Постанова КАС ВС № 380/14750/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2023 року м. Київ справа № 380/14750/21 адміністративне провадження № К/990/19981/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Головуючої судді - Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., за участю: секретаря судового засідання - Вітковської К.М., представника позивача - Пащинської А.О., представників відповідача - Кухар Н.М., Кокизи Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року (головуюча суддя Грень Н.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Онишкевич Т.В., судді - Сеник Р.П., Судова-Хомюк Н.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРМЕТ ГРЕЙН» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, встановив: У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРМЕТ ГРЕЙН» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 липня 2021 року №16855/13-01-07-01, №16856/13-01-07-01, №16853/13-01-07-01, від 13 серпня 2021 року №19397/13-01-0705, №19398/13-01-0705, від 10 грудня 2021 року №27459/13-01-07-02, №27460/13-01-07-02; зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем за березень, квітень та серпень 2021 року. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року. залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 березня 2023 року, позовні вимоги Товариства задоволено у повному обсязі. Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Львівській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті судами рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України). В аспекті заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач звертає увагу на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування практики Верховного Суду у справах за подібних правовідносин щодо оцінки використання контролюючим органом податкової інформації при формуванні висновку про безтоварність господарських операцій, необхідності вияву належної обачності при виборі контрагента, а також щодо обов`язковості оформлення під час господарських операцій із поставки сільськогосподарської продукції додаткових документів (щодо якості товару, зберігання, транспортування тощо). Зокрема, відповідач посилався на постанови Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі №640/11686/19, від 13 листопада 2020 року у справі №820/820/18, від 19 листопада 2019 року у справі №820/922/17, від 15 липня 2021 року у справі №826/13392/17, від 16 квітня 2020 року у справі №813/4703/13-а, від 16 березня 2020 року у справі №160/2636/19, від 28 серпня 2021 року у справі №500/721/19, від 18 березня 2021 року у справі №822/2562/16, від 17 травня 2022 року у справі №826/4485/15, від 3 червня 2021 року у справі №821/1949/17. У світлі зроблених Верховним Судом висновків заявник касаційної скарги переконує у відсутності в контрагентів Товариства реальної можливості здійснювати заявлені обсяги постачання сільськогосподарської продукції та невідповідності первинних документів за формою і змістом вимогам чинного законодавства. Про це свідчать виявлені у ході перевірки обставини щодо відсутності у позивача паспортів якості зернових культур чи сертифікатів їх походження; незазначення у видаткових накладних адреси покупця та місця їх складання, а також реквізитів довіреностей на отримання товару, відсутності у контрагентів основних фондів та достатньої кількості працівників, ненадання до перевірки доказів оплати послуг із транспортного перевезення сільськогосподарської продукції та доказів зберігання зерна. В аспекті заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач звертає увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не дослідили належним чином докази, надані відповідачем на підтвердження своїх доводів та міркувань, та не вжили усіх залежних від них заходів щодо з`ясування обставин справи. Відзиву на касаційну скаргу не надходило, однак 22 серпня 2023 року від ТОВ «МАРМЕТ ГРЕЙН» надійшла заява про відмову від позову в частині позовних вимог про зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем за березень, квітень, серпень 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2023 року прийнято відмову ТОВ «МАРМЕТ ГРЕЙН» від позову в частині позовних вимог про зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем за березень, квітень, серпень 2021 року. Визнано нечинними рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 березня 2023 року у справі №380/14750/21 в частині позовних вимог про зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем за березень, квітень, серпень 2021 року, провадження в цій частині закрито. У судовому засіданні 27 вересня 2023 року представники відповідача в судовому засіданні також підтримали правову позицію, викладену в поданій касаційній скарзі. Наполягали на тому, що позивач не надав доказів прояву належної обачності при виборі контрагентів та, власне, не довів реальності здійснених з ними господарських операцій. Представник позивача повністю підтримав доводи та аргументи, наведені ним в судах попередніх інстанцій, і, посилаючись на них, просив залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення. Зазначав, що усі доводи контролюючого органу були спростовані у ході розгляду справи в судах попередніх інстанцій та отримали розгорнуту оцінку в судових рішеннях. Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що відсутні підстави до задоволення касаційної скарги, з наступних підстав. Суди попередніх інстанцій встановили, що посадовими особами ГУ ДПС у Львівській області проведено документальні позапланові виїзні перевірки ТОВ «Мармет грейн» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за березень, квітень та серпень 2021 року, за результатами яких складено акти: №13187/13-01-07-01/43386254 від 17 червня 2021 року, №14390/13-01-07-05/43386254 від 13 липня 2021 року, №21799/13-01-07-02/43386254 від 17 листопада 2021 року. У ході перевірок контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Мармет грейн» пунктів 198.1, 198.3 статті 198; пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК, в результаті чого товариством завищено суму податкового кредиту з ПДВ, що призвело до завищення сум ПДВ, заявлених до бюджетного відшкодування, та завищення сум від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Описані вище порушення обумовлені висновками відповідача про нереальність (безтоварність) господарських операцій ТОВ «Мармет грейн» з придбання сільськогосподарських культур у контрагентів-постачальників ТОВ «Кіма +», ТОВ «Тобакко Райсінг», ТОВ «Зеленівка», ТОВ «Агро Трак Транс» (нова назва ТОВ «Торговий дім Фіш Стайл), ТОВ «Арніка», ТОВ «Компанія «Астерія Агро» і, як наслідок, безпідставність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від цих контрагентів. На підставі установлених порушень ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення: від 12 липня 2021 року №16855/13-01-07-01 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку на суму 10878552 грн; від 12 липня 2021 року №16856/13-01-07-01 про зменшення від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податково кредиту підприємства наступного звітного періоду, на суму 2277616 грн; від 12 липня 2021 року №16853/13-01-07-01 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку на 4415000 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1103750 грн (прийняті на підставі акту перевірки відповідача від 17 червня 2021 року); від 13 серпня 2021 року № 19397/13-01-0705 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку на 1900602 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 175150,50 грн; від 13 серпня 2021 року № 19398/13-01-0705 про зменшення від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податково кредиту наступного звітного періоду, на суму 160525 грн (складені на підставі акта перевірки відповідача від 13 липня 2021 року); від 10 грудня 2021 року №27459/13-01-07-02 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку на 25949252 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 12974626 грн; від 10 грудня 2021 року №27460/13-01-07-02 про зменшення від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податково кредиту наступного звітного періоду, на суму 15863709 грн (прийняті на підставі акту перевірки від 17 листопада 2021 рок). Не погоджуючись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно витлумаченими доказами, однак у цій справі податковим органом таких доказів не наведено, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит, не спростовано. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного. Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду. За правилами пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України; відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю (підпункт «а»). Пунктом 198.1 статті198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту, в тому числі, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, серед іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України унормовано, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. За змістом пункту 200.4 цієї статті при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Як згадувалось вище, у ході перевірки дотримання ТОВ «Мармет грейн» податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, контролюючий орган не визнавав факт здійснення позивачем господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Зеленівка», ТОВ «Агро Трак Транс» (нова назва ТОВ «Торговий дім Фіш Стайл), ТОВ «КІМА +», ТОВ «Тобакко Райсінг», ТОВ «Сільськогосподарська компанія «Арніка», ТОВ «Компанія Астерія Агро» за договорами постачання сільськогосподарської продукції. Так, аналізом наявної у контролюючого органу податкової інформації встановлено відсутність можливості введення в обіг придбаного ТОВ «Мармет грейн» згідно із наданими первинними документами товару; надані до перевірки видаткові накладні не містили номера, серії та дати довіреностей, згідно з якими отримувалися зернові культури представниками Товариства; журнал реєстрації виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей до перевірки не представлено; у видаткових накладних не зазначено адресу покупця ТОВ «Мармет грейн» та місце їх складання; до перевірки не надано паспортів якості чи сертифікатів походження зернових культур, відповідно до яких можна було б ідентифікувати виробника наведених культур; до перевірки також не надано звітів матеріально-відповідальної особи підприємства про рух товарно-матеріальних цінностей в місцях зберігання, прибуткових ордерів, які б підтверджували оприбуткування ТОВ «Мармет грейн» на склад товару, що задокументований як придбаний у зазначених контрагентів. Посилаючись на вказані обставини контролюючий орган дійшов висновку, що задокументовані господарські операції фактично не відбувались, надані до перевірки первинні та бухгалтерські документи не мають юридичної сили, і позивач неправомірно відобразив у регістрах бухгалтерського обліку взаємовідносини із вказаними контрагентами. Перевіряючи твердження контролюючого органу про відсутність у ТОВ «Мармет Грей» права на відображення у податковій звітності наслідків господарських операцій з контрагентами-постачальниками, що були предметом документальних позапланових виїзних перевірок, з огляду на їх безтоварність, судами попередніх інстанцій установлено такі фактичні обставини: Так, з матеріалів справи суди установили між ТОВ «Мармет грейн» як покупцем та контрагентами-постачальниками укладено низку договорів (які в деяких випадках супроводжувались укладанням додатків до них) на поставку сільськогосподарської продукції. Факт виконання означених правочинів в частині поставки ТМЦ позивач доводив наявністю видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, актів виконаних робіт, а на додаткове підтвердження реальності вказаних господарських операцій позивачем надано низку укладених супутніх договорів з іншими суб`єктами господарювання (договори про надання послуг відповідального зберігання, договори доручення, договір на митно-брокерське обслуговування, договори транспортного перевезення) та складені за такими договорами документи. Як з`ясували суди попередніх інстанцій, у ході розгляду справи контролюючий орган не заперечував здійснених ТОВ «Мармет грейн» розрахунків податкового кредиту у деклараціях та розрахунку від`ємного значення з ПДВ, а також визнавав той факт, що позивачем здійснено експорт за межі кордону України сільськогосподарської продукції, яка, відповідно до наявних первинних документів, була попередньо придбана у описаних вище контрагентів. Натомість, суть претензій податкового органу зводилась до того, що позивачем сформований податковий кредит внаслідок оформлення господарських операцій з його контрагентами, які не мали реального характеру. Здійснюючи аналіз доводів контролюючого органу про ненадання до перевірки сертифікатів якості придбаної позивачем сільськогосподарської продукції суди попередніх інстанцій, із посиланням на релевантну практику Верховного Суду, зазначили, що в даному випадку сертифікат відповідності (якості) на товар не є документом бухгалтерського чи податкового обліку, а лише посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції. Відтак, на думку судів, довід податкового органу про відсутність такого сертифікату сама по собі не може свідчити про відсутність господарської операції. Позивач з цього приводу звертав увагу, що питання якості та відповідності вимогам ДСТУ поставленої продукції було обумовлено сторонами у договорах на постачання сільськогосподарської продукції. Стосовно ненадання до перевірки довіреностей на отримання товарів, суди попередніх інстанцій зазначили, що ця обставина не є підтвердженням безтоварності господарських операцій. У цьому контексті суди також звернули увагу на те, що відсутність окремих документів, незначні помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для однозначного висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Своєю чергою, факт передачі товару уповноваженій особі покупця установлено судами з інших, наявних у справі документів. Перевіряючи доводи податкового органу про наявність розбіжностей у датах видаткових накладних та ТТН щодо місць навантаження-розвантаження за договором поставки продукції від 30 січня 2021 року № ВПК 30/03/31-3, укладеного між ТОВ «Зеленівка» та ТОВ «Мармет грейн», судами установлено їх невідповідність дійсності, оскільки такі свідчать про помилкове зазначення такого факту у відповідному акті перевірки посадовою особою контролюючого органу. Оцінюючи доводи контролюючого органу суди також зазначили, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки. Вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків (як на це звертав увагу податковий орган) не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій. Додатково суди врахували й те, що за змістом укладених господарських договорів позивач не несе відповідальність за умови складування, зберігання товару та не зобов`язаний контролювати договірні відносини своїх контрагентів щодо оренди складських приміщень та транспортування придбаного товару, докази чого вимагали перевіряючі під час перевірок. Урахували суди попередніх інстанцій й практику Верховного Суду про те, що непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є безперечним свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Як установили суди, висновки про відсутність у контрагентів позивача трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, без установлення таких фактичних обставин іншими засобами. Натомість, суди в цій справі здійснювали аналіз реальності господарської діяльності на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Обставин, які б свідчили, що позивач був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагентів, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі не встановлено, а відповідачем відповідних доказів до суду не надано. За результатами оцінки кожного наявного у справі доказу та їх сукупності суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність з боку податкового органу належними доказами нереальний характер господарських операцій між ТОВ «МАРМЕТ ГРЕЙН» та контрагентами - постачальниками у періоди, які охоплювались перевірками. Наведені у касаційній скарзі доводи відповідача фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у ній. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має повноважень вдаватися до таких дій. Переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що суди правильно застосували норми матеріального права. Висновки судів інстанцій є результатом оцінки наявних у його розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів. Натомість, доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи. Не містить касаційна скарга й будь-яких інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах обох інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, так і апеляційної інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам. Верховний Суд звертає увагу, що доводи касаційної скарги в частині незгоди відповідача з висновками судів попередніх інстанцій щодо безтоварності господарських операцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Наведені позивачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор). Обґрунтовуючи свою позицію скаржником зроблено витяги абзаців з судових рішень у справах, у яких наведено оцінку того чи іншого аргументу контролюючого органу. Натомість, у розглядуваній справі суди попередніх інстанцій надали умотивовану оцінку усій сукупності обставин, оскільки надання оцінки кожному окремому аргументу сторони без урахування інших унеможливило б всебічний і об`єктивний розгляд справи. Суд ураховує доводи контролюючого органу, озвучені в судовому засіданні суду касаційної інстанції, про те, що такі обставини, як наявність податкової інформації про відсутність у контрагентів необхідних ресурсів та можливостей для здійснення господарських операцій, можлива (ймовірна) недобросовісність контрагентів у ланцюгу постачання, наявність похибок у складених за наслідками господарських операцій документах тощо, в тому чи іншому випадку можуть свідчити на користь висновку про безтоварність таких операцій (думку про що також висвітлював Верховний Суд у своїх рішеннях). Однак, Суд звертає увагу, що усі висловлені контролюючим органом в актах перевірки претензії були оцінені судами попередніх інстанцій як окремо, так і в сукупності з іншими встановленими у цій конкретній справі обставинами, що свідчить про виконання судами процесуального обов`язку із повного і всебічного установлення обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суди, керуючись вимогами частини п`ятої статті 242 КАС України, врахували релевантні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права. Слід додати, що висновки судів попередній інстанції цілком узгоджуються зі сталою практикою Верховного Суду, сформованою за наслідком вирішення спорів з аналогічними правовідносинами. Суди в цій справі повною мірою дослідили усі спірні питання, а яких наголошував відповідач, й навели відповідні обґрунтування. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України). У зв`язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду п о с т а н о в и в : Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області - без задоволення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх Судді О.В. Білоус Н.Є. Блажівська