Постанова ККС ВС № 357/14380/21
від 03.10.2023 · КримінальнаПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 3 жовтня 2023 року м. Київ справа № 357/14380/21 провадження № 51-2323км23 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , засудженого ОСОБА_7 представника потерпілого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111030002710, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК. Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини За вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 серпня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Згідно з вироком суду, 3 листопада 2021 року приблизно о 17:40 ОСОБА_7 , керуючи технічно-справним автобусом «Mercedes-Benz 312d (державний номерний знак НОМЕР_1 ) та рухаючись по вул. Незалежності зі сторони вул. Поповича у напрямку до вул. Заводська в м. Узин Білоцерківського району Київської області, на нерегульованому перехресті вул. Незалежності та вул. Авіаторів, в порушення вимог пунктів 2.3 (б), 10.1, 16.13, 16.6 Правил дорожнього руху, не вірно оцінив дорожню обстановку, проявив неуважність, перед виконанням маневру повороту ліворуч не надав дорогу та допустив зіткнення з моторолером марки «Хонда Діо» без державних номерних знаків, під керуванням неповнолітнього ОСОБА_9 , який рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку, прямо через вказане перехрестя доріг, у напрямку до вул. Поповича в м. Узин та мав перевагу в русі. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій моторолера ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Ухвалою апеляційного суду задоволено апеляційну скаргу захисника, вирок змінено в частині призначеного покарання та на підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього певні обов`язки. В решті вирок залишено без зміни. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує на те, що апеляційним судом не надано належну оцінку обставинам вчинення злочину, наслідкам, що настали, а також безпідставно визнано щире каяття обставиною, що пом`якшує покарання, оскільки вказана обставина не підтверджується матеріалами кримінального провадження. Зазначає, що визнання вини засудженим, його пенсійний вік, позитивна характеристика були враховані судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання у мінімальному розмірі, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, проте не зменшують в достатній мірі суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення та не дають підстави для застосування до останнього положень ст. 75 КК. Представник потерпілого направив на адресу Верховного Суду заяву, в якій підтримав касаційну скаргу прокурора та просив її задовольнити. В запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник просить залишити її без задоволення, а рішення апеляційного суду без зміни. Позиції учасників судового провадження Прокурор та представник потерпілого підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Засуджений та його захисник заперечували проти її задоволення. Мотиви Суду Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Як убачається зі змісту касаційної скарги, доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація дій за ч. 2 ст. 286 КК прокурором не оспорюється. При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обстави, які ніким не оспорюються. Що стосується доводів прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК, то колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Разом із цим, дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо. Згідно з приписами ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні ОСОБА_7 покарання, місцевий суд врахував ступінь тяжкості, особливості та обставини кримінального правопорушення, поведінку засудженого до і після вчинення кримінального правопорушення, його особу, який раніше не судимий, є не працюючим пенсіонером, утриманців не має, за медичною допомогою до лікаря нарколога та лікаря-психіатра не звертався, має місце реєстрації та проживання, за місцем проживання характеризується позитивно Також суд врахував відношення ОСОБА_7 до вчиненого, зокрема відсутність часткового чи повного відшкодування заподіяної шкоди та позицію законного представника неповнолітнього потерпілого, яка просила призначити засудженому максимальну міру покарання. Обставиною, що пом`якшує ОСОБА_7 покарання суд відповідно до ст. 66 КК визнав активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що його обтяжують, судом не встановлено. З приводу пом`якшуючої обставини, а саме щирого каяття, яка зазначена в обвинувальному акті, то суд вказав, що поведінка засудженого як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду не свідчила про наявність у нього щирого каяття. З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, яке є мінімальним у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК та з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, з чим погодився й суд апеляційної інстанції. Разом із цим, як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд переглянувши вирок за апеляційною скаргою захисника погодився з її доводами про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування основного покарання з іспитовим строком, змінив рішення суду першої інстанції в частині призначеного покарання ОСОБА_7 та застосував до нього вимоги ст. 75 КК. При цьому, суд належним чином дослідив і оцінив усі обставини, що мають істотне значення для звільнення ОСОБА_7 з випробуванням, а також усебічно дослідив дані про особу винного. Зокрема, апеляційний суд зазначив, що згідно матеріалів кримінального провадження, з самого початку досудового розслідування ОСОБА_7 визнавав свою вину та своєю поведінкою сприяв розкриттю кримінального правопорушення. В суді він пояснив, що після того, як потерпілий потрапив у лікарню, цікавився станом його здоров`я, але в подальшому між ним і батьками потерпілого виникли досить напружені стосунки, його пропозиція про матеріальну допомогу невеликими сумами, з огляду на скрутне матеріальне становище, прийнята не була, а безпосередньо з потерпілим він не мав можливості поспілкуватися. При цьому, з врахуванням позиції ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції, засудження ним своїх дій та щирий жаль з приводу наслідків ДТП, з урахуванням того, що його цивільна відповідальність застрахована та завдані потерпілій стороні матеріальні збитки підлягають відшкодуванню за рахунок страхової компанії, колегія суддів дійшла висновку про наявність такої обставини, що пом`якшує ОСОБА_7 покарання, а саме щирого каяття. Також, колегією суддів враховано надані стороною захисту документальні дані про склад сім`ї ОСОБА_7 , який постійно проживає з донькою та чотирьома малолітніми онуками, і маючи невеликий матеріальний дохід від пенсії все рівно ними опікується. На переконання апеляційного суду, вказані обставини залишились поза увагою місцевого суду, проте вони також впливають на обрання заходів кримінально правового впливу. Також колегія суддів погодилась з доводами сторони захисту про те, що на даний час в Україні діє воєнний стан, а тому більш корисним своїй родини (доньці, чоловік якої помер, та чотирьом онукам) засуджений буде в умовах застосування до нього інституту звільнення від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, що також позитивно буде впливати на процес виправлення. З урахуванням викладеного, виходячи з конкретних обставин кримінального провадження та наслідків вчиненого з необережності злочину, пенсійного віку та усіх даних про особу ОСОБА_7 , який характеризується виключно позитивно, наявність обставин, що пом`якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, які його обтяжують, колегія суддів дійшла висновку, що виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо досягти без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК. При цьому іспитовий строк визначено тривалістю 3 роки, оскільки, на переконання апеляційного суду, саме такий термін буде достатнім, щоб ОСОБА_7 довів своє виправлення. Таким чином колегія суддів касаційного суду вважає, що з урахуванням усіх обставин кримінального провадження в сукупності, рішення апеляційного суду про призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК. З огляду на наведене у касаційній скарзі прокурора відсутні достатні дані та переконливі доводи, які би спростовували висновки апеляційного суду і давали підстави визнати призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК явно несправедливим через м`якість або свідчили би про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів не встановила, а тому вважає, що в задоволенні касаційної скарги прокурора слід відмовити. Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд ухвалив: Ухвалу Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 рокущодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3