Постанова 4855 № 580/2402/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2402/23 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 вересня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьмишиної О.М., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі представника позивача Шевченко О.В., представника відповідача Драченка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 р. у справі за адміністративним позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії та зустрічний позов ОСОБА_1 до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - заступник керівника Черкаської окружної прокуратури, про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : Рух справи. 30.03.2023 заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768, охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - «Житловий будинок кінця ХІХ ст.» (АДРЕСА_1, м. Черкаси), яка відповідно до наказу Служби охорони культурної спадщини Черкаської ОДА від 23.11.2010 №10/03-21 включена до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу від 01.07.2014 належить відповідачці, і цей будинок є житловим будинком кінця ХІХ ст., є об`єктом архітектури, який внесений наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10/03-21 до Переліку щойно виявлених пам`яток архітектури - Житловий будинок (кін. XIX поч. XX ст.). Посилаючись на положення статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» позивач просить задовольнити позовні вимоги щодо зобов`язана відповідача укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. 05.05.2023 ОСОБА_1 звернулась із зустрічним позовом до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - заступник керівника Черкаської окружної прокуратури, про визнання протиправним та скасування наказу Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» в частині включення до нововиявленних об`єктів пам`яток архітектури «Будинок» ХІХ століття», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що під номером 66 в Додатку цього наказу. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що у порушення пункту 2 Постанови КМУ № 1760 від 27.12.2001, станом на 19.04.2023 року вищезазначений житловий будинок кінця ХІХ ст. (АДРЕСА_1, м. Черкаси) не занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, облікова документація у встановленому законодавством порядку до Міністерства культури та інформаційної політики України не надходила, а відповідачем не виготовлено облікової картки, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану Будинку. Також позивачкою за зустрічним позовом вказано, що відповідачем не винесено на розгляд Консультативної ради питання про автентичність Будинку, а також його впливу на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону або пов`язаність з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону або є твором відомих архітекторів або інших митців або є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи. Крім того, позивачка за зустрічним позовом наголосила, що відповідачем не було подано її будинок у відомостях про перелік пам`яток культурної спадщини на території Черкаської обласної державної адміністрації та у порушення ч. 2 ст. 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та не було проінформовано власника майна про взяття її будинку на державний облік. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 р.: ОСОБА_1 у задоволені зустрічного позову до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача заступник керівника Черкаської окружної прокуратури, про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено повністю, позов заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації задоволено повністю, зобов`язано ОСОБА_1 у продовж одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини «Житловий будинок кінця ХІХ ст.» (АДРЕСА_1, м. Черкаси), яка відповідно до наказу Служби охорони культурної спадщини Черкаської ОДА від 23.11.2010 №10/03-21 включена до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768. Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем (за первинним позовом) доведено обґрунтованість позовних вимог відповідними доказами, через що зустрічний позов не підлягає задоволенню. Відповідачка, не погодившись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог (за первинним позовом) відмовити у повному обсязі, а її зустрічний позов задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви (зустрічного). Позивачем (за первинним позовом) подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано про правильність висновків суду першої інстанції та про залишення апеляційної скарги без задоволення. У судовому засіданні представник відповідачки підтримав доводи апеляційної скарги та надав письмову відповідь на відзив на апеляційну скаргу. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Неявка учасників справи відповідно до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи по суті. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Обставини встановлені судом. Житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, м. Черкаси, визнаний Будинком ХІХ століття який є щойно виявленим об`єктом культурної спадщини за видом архітектури та внесений до переліку, складеного Міністерством України у справах будівництва і архітектури «Відомості до складання державного реєстру національного культурного надбання Черкаської області» від 1993 р.(т.1 а.с.26). Вказане підтверджено відповідними доказам, а саме «Відомості до складання Державного реєстру національного культурного надбання», складеного інститутом «УКРПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ», та інвентаризаційною справою № 1204 цього ж інституту (т.1 а.с.36-47). Відповідно до інвентаризаційної справи культурний об`єкт складається з житлового будинку, сараю, погребу, вбиральні, паркана, воріт, що підтверджено оціночним актом по домоволодінню (т.1 а.с.40). На підставі вказаних відомостей наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 перейменована за рішенням Черкаської міської ради від 14.01.2016 № 2-99), 7, м. Черкаси занесена до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури як пам`ятка «Житловий будинок кінця ХІХ століття» (т.1 а.с.30-32). 01.07.2014 ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу житлового будинку стала власником будівля за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджено відповідним договором посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., реєстраційний № 4664 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером в РПНВ 11765424 (т.1 а.с.59, 51). Вказані обставини підтверджені належними та допустимими доказами, і не є спірними. Нормативно-правове обґрунтування. Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини у сфері охорони культурної спадщини регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-III (далі - Закон № 1805-III у редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу). У статті 1 Закону № 1805-III зазначено, що об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність. Згідно абз. 6 ст. 1 Закону № 1805-III пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Відповідно до абз. 22 ст. 1 Закону № 1805-III щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону. Частиною 2 ст. 2 Закону № 1805-III визначені види об`єктів культурної спадщини, серед яких, зокрема, об`єкти архітектури - окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів; об`єкти містобудування - історично сформовані центри населених місць, вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) із збереженою планувальною і просторовою структурою та історичною забудовою, у тому числі поєднаною з ландшафтом, залишки давнього розпланування та забудови, що є носіями певних містобудівних ідей. Статтею 13 Закону №1805-III визначено, що об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки. Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону №1805-III занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки: а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини; б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання. Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону №1805-III об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини. Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Статтею 23 Закону № 1805-III передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. № 1760 було затверджено Порядок визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (в редакції станом на 2010 р.) Так, згідно п.1 Порядку № 1760 об`єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо об`єктів національного значення або за рішенням відповідного центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини - щодо об`єктів місцевого значення. Відповідно до п. 2 Порядку № 1760 на кожний об`єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі. Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається. Пунктом 3 Порядку № 1760 передбачалось, що облікова документація на об`єкт культурної спадщини включає облікову картку, його паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку про майнову цінність об`єкта. Відповідно до п. 10 Порядку №1760, об`єкти культурної спадщини національного значення є особливою історичною або культурною цінністю і повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв: справили значний вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва країни; безпосередньо пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей; репрезентують шедевр творчого генія, стали етапними творами видатних архітекторів чи інших митців; були витворами зниклої цивілізації чи мистецького стилю. Критерій автентичності означає, що пам`ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні нашарування, а також роль у навколишньому середовищі. Висновки суду. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що включенню об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України передує включення цього ж об`єкта архітектури до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини. Взяття на облік об`єкта культурної спадщини шляхом занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини - це перший етап у процедурі державної реєстрації об`єктів культурної спадщини. Спірним у цій справі, крім зобов`язання відповідачки вчинити певні дії, є ще й рішення суб`єкта владних повноважень про внесення до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини майна позивачки, а саме будинку АДРЕСА_1 . Проте, слід звернути увагу, що будинок, який придбала позивачка у 2014 році, вже на той час у 2014 році набув статусу об`єкту національної культурної спадщини (надбання), а саме з 1993 року, що підтверджено матеріалами «Відомості до складання Державного реєстру національного культурного надбання», складеного інститутом «УКРПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ» від 1993р. та інвентаризаційною справою № 1204 цього ж інституту (т.1 а.с.36-47). Наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10/03-21 (т.1 а.с.30-32), який оскаржує ОСОБА_1, вказаний об`єкт лише був внесений до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, що й передує внесенню цього об`єкту до державного реєстру щодо об`єктів культурної спадщини. Отже, дії Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації щодо видання у 2010 році спірного наказу по внесення будинку АДРЕСА_1 у м. Черкаси до переліку об`єктів культурної спадщини, є цілком послідовними за логікою. Крім того, судом першої інстанції правильно було наголошено, що Порядком №1760 (у редакції, чинний на момент прийняття оскаржуваного наказу) не було врегульовано питання щодо надання об`єкту культурної спадщини саме статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, оскільки ним регулювалось лише включення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України із складенням облікової документації, якому передує включення цього ж об`єкта архітектури до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини. Крім того, на час винесення оскаржуваного наказу (у 2010 році) у законодавстві були відсутні вимоги щодо розгляду документації відносно щойно виявлених об`єктів культурної спадщини консультативно-дорадчими органами, оскільки положення Порядку №1760 щодо виготовлення облікової документації та утворення консультативно-дорадчих органів охорони культурної спадщини набуло чинності лише внаслідок внесення до нього змін постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №626. Таким чином, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що житловий будинок кінця ХІХ ст. (АДРЕСА_1, м. Черкаси) є щойно виявленим об`єктом культурної спадщини за видом архітектури, внесеним до переліку, складеного Міністерством України у справах будівництва і архітектури «Відомості до складання державного реєстру національного культурного надбання. Черкаська область», протокол колегії від 23.12.1993 №112. Апелянтом вказані обставини не спростовані. Посилання апелянта на судову практику є недоречним, оскільки у справі, на яку він просить звернути увагу, є інші обставини. Окремо судом першої інстанції правильно наголошено, що до повноважень суду не належить надання оцінки історичним та архітектурним цінностям вищезазначеного об`єкту нерухомості. Таким чином, враховуючи надані сторонами документи та вищенаведені норми закону в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем (за первинним позовом) не доведено протиправність спірного наказу, тоді як позивачем (за первинним позовом) обґрунтованість позовних вимог доведено певними доказами й ґрунтуються на нормі закону. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, апеляційний суд погоджується з усіма висновками суду першої інстанції у цій справі. Щодо решти доводів апелянта судова колегія зазначає, що враховуючи рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Повний текст постанови виготовлено 02.10.2023. Керуючись статтями 308, 309, 311, 313, 315, 316, 321. 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 р. - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 р. у справі за адміністративним позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії та зустрічний позов ОСОБА_1 до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - заступник керівника Черкаської окружної прокуратури, про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Колегія суддів: О.В. Карпушова О.В. Епель О.М. Кузьмишина