Ухвала ККС ВС № 761/2803/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 жовтня 2023 року м. Київ справа № 761/2803/23 провадження № 51-5811ск23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимого засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК). встановив: За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК та засуджено до покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 цього Кодексу на строк 3 роки 6 місяців. Відповідно до статей 71 КК за сукупністю вироків до призначеного ОСОБА_5 покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року й остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців 1 день. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат. За вироком суду, ОСОБА_5 , 03 грудня 2023 о 22:38, перебуваючи на прибудинковій території буд. АДРЕСА_1 , побачив закріплені на фасаді вказаного будинку та огороджені металевою решіткою зовнішні блоки кондиціонерів, від яких відгалужувалися мідні труби, які є складовими елементами і частинами вказаних кондиціонерів. Далі, ОСОБА_5 , у цей же день, в період часу з 22:38 по 22:45, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, у темний час доби, переконавшись, що його дії носять таємний характер, із застосуванням фізичної сили рук, без застосування будь-яких предметів чи засобів, демонтував мідну трубу, марки «Halcor», діаметром 0,6 мм, довжиною 1,6 м, вартістю 110 гривень 21 копійку та мідну трубу марки «Halcor», діаметром 0,9 мм, довжиною 2,4 м, вартістю 415, 30 грн, утримуючи при собі викрадене майно, залишив місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 525, 51 грн. Київський апеляційний суд ухвалою від 04 липня 2023 року вирок місцевого суду залишив без змін. Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу У касаційній скарзі представник публічного обвинувачення, не оспорюючи фактичних обставин справи і кваліфікації дій ОСОБА_5 , просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок м`якості, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що апеляційний суд залишив поза увагою доводи прокурора про те, що місцевий суд обґрунтовуючи можливість застосування приписів ст. 69 КК при призначенні покарання ОСОБА_5 , послався лише пом`якшуючі покарання обставини, та не вказав, які ж обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім цього, суд належним чином не взяв до уваги дані про особу засудженого, який неодноразово притягувався до відповідальності за корисні злочини та має негативну характеристику із місця проживання. Таким чином, застосовуючи приписи ст. 69 КК, суд застосував закон, який не підлягає застосуванню. Рішення суду апеляційної інстанції не вмотивовано, а призначене покарання не сприяє виправленню засудженого та запобіганню вчиненню нових злочинів. Мотиви Суду Перевіривши викладені в касаційній скарзі доводи та копії судових рішень, колегія суддів доходить висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі, немає, з огляду на таке. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК), суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Статтею 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, відповідності призначеного покарання і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Доводи представника публічного обвинувачення щодо неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість є необґрунтованими. Положеннями ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого. Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винуватого, обставин, що впливають на покарання. Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість. Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом і розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке би мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання. Статтею 69 КК передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків передбачених цією статтею, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Апеляційний суд, переглянувши справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою прокурора, залишив вирок місцевого суду в частині призначеного покарання без змін, зазначивши в ухвалі підстави ухвалення такого рішення. Як встановив цей суд, призначаючи покарання ОСОБА_5 , місцевий суд дотримуючись вимог статей 50, 65 КК, повною мірою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що належить згідно зі ст. 12 КК до тяжких злочинів, дані про його особу, який за місцем проживання характеризується посередньо, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, обставини, які пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та вчинення злочину внаслідок тяжких життєвих обставин і відсутність обтяжуючих покарання обставин. Крім цього суд взяв до уваги, що вартість викраденого майна становить всього 525, 51 грн. Враховавши обставини, які за законом мають правове значення при визначенні виду покарання, місцевий суд дійшов висновку про неможливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства. Разом з тим, місцевий суд, беручи до уваги розмір завданих збитків, вартість майна, яке було викрадено, наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу ОСОБА_5 , дійшов до висновку про можливість призначення йому покарання із застосуванням ст. 69КК, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 185 цього Кодексу. При цьому апеляційний суд вказав, що місцевий суд належним чином обґрунтував свій висновок про те, що конкретні обставини цього кримінального провадження та пом`якшуючі покарання обставини у своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, дають підставу для призначення ОСОБА_5 більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. Колегія суддів уважає, що місцевий і апеляційний суди, використовуючи свої дискреційні повноваження, врахували обставини вчиненого кримінального правопорушення та інші обставини про які зазначено в рішеннях, обґрунтовано визнали їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а призначене ОСОБА_5 покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, відповідає вимогам ст. 65 КК, є співмірним протиправному діянню, достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим через його м`якість. Посилання прокурора на те, що суд не обґрунтував пом`якшуючу обставину, вчинення злочину ОСОБА_5 внаслідок тяжких життєвих обставин є безпідставними, оскільки, як встановив суд із показань самого засудженого, злочин ним був вчинений у зв`язку з відсутністю грошей на їжу. Підстав вважати призначене покарання явно несправедливим через м`якість та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до неправильного застосування положень ст. 69 КК до засудженого ОСОБА_5 колегія суддів не вбачає. Доводи представника публічного обвинувачення, викладені в касаційній скарзі, що є аналогічними за змістом доводам в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, який умотивовано їх відхилив. Розглядаючи матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_5 , апеляційний суд дотримався вимог статей 370, 419 КПК. Обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданої копії судового рішення вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3