Постанова Київський апеляційний суд № 761/31209/19

Справа №761/31209/19 Головуючий в суді І інстанції Макаренко І.О. Провадження № 22-ц/824/9672/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Мельника Я.С., суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В., за участі секретаря Медведчук Д.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» Шевченка Олександра Володимировича про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом який мотивував тим що,між ним та АТ «ВТБ Банк» було укладено договір банківського вкладу №R4118/6574D/K/10 від 06.06.2018. Після запровадження в банку ліквідації, він звернувся до відповідача з відповідною заявою, в якій просив включити його до реєстру вимог кредиторів Банку для подальшого задоволення у відповідності черговості та порядку, встановленого ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідачем його вимоги були залишені без задоволення у зв`язку з пропуском ним строку для звернення з такою заявою. Він вказує, що у відповідача були наявні підстави для поновлення пропущеного строку, оскільки його було пропущено з поважних причин, у зв`язку з його перебуванням за кордоном. З підстав вищевикладеного, просив суд визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» щодо відмови Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» при розгляді вимог щодо включення вимог щодо включення вимог ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів за вкладом у АТ «ВТБ Банк» на суму 2724,77 грн. доларів США; зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» визнати кредиторські вимоги ОСОБА_1 та внести зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «ВТБ Банк» шляхом включення акцептованих вимог ОСОБА_1 на залишок суми за Договором банківського вкладу №R4118/6574D/K/10 від 06.06.2018 та подати зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «ВТБ Банк» на затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; вирішити питання судових витрат. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом усіх обставин справи. Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що місцевий суд не врахував, що строк для пред`явлення вимог кредитора пропущено ним незалежно від його волі, з об`єктивних та поважних причин. Вказує, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено заборону щодо поновлення пропущеного строку звернення із заявою про включення до реєстру боржників. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «ВТБ Банк» із кредиторськими вимогами поза межами встановленого ч. 5 ст. 45 Закону 30-тиденного строку, що є підставою для відмови у задоволенні його позовних вимог. Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції щодо підстав для відмови в позові, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та АТ «ВТБ Банк» було укладено договір банківського вкладу №R4118/6574D/K/10 від 06.06.2018 в сумі 10178,64 доларів США під 4,50 % річних. Строк розміщення вкладву 181 календарних днів. Дата початку строку розміщення вкладу - 06.06.2018, дата закінчення строку розміщення вкладу - 04.12.2018 (а.с. 29-31). Рішенням правління Національного банку України від 27 листопада 2018 року № 796-рш/БТ «Про віднесення Акціонерного товариства «ВТБ Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27 листопада 2018 року № 3180 «Про запровадження тимчасової адміністрації» та делегування повноважень тимчасовому адміністратору банку. Розпочато процедуру виведення банку з ринку. Відповідно до Постанови Правління НБУ від 18 грудня 2018 р. № 849-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ВТБ Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2018р. № 3392 про початок здійснення процедури ліквідації АТ «ВТБ Банк». 22 грудня 2018 року Фондом Гарантування вкладів фізичних осіб оприлюднена офіційна інформація про час та місце приймання кредиторських вимог. Зазначена інформація міститься на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб мережі Інтернет є загальновідомою та не потребує доказування. Судом встановлено, що з 21.11.2018 по 24.04.2019 ОСОБА_1 перебував за межами України, що підтверджується довідкою Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 10.06.2019 вих. № 184/П-7925 (а.с. 32). 26.04.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявою до АТ «ВТБ Банк» про повернення вкладу. 26.04.2019 позивач отримав гарантовану суму відшкодування вкладу в розмірі 200 000,00 грн. (а.с. 39-40). 03.05.2019 позивачем на адресу відповідача було подано заяву в якій ОСОБА_1 просив включити його до Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «ВТБ Банк» для можливості отримання грошових коштів в рамках договору банківського вкладу №R4118/6574D/K/10 від 06.06.2018 (а.с. 37). Листом від 21.05.2019 вих. № 2871/1-2 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» Шевченко О.В. повідомив про не включення позивача до Реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, у зв`язку з пропуском строку (а.с. 38). Відповідно до ст.77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Аналогічні положення містить Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно ч.1 ст.3 якого Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку та їх ліквідації, у випадках, встановлених Законом. Згідно ч.1 ст.48 вказаного Закону Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку в тому числі здійснює здійснює повноваження органів управління банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів. Відповідно до ст.47 вказаного Закону уповноважена особа Фонду визначається виконавчою дирекцією Фонду. До неї застосовуються правила та вимоги, визначені ст.35 цього Закону. Відповідно до ч.1 та ч.8 ст.35 вказаного Закону Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі Фонду, яка у своїй діяльності підзвітна Фонду, який у свою чергу несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку. Повноваження уповноваженої особи Фонду визначені у ст.37 вказаного Закону, яка надає такій особі у разі делегування їй повноважень право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку, та представляти інтереси, в тому числі заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду. Згідно ч.3 ст.37 вказаного Закону уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. Згідно з п.17 ч.1 ст.2 вказаного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. Аналіз наведених норм свідчить про те, що уповноважена особа Фонду у частині реалізації повноважень Фонду щодо банку, до якого застосовано тимчасову адміністрацію, виконує повноваження органу управління останнього, оскільки після призначення тимчасової адміністрації керівництво банку втрачає свої повноваження, та виконує повноваження Фонду при реалізації повноважень Фонду, пов`язаних з ліквідацією неплатоспроможного банку, одним із яких є формування реєстру акцептованих вимог кредиторів. Отже, Уповноважена особа Фонду не заміняє ні Фонд, ні банк у спірних правовідносинах і не має самостійної процесуальної дієздатності у цивільному процесі. Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 383/2/17, де Велика Палата вказала, що, оскільки уповноважена особа Фонду є працівником Фонду та діє від імені банку в межах повноважень Фонду, така особа у цивільному процесі за позовом до банку може виступати представником банку та не має самостійної процесуальної дієздатності. У цивільному процесі уповноважена особа Фонду є неналежним відповідачем у справах як за позовом до Фонду, працівником якого є ця особа, так і за позовом до банку, від імені якого в межах повноважень Фонду вона діє (п.п.61-62). Аналогічні правові висновки викладено у цілому ряді постанов Великої Палати Верховного Суду, зокрема: від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц; від 22 серпня 2018 року у справі № 559/1777/15-ц; від 29 травня 2019 року у справі № 554/10303/17-ц; від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16, від 23 травня 2018 року у справі № 811/568/16. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.ч.1 та 3 ст.13 ЦПК України). Відповідачем у справі може бути фізична або юридична особа, а також держава (ч.2 ст.48 ЦПК України) до якої звернуті матеріально-правові вимоги позивача і яка, за твердженням позивача, є або порушником його прав, або необґрунтовано, на думку позивача, оспорює його права, і на якого внаслідок цього може бути покладено обов`язки судовим рішенням. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (п.41); від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (п.49); від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (п.50); від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (п.п.37,54); від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (п.31.4); від 11 вересня 2019 року у справі № 203/3682/17). Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до цього відповідача, який не є належним (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц). Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 07.05.2021 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. 17.02.2022 представником позивача було подано через канцелярію суду нову редакцію позовної заяви із клопотанням про залучення співвідповідачів: Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або після початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною 3 ст. 49 ЦПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмету або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Відповідно до ч. 2 ст. 279 ЦПК України, розгляд заяви по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Згідно ч. 3 ст. 279 ЦПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти дні з дня відкриття провадження у справі. Підготовче судове засідання при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження не проводиться. Враховуючи те, що 07.05.2021 у справі відкрите спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін, а заява про збільшення позовних вимог подана позивачем 17.02.2022, тобто з порушенням тридцятиденного строку з дня відкриття провадження у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливості прийняття даної заяви до розгляду та її повернення позивачу. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відмову в задоволенні позову з підстав необґрунтованості позову є передчасним, оскільки в даному випадку необхідно відмовити у задоволенні позову з підстав його подачі до неналежного відповідача. Доводи апеляційної скарги про те, що закон не передбачає заборони щодо поновлення строку подачі кредитором вимог у разі його пропуску з поважних причин, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що позов заявлено до неналежного відповідача. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, мотивувальну частину рішення суду першої інстанції - змінити, та викласти його в редакції цієї постанови, а в іншій частині оскаржуване рішення - залишити без змін. Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Змінити мотивувальну частину рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року, виклавши її в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: