Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/9091/23

Справа № 127/9091/23 Провадження № 22-ц/801/1802/2023 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 жовтня 2023 рокуСправа № 127/9091/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя доповідач), Суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.06.2023 року, ухвалене у складі судді Дернова В.В. в приміщенні суду в м. Вінниця, - в с т а н о в и в : 31.03.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до суду з позовом, який подано засобами поштового зв`язку 24.03.2023 року, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, а саме просило : стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 2383318206/468267 від 12.09.2021 року в розмірі 18112,50 грн, з яких : 4500 грн заборгованість за основною сумою боргу, 13612,50 грн заборгованість за відсотками та за договором про надання фінансового кредиту № 2383318206/738447 від 06.10.2021 року в розмірі 10500 грн, з яких : 5000 грн заборгованість за основною сумою боргу, 5500 грн заборгованість за відсотками. Всього заборгованість за договорами становить 28612,50 грн. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.06.2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договорами про надання фінансового кредиту № 2383318206/468267 від 12.09.2021 року, № 2383318206/738447 від 06.10.2021 року у розмірі 28612,50 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» 2684 грн. судового збору. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу (вх. № 6586 від 07.08.2023 року), в якій, посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Основними доводами апеляційної скарги є те, що позивачем до позову не додано первинних документів, які б підтверджували розмір заборгованості (виписки з особових рахунків). Розрахунок заборгованості не містить детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом. Крім цього, в позові не зазначено як саме розраховувалась заборгованість за кредитом та за відсотками на відповідну дату, коли відповідачем здійснювались платежі. Не додано графік погашення заборгованості. Отже виникнення заборгованості та її розмір не підтверджується первинними документами. ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «Кретина спілка «Європейська кредитна група» жодних повідомлень про відступлення прав вимоги відповідно до умов факторингу відповідачу не надсилали, хоча такий обов`язок передбачений умовами договорів факторингу (п. 1.3). Всупереч п. 3.3 та 3.4 договорів факторингу до справи позивачем не долучено платіжних квитанцій про оплату за договорами факторингу, тому відсутні докази, які б підтверджували набуття прав кредитора у ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». 01.09.2023 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» подано відзив (вх. № 7390) на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. До відзиву, окрім іншого, позивачем додано наступні документи на спростування аргументів апеляційної скарги : -Інформаційну довідку про перерахування коштів, в якій зазначено номер транзакції, дату та суму перерахування коштів, а також номер банківської карти НОМЕР_1 ОСОБА_1 на яку було здійснено перерахування коштів по кредитному договору № 2383318206/468267 від 12.09.2021 року; -Розрахунок заборгованості по кредитному договору № 2383318206/468267 від 12.09.2021 року; -Інформаційну довідку про перерахування коштів, в якій зазначено номер транзакції, дату та суму перерахування коштів, а також номер банківської карти НОМЕР_1 ОСОБА_1 на яку було здійснено перерахування коштів по кредитному договору № 2383318206/738447 від 06.10.2021 року; -Розрахунок заборгованості по кредитному договору № 2383318206/738447 від 06.10.2021 року; -Платіжне доручення № 18200 від 22 квітня 2022 року (призначення платежу плата за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 19042022-Г від 19.04.2022 року); -Платіжне доручення № 18199 від 22 квітня 2022 року (призначення платежу плата за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 19042022-Є від 19.04.2022 року). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19 (провадження № 61-16692св19) зазначено, що: вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні». Колегія суддів, ознайомившись із поданим відзивом та доданими до нього доказами (документами), дійшла висновку про приєднання до матеріалів справи зазначених вище доказів (документів) відповідно до частини другої, третьої статті 367 ЦПК України, оскільки в суді першої інстанції відповідач не заперечував проти позовних вимог, справа розглядалась судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, ці докази (документи) подаються позивачем на спростування аргументів апеляційної скарги та вони мають виключне значення для правильного вирішення справи, вони стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, тому наявні підстави для їх прийняття задля забезпечення повного, справедливого, об`єктивного вирішення спору. Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. У справі встановлено наступні обставини. 12.09.2021 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладений договір про надання фінансового кредиту № 2383318206/468267, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 20 днів, тобто до 01.10.2021 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,5% на добу /а. с. 7-8/. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської карти, вказаної клієнтом в п. 7 кредитного договору (п.п. 1.4 п. 1 договору). Цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (п.п.6.1 п. 6 договору). Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб. Телефону відповідача (п. 7 договору). У зв`язку з неналежним виконанням умов договору № 2383318206/468267 відповідачем ОСОБА_1 станом на 28.02.2023 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 18112,50 грн., з яких 4500 грн. заборгованість за кредитом, 13612,50 грн. заборгованість за відсотками /а. с. 14/. 06.10.2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 2383318206/738447, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, зі сплатою процентів за користування кредитом - 2,5% на добу, строком на 20 днів, тобто до 25.10.2021 року /а. с. 18-19/. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської карти, вказаної клієнтом в п. 7 кредитного договору (п.п. 1.4 п. 1 договору) Цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (п.п.6.1 п. 6 договору). Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб. Телефону відповідача (п. 7 договору). У зв`язку з неналежним виконанням умов договору № 2383318206/738447 відповідачем ОСОБА_1 , станом на 28.02.2023 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 10500 грн., з яких 5000 грн. заборгованість за кредитом, 5500 грн. заборгованість за відсотками /а. с. 26/. 19.04.2022 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений договір факторингу № 19042022-Г, згідно умов якого Клієнт відступив Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор їх прийняв та передав грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором; відповідно до витягу Реєстру боржників до договору факторингу № 19042022-Г від 19.04.2022 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 2383318206/468267 в сумі 18112,50 грн. /а. с. 10-13/. 19.04.2022 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу № 19042022-Є, згідно умов якого Клієнт відступив Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор їх прийняв та передав грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором; відповідно до витягу Реєстру боржників до договору факторингу №19042022-Є від 19.04.2022 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №2383318206/738447 в сумі 10500 грн. /а. с. 21-25/. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому наявні правові підстави для їх задоволення. Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог зроблений за неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права з огляду на наступне. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України). У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України). За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У справі встановлено, що договір про надання фінансового кредиту № 2383318206/468267 від 12.09.2021 року та договір про надання фінансового кредиту № 2383318206/738447 від 06.10.2021 року укладено відповідачем з шляхом підписання договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором /а. с. 7 зворот, 19/. Як видно з матеріалів справи, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в позові просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за : -договором про надання фінансового кредиту № 2383318206/468267 від 12.09.2021 року в розмірі 18112,50 грн, з яких : 4500 грн заборгованість за основною сумою боргу, 13612,50 грн заборгованість за відсотками (відповідно до п. 1.3 договору) (за період з 19.04.2022 року по 28.02.2023 року) /а. с. 4 зворот, 14/; -договором про надання фінансового кредиту № 2383318206/738447 від 06.10.2021 року в розмірі 10500 грн, з яких : 5000 грн сум заборгованість за основною сумою боргу, 5500 грн заборгованість за відсотками (відповідно до п. 1.3 договору) (за період з 19.04.2022 року по 28.02.2023 року) /а. с. 4 зворот, 26/. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України). Суд першої інстанції задовольняючи позов в повному обсязі не звернув увагу на те, що строк кредитування за договором про надання фінансового кредиту № 2383318206/468267 від 12.09.2021 року становив 20 днів, тобто до 01.10.2021 року (п. 1.2) /а. с. 7/, тому вимога позивача про стягнення процентів за період з 02.10.2021 року по 28.02.2023 року є незаконною та задоволенню не підлягає, адже нараховування передбачених договором процентів за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. З аналогічних підстав незаконним є задоволення судом першої інстанції вимоги позивача про стягнення процентів за договором про надання фінансового кредиту № 2383318206/738447 від 06.10.2021 року за період з 26.10.2021 року по 28.02.2023 року, оскільки строк кредитування становив 20 днів, тобто до 25.10.2021 року (п. 1.2) /а. с. 18/. Окрім цього, у разі задоволення судом позову про стягнення грошових сум у рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті кредитору від боржника. Проте, суд першої інстанції в рішенні суду не зазначив всі складові заборгованості, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за договором про надання фінансового кредиту № 2383318206/468267 від 12.09.2021 року та за договором про надання фінансового кредиту № 2383318206/738447 від 06.10.2021 року, а вказав лише їх загальний розмір за обома договорами. З огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню через неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункт 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України) з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Ухвалюючи нове судове рішення суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Суд апеляційної інстанції враховує те, що позивачем на підтвердження факту перерахування коштів відповідачу за договором про надання фінансового кредиту № 2383318206/468267 від 12.09.2021 року та договором про надання фінансового кредиту № 2383318206/738447 від 06.10.2021 року надано інформаційну довідку про перерахування коштів, в якій зазначено номер транзакції, дату та суму перерахування коштів, а також номер банківської карти НОМЕР_1 ОСОБА_1 на яку було здійснено перерахування коштів по кредитному договору № 2383318206/468267 від 12.09.2021 року та інформаційну довідку про перерахування коштів, в якій зазначено номер транзакції, дату та суму перерахування коштів, а також номер банківської карти НОМЕР_1 ОСОБА_1 на яку було здійснено перерахування коштів по кредитному договору № 2383318206/738447 від 06.10.2021 року. Номер банківської карти відповідача зазначено в договорах про надання фінансового кредиту /а. с. 7 зворот, 19/. За таких обставин, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що позивачем доведено відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 2383318206/468267 від 12.09.2021 року в розмірі 6750 грн, з них : 4500 грн заборгованість за основною сумою боргу, 2250 грн заборгованість за відсотками (за період кредитування з 12.09.2021 року до 01.10.2021 року) та за договором про надання фінансового кредиту № 2383318206/738447 від 06.10.2021 року в розмірі 7500 грн, з них : 5000 грн заборгованість за основною сумою боргу, 2500 грн заборгованість за відсотками (за період кредитування з 06.10.2021 року до 25.10.2021 року). При цьому, суд апеляційної інстанції враховує те, що відповідачем не надано суду доказів на спростування позовних вимог, доказів погашення заборгованості за договорами про надання фінансового кредиту. Також колегія суддів враховує те, що позивачем в позовні не зазначається про те, що строк кредитування між сторонами договору про надання фінансового кредиту був продовжений, а також на який строк. Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Посилання в апеляційній скарзі на те, що у справі відсутній первинний документ, який підтверджував би розмір заборгованості (виписки по рахунку), суд апеляційної інстанції не вважає такими, що спростовують позовні вимоги, оскільки у справі наявні інші надані позивачем докази зокрема : договір про надання фінансового кредиту № 2383318206/468267 від 12.09.2021 року, договір про надання фінансового кредиту № 2383318206/738447 від 06.10.2021 року, інформаційні довідки про перерахування коштів відповідачу, а також погоджений розмір процентів за користування кредитними коштами, які повинен сплатити відповідач за договорами про надання фінансового кредиту (додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 2383318206/468267 від 12.09.2021 року проценти в сумі 2250 грн та додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 2383318206/738447 від 06.10.2021 року проценти в сумі 2500 грн). Надані позивачем розрахунки заборгованості за договорами про надання фінансового кредиту /а. с. 14, 26/ суд апеляційної інстанції вважає неналежними доказами в частині підтвердження розміру заборгованості по процентам, оскільки проценти нараховано відповідачу після закінчення строку кредитування за договорами, а тому в цій частині до уваги не приймає. Колегія суддів вважає, що в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів після закінчення строку кредитування за договором про надання фінансового кредиту № 2383318206/468267 від 12.09.2021 року та договором про надання фінансового кредиту № 2383318206/738447 від 06.10.2021 року слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю, оскільки нараховування передбачених договором відсотків за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «Кредитна спілка «Європейська кредитна група» повідомлень про відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу відповідачу не надсилали, хоча такий обов`язок передбачений умовами договорів факторингу (п. 1.3), суд апеляційної інстанції не вважає такими, що дають правові підстави для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18), постанова Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15). Твердження в апеляційній скарзі про те, що всупереч п. 3.3 та 3.4 договорів факторингу до справи позивачем не долучено платіжних квитанцій про оплату за договорами факторингу, тому відсутній докази, які б підтверджували набуття прав кредитора у ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем на спростування доводів апеляційної скарги надано разом з відзивом на апеляційну скаргу платіжне доручення № 18200 від 22 квітня 2022 року (призначення платежу плата за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 19042022-Г від 19.04.2022 року) та платіжне доручення № 18199 від 22 квітня 2022 року (призначення платежу плата за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 19042022-Є від 19.04.2022 року). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Доказів того, що договір факторингу № 19042022-Г від 19.04.2022 року, укладений між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», та договір факторингу № 19042022-Є від 19.04.2022 року, укладений між ТОВ «КС «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», визнані недійсними суду не надано, а тому колегія суддів вважає, що позивачем надано докази, які підтверджують ту обставину, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло статус нового кредитора за договором про надання фінансового кредиту № 2383318206/468267 від 12.09.2021 року, укладеного між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 , та договором про надання фінансового кредиту № 2383318206/738447 від 06.10.2021 року, укладеного між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 .. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Щодо розподілу судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. При поданні позовної заяви ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплачено судовий збір в сумі 2684 грн. (ціна позову 28612,50 грн, задоволено судом апеляційної інстанції 14250, розрахунок 2684 (ставка судового збору сплачена за позовні вимоги) х 49,80 % (задоволена частина позовних вимог) = 1336,63 грн). За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір в сумі 1610,40 грн (розрахунок 1610,40 х 50,2 % (задоволена частина вимог апеляційної скарги) = 808,42 грн). Враховуючи зазначене, а також положення частини десятої статті 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача різницю витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 528,21 грн. (розрахунок 1336,63 - 808,42= 528,21). Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.06.2023 року у даній справі скасувати та ухвалити нове. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 2383318206/468267 від 12.09.2021 року станом на 28 лютого 2023 року в розмірі 6750 (шість тисяч сімсот п`ятдесят) гривень, з них : 4500 гривень заборгованість за основною сумою боргу, 2250 гривень заборгованість за відсотками (за період кредитування з 12.09.2021 року до 01.10.2021 року). Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 2383318206/738447 від 06.10.2021 року станом на 28 лютого 2023 року в розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень, з них : 5000 гривень заборгованість за основною сумою боргу, 2500 гривень заборгованість за відсотками (за період кредитування з 06.10.2021 року до 25.10.2021 року). В іншій частині позовних вимог (про стягнення відсотків) відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 528 (п`ятсот двадцять вісім) гривень 21 копійка. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: Т. О. Денишенко В. П. Рибчинський