Постанова Одеський апеляційний суд № 518/1641/19

Номер провадження: 22-ц/813/1258/23 Справа № 518/1641/19 Головуючий у першій інстанції Алексєєва О. В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.09.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Сегеди С.М., Дришлюка А.І., за участю секретаря Триколіч І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 20 квітня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Ширяївської селищної ради Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовної заяви. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ширяївської селищної ради Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Позовні вимоги мотивувала тим, що позивач є сестрою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дружина брата позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_3 щодо її майна 26 вересня 2018 року заведено спадкову справу приватним нотаріусом Лановою Н.А. за заявою доньки померлих ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла. Позивач зазначала, що кожен зі спадкодавців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не встигли прийняти спадщину та оформити права на спадщину. Право на прийняття належної частки спадщини переходить до їх спадкоємців (спадкова трансмісія). Після смерті вказаних осіб відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 , земельної присадибної ділянки площею 0,25 га для обслуговування та експлуатації будинку за тією ж адресою та земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5125455100:01:006:0152. Також, позивач зазначила, що іншим спадкоємцем майна померлих є ОСОБА_5 . Позивач неодноразово зверталась до приватного нотаріуса Ланової Н.А. з заявами про прийняття спадщини після померлих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , але їй було відмовлено у прийнятті заяв. У листі Головного ТУЮ в Одеській області від 11.06.2019 №М-630-07 вказано, що позивачем пропущено строк прийняття спадщини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що строк прийняття спадщини нею пропущено у зв`язку з хворобою (гіпертонічна хвороба, склеротичні зміни і погіршення, прогалини пам`яті, приступи бронхіальної астми, стреси після смерті родичів). Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 20 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Ширяївської селищної ради Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про відмову у задоволенні позову. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні в частині мотивування шляхом виключення на посилання про поважність причин пропуску строку. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях; 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем. Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач ОСОБА_6 є рідною сестрою ОСОБА_2 , про що свідчать свідоцтво про народження позивача НОМЕР_1 , свідоцтво про укладення шлюбу позивача № НОМЕР_2 , свідоцтво про народження ОСОБА_2 № НОМЕР_3 . ОСОБА_7 є дружиною ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про одруження № НОМЕР_4 , витяги з ДРАЦС, наявні у матеріалах спадкових справ. ОСОБА_8 є рідною сестрою ОСОБА_9 , про що свідчать свідоцтво про народження ОСОБА_10 № НОМЕР_5 , свідоцтво про одруження ОСОБА_10 № НОМЕР_4 , витяги з ДРАЦС, наявні у матеріалах спадкових справ. ОСОБА_11 є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що свідчать свідоцтво про народження ОСОБА_12 № НОМЕР_6 , свідоцтво про одруження ОСОБА_4 № НОМЕР_7 , витяги з ДРАЦС, наявні у матеріалах спадкових справ За життя ОСОБА_2 належав на підставі договору купівлі-продажу від 01.07.1970 житловий будинок, розташований у АДРЕСА_2 (після зміни нумерації - №113). ОСОБА_3 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку за життя належала земельна ділянка кадастровий номер 5125455100:01:006:0152 площею 4,23 га на території Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області. Документів, що підтверджують право власності померлих на земельну присадибну ділянку для обслуговування і експлуатації будинку АДРЕСА_1 позивачем не надано. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить відповідне свідоцтво про смерть. Станом на день смерті ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним мешкала та була зареєстрована дружина ОСОБА_3 (що підтверджується довідкою, наявною в матеріалах спадкової справи №140/2018, та витребуваними судом довідками). Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру. З наведеного випливає, що ОСОБА_3 прийняла спадщину ОСОБА_2 в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та протягом шести місяців не заявив про відмову від неї. Водночас, ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталась. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про смерть. Станом на день смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Інших зареєстрованих та проживаючих осіб за цією адресою не було (що підтверджується довідкою, наявною в матеріалах спадкової справи, та витребуваними судом довідками). Після смерті ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Ланової Н.А у встановлений законом строк звернулась з заявою про прийняття спадщини її донька ОСОБА_4 . На підставі вказаної заяви нотаріусом заведено спадкову справу №140/2018. В порядку підготовки до видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом Лановою Н.А. здійснено ряд запитів щодо спадкового майна до відповідних органів та установ. Крім того, нотаріусом здійснено ряд запитів щодо спадкового майна ОСОБА_2 , спадкоємцем якого була ОСОБА_3 . Таким чином, ОСОБА_4 прийняла спадщину (до складу якої входило також майно ОСОБА_2 ) після ОСОБА_3 відповідно до положень ч. 1 ст. 1269 ЦК України, як спадкоємець першої черги, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, але подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчить свідоцтво про смерть. За життя ОСОБА_4 не встигла отримати свідоцтво про право на спадщину після ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_4 . Любашівською РДНК Одеської області було заведено спадкову справу №75/2019 на підставі заяви ОСОБА_13 про відмову від прийняття спадщини. Станом на день смерті місце проживання ОСОБА_4 зареєстровано не було. З заявами про прийняття спадщини померлої ОСОБА_4 у встановлений законом шестимісячний строк до Любашівської РНК звернулись тітка по лінії матері ОСОБА_5 та тітка по лінії батька позивач ОСОБА_1 (спадкоємці третьої черги за законом). Як вбачається з матеріалів спадкових справ, за життя спадкодавці ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заповітів не складали, наявність спадкоємців відповідно до положень ч. 4 ст. 1268 ЦК України (малолітні, неповнолітні, недієздатні особи, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена), судом не встановлено. В порядку підготовки до видачі свідоцтва про право на спадщину державним нотаріусом Котюжинською Л.Д. було витребувано від приватного нотаріуса Ланової Н.А. копію спадкової справи №140/2018, заведеної після померлої ОСОБА_3 , здійснено ряд запитів щодо спадкового майна до відповідних органів та установ. Крім того, нотаріусом здійснено ряд запитів щодо спадкового майна ОСОБА_2 , спадкоємцем якого була ОСОБА_3 . Таким чином, позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_5 успадкували по спадкового майна ОСОБА_4 , яка, в свою чергу, успадкувала усе майно ОСОБА_3 , яка успадкувала все майно ОСОБА_2 . Листом приватного нотаріуса Ланової Н.А. від 21.03.2019 р. позивачу роз`яснено, що нею пропущено строк для прийняття спадщини після померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , спадкова справа після смерті ОСОБА_4 заведена Любашівською РДНК, куди й необхідно звернутись з метою отримання спадщини. Відповідно до положень ч. 24 Пленуму ВСУ від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування", особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК (435-15). Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК) ( 435-15 ), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. З положень ст. ст. 1261-1265 ЦК України випливає, що позивач ОСОБА_1 не є родичем ОСОБА_3 (дружини брата позивача), не проживала зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, не є утриманцем спадкодавця, яка не була членом його сім`ї. Заповітів ОСОБА_3 (у тому числі на ім`я позивача) не складала. Таким чином, позивач не є спадкоємцем ОСОБА_3 ані за законом, ані за заповітом, тому позовні вимоги в частині визначення додаткового строку для прийняття спадщини після ОСОБА_3 задоволенню не підлягають. Однак судом першої інстанції також зазначено, що позивач є спадкоємцем другої черги за законом ОСОБА_2 як його сестра. У судовому засіданні досліджено медичну картку ОСОБА_1 та встановлено, що позивач тривалий час (з 2013 року та протягом шести місяців після смерті ОСОБА_2 ) має хронічні захворювання ішемічну хворобу серця, гіпертонія, полікістоз нирок, пієлонефрит, хронічний правобічний радикулонефрит. Суд першої інстанції вважав, що вказані обставини є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_2 . Проте колегія суддів не може погодитись із такими висновками про поважність причин пропуску строку суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. У постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21 (провадження № 61-753св22) Верховний Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Як на підстави поновлення строку позивач посилалась на наявність хвороб (ішемічну хворобу серця, гіпертонія, полікістоз нирок, пієлонефрит, хронічний правобічний радикулонефрит). Водночас, апеляційний суд зауважує, що вказані хвороби не є такими, що перешкоджали спадкоємцю реалізувати тестамендоздатність, тобто своє право бути спадкоємцем і подати заяву про прийняття спадщини. Тому вказані висновки суду першої інстанції в мотивувальній частині підлягають виключенню. Щодо доводів апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивування шляхом виключення на посилання про поважність причин пропуску строку. Повний текст судового рішення. Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Суддя Дришлюк А.І. перебував у відпустці з 02 по 05 жовтня 2023 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом. Повний текст судового рішення виготовлено 06 жовтня 2023 року. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 20 квітня 2021 року змінити в частині мотивування, виключивши посилання на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 06 жовтня 2023 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: А.І. Дришлюк С.М. Сегеда