Постанова Чернівецький апеляційний суд № 714/636/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 жовтня 2023 року м. Чернівці Справа № 714/636/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Лисака І.Н., суддів: Височанської Н.К., Половінкіної Н.Ю. секретар: Факас А.В., позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Чернівецького районного нотаріального округу Опришко Світлана Іванівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Герцаївського районного суду Чернівецької області від 04 серпня 2023 року, постановлену під головуванням судді Козловської Л.Д., - В С Т А Н О В И В: У травні 2023 року ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 з участю третіх осіб про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності (а.с.1-5). Ухвалою ухвалу Герцаївського районного суду Чернівецької області від 04 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Не погоджуючись із вказаною ухвалою ОСОБА_5 , який діє в інтересах позивачки, оскаржив її в апеляційному порядку, просить скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказує, що ухвала постановлена помилково через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, так як судом було залишено позовну заяву без руху, надано строк на усунення недоліків, а саме сплати судового збору, що, як наслідок, було виконано позивачем та подано до суду квитанцію про оплату зазначеного в ухвалі суду розміру судового збору. Звертає увагу на те, що у випадку, якщо суд не може встановити розмір судового збору, він може встановити, який розмірі судового збору підлягає сплаті і вирішити питання його доплати. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які прийняли участь у розгляді справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, Провадження №22-ц/822/774/23 приходить до наступного висновку. Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що недоліки ухвали суду про залишення позовної заяви без руху в повному обсязі усунуті не були, суду не було надано доказів про ринкову вартість спірних частин вказаних земельних ділянок та житлового будинку, що унеможливило визначення розміру судового збору. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Так, з матеріалів справи вбачається наступне. У травні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом №1344, №1346, визнати право власності на частки земельних ділянок та частку будинковолодіння (а.с.1-3). Ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 29 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у вказаній справі та призначено підготовче засідання на 12.07.2023 року (а.с.19). Ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 25.07.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав несплати судового збору у розмірі 3 220,80 грн, а також зазначено, що позивачем не було визначено ціну позову в частині пред`явлення позову про визнання права власності (три вимоги майнового характеру), не надано доказів ринкової вартості спірного майна й розрахунку судових витрат, які позивач поніс чи планує понести (а.с.91-92). На виконання вимог зазначеної ухвали суду стороною позивача 01.08.2023 року подано заяву про усунення недоліків позовної заяви та квитанцію про оплату судового збору у розмірі 3 220,80 грн (а.с.93-94). Інших зазначених недоліків в ухвалі без руху не усунуто, доказів вартості спірного майна не надано. Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст.ст.175 і 177 ЦПК України, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк (п.8 ч.1 ст.257 ЦПК України). Відповідно до п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява, крім інших обов`язкових реквізитів, має містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. За приписами п.9 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, визначається дійсною вартістю нерухомого майна. Згідно ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Відповідно до ч.11 ст.187 ЦПК України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Частина 13 ст.187 ЦПК України передбачає, що, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду. Апеляційний суд констатує те, що під час відкриття провадження в цій справі судом першої інстанції не встановлено невідповідності позовної заяви вимогам ст.ст.175-177 ЦПК України та наявності підстав для залишення позовної заяви без руху, відтак процесуальна поведінка суду є непослідовною. Норми процесуального закону, зокрема ч.9. ст.184 ЦПК України, на яку посилався суд першої інстанції залишаючи позовну заяву без руху після відкриття провадження, не існує, а правила ч.9 ст.185 ЦПК України поширюються на випадки, коли відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету, що не є тотожним не сплати в належному обсязі відповідно до вимог закону. Про те, якщо неналежна сплата судового збору буде встановлена після відкриття провадження, суд може керуватися п.8 ч.1 ст.257 ЦПК України, якщо позивач у встановлений судом строк не усунув недоліків неповноти сплати судового збору. Крім того, в порушення процесуальних норм суд першої інстанції не погоджуючись з розміром сплаченого позивачем судового збору у вже відкритому провадженні, залишаючи позовну заяву без руху з підстав не сплати судового збору визначив необхідну до сплати суму судового збору, що, в свою чергу, було виконано позивачем 01.08.2023 року. Так, ціна позову - це грошовий вираз майнових вимог позивача. У позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю цього майна. Вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані договори купівлі-продажу цього майна, відомості про його залишкову балансову вартість, звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно та інше. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи (ч.2 ст.176 ЦПК України). Таким чином, дії суду щодо регулювання здійснення учасниками справи процесуальних прав та обов`язків мають бути зрозумілими останнім, прогнозованими та незмінними. За обставин справи, якщо суд вважав, що відсутність зазначення позивачем ціни позову та джерел інформації про вартість спірного майна після вже відкритого провадження є необхідним для продовження розгляду справи, але постановляючи ухвалу від 20.07.2023 року в ній визначив до сплати належну суму судового збору, отже подальші висновки суду з приводу відсутності ціни позову та доказів вартості спірного майна і, як наслідок, залишення позовної заяви без розгляду після сплати позивачем цієї суми є суперечливими діями суду. За положеннями ст.ст.55, 124 Конституції України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема верховенство права, що передбачає право на справедливий суд та пропорційність. За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, вони повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення ЄСПЛ у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року). Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун`єш Діаш проти Португалії). Колегія суддів вважає, що чітке дотримання вимог процесуального закону є необхідним явищем, оскільки забезпечує вірне дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя Оскільки згідно норм законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд покладено обов`язок повного та всебічного розгляду спорів, які виникли, висновок суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду є помилковим. Суд зазначає, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції. Аналогічний висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20. Що стосується мотивів ухвали в частині неподання обґрунтованого розрахунку судових витрат, які поніс, або має понести позивач, то судом першої інстанції в ухвалі не надано оцінки тому, що позовна заява відповідно до вимог п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України містить перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, і що відсутність у позові попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, що передбачене п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України, може свідчити про відсутність таких витрат. Аналіз наданих сторонами доказів здійснюється судом при вирішенні справи - спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху. Таким чином, суд першої інстанції поверхово оцінив обставини, викладені в такій заяві, залишивши поза увагою положення статей 13, 175 ЦПК України, якими визначено, що позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Тоді як невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення або залишення такої заяви без розгляду. Отже, суд першої інстанції не встановив й не навів належних, передбачених цивільним процесуальним законом достатніх підстав для залишення заяви без розгляду. Крім того, колегія суддів наголошує на обставини, які залишилися поза увагою як суду першої інстанції, так і доводів апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви було додано 16 додатків, серед яких містилася: декларація про готовність об`єкта до експлуатації, а саме спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 2500 кв.м (0,2500 га) по АДРЕСА_1 , де крім іншого, вказано вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію 303 000 грн; свідоцтво про право власності на спадщину за законом від 25.10.2014 року щодо земельної ділянки площею 0,1100 га, кадастровий номер 7320781300:02:002:0397 із визначеною вартістю станом на 23.05.2014 року 849,90 грн; свідоцтво про право власності на спадщину за законом від 25.10.2014 року щодо земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 7320781300:02:002:0396 із визначеною вартістю станом на 23.05.2014 року 62 664,96 грн; свідоцтво про право на спадщину від 25.10.2014 року на домоволодіння по АДРЕСА_1 із визначеною вартістю станом на 26.05.2014 року 380 512 грн (а.с.11-13). Оскільки позивачем до позовної заяви було надано всі наявні у нього докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, які, крім іншого, містять вартість спірного майна, то суд першої інстанції відповідно до ст.ст.189, 196, 197, 198 ЦПК України не мав повноважень вирішувати процесуальні питання щодо оцінки доказів чи їх відсутності після відкриття провадження і до закриття підготовчого провадження. Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Керуючись ст.ст.367, 379, 381, 383-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Ухвалу Герцаївського районного суду Чернівецької області від 04 серпня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Головуючий І.Н. Лисак Судді: Н.К. Височанська Н.Ю. Половінкіна