Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/17251/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17251/22 Суддя (судді) першої інстанції: Черникова А.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Безименної Н.В., Вівдиченко Т.Р. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2022 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 з 01 січня та з 01 липня 2019 року пенсії із розрахунку 90 % грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві , здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01 січня та з 01 липня 2019 року пенсію із розрахунку 90% грошового забезпечення, без обмежень максимального розміру пенсії, за посадою командувача ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) від № 365 та № 367, виготовлених згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» від 19.10.2016 року № 718, із змінами, з усіма видами надбавок, доплат та проведених виплат. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2022 позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію, призначену відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ), розпорядника коштів ІНФОРМАЦІЯ_1, де йому видали 2 довідки від 23.03.2020 року № 365 про розмір грошового забезпечення з 01.01.2019 року та № 367 про розмір грошового забезпечення з 01.07.2019 року, за посадою командувача ІНФОРМАЦІЯ_1, із посадовим окладом 21990,00 грн. та збільшеними іншими щомісячними видами грошового забезпечення. 17 лютого 2021 року позивач звернувся із заявою до начальника Головного управління ПФУ в м. Києві в якій просив здійснити йому перерахунок та виплату з 01 січня 2019 року та з 01 липня 2019 року пенсії із розрахунку 90% грошового забезпечення, без обмежень максимального розміру, за посадою командувача ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі виданих командуванням ІНФОРМАЦІЯ_1 довідок від 23.03.2020 року № 365 та № 367, виготовлених відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» №718, із змінами, з усіма видами підвищень, надбавок та проведених виплат. 09 березня 2021 року ОСОБА_1 одержав відповідь із Головного управління ПФУ в м. Києві, в якій було зазначено, що заява щодо перерахунку пенсії на підставі наданих довідок про розмір грошового забезпечення № 365 та № 367 від 23.03.2020 розглянуто. Відповідно до статті 63 Закону № 2262 (в редакції Закону України від 06.12.2016 № 1774- VIII) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Оскільки Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій військовослужбовців, грошове забезпечення яких визначається постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» не приймалось, підстави для проведення перерахунку пенсії згідно наданих довідок - відсутні. 25 серпня 2021 року, не погоджуючись з такою відмовою, ОСОБА_1 подав до Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративний позов про зобов`язання Головного управління ПФУ в м. Києві перерахувати пенсію з 01.01.2019 та з 01.07.2019, із розрахунку 90% грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, за посадою командувача ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно довідки командування в/ч НОМЕР_1 від 20.03.2020 року № 365 та № 367 згідно постанови КМУ № 718, із змінами. 04 травня 2022 року Окружний адміністративний суд міста Києва у справі № 640/23675/21 виніс рішення, згідно якого: адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в м. Києві - задовольнив частково. Визнав протиправними дії Головного управління ПФУ в м. Києві щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 з 01 січня 2019 та з 01 липня 2019 року пенсії на підставі наданих військовою частиною НОМЕР_1 довідок від 23 березня 2020 року № 365 та № 367; зобов`язав Головне управління ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01 січня та з 01 липня 2019 року пенсію, згідно довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) від 23 березня 2020 року № 365 та № 367, виготовлених на підставі вимог постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» від 19.10.2016 № 718, із змінами, з усіма видами надбавок, доплат та проведених виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. У своєму рішенні Окружний адміністративний суд міста Києва зазначив що, як вбачається з матеріалів справи, спору щодо застосування відсоткового значення пенсії та обмеження пенсії максимальним розміром на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало. 06 червня 2022 року позивач подав до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу. 21 липня 2022 року Шостий апеляційний адміністративний суд виніс постанову згідно з якої, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 травня 2022 року - без змін. Пенсію ОСОБА_1 перерахували з урахуванням нового посадового окладу командувача ІНФОРМАЦІЯ_1 21990,00 грн, згідно довідок про розмір грошового забезпечення від 23.03.2020 року № 365 та № 367, але з урахуванням 70% грошового забезпечення за вислугу років, а не 90%, як було встановлено рішеннями попередніх судів у справах № 640/19909/18 та № 640/9909/20 та з обмеженням максимального розміру пенсії. 29 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до начальника Головного управління ПФУ в м. Києві в якій просив здійснити йому перерахунок та виплату з 01 січня 2019 року та з 01 липня 2019 року пенсії із розрахунку 90% грошового забезпечення за вислугу рокеів, без обмеження максимального розміру пенсії, за посадою командувача ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі виданих командуванням ІНФОРМАЦІЯ_1 довідок від 23.03.2020 року № 365 та № 367, виготовлених відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» № 718, із змінами, з усіма видами підвищень, надбавок та проведених виплат. 07 вересня 2022 року Головне управління ПФУ в м. Києві надало ОСОБА_1 відповідь, в якій зазначено, що оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.05.2022 у справі № 640/23675/21 не покладено зобов`язань щодо проведення перерахунку пенсії, виходячи з 90% сум грошового забезпечення, розмір пенсії на виконання вказаного рішення суду обчислено з розрахунку 70% сум грошового забезпечення на підставі довідок від 23.03.2020 № 365 та № 367 відповідно до чинної редакції ст. 13 Закону. Щодо обмеження максимального розміру пенсії роз`яснюємо, що ст. 43 Закону (в редакції законів від 02.03.2015 № 213-VIII та від 24.12.2015 № 911-VI1I) визначено, що по 31.12.2016 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати дол. надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не можуть перевищувати 10740,00 грн. Відповідно до ст. 43 Закону (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) з 01.01.2018 не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи вищевикладене, починаючи з 01.01.2019 після виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 04.05.2022 у справі № 640/23675/21 пенсія ОСОБА_1 зберігається за раніше встановленим розміром пенсії - 42678,30 грн. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, зазначає, що суть позовних вимог про перерахунок пенсії позивача без обмеження максимального розміру. Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, врегульовані Законом України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ). Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011. Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Водночас, Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016. У зазначеному рішенні Конституційний Суд України виходив із того, що норми-принципи частини 5 статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною 5 статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI. Тобто, положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини 1 статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом. Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII. При цьому, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів приходить до висновку, що вони суперечать один одному. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Водночас, положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Таким чином, колегія суддів вважає, що розмір пенсії позивача не може бути обмежено її максимальним розміром. Правова позиція з цього питання викладена Верховним Судом у постановах від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19 та від 21 грудня 2021 року у справі № 120/3552/21-а. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, перерахунок та виплата пенсії позивачу на підставі довідки має здійснюватися без обмеження максимального розміру пенсії, у зв`язку із чим, позовні вимоги слід задовольнити. Посилання апеляційної скарги зазначені вище висновки не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2022року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Н.В. Безименна Т.Р. Вівдиченко