Постанова 4813 № 504/1882/23

Номер провадження: 33/813/1315/23 Номер справи місцевого суду: 504/1882/23 Головуючий у першій інстанції Сафарова А. Ф. Доповідач Кравець Ю. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.08.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Кравця Ю.І., при секретарі судового засідання Гасановій Л.Я.к., за участю: - прокурора Запорожець Х.Ю., - ОСОБА_1. та його захисника Воронкова В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Воронкова В.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 16.06.2023 року, відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайськ Миколаївської області, громадянина України, заступника командира військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 15.01.1998 Первомайським МВ УМВС України в Миколаївській області, - про накладення стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП, установив: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції. Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч.1 ст. 172-7 та ч.2 ст. 172-7 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративні стягнення: - за ч.1 ст. 172-7 КУпАП у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) гривень; - за ч.2 ст. 172-7 КУпАП у виді штрафу в розмірі в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень. На підставі статті 36 КУпАП накладено на ОСОБА_1 остаточне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень. Від сплати судового збору ОСОБА_1 - звільнено. Відповідно до постанови суду 1-ої інстанції,з протоколу № 1043/2023 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, складеного 03.05.2023 року оперуповноваженим 6-го відділу (протидії корупції) управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції Бойченком С.О. встановлено, що майор ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 , тимчасово виконуючи обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 , будучи суб`єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення ст. 28 вказаного Закону, не повідомив безпосереднього керівника - командира військової частини НОМЕР_3 про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час прийняття рішення та вчинення дій щодо підписання наказу № 98 від 02.08.2021 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 », згідно якого сплачено премію в розмірі 105 % молодшому сержанту ОСОБА_2 , яка являється особою, з якою останній спільно проживає, але не перебуває у шлюбі, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 172-7 КУпАП. З протоколу № 1046/2023 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, складеного 03.05.2023 оперуповноваженим 6-го відділу (протидії корупції) управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції Бойченком С.О. встановлено, що майор ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 , тимчасово виконуючи обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 , будучи суб`єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення ст. 28 вказаного Закону, вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів щодо підписання наказу № 98 від 02.08.2021 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 », згідно якого сплачено премію в розмірі 105 % молодшому сержанту ОСОБА_2 , яка являється особою, з якою останній спільно проживає, але не перебуває у шлюбі, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 172-7 КУпАП. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала. В апеляційній скарзі захисник Воронков В.О. в інтересах ОСОБА_1 зазначив, що вважає постанову суду незаконною, оскільки суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини та безпідставно визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, посилаючись на наступне: - поза увагою суду залишилось те, що із аналізу положень КУпАП у сукупності з положеннями Закону України «Про запобігання корупції», можна дійти переконання, що адміністративна відповідальність щодо порушення вимог стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів настає лише за неповідомлення особою про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. При цьому, чинним законодавством не передбачено адміністративної відповідальності за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах потенційного конфлікту інтересів; - суд не прийняв уваги роз`яснення, надані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі № 223-943/0/4-17 від 22 травня 2017 року, аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у ч.1 ст.1 Закону, щодо законодавства про боротьбу з корупцією дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень; - судом не надана оцінка доводам сторони захисту про те, що у матеріалах справи відсутні належні докази того, що ОСОБА_2 є особою, з якою ОСОБА_1 спільно проживає, але не перебуває у шлюбі, оскільки як зазначено ОСОБА_1 у протоколах №1043/2023, 1046/2023 від 03.05.2023р. ОСОБА_2 є його колишньою дружиною, з якою він розлучений з червня 2018 року та з якою він підтримує стосунки, як з матір?ю його дитини, натомість мешкають вони за різними адресами; - пояснення військовослужбовців також не підтверджують спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та існування між ними сімейних стосунків; - сторона захисту зазначає, що ОСОБА_2 мала право на отримання премії у розмірі 105 % відповідно до наказу № 98 від 02.08.2021 року «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 » на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018р. № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» та рапорту командира підрозділу, тому невидання наказу про преміювання стало б неправомірним позбавленням ОСОБА_2 премії, право на яку вона має за вищенаведеними нормативними актами. За таких обставин, захисник Воронков В.О. просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності складів адміністративних правопорушень. До апеляційного суду також надійшли додаткові пояснення, в яких захисник Воронков В.О. просив врахувати позицію, викладену в постанові Комінтернівського районного суду Одеської області від 16.06.2023 року по справі №504/1881/23, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1, ч.2 ст. 172-7 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення за аналогічних встановлених обставин та інкримінованих правопорушень. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник Воронков В.О. підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи постанову суду законною та обґрунтованою. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновків про таке. Мотиви суду апеляційної інстанції. Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Право доступу до суду апеляційної інстанції для оскарження рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий судовий розгляд з метою перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Згідно з приписами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Так, свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-7 та ч.2 ст.172-7 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наступними доказами: - повідомленням начальника Південної територіальної групи з питань запобігання та виявлення корупції О. Сороченко про обставини, що можуть свідчити про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, яке надійшло до Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції за вх. № 1482 від 20.03.2023; - витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 135 від 15.07.2021, яким тимчасове виконання обов`язків за посадою командира військової частини покладено на заступника командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 ; - копією наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 98 від 02.08.2021 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 за липень 2021 року» за підписом ТВО командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 ; - довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення та інші види грошового забезпечення за 2021 рік відносно ОСОБА_2 ; - листом командира військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_5 , відповідно до якого повідомлень від заступника командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 під час виконання ним обов`язків командира військової частини НОМЕР_1 , ні письмово, ні в інший спосіб щодо виникнення можливого або реального конфлікту інтересів, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», за період з 01.01.2021 по 01.01.2022 не надходило; - витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження; - рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 14.06.2018 по справі № 504/1485/18 про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; - довідкою начальника інформаційно - аналітичної групи військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 за вих. № 2152/176 від 10.03.2023, зі змісту якої вбачається, що згідно керівних документів на новий навчальний рік відпрацьовуються документи щодо приведення військової частини в вищі ступені бойової готовності. Одним із документів є список військовослужбовців, які проживають поза межами військової частини для виклику за тривогою. На 2021 рік заступник командира військової частини ОСОБА_1 та начальник радіостанції взводу зв`язку польового вузла зв`язку військової частини ОСОБА_2 подали одну й ту ж адресу місця проживання, а саме АДРЕСА_3 . Даний список не зберігся у зв`язку з влучанням ракети в штаб військової частини 07.04.2022. Окрім того, своє рішення суд 1-ої інстанції мотивував поясненнями свідків, допитаних під час судового розгляду. Так, Свідок ОСОБА_7 суду показала, що вони з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є колегами та проходили військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . З ОСОБА_2 перебувала у дружніх стосунках, була в гостях у ОСОБА_2 та в її квартирі проживав ОСОБА_1 , вони разом приїздили на роботу та разом їхали до дому, іноді вони підвозили її та інших колег. В 2021 році, ОСОБА_2 розповідала про спільний відпочинок з ОСОБА_1 та дітьми в Карпатах . Їх відносини характеризує як подружні. Свідок ОСОБА_9 також показав суду, що вважає своїх колег ОСОБА_1 подружжям, чув, що шлюб між ними розірвано, знає, що ОСОБА_1 звертався до керівництва для вирішення робочих питань ОСОБА_2 , фактично одночасно вони йшли у відпустку. В 2020 році під час перебування в зоні ООС ОСОБА_1 проживали в одному кунгі. Бачив, що вони цілувались. Свідок ОСОБА_10 суду показала, що станом на 2021 рік проходила службу разом з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у військовій частині НОМЕР_1 , може охарактеризувати їх відносини як подружні, оскільки бачила їх разом на базарі як вони скуплялися, вони приїздили разом на роботу та їхали разом до дому, ОСОБА_1 вирішував робочі питання ОСОБА_2 . В інтернеті бачила їх спільні фотографії з відпочинку, бачила як ОСОБА_2 розігрівала обіди для ОСОБА_1 та відносила до його кабінету, бачила їх обійми та поцілунки які не характеризує як дружні. Свідок ОСОБА_11 суду показав, що при відпрацюванні списків по тривозі при приведенні військової частини у вищу ступінь бойової готовності на 2021 рік ОСОБА_1 повідомили одну й ту саму адресу місця проживання по АДРЕСА_4 . Він також бачив, що ОСОБА_2 дбає про ОСОБА_1 та розігріває йому обіди. Зустрічав ОСОБА_1 на ринку, був в гостях у ОСОБА_2 вдома на АДРЕСА_4 там був й ОСОБА_1 . ОСОБА_1 забирав ОСОБА_2 увечері з корпоративу до дому, тому їх відносини він вважає подружніми. Свідок ОСОБА_13 , також суду повідомив, що вважає стосунки ОСОБА_1 подружніми, оскільки вони разом приїздили на роботу та разом їхали з роботи. Свідок ОСОБА_14 надала аналогічні покази, також зазначила, що вважає стосунки між ОСОБА_1 подружніми, обґрунтувала це їх спільним проживанням у кунзі в 2020 році на території ООС, підтриманням в цей період подружніх стосунків, спільним проживанням на АДРЕСА_4 в м. Одесі, дбайливим ставленням один до одного Таким чином, допитані судом свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 впевнено вказували на наявність фактичних сімейних відносин після розірвання шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що виражалося у спільному прибутті на роботу та від`їзду з роботи, спільному проведенні відпусток, вільного часу, веденні господарства (придбання продуктів на ринку), дбайливому ставленні один до одного (розігрів обіду) та прояв почуттів (обійми та поцілунки). Свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 повідомили, що були в гостях у ОСОБА_2 , бачили у неї вдома ОСОБА_1 , який, за їх висновками там саме проживав. Аналізуючи наступні доводи апеляційної скарги захисника про те, що: - судом не надана оцінка доводам сторони захисту про те, що у матеріалах справи відсутні належні докази того, що ОСОБА_2 є особою, з якою ОСОБА_1 спільно проживає, але не перебуває у шлюбі, оскільки як зазначено ОСОБА_1 у протоколах №1043/2023, 1046/2023 від 03.05.2023р. ОСОБА_2 є його колишньою дружиною, з якою він розлучений з червня 2018 року та з якою він підтримує стосунки, як з матір?ю його дитини, натомість мешкають вони за різними адресами; - пояснення військовослужбовців також не підтверджують спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та існування між ними сімейних стосунків; апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне. Так, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, відповідальність за яке передбачена частинами 1, 2 статті 172-7 КУпАП, а саме те, що він, перебуваючи на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 , тимчасово виконуючи обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 , будучи суб`єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення ст. 28 вказаного Закону, не повідомив безпосереднього керівника - командира військової частини НОМЕР_3 про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час прийняття рішення та вчинення дій щодо підписання наказу № 98 від 02.08.2021 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 », згідно якого сплачено премію в розмірі 105 % молодшому сержанту ОСОБА_2 , яка являється особою, з якою останній спільно проживає, але не перебуває у шлюбі. Окрім того, майор ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 , тимчасово виконуючи обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 , будучи суб`єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення ст. 28 вказаного Закону, вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів щодо підписання наказу № 98 від 02.08.2021 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 », згідно якого сплачено премію в розмірі 105 % молодшому сержанту ОСОБА_2 , яка являється особою, з якою останній спільно проживає, але не перебуває у шлюбі, З матеріалів справи вбачається, що наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 686 від 02.12.2011 ОСОБА_1 присвоєно звання «майор». Згідно п.2 ст. 5 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звання «майор» відноситься до старшого офіцерського складу. Майор ОСОБА_1 , як заступник командира військової частини НОМЕР_1 є військовою посадовою особою Збройних Сил України, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності, а також наділений організаційно - розпорядчими функціями. Згідно п.п. «г» п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», посада заступника командира військової частини ОСОБА_1 віднесена до суб`єктів на яких поширюється дія цього Закону, як на військову посадову особу Збройних Сил України. Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд підтверджує, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-7 КУпАП, при викладених в протоколах обставинах, є доведеним. За змістом зазначеної статті суб`єктивна сторона корупційного діяння характеризується тим, що воно вчинюється лише з корисливих спонукань. Особа, яка вчинила таке корупційне діяння, усвідомлює, що вона незаконно використовує свої службові повноваження та незаконно одержує у зв`язку з цим певні матеріальні блага. Тобто, навіть при наявності суперечності між особистими інтересами та службовими повноваженнями обов`язковим є встановлення можливості впливу такої суперечності на об`єктивність або упередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих службових повноважень. При цьому конфлікт інтересів повинен бути реальним (очевидним) і передбачуваним. Тобто, конфлікт інтересів має місце тоді, коли вказана суперечність фактично вплинула чи могла вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень. За змістом ст.172-7 КУпАП, особистий інтерес це користь, вигода яка стосується (або цікавить) особи, і які вона бажає отримати для себе особисто або близьких осіб. Аналізуючи вищенаведені положення КУпАП у сукупності з положеннями Закону України «Про запобігання корупції», суд приходить до переконання, що адміністративна відповідальність щодо порушення вимог стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів настає лише за неповідомлення особою про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Апеляційний суд враховує, що допитані судом свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 впевнено вказували на наявність фактичних сімейних відносин після розірвання шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що виражалося у спільному прибутті на роботу та від`їзду з роботи, спільному проведенні відпусток, вільного часу, веденні господарства (придбання продуктів на ринку), дбайливому ставленні один до одного (розігрів обіду) та прояв почуттів (обійми та поцілунки). Свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 повідомили, що були в гостях у ОСОБА_2 , бачили у неї вдома ОСОБА_1 , який, за їх висновками там саме проживав. Апеляційний суд вважає, що зазначені показання свідків є достатніми у взаємозв`язку із іншими письмовими доказами для встановлення та прийняття до уваги судом усіх обставин, які мали суттєве значення для правильного вирішення даної справи та прийняття законного та обґрунтованого рішення. Апеляційний суд не встановлює наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 родинних стосунків, однак, у розумінні положень корупційного законодавства, вважає, що в діях ОСОБА_1 був наявний реальний конфлікт інтересів, оскільки прокурором доведено, що від прийнятого ним рішення залежало преміювання ОСОБА_2 , яка витрачає грошові кошти на їх спільну дитину. Відповідно до п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки. На думку апеляційного суду, вищезазначені норми судом першої інстанції дотримані в повному обсязі а також те, що ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія ЗУ «Про запобігання корупції» та є суб`єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією. Згідно ч.1ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», реальний конфлікт інтересів це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Метою корупційного правопорушення є одержання неправомірної вигоди. Аналіз наведених положень КУпАП та Закону України «Про запобігання корупції», дозволяє суду зробити висновок, що адміністративна відповідальність щодо порушення вимог стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів настає лише за неповідомлення особою про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Натомість, під час апеляційного розгляду встановлено, що свій висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП суд обґрунтував належними та допустимими доказами, які узгоджуються із показаннями свідків. Про те, що ОСОБА_1 не повідомив про виникнення у нього реального конфлікту інтересів під час не повідомив безпосереднього керівника - командира військової частини НОМЕР_3 про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час прийняття рішення та вчинення дій щодо підписання наказу № 98 від 02.08.2021 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 », згідно якого сплачено премію в розмірі 105 % молодшому сержанту ОСОБА_2 , яка являється особою, з якою останній спільно проживає, але не перебуває у шлюбі свідчить текст наказу із його підписом. Таким чином, під час апеляційного розгляду були перевірені доводи апеляційної скарги та встановлено, що під час судового розгляду встановлені достатні докази, які об`єктивно спростовують доводи ОСОБА_1 про те, що у матеріалах справи відсутні належні докази того, що ОСОБА_2 є особою, з якою ОСОБА_1 спільно проживає, але не перебуває у шлюбі. Апеляційний суд вважає, що під час судового розгляду, прокурором доведена наявність позаслужбових стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Таким чином, апеляційний суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП за обставин, встановлених судом. Висновок апеляційного суду ґрунтується на доказах, зміст яких викладений вище, а також на наступних нормах законодавства. Судом 1-ої інстанції враховані роз`яснення, надані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» № 223-943/0/4-17 від 22 травня 2017 року, відповідно до яких аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у ч.1 ст.1 Закону, з урахуванням висновку науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 29 квітня 2016 року № 126/50-е, щодо законодавства про боротьбу з корупцією дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому. Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій. Відповідно до статті 1 Закону та п. 2 Примітки до ст. 172-7 КУпАП, реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень . Згідно статті 1 Закону "Про запобігання корупції", приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях. Статтею 41 Закону України "Про запобігання корупції" встановлено, що особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Так, згідно матеріалів справи, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно розірвано відповідно до рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 14.06.2018, але ОСОБА_2 в розумінні ст. 1 Закону є для ОСОБА_1 «близькою особою», оскільки вони мають взаємні права та обов`язки, що підтверджує приватний інтерес ОСОБА_1 , який здатний вплинути на неупередженість прийняття ним рішення про преміювання як командира військової частини, отже свідчить про наявність реального конфлікту інтересів. Таким чином, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 , тимчасово виконуючи обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 , є суб`єктом відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, достовірно знаючи, що в інтересах його близької особи ОСОБА_2 , приймається рішення про преміювання, вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме підписав наказ № 98 від 02.08.2021 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 », згідно якого сплачено премію в розмірі 105 % молодшому сержанту ОСОБА_2 , яка являється особою, з якою останній спільно проживає, але не перебуває у шлюбі. Вина ОСОБА_1 підтверджується дослідженими апеляційним судом доказами, долученими до матеріалів справи, викладеними вище, які апеляційний суд визнає належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, за першим епізодом за ч.1 ст.172-7 КУпАП, тобто неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, та за другим епізодом за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, тобто вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Апеляційний суд надає наступний аналіздоводам апеляційної скарги про те, що поза увагою суду залишилось те, що із аналізу положень КУпАП у сукупності з положеннями Закону України «Про запобігання корупції», можна дійти переконання, що адміністративна відповідальність щодо порушення вимог стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів настає лише за неповідомлення особою про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. При цьому, чинним законодавством не передбачено адміністративної відповідальності за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах потенційного конфлікту інтересів. Відповідно до диспозиції ч.2 ст. 172-7 КУпАП, вона передбачає відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Згідно з приміткою 2 до зазначеної норми закону, під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Отже для висновку про наявність в особи реального конфлікту інтересів та про прийняття нею рішення в умовах реального конфлікту інтересів необхідно встановити: 1) наявність в особи приватного інтересу; 2) наявність суперечності між приватним інтересом особи та її представницькими повноваженнями; 3) наявність впливу цієї суперечності на об`єктивність або неупередженість рішення; 4) наявність повноважень на прийняття рішення. При цьому, має бути беззаперечно визначено, в чому саме полягає приватний інтерес конкретної особи, в чому саме проявляється суперечність між приватним інтересом та представницькими повноваженнями цієї особи та її вплив на прийняття рішення. Разом з тим, апеляційний суд вважає, що в постанові суду першої інстанції зазначено й розкрито зміст зазначених вище факторів, за наявності яких реальний конфлікт інтересів має місце. Таким чином, під час апеляційного розгляду ретельно досліджені доводи апеляційної скарги у співвідношенні із матеріалами справи, а також пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, які дають підстави зробити висновок про те, що фактичні обставини справи, встановлені судом 1-ої інстанції об`єктивно та повно та підтверджують наявності в діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст. 172-7 КУпАП. Призначаючи ОСОБА_1 стягнення, суд 1-ої інстанції дотримався вимог ст.ст. 33-35 КУпАП, та призначив стягнення в межах санкцій ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП із застосуванням положень ст. 36 КУпАП у виді штрафу яке, на думку апеляційного суду, буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень. У відповідності до припису п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Отже, за результатами апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає, що постанова суду 1-ої інстанції є законною та справедливою, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги захисника Воронкова В.О. Керуючись ст.ст. 7, 251, 280, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргузахисника Воронкова В.О. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 16.06.2023 року про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП, -залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець