Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/8473/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/8473/23 пров. № А/857/9613/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Носа С.П., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року про відмову у відкритті провадження (постановлену суддею Димарчук Т.М. у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 Волинського загону Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправними дії відповідача на стадії виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2019 по справі №140/2005/2019 щодо неврахування щомісячної додаткової винагороди при обрахунку середнього розміру його грошового забезпечення та зобов`язати нарахувати та виплатити йому суму середнього грошового забезпечення на виконання вищевказаного судового рішення, з урахуванням висновків суду у даній справі та з урахуванням раніше виплачених коштів. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 було відмовлено у відкритті провадження по справі. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через порушення норм процесуального права просить її скасувати та передати справу на розгляд суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в процесі виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2019 по справі №140/2005/19 відповідачем були допущені порушення його прав та законних інтересів, оскільки при обрахунку та виплаті на виконання вказаного судового рішення середній розмір його грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби не була включена щомісячна додаткова грошова винагорода, а також не була застосовна компенсація нарахованої суми податку з доходів фізичних осіб. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Згідно ч.2 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені, зокрема, у п.3 ст.294 цього Кодексу (відмова у відкритті провадження по справі), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що нормами процесуального закону встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для зобов`язання відповідача належним чином виконати рішення суду. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу щодо відповідача - суб`єкта владних повноважень, а невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Суд дійшов висновку, що у даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду 01.08.2019 по справі №140/2005/19 Луцький прикордонний загін Державної прикордонної служби України було зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 25.07.2016 по 13.01.2017. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2019 вищевказане рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог було скасовано та прийнято в цій частині судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано Луцький прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати належних йому при звільненні сум за період з 14.01.2017 по 22.10.2019. У даному випадку представник позивача вважає, що в процесі виконання постанови суду апеляційної інстанції відповідачем були допущені порушення прав та законних інтересів позивача, оскільки при обрахунку та виплаті на його виконання середній розмір грошового забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби не була включена щомісячна додаткова грошова винагорода, а також не була застосовна компенсація нарахованої суми податку з доходів фізичних осіб. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що спірні правовідносини фактично виникли у зв`язку з неналежним виконанням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2019 по справі №140/2005/19. Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, ст.1291 Конституції України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судові рішення виконуються безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Колегія суддів зазначає, що невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження щодо повторного розгляду питань, щодо яких вже прийнято судове рішення. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.02.2019 по справі №806/2143/15, від 03.04.2019 по справі №820/4261/18, від 18.05.2022 по справі №480/2378/21, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи. Скаржник покликається на те, що заявлений позов є новими правовідносинами поза межами справи №140/2005/19, а відтак підставою для нового спору. Разом з тим, як слушно зауважив суд першої інстанції, враховуючи зміст постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2019 по справі №140/2005/2019, основний спір між позивачем та відповідачем вже вирішено, а тому звернення до суду з даним позовом обумовлене неналежним виконанням вказаної постанови, яка набрала законної сили. Колегія суддів звертає увагу на те, що предметом окремого судового провадження не може бути контроль за повнотою виконання рішення в іншому провадженні. Фактично, позивач просить суд проаналізувати правильність чи неправильність виконання рішення в іншому адміністративному провадженні. Однак, як вже зазначалось вказане не може самостійним предметом окремого судового провадження, оскільки спірні, на думку позивача, питання вже були розглянуті судом по справі №140/2005/19, яким було надано належну правову оцінку. Таким чином, заявлені позовні вимоги не є новими правовідносинами поза межами справи №140/2005/19. При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Статтею 383 КАС України врегульовані питання судового контролю шляхом визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Так, відповідно до ч.1 ст.383 КАС України, особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Тобто, правозастосування вищевказаної норми КАС України визначає порядок судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах та правомірністю дій, рішень чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду. Частиною першою статті 382 КАС України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Системний аналіз приведених вище норм дає підстави для висновку, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст.382 КАС України), а також визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст.383 КАС України). Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 по справі №806/2143/15 звернув увагу на те, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.02.2019 по справі №806/2143/15, від 03.04.2019 по справі №820/4261/18, від 21.12.2020 по справі №440/1810/19, від 17.02.2021 по справі №520/11847/18, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи. Також, частиною першою статті 373 КАС України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Згідно ч.1 ст.1 Закону України Про виконавче провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Аналіз приведених вище норм дає підстави для висновку про відсутність підстав для зобов`язання суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом. Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що механізми статті 382, 383 КАС України не будуть ефективні. Отже, суд першої інстанції правильно вирішив, що вказаний спір не підлягає судовому розгляду в порядку позовного провадження. Відповідно до п.2 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали. Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року про відмову у відкритті провадження по справі №140/8473/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук