Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/1805/23-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/1805/23-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В.К. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 29 вересня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області в частині встановлення розміру довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 54% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та в частині не зарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, строкову військову службу 2 роки 0 місяці 21 днів, половину навчання в Чернівецькому кооперативному технікумі на денному відділенні 0 років 10 місяців 15 днів, стаж роботи за юридичною спеціальністю необхідний для зайняття посади судді (член Чернівецької обласної колегії адвокатів) 3 роки 0 місяців 0 днів; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, строкову військову службу 2 роки 0 місяці 21 днів, половину навчання в Чернівецькому кооперативному технікумі на денному відділенні 0 років 10 місяців 15 днів, стаж роботи за юридичною спеціальністю необхідний для зайняття посади судді (член Чернівецької обласної колегії адвокатів) 3 роки 0 місяців 0 днів; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області встановити та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці, в розмірі 66% суддівської винагороди, починаючи з 03.01.2023 виходячи із довідки № 02-11/2/2023 від 03.03.2023 виданої Чернівецьким апеляційним судом; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 03.01.2023 в розмір 66% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з врахуванням виплачених сум; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області виплатити ОСОБА_1 недоотриману різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання з 03.01.2023 до моменту здійснення перерахунку. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.06.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області щодо не зарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці календарний період проходження строкової військової служби з 16.05.1976 по 05.06.1978 (2 роки 0 місяців 21 день) та стаж роботи за юридичною спеціальністю необхідний для зайняття посади судді (член Чернівецької обласної колегії адвокатів) з 01.10.1993 по 29.03.2000 (2 роки 0 місяців 0 днів). Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області зарахувати до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці календарний період проходження строкової військової служби з 16.05.1976 по 05.06.1978 (2 роки 0 місяців 21 день) та стаж роботи за юридичною спеціальністю необхідний для зайняття посади судді (член Чернівецької обласної колегії адвокатів) з 01.10.1993 по 29.03.2000 (2 роки 0 місяців 0 днів). Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням раніше сплачених сум, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмір 62 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з 03.01.2023. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що Законом України "Про статус суддів" №2862-ХІІ не передбачалось зарахування до стажу на посаді судді періоду проходження військової служби, періоду навчання на денному відділенні Чернівецького кооперативного технікуму, стажу роботи за юридичною спеціальністю згідно ст.7 цього Закону. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Як встановлено судом першої інстанції, Указом Президента України від 30.03.2000 № 551/2000 позивача призначено суддею Хотинського районного суду Чернівецької області строком на 5 років. Постановою Верховної Ради України Про обрання суддів від 21.04.2005 № 2553-VІ позивача обрано на посаду судді Хотинського районного суду Чернівецької області безстроково. Постановою Верховної Ради України Про обрання суддів від 05.09.2013 № 447-VІІ позивача обрано на посаду судді апеляційного суду Чернівецької області. Рішенням Вищої ради правосуддя від 08.11.2018 № 3425/0/15-18 суддю апеляційного суду Чернівецької області ОСОБА_1 переведено на посаду судді Чернівецького апеляційного суду. Наказом голови Чернівецького апеляційного суду від 22.12.2022 №05-05/262-к «Про припинення трудових відносин з суддею ОСОБА_1 » припинено судді ОСОБА_1 з 02.01.2023 трудові відносини з Чернівецьким апеляційним судом у зв`язку із досягненням шістдесяти п`яти років. Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.02.2023 № 101/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Чернівецького апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку», позивача звільнено з посади судді Чернівецького апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. Цим же рішення встановлено, що право на нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання у позивача виникло з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п`яти років. 02.01.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Згідно рішення № 241670000117 від 13.03.2023, позивачу призначено з 03.01.2023 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 54% виходячи із стажу роботи на посаді судді. Для розрахунку розміру довічного грошового утримання судді у відставці враховано стаж роботи на посаді судді 22 роки 8 місяців 14 днів. З матеріалів справи видно, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як отримувач пенсії за віком з січня 2018 року, а з 03.01.2023 отримувачем щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів. 14.03.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати інформацію щодо пенсійного забезпечення, в т.ч.: щодо призначеного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зарахованого трудового стажу. За результатами розгляду заяви, листом від 21.03.2023 № 2400-1706-8/10970 Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області повідомило позивача, що відповідно до трудової книжки та наданого Чернівецьким апеляційним судом розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 05-22/1/2023 від 03.01.2023, до стажу судді враховано періоди: з 19.04.2000 по 16.09.2013 (суддя Хотинського районного суду Чернівецької області), з 17.09.2013 по 08.11.2018 (суддя апеляційного суду Чернівецької області), з 09.11.2018 по 01.01.2023 (суддя Чернівецького апеляційного суду). Також до загального страхового стажу враховано період проходження військової служби з 16.05.1976 по 05.06.1978. Отже, стаж роботи позивача на посаді судді складає 22 роки 8 місяців 14 днів. Загальний відсоток розрахунку довічного грошового утримання склав 54% (50% за 20 років + (2 Х 2% = 4% за 2 роки понад 20 років)). Розмір довічного грошового утримання становить 99887,04 грн, який складається з розміру суддівської винагороди - 184976,00 грн (згідно довідки від 03.01.2023 № 02-11/2/2023 Чернівецького апеляційного суду) помноженої на 54%. Вважаючи дії відповідача протиправними щодо не зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, строкову військову службу, половину строку навчання, стажу роботи за юридичною спеціальністю, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді (22 роки 8 місяців 14 днів), календарний період проходження строкової військової служби з 16.05.1976 по 05.06.1978 (2 роки 0 місяців 21 день) та стаж роботи за юридичною спеціальністю необхідний для зайняття посади судді (член Чернівецької обласної колегії адвокатів) з 01.10.1993 по 29.03.2000 (2 роки 0 місяців 0 днів). Таким чином, виходячи зі стажу роботи позивача 26 років, він має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 62% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді (50% за 20 років + (6 Х 2% = 12 % за 6 років понад 20 років)). Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, закріплені в ст. 245 КАС України та встановлені по справі обставини, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд визнав протиправними дії відповідача щодо не зарахування до стажу роботи судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці календарний період проходження строкової військової служби з 16.05.1976 по 05.06.1978 (2 роки 0 місяців 21 день) та стаж роботи за юридичною спеціальністю необхідний для зайняття посади судді (член Чернівецької обласної колегії адвокатів) з 01.10.1993 по 29.03.2000 (2 роки 0 місяців 0 днів), зобов`язав відповідача зарахувати до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці календарний період проходження строкової військової служби з 16.05.1976 по 05.06.1978 (2 роки 0 місяців 21 день) та стаж роботи за юридичною спеціальністю необхідний для зайняття посади судді (член Чернівецької обласної колегії адвокатів) з 01.10.1993 по 29.03.2000 (2 роки 0 місяців 0 днів), а також зобов`язав відповідача перерахувати та виплатити позивачу з урахуванням раніше сплачених сум, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмір 62 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з 03.01.2023 (дати призначення довічного грошового утримання судді у відставці). Разом з тим, стосовно вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача встановити та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці, в розмірі 66% суддівської винагороди, починаючи з 03.01.2023 виходячи із довідки № 02-11/2/2023 від 03.03.2023 виданої Чернівецьким апеляційним судом, суд зазначив, що спірні правовідносини, які є предметом судового розгляду в даній справі, виникли у зв`язку із не зарахуванням до стажу роботи судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці календарний період проходження строкової військової служби та стаж роботи за юридичною спеціальністю необхідний для зайняття посади судді, а не через неправильне визначення точних сум складових щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, які зазначені в довідці та враховуються під час самого призначення довічного грошового утримання судді у відставці. Відтак, така позовна вимога, на думку суду, є передчасною, оскільки судовому захисту підлягає порушене право. При цьому, у суду відсутні об`єктивні підстави вважати, що у владного суб`єкта є намір недотримуватись закону та порушити права позивача у частині невірного зазначення розміру складових щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Більше того, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначено позивачу з урахуванням складових, зазначених у довідці Чернівецького апеляційного суду № 02-11/2/2023 від 03.03.2023. З огляду на наведене, суд першої інстанції відмовив в цій частині позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі вказаної норми апеляційний суд не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, виходячи з наступного. Згідно з положеннями ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 58 Конституції України регламентовано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Згідно із ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці. Згідно рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Особливість щомісячного довічного грошового утримання виявляється в його правовому регулюванні та джерелах фінансування. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VІІІ Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон № 1402-VІІІ), який набрав чинності 30.09.2016. Згідно із п. 8 ч. 4 ст. 48 Закону № 1402-VIII незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді. За правилами ч. 1 ст. 116 Закону №1402-VІІІ суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати у відставку. Частинами 1 - 4 ст. 142 Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Статтею 137 Закону № 1402-VIII визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. У рішенні від 14.12.2011 № 18-рп/2011 Конституційний Суд України офіційно розтлумачив поняття "щомісячне довічне грошове утримання", зокрема таке поняття означає неоподатковану грошову виплату як судді, який, маючи право на відставку продовжує працювати на посаді судді і одержує її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового утримання, так і судді у відставці, який одержує її з Пенсійного Фонду. Як видно з матеріалів справи, позивача 30.03.2000 обрано суддею Хотинського районного суду Чернівецької області. На той час діяв Закон України "Про статус суддів" № 2862-XII від 15.12.1992 положення ст. 43 якого передбачали, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Відповідно до абз. 4 п. 34 Перехідних положень Закону № 1402-VIII, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Статтею 1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" № 584/95 від 10.07.1995 передбачено зарахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку, крім стажу трудової діяльності, визначеної в ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" половини строку навчання на денному відділенні у вищих юридичних закладах та періоду проходження строкової військової служби. Відповідно до абз. 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Конституційний суд України в рішенні від 08.06.2016 № 4-рп/2016 визначив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів. З аналізу наведених норм видно, що на день призначення (обрання) позивача на посаду діяло законодавство, яке передбачало право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та період проходження строкової військової служби. Так, в період з 16.05.1976 по 05.06.1978 позивач проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР. Вказана обставина не заперечується відповідачем у відзиві та підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 , а також трудовою книжкою позивача. За наведених норм та підстав, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання підлягає зарахуванню проходження строкової військової служби з 16.05.1976 по 05.06.1978. Більше того, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Щодо не зарахування відповідачем до стажу роботи позивача стаж роботи за юридичною спеціальністю, суд зазначає наступне. Закон України Про судоустрій і статус судців № 2453-VІ від 07.07.2010 (далі - Закон №2453-VІ), який діяв під час роботи позивача суддею, містить бланкетну норму стосовно визначення стажу роботи на посаді судді. Відповідно до п. 11 Перехідних положень Закону №2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Законом України № 2509-VІІІ від 12.07.2018 Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів у зв`язку з прийняттям Закону України Про Вищий антикорупційний суд (далі - Закон №2509-VІІІ) ст. 137 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ Про судоустрій і статус суддів доповнено частиною другою такого змісту: До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Разом з цим, при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше до кандидатів на посади суддів застосовувалися різні вимоги, які діяли на момент такого призначення (обрання). За приписами ч. 1 ст. 7 Закону № 2862-ХІІ, в редакції чинній на час призначення позивача на посаду судді (30.03.2000), право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років. Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 24.10.2019 (справа №9901/2/19) та від 30.05.2019 (справа №9901/805/18), виражене й закріплене в ч. 2 ст. 137 Закону №1402-VIII положення про те, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стажів роботи (абз. 4 п. 34 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII) додається ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді треба розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №9901/537/19). Системний аналіз вищезазначених норм права, дає підстави для висновку, що, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події або факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 у справі №826/12868/17, від 07.08.2019 у справі №820/2306/17, від 26.02.2020 у справі №826/7866/17, від 28.10.2020 у справі №200/6296/19-а. Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виданого Чернівецьким апеляційним судом 03.01.2023 № 05-22/1/2023, до стажу роботи позивача на посаді судді Чернівецьким апеляційним судом враховано, зокрема: стаж роботи за юридичною спеціальністю необхідний для зайняття посади судді (член Чернівецької обласної колегії адвокатів) з 01.10.1993 по 29.03.2000. В матеріалах справи міститься довідка правління асоціації адвокатів Чернівецької області від 21.06.2023, згідно якої позивач у період з 01.10.1993 по 29.03.2000 був членом Чернівецької обласної колегії адвокатів та сплачував щорічні членські внески. Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 визначено, що гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Системний аналіз вищезазначених положень дозволяє дійти висновку, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя. Зазначене відповідає положенням Європейської хартії про закон Про статус суддів від 10.07.1998, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (п. 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (п. 6.4). Згідно з пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17.11.2010 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки - оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (видом пенсії), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді. Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Таким чином, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді (22 роки 8 місяців 14 днів), календарний період проходження строкової військової служби з 16.05.1976 по 05.06.1978 (2 роки 0 місяців 21 день) та стаж роботи за юридичною спеціальністю необхідний для зайняття посади судді (член Чернівецької обласної колегії адвокатів) з 01.10.1993 по 29.03.2000 (2 роки 0 місяців 0 днів). Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена у подібних правовідносинах у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 11.09.2018 у справі №428/4671/17, від 01.10.2018 у справі №541/503/17, від 17.10.2018 у справі №140/263/17, від 30.01.2020 у справі № 592/3694/17, від 28.10.2020 у справі №200/6296/19-а та інших. Враховуючи встановлені в справі обставини та зазначені вище положення законодавства колегія суддів погоджуються з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області щодо не зарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці календарний період проходження строкової військової служби з 16.05.1976 по 05.06.1978 (2 роки 0 місяців 21 день) та стаж роботи за юридичною спеціальністю необхідний для зайняття посади судді (член Чернівецької обласної колегії адвокатів) з 01.10.1993 по 29.03.2000 (2 роки 0 місяців 0 днів). Враховуючи зазначене, загальний стаж роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання становить повних 26 років. Таким чином, виходячи зі стажу роботи позивача 26 років, він має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 62% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді (50% за 20 років + (6 Х 2% = 12 % за 6 років понад 20 років)). Отже суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці календарний період проходження строкової військової служби з 16.05.1976 по 05.06.1978 (2 роки 0 місяців 21 день) та стаж роботи за юридичною спеціальністю необхідний для зайняття посади судді (член Чернівецької обласної колегії адвокатів) з 01.10.1993 по 29.03.2000 (2 роки 0 місяців 0 днів), а також зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу з урахуванням раніше сплачених сум, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмір 62 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з 03.01.2023 (дати призначення довічного грошового утримання судді у відставці). Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.