Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/364/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/364/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Поліщук Л.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 жовтня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Коротких А.Ю., Костюк Л.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області) в якому просив: - визнати неправомірною відмову ГУ ПФУ в Чернігівській області у перерахунку пенсії позивача за заявою від 12.10.2022, виходячи з щомісячних виплат, які є компенсаційними (індексація, доплата на період карантину), за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення (квітень 2019 року - березень 2021 року); - зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити, починаючи з 02.04.2021 року, перерахунок пенсії ОСОБА_1 , під час якого врахувати індексацію в розмірі 23493,06 грн., доплату на період карантину в розмірі 46905,41 грн., що нараховані за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення (квітень 2019 року - березень 2021 року), та виплатити суми недоотриманої пенсії. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року зазначений адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у проведенні ОСОБА_1 , перерахунок пенсії, призначеної за вислугу років, з урахуванням суми індексації грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, починаючи з 12.10.2021 року, перерахувати розмір пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , шляхом включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, суми індексації грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням та провести виплату недоотриманої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а саме: в частині дати з якої саме має бути проведено перерахунок пенсії та в частині неврахування доплати за період карантину до складових довідки за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення (квітень 2019 року - березень 2021 року) , позивач, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У даному випадку, судом апеляційної інстанції переглядаються вимоги позивача, заявлені останнім в апеляційній скарзі щодо позовних вимог, в задоволенні яких судом першої інстанції відмовлено, а саме: - зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити, починаючи з 02.04.2021 року, перерахунок пенсії ОСОБА_1 , під час якого врахувати доплату на період карантину в розмірі 46905,41 грн., що нараховані за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення (квітень 2019 року - березень 2021 року), та виплатити суми недоотриманої пенсії. Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд апеляційної інстанції, дійшов наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Чернігівській області. Починаючи з 02.04.2021 року, позивачу була призначена пенсія за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.26). Розмір пенсії при її призначенні обчислено, зокрема, на підставі Довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення від 02.04.2021 року №527/124/21/01-2021 з урахуванням премії (а.с.27 на звороті). 12.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок розміру його пенсії враховуючи Довідку ГУ НП в Чернігівській області від 04.10.2022 року №550/124/21/01-2022, з урахуванням додаткових складових, а саме: розміру індексації та додаткової доплати на період дії карантину, з квітня 2019 року по березень 2021 року (а.с.6-7). Листом №9419-8170/П-02/8-2500/22 від 10.11.2022 року ГУ ПФУ в Чернігівській області відмовило ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки індексація не є складовою щомісячного додаткового виду грошового забезпечення для обчислення пенсії. Відповідачем зазначено, що пенсія позивачу виплачується згідно із чинним законодавством (а.с.8-9). Позивач, не погоджуючись з вказаною відмовою пенсійного органу, звернувся до суду з даним адміністративним позовом, за захистом своїх прав та законних інтересів. Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог дійшов висновку, що в даному випадку належним способом захисту законних прав та інтересів позивача є зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області провести перерахунок ОСОБА_1 перерахунок розміру пенсійного забезпечення, починаючи з 12.10.2021 року, шляхом включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, суми індексації грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням та провести виплату недоотриманої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. Колегія суддів апеляційної інстанції частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, проте початкова дата проведення перерахунку пенсії позивача підлягає зміні. Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У даному випадку, спірними є питання: 1) з якої саме дати - 02.04.2021 року чи 12.10.2021 року позивач має право на перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням доплати індексації, що нараховані за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення; 2) чи має право позивач на перерахунок пенсії, починаючи з 02.04.2021 року, з урахуванням доплати на період карантину в розмірі 46905,41 грн., що нараховані за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ)(у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу). Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. За статтею 1 зазначеного Закону особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Отже, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом встановлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців. Так, частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (далі КМУ). Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище судом, ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Чернігівській області, і починаючи з 02.04.2021 року, йому була призначена пенсія за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.26). Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач дізнався про призначення йому пенсії у неналежному розмірі, отримавши довідку ГУ НП в Чернігівській області від 04.10.2022 року №550/124/21/01-2022, з урахуванням додаткових складових, а саме: розміру індексації та додаткової доплати на період дії карантину, з квітня 2019 року по березень 2021 року (а.с.6-7). У зв`язку з цим, 14.10.2022 року ОСОБА_1 подав до пенсійного органу заяву про проведення перерахунку розміру пенсії і, отримавши у листопаді 2022 року відмову у перерахунку, звернувся до суду з цим позовом у січні 2023 року, що свідчить про дотримання позивачем встановленого КАС України шестимісячного строку. Водночас, Законом № 2262-ХІІ встановлено, що перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком (частина третя статті 51 цього Закону). Зважаючи на те, що ОСОБА_1 , на момент призначення йому пенсії, тобто 02.04.2021 року, відповідно до Закону № 2262-ХІІ, мав право на включення до складу його грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, суми індексації грошового забезпечення, а ГУ ПФУ в Чернігівській області протиправно відмовило у проведенні перерахунку розміру пенсії з урахуванням індексації, позовні вимоги, з урахуванням названого щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, підлягають задоволенню без обмеження строком. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, починаючи з 02.04.2021 року (момент призначення пенсії позивача), відповідно, апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині дати проведення перерахунку. Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.20019 року по справі № 522/2738/17. Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Щодо позовної вимоги про визнання протиправною відмови та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії шляхом включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, суми доплати на період карантину, за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням та здійснити виплату недоотриманої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Як зазначено вище, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 43 Закону № 2262-ХІІ). Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 № 393 (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) Пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: - відповідних окладів за посадою (для поліцейських, відряджених до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в Національній поліції, які отримували при цьому грошове забезпечення та звільнені із служби безпосередньо з посад у таких органах, установах та організаціях, - відповідних окладів, установлених за рівнозначними (аналогічними) посадами в Національній поліції), військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту - щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; - щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17 дійшла висновку, що при обчисленні пенсії на підставі ст. 43 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Крім того, факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону України №2262-ХІІ, який є вичерпним. Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» від 29.04.2020 № 375 (далі Постанова № 375), постановлено:

1. Установити, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

2. Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

4. Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику. Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади. Аналізуючи вказані вище норми колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що додаткова доплата до грошового забезпечення на період карантину є додатковою виплатою та носить тимчасовий характер, зокрема поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням. При цьому, виплата такої доплати залежить від певних умов та лише в означений період. Тобто, така доплата не є постійною і не має систематичний характер, а її розмір залежить від визначених поліцейському завдань, у процесі виконання яких він має безпосередній контакт з населенням під час карантину, так і від кількості відпрацьованого часу в зазначених умовах. Отже, додаткова доплата до грошового забезпечення на період карантину не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія. У свою чергу, факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог в частині перерахунку пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням додаткової доплати до грошового забезпечення на період карантину, оскільки така доплата має тимчасовий характер та не входить до встановленого частиною третьою статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» переліку видів грошового забезпечення, відповідно в цій частин ірішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та підлягає залишенню без змін. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.01.2006 року №3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України»(№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («Stretch - United Kingdom» № 44277/98). Отже, позивач у спірних правовідносинах мав законні сподівання на перехід перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.01.2018 року. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції). Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України). Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України. Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції в частині початкової дати перерахунку пенсії позивача, з урахуванням додаткової складової грошового забезпечення - індексації, рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права, а тому у зазначеній частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишається без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року - змінити. У мотивувальній частині рішення змінити обґрунтування щодо визначення дати, з якої ОСОБА_1 має право на перерахунок розміру пенсійного забезпечення шляхом включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, суми індексації грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням, з урахуванням мотиву викладеного у цій постанові. У резолютивній частині рішення суду першої інстанції викласти у такій редакції: Абзац третій: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (м. Чернігів, вул. П`ятницька, буд.83А, 14005, ЄДРПОУ 21390940) перерахувати розмір пенсійного забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, суми індексації грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням та провести виплату недоотриманої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 02.04.2021 року». В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: А.Ю. Коротких Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 04.10.2023 року