Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/2125/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 вересня 2023 року м. Дніпросправа № 280/2125/23 Суддя І інстанції Мінаєва К.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Сафронової С.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом в якому просив стягнути з відповідача на його користь суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення у розмірі 361 479,78 грн. (триста шістдесят одну тисячу чотириста сімдесят дев`ять гривень сімдесят вісім копійок). В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 640/1833/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2022, його поновлено на посаді прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, а також допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача середнього заробітку, однак відповідач протиправно несвоєчасно поновив позивача на роботі, тобто не виконав рішення суду у цій частині, у зв`язку з чим відповідно до вимог Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» позивач просить суд стягнути середній заробіток в розмірі 361 479,78 грн за період затримки виконання рішення, а саме з 23.12.2021 по 16.12.2022.. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня2023 року позовні вимоги було задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Офіс Генерального прокурора подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог, при цьому вказує, що системний аналіз статті 236 КЗ пП України, статей 44, 371-373 КАС України дає підстави вважати, що винесення ухвали про виплату незаконно звільненому працівнику середнього заробітку з час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі можливе за умови добросовісного користування таким працівником наданими законом правами, зокрема щодо вчинення ним необхідних дій, спрямованих на примусове виконання належним органом судового рішення про поновлення на посаді. Процес поновлення на роботі здійснюється за принципом диспозитивної, тобто, за наявності волевиявлення особи. Для цього необхідна або заява від особи, яка бажає поновитись на посаді та працювати, або відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про поновлення роботі. Офіс Генерального прокурора неодноразово направляв листи ОСОБА_1 щодо виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2022 та поновлення його на посаді. Позивач з 18.11.2020 по 15.12.2022 працював в ГУ ДПС у Київській області, в силу вимог Закону України «Про запобігання корупції» та Закону України «Про прокуратуру» позивач не міг одночасно займати посаду державної служби та бути поновленим на посаді прокурора. Також вказує на безпідставну відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання Офісу Генерального прокурора про залишення позовної заяви позивача без розгляду у зв`язку з пропуском звернення до суду. Акцентує увагу також на тому, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального законодавства розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що Наказом Генерального прокурора України від 21.12.2019 № 2113ц на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі (з місцем постійної дислокації у місті Мелітополі) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України (а.с.55). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 640/1833/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2022, визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 21.12.2019 № 2113ц; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі (з місцем постійної дислокації у місті Мелітополі) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України; ухвалено стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.12.2019 до 22.12.2021 у розмірі 731776,14 грн. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання (а.с.9-17). Офісом Генерального прокурора були направлені листи від 02.09.2022 № 07/1/1-6838 вих-22 та від 17.11.2022 № 07/1/1-1093 вих-22 на адресу позивача з проханням прибути до Департаменту кадрової роботи та державної служби задля вирішення питання щодо виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2022 у справі № 640/1833/20 (а.с.56-58). 09.12.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про виконання рішення, до якої долучив виданий виконавчий лист про негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (а.с.62). Наказом Генерального прокурора від 16.12.2022 № 2261ц скасовано наказ Генерального прокурора від 21.12.2019 № 2113ц про звільнення ОСОБА_1 та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі (з місцем постійної дислокації у місті Мелітополі) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 25.12.2019. Підставою зазначено: заява ОСОБА_1 , рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2021, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2022, виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2022 у справі № 640/1833/20. Із зазначеним наказом позивач ознайомлений 19.12.2022, про що свідчить його особистий підпис на наказі (а.с.8,60). Листом Офісу Генерального прокурора від 20.12.2022 № 07-493-20 позивача повідомлено про зміст наказу Генерального прокурора від 16.12.2022 № 2261ц, а також поінформовано, що Державною казначейською службою України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» у червні 2022 року списано з рахунку Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 731 776,14 грн згідно із виконавчим листом від 08.02.2022 у справі № 640/1833/20 (а.с.64). Вважаючи, що відповідач затримав виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 640/1833/20 про поновлення на роботі, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Зазначена вище стаття КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, у разі якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку подання заяви про яка б свідчила про бажання позивача бути поновленим на роботі, як на тому помилково акцентує увагу апелянт. Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Згідно з ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Пунктом 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно. У п. 34 постанови Пленум Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», зазначено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 640/1833/20 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді відповідач був зобов`язаний виконати негайно, проте виконав його лише 16.12.2022, що свідчить про наявність в цій справі затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді. Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок №100). Згідно з пунктом 1 Порядку №100 цей Порядок застосовується, у тому числі, у випадку вимушеного прогулу. За таких обставин позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України, починаючи з 23 грудня 2021 року по 15 грудня 2022 року (246 робочих днів). Враховуючи середньоденну заробітну плату позивача у розмірі 1469,43 грн та кількість днів вимушеного прогулу позивача з підстав невиконання відповідачем рішення суду про поновлення позивача на посаді складає 246 робочих днів, розмір виплати за вимушений прогул становить 361 479 грн. 78 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Спростовуючи доводи відповідача з приводу працевлаштування позивача з 18.11.2020 по 15.12.2022 р. Суд першої інстанції вірно зазначив, що судове рішення про поновлення на посаді підлягає негайному виконанню та жодним чином не може ставитися в залежність від будь-яких обставин, за виключенням непереборних. Чинне законодавство не містить застережень щодо неможливості поновлення на посаді незаконно звільненого працівника на підставі судового рішення у разі, якщо він перебуває на іншій службі або провадить адвокатську діяльність, що узгоджується з висновками Верховного Суду викладених у постановах від 27.01.22 у справі № 580/5185/20 та від 10.11.2022 у справі № 420/13/21. Щодо пропуску строку звернення позивача до суду із зазначеним позовом колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Положення КАС України не містять норми, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Згідно зі ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 1 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022 року). Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на території України запроваджено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» дію карантину продовжено на всій території України до 30.06.2023. Таким чином, на час звернення позивача із цим позовом встановлений статтею 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду, відлік якого розпочався із набранням законної сили Законом № 2352-IX від 01.07.2022 та продовжений відповідно до пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 до 30.06.2023, не сплив, а отже не є пропущеним, про що вірно зазначив суд першої інстанції. За таких обставин позивачем, подано позовну заяву до суду в строки, визначені приписами чинного законодавства України. Стосовно доводів Офісу Генерального прокурора про необхідність розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження потрібно зауважити таке. Ця справа у розумінні частини шостої статті 12 КАС не належить до справ незначної складності. Водночас така її характеристика автоматично не відносить її до тієї категорії справ, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження. Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Згідно з частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Отож, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України). Ця справа не належить до категорії справ, які не можуть розглядатися за правилами спрощеного провадження у значенні згаданих статей, водночас суд (першої інстанції), беручи до уваги передбачені частиною третьою статті 257 КАС України чинники, може розглянути її за правилами загального позовного провадження, якщо дійде такого висновку. Резюмуючи слід зазначити, що розгляд цієї справи за правилами спрощеного провадження не вплинув на остаточний результат апеляційного перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків зроблених судом першої інстанції, в рішенні суду першої інстанції правильно дана правова оцінка обставин по справі, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили. В повному обсязі постанова складена 26 вересня 2023 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя В.А. Шальєва суддя С.В. Сафронова