Постанова Волинський апеляційний суд № 161/8066/22

Справа № 161/8066/22 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О. М. Провадження № 22-ц/802/924/23 Доповідач: Здрилюк О. І. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 вересня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Здрилюк О. І., суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К., секретар судового засідання Ганжа М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача - Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2023 року, В С Т А Н О В И В : У червні 2022 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 09 липня 2020 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів банку, які викладені на сайті банку. За умовами вищевказаного договору позичальник отримала на платіжну картку кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачка погодилася на встановлення і зміну банком кредитного ліміту, на зміну тарифів та інших невід`ємних частин договору. Позичальник взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на 19.04.2022 утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 17437,23 грн, з яких: 12096,72 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 2903,28 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 642,50 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 1794,73 грн - заборгованість за простроченими відсотками, яку позивач просив стягнути з відповідачки та відшкодувати судові витрати. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2023 року в позові відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 від імені відповідачки ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи шляхом доставлення судової повістки на офіційні електронні адреси, повідомлені суду (ст. 128 ч. ч. 6, 8 п. 2, ст. 130 ч. 5 ЦПК України), учасники справи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав. Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК). Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України). Судом встановлено, що 09 липня 2020 року ОСОБА_1 підписала Заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», у якій зазначено, що ОСОБА_1 , діючи на підставі власного волевиявлення, згідно зі ст. 634 Цивільного кодексу України підписанням цієї заяви приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою» Умов і Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою: privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка, приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому Договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати (а.с.12-19). Крім того, ОСОБА_1 09 липня 2020 року підписала паспорт споживчого кредиту, де зазначені усі умови кредитування, у тому числі розмір процентної ставки, орієнтовна вартість кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови (а.с.20-22). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» надало виписку за укладеним із відповідачкою договором №б/н (а.с.8-9). Судом встановлено, що спірна заборгованість за кредитним договором утворилася внаслідок переказу 20 жовтня 2021 року з кредитної карти ОСОБА_1 коштів на загальну суму 15 018,88 гривень, а також унаслідок оформлення купівлі товару за послугою «Оплата частинами». Заперечуючи позов, відповідачка вказувала, що саме ці транзакції від 20 жовтня 2021 року нею не ініційовані, використання цих кредитних коштів відбулося без її волевиявлення та внаслідок неправомірних дій невідомих осіб. Відмовляючи у позові, судом першої інстанції встановлено, що заявлена до стягнення банком заборгованість виникла не у зв`язку із неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором, а у зв`язку із несанкціонованим списанням цих коштів із її рахунку, про що остання відразу ж повідомила позивача по телефону на номер банку 3700, а також звернулася із заявою про вчинення злочину в органи поліції. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Із наданої позивачем виписки по рахунку вбачається. що станом на 20.10.2021 була відсутня будь-яка заборгованість у відповідачки перед банком за кредитним договором, а навпаки, залишок становив 27,22 грн (а.с.8). Банк 20.10.2021 вирішив збільшити кредитний ліміт до 15000 грн, які і нарахував відповідачці на її платіжну картку. Відразу ж після цього здійснено п`ять операцій «переказ зі своєї картки», одну операцію «підтвердження предавторизації» та дві операції «списання щомісячного платежу за договором», у зв`язку із чим станом на 20.10.2021 виникла заборгованість у розмірі 15000 грн. У результаті списання відсотків за використання кредитного ліміту 01.12.2021, 01.01.2022, 01.02.2022, 01.03.2022 утворилася заборгованість у розмірі 17278,01 грн (а.с.8). Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачка вчинила дії щодо розголошення інформації невстановленим особам на номер НОМЕР_1 - відхиляються апеляційним судом. Із наданих відповідачкою доказів вбачається, що між надходженням їй дзвінків із мобільного номера НОМЕР_1 (11:58, 12:00, 12:09) їй надходили також дзвінки із номерів НОМЕР_2 (11:59) та НОМЕР_3 (12:03), які належать банку. О 12:24 зафіксовано звернення відповідачки на номер гарячої лінії банку 3700, а о 12:25 дзвінок до неї з банківського номера НОМЕР_3 (а.с.61). Наступні повідомлення банку підтверджують, що операції з переказу коштів здійснено 20.10.2021 відповідно о 12:13:40, 12:14:25, 12:15:53, 12:17:07 (а.с.62-65). При перевірці банком статусу заявки ОСОБА_1 на повернення коштів банком встановлено, що ці операції здійснено в мережі іншого банку, суми списано з картки (а.с.66-73). Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками, урегульовано у розділі VI Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення). Зокрема, користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем (п. 5). Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (п. 6). Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу (п. 7). Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції (п. 8). Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (п. 11). Відповідачка своєчасно повідомила банк про не вчинення нею платіжних операцій 20.10.2021 /о 12:24/ (а.с.61), а також 21.10.2021 подала заяву в органи поліції про заволодіння коштами шахрайським шляхом, у зв`язку з чим за вказаним фактом відкрито кримінальне провадження №12021035580002298 від 22.10.2021, у якому до цього часу проводиться досудове розслідування (а.с.56, 57). Також відповідачка додатково письмово звернулася до банку із заявою про відновлення залишку власних коштів на рахунку станом на момент до вчинення несанкціонованих операцій 20.10.2021, анулювання незаконного оформлення послуги «Оплата частинами» і списання незаконно нарахованої заборгованості (а.с.58-59). У відповідності до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК). Згідно з частиною другою статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що відповідачка порушила Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій - відхиляються апеляційним судом, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_1 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом АТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді. Суд апеляційної інстанції враховує, що судом першої інстанції встановлено факт звернення відповідачки до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідачки була дійсно відсутня воля на вчинення таких перерахувань, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цих транзакцій. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд також бере до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним чином обґрунтуванні під час судового розгляду справи. Ураховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, апеляційний суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними». У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15». У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд першої інстанції встановив, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів відповідачки, не довів, що відповідачка, як володілець та користувач картки своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції; ОСОБА_1 як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, відповідачка повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів. Ураховуючи зазначені обставини справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України та ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст. ст. 268 ч. 4, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу позивача - Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий - суддя Судді