом на квітень 2019 року є непрацюючою, а раніше перебувала на посаді генерального директора ІП "Агро-Вільд Україна", не ґрунтуються на законі, оскільки початок перебігу місячного строку для звернення до суду починається з дати вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Оскільки жодна з подій не відбулась, доказів іншого суду не надано, то строк звернення до суду не порушений у частині звернення з позовом про незаконне звільнення працівника.

128. При цьому, суд першої інстанції слушно зауважив, що припущення ОСОБА_1 про її звільнення у позові про встановлення факту спільного проживання ґрунтується на даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проте такі дані до реєстру також вносяться під час перебування особи у відпустці по догляду за дитиною, оскільки в цей час особа не може діяти від імені юридичної особи.

129. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачкою не пропущено строк позовної давності для звернення до суду, допустимих доказів протилежного відповідачем не надано.

130. За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов у частині визнання незаконним та скасування рішення засновника ІП "Агро-Вільд Україна" № 4 від 30.05.2018 про звільнення ОСОБА_1 з посади за згодою сторін.

131. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

132. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

133. Доводи скаржника не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування рішення засновника ІП "Агро-Вільд Україна" № 4 від 30.05.2018 про звільнення ОСОБА_1 з посади за згодою сторін.

134. У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

135. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

136. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

137. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Черкаської області від 21.03.2023 у справі № 693/297/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

138. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги ІП "Агро-Вільд Україна" відсутні. Судові витрати

139. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.03.2023 у справі № 693/297/21 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту. Повний текст постанови складено 06.10.2023. Головуючий суддя А.М. Демидова Судді І.П. Ходаківська С.В. Владимиренко