Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/13286/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/13286/23 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Ключковича В.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 15.05.2023) у справі за адміністративним позовом Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ про визнання протиправним та скасування постанови,- В С Т А Н О В И Л А : Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Огібеніна Леоніда Ігоровича від 10.03.2023 BП №69861173 про накладення штрафу на Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у розмірі 5 100,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виплата нарахованої недоплаченої грошової допомоги до 5 травня стягувачу відбувається у порядку черговості, в межах наявних бюджетних призначень. Позивач вважає, що невиконання рішення суду в частині виплати нарахованих сум з підстав відсутності бюджетних призначень є поважною причиною невиконання рішення суду, що виключає накладення штрафу державним виконавцем. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Наголошує, що ним вчинено усі можливі дії направлені на виконання судового рішення. Позивач наполягає на тому, що судове рішення не виконане з незалежних від нього причин. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню. Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.05.2022 у справі №640/17737/21 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. На виконання вказаного рішення, Окружний адміністративний суд м. Києва видав позивачеві виконавчий лист. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Огібеніна Леоніда Ігоровича від 10.03.2023 BП №69861173 накладено на боржника Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат штраф у розмірі 5 100 грн. Позивач вважаючи протиправною вищевказану постанову про накладення штрафу, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту повного добровільного виконання рішення суду. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частинами другою та третьою статті 14 КАС України визначено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно з ч.1 ст. 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Принцип обов`язковості судових рішень також закріплений статтею 14 КАС України, якою передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон №1404-VIII). Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно ч.1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 16 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Частиною 2 ст. 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність. Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У свою чергу, стаття 75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (ч.1 ст. 75 Закону №1404-VIII). У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2 ст. 75 Закону №1404-VIII). Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Як убачається із матеріалів справи, позивачем з метою виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.05.2022 у справі №640/17737/21 ОСОБА_1 05.07.2022 здійснено розрахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 10 246,00 грн. Відповідно до ч.7 ст.20 Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 26.08.2021 №902 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду». Порядок №902 визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Забезпечення виконання рішень суду», для забезпечення виконання рішень суду, прийнятих національними судами, в тому числі про відшкодування моральної шкоди, судових витрат, а також сплати виконавчих витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до п.3 Порядку №902 Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Згідно пп.2 п.5 Порядку №902 бюджетні кошти спрямовуються з дотриманням такої пріоритетності напрямів, зокрема, забезпечення виконання грошових зобов`язань щодо виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», боржниками у виконанні яких визначено регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, а також відшкодування моральної шкоди та судових витрат. Відповідно до п.7 Порядку №902 черговість виконання рішень визначається боржником за датою їх надходження до боржника, в межах однієї дати - за датою набрання рішенням законної сили, якщо рішення, які виконуються за датою набрання ними законної сили, прийнято стосовно декількох позивачів, - за прізвищами в алфавітному порядку. Згідно п.8 Порядку №902 боржник формує окремі списки за черговістю виконання рішень відповідно до пріоритетності спрямування коштів, визначеної пунктом 5 цього Порядку. Відповідно до п.9 Порядку №902 Розподіл бюджетних коштів між боржниками здійснюється Мінсоцполітики з дотриманням пріоритетності напрямів пропорційно потребі в забезпеченні виконання рішень на підставі інформації, наданої Мінсоцполітики Нацсоцслужбою та регіональними органами соціального захисту населення за встановленою Мінсоцполітики формою. Позивач листом від 07.03.2022 №09/1053-044 звернувся до Міністерства соціальної політики України щодо виділення додаткових коштів за бюджетною програмою за КПКВК 2501290 «Забезпечення виконання рішень суду». Міністерство соціальної політики України листом від 23.03.2023 №909/0/290-23/44 повідомило, що Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» Мінсоцполітики, як головному розпоряднику коштів за бюджетною програмою за КПКВК 2501290, передбачено видатки в обсязі 24 300,0 тис. грн. Згідно помісячного розпису асигнувань загального фонду Державного бюджету України на 2023 рік за КПКВК 2501290 передбачено видатки на січень, квітень, червень, серпень, жовтень та грудень поточного року. Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, станом на 01.03.2023 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.05.2022 у справі №640/17737/21 перебуває під №1588 у списку черговості виконання рішень за пріоритетністю 2 - забезпечення виконання грошових зобов`язань щодо виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань». Також, станом на 01.05.2023 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.05.2022 у справі №640/17737/21 перебуває під №1570 у списку черговості виконання рішень за пріоритетністю 2 - забезпечення виконання грошових зобов`язань щодо виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань». Позивач на постанову про відкриття виконавчого провадження та накладення штрафу було надано відповіді, в яких зазначалось, що ОСОБА_1 05.07.2022 здійснено розрахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 10246,00 грн, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.05.2022 у справі №640/17737/21 включено до реєстру черговості виконання рішень і буде виконане після надходження фінансування за бюджетною програмою Забезпечення виконання рішення суду». Таким чином, позивач зазначав, що після надходження фінансування за бюджетною програмою «Забезпечення виконання рішень суду» рішення суду буде виконано. Приписами статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства. Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України. Аналогічна правова позиція висловлена верховним Судом у постанові від 31 травня 2022 року у справі № 360/940/20. Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судове рішення було виконане Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у межах покладених на нього повноважень з прийняттям необхідних мір для його виконання у повному обсязі. Аналізуючи вище наведені положення законодавства в контексті цієї справи необхідно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. З урахуванням встановлених у справі обставин та наведених доводів кожної сторони, а також досліджених доказів, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не має реальної фінансової можливості виконати судове рішення у повному обсязі, зокрема в частині виплати боргу нарахованої одноразової грошової допомоги, оскільки кошти з Державного бюджету не виділялись, що свідчить про те, що позивачем добровільно виконано вимогу державного виконавця в межах своїх повноважень, оскільки згідно з судовим рішенням боржник здійснив перерахунок суми, яка підлягає сплаті за рішенням суду, тоді як у зв`язку із відсутністю коштів такі суми виплачені стягувачу у виконавчому проваджені не були. Отже, у відповідача були відсутні підстави для прийняття постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду. Правова позиція у подібних справах була висловлена Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 21 лютого 2018 року у справі № 814/2655/14, від 21 серпня 2019 року у справі № 754/3105/17, від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 серпня 2020 у справі справа № 140/784/19. Окрім того, слід зазначити, що державним виконавцем в оскаржуваній постанові про накладення штрафу взагалі не надано вмотивованого обґрунтування про визнання або не визнання причин не виконання рішення суду неповажними. З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат надав докази на підтвердження факту вчинення дій необхідних для виконання судового рішення, наданні докази у справі підтверджують неможливість боржника вчинити більш широкий обсяг дій направлених на виконання судового рішення з незалежних від нього причин, тому підстави для накладення штрафу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, постанова про накладення штрафу від 10.03.2023 BП №69861173 є протиправною та підлягає скасуванню. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року - скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Огібеніна Леоніда Ігоровича від 10.03.2023 BП №69861173 про накладення штрафу на Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у розмірі 5100,00 грн. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 29.09.2023. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко В.Ю. Ключкович