Постанова 4855 № 640/11447/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11447/22 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, третя особа - Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В : До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 07.06.2022 про заборону в`їзду на територію України строком на три роки громадянину Республіки Грузія ОСОБА_1 ; зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про скасування рішення від 07.06.2022 про заборону в`їзду на територію України строком на три роки громадянину Республіки Грузія ОСОБА_1 . Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятого начальником Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Ігорем Семиног рішення від 07.06.2022 про заборону в`їзду в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позаяк воно прийнято з порушенням процедури прийняття, оскільки відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було доведено правомірності та обґрунтованості своїх рішень, порушує право позивача на вільне пересування, позбавляє можливості вести звичний уклад життя, бачитися зі своїми малолітніми дітьми. На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю. Матеріали адміністративного позову отримано Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Колесніковій І.С. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 07.06.2022 про заборону в`їзду на територію України строком на три роки громадянину Республіки Грузія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1. Зобов`язано Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про скасування рішення від 07.06.2022 про заборону в`їзду на територію України строком на три роки громадянину Республіки Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_2 від 03.01.2023 №772; Визнано протиправним та скасовано рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування посвідки на постійне проживання на території України. Визнано протиправним та скасовано рішення про скасування рішення ВІГРФО Головного управління МВС України в Київській області від 23.10.2008 № 17/6563 про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування, визнання недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання НОМЕР_1 від 28.01.2016 громадянину Республіки Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилученню відповідної інформації про скасування дозволу на імміграцію громадянину Грузії ОСОБА_1 направити до апарату Державної міграційної служби України, АДПС України, ініціатору подання, внести дані про посвідку на постійне проживання до ЄІАС ІП "ФМ "Недійсні документи"; Зобов`язано Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області поновити дію посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Республіки Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду. 24.07.2023, під № 30220 до суду від Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надійшов відзив на апеляційну скаргу. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2023 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.08.2023 о 12-40. 30.08.2023 розгляд апеляційної скарги відкладено на 27.09.2023. У судовому засіданні 27.09.2023 представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Представник третьої особи у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги відповідача. Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до матеріалів реєстраційної справи, позивач є уродженцем району Дедопліс-Цкаро, Грузія. Паспортний документ, що засвідчує особу № НОМЕР_2 , виданий 05 серпня 2008 року Посольством Грузії в Україні. Позивач звернувся до Володарського РВ ГУ МВС України в Київській області з клопотанням про надання йому дозволу на імміграцію, на підставі пункту 6 частини 2 статті 4 Закону України «Про імміграцію», як особі яка є неповнолітньою дитиною іммігранта (батько - громадянин Грузії, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_3 видана 04 червня 2007 року). 23 жовтня 2008 року ВІГРФО ГУ МВС України в Київській області було прийнято рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію, на підставі пункту 6 частини 2 статті 4 Закону України «Про імміграцію». Позивачу було надано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_4 . Зазначена посвідка була замінена посвідкою серії НОМЕР_1 від 28 січня 2016 року. 08.02.2019 ГУ Національної поліції в Київській області звернулось до Начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області з поданням № 304/209/03/15-2019 про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Грузії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 29.03.2019 відповідачем було винесено рішення № 64 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1. На підставі рішення відповідача № 64 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, відповідачем також було винесене рішення від 25.06.2019 про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2022 в адміністративній справі № 320/3781/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, третя особа Головне управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено Визнано протиправним та скасовано рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 29 березня 2019 року № 64 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Грузія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 25 червня 2019 року про примусове повернення до країни походження або до третьої країни громадянина Грузія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням начальника Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Ігорем Семиног прийнято рішення від 07.06.2022 про заборону в`їзду в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном на 3 роки. Підставою для прийняття вказаного рішення зазначено підпункт 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме: подання Управління стратегічних розслідувань у Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України вих.№ 736/55/115/01-2022 від 22.04.2022 «Про розгляд питання щодо прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну строком на 3 роки», в якому зокрема зазначено про наявну інформацію щодо громадянина Грузії ОСОБА_1 , який прибув в Україну з метою вчинення протиправної діяльності направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні, шляхом підбурення до масових безпорядків, організацію масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності, та направленні на повалення державного ладу України. Рішенням Центрального Міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 03.01.2023 №772 «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну», на підставі пункту 3 та 4 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію», скасовано дозвіл громадянину Грузії ОСОБА_1 на імміграцію в Україну, виданий 23.10.2008. Видана на підставі рішення посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 28.01.2016 скасована на підставі вимог підпункту 1 статті 64 Порядку оформлення, видачі обміну, скасування, пересилання, вилучення повернення, державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №

321. Вважаючи, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про заборону йому в`їзду на територію України, про скасування дозволу на імміграцію в Україну, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного: - підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало подання Управління стратегічних розслідувань у Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України вих.№ 736/55/115/01-2022 від 22.04.2022 «Про розгляд питання щодо прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну строком на 3 роки», в якому зазначено, що перебування на території України позивача може призвести до дестабілізації обстановки в Україні та порушень громадського порядку в Україні, відповідно до частин 1 та 3 статті 13 Закону № 3773-VI, водночас, судом наголошено на тому, що для доведення правомірності дій відповідача, відповідачем та третьою особою мало бути надано докази встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну позивачу під час здійснення оперативно-розшукової діяльності; - судом поставлено відповідачеві та третій особі питання щодо підстав винесення оскаржуваного рішення щодо заборони в`їзду в Україну позивачу станом на три роки, на що наголошено, що дане рішення є сугубо превентивним заходом та конкретизації джерел походження інформації щодо позивача та доказів необхідності застосування заборони в`їзду в Україну позивачу останніми не надано; - за висновками суду першої інстанції, настання негативних наслідків з боку позивача на території України є лише теоретичним припущенням суб`єкта владних повноважень, які можуть наступити або не наступити взагалі; - оскільки скасування посвідоки на постійне проживання є наслідком прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію, яке визнано судом протиправним та скасовано, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області поновити дію посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Республіки Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк, судом не було досліджено, що за правовим регулюванням спірних правовідносин, міграційний орган після отримання від уповноваженого органу (третьої особи) відповідного подання, має прийняти рішення про заборону в`їзду особі на територію України, при цьому, що досліджувати обґрунтованість/перевіряти достовірність повідомлених обставин, відповідач обмежений у повноваженнях. За поясненнями третьої особи, Управління наділено компетенцією надавати оцінку наявності в діях осіб загроз національним інтересам та національній безпеці України, а також захисту прав та законних інтересів громадян та інших осіб, що проживають в Україні, вживати за результатами такої оцінки відповідні дії, спрямовані на попередження таких загроз, їх локалізацію та усунення, при цьому, що в поданні зазначається лише та інформація, яка можлива до розкриття, всі інші результатати оперативної інформації, є обмеженими за доступом. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За нормами ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Статтею 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Так, правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлення порядку їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України від 22.09.2011 № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин За частиною 1 статті 13 Закону України № 3773-VІ, в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду; Відповідно до приписів частини 3 статті 13 Закону України № 3773-VІ, рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну. Згідно пункту 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 360, Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. Пунктом 3 Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 № 1235 (надалі Інструкція № 1235), передбачено, що рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС України та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзаці 2, 3 та 7 частини 1 статті 13 Закону України №3773-VІ. Згідно пункту 4 Інструкції № 1235, рішення про заборону в`їзду в Україну, особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою: а) підрозділів Робочого апарату Укрбюро Інтерполу - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам у процесі співробітництва з правоохоронними органами інших держав та міжнародних правоохоронних організацій; б) підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності; в) органів досудового розслідування поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення кримінального провадження; г) підрозділів патрульної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадського порядку; ґ) органів охорони здоров`я - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; д) за власною ініціативою або за поданням державного, приватного виконавця - у разі якщо під час попереднього перебування на території України особа не виконала рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або має інші невиконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну. Згідно з пунктом 5 Інструкції № 1235, після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в`їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у п.4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу: а) громадянство (підданство); б) прізвище, ім`я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею); в) дата народження (день, місяць, рік); г) стать; ґ) місце проживання; д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий; е) відомості, які згідно з абз.абз.2, 3 та 7 ч.1 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в`їзду в Україну; є) запропонований строк заборони в`їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов`язань перед юридичними або фізичними особами в Україні). Також, відповідно до пункту 6 Інструкції № 1235, рішення про заборону в`їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в`їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції. Під час розгляду данного спору в суді першої інстанції було досліджено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення міграційного органу слугувало подання Управління стратегічних розслідувань у Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України вих.№ 736/55/115/01-2022 від 22.04.2022 «Про розгляд питання щодо прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну строком на 3 роки», за змістом та обґрунтуванням якого, в ході отриманої оперативної інформації встановлено, що громадянин Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув в Україну, з метою вчинення протиправної діяльності, направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні, шляхом підбурення до масових безпорядків, організацію масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності, та направленні на повалення державного ладу в України. Крім того, з метою попередження порушення іноземними громадянами та особами без громадянства міграційного законодавства та дестабілізації криміногенної обстановки в Україні, в ході проведення оперативно-розшукової діяльності, встановлено, що громадянин Грузії має намір прибути до західних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців з російської Федерації та близьких їм осіб, планує створити масові протести та спротиви біля місцевих державних адміністрацій. У поданні зазначено, що перебування на території України позивача може призвести до дестабілізації обстановки в Україні та порушень громадського порядку в Україні, відповідно до частин 1 та 3 статті 13 Закону № 3773-VI. Колегія суддів, у контексті висновків суду першої інстанції, а також встановлених та перевірених під час апеляційного розгляду обставин, констатує, що ані стороною відповідача, ані третьої особою - ініціатором подання, не було надано жодного доказу на підтвердження обставин, що зазначені у поданні та покладені в основу оскаржуваного рішення. При цьому, на запитання колегії суддів про документи та обставини, встановлені Департаментом, що ставляться в провину позивачу, представник третьої особи відповіла про те, що у поданнях викладається лише загальна фабула та обставини, які можуть бути розкриті до вільного доступу, а зазначення результатів оперативної інофрмації/НСРД, прямо заборонено законодавством. Водночас, колегія суддів, не заперечуючи встановлені спеціальним законодавством заборони на розкриття оперативної інформації, наголошує на тому, що це не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку доказування правомірності прийнято рішення, яке є предметом оскарження, крім того, останній не позбавлений можливості при обґрунтуванні подання, використовувати інформацію з відкритих джерел/загальнодоступну інформацію, не вдаючись до розкриття результатів здійснення оперативних заходів/НСРД. У данному випадку, склалась ситуація, за якої відповідач та третья особа вказують про наявність обставин для забророни позивачу на в`їзд в Україну в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, проте без надання доказової бази, лише із посиланням наявності відповідної компетенції на здійснення таких заходів на прийняття рішень, наявність якої і не заперечується, проте позивач вказані обставини повністю заперечує, із посиланням на обставини навчання в Україні, проживання тривалий час, народження в Україні дітей -громадян України, провадження господарської діяльності, з 2014 року допомоги Збройним Силам України, тощо. Крім того, під час вирішення питання про прийняття оскаржуваного рішення, відповідачем не було запрошено останнього дня надання пояснень чи спростування викладених у поданні обставин. Станом на момент винесення оскаржуваного рішення позивач до кримінальної відповідальності не притягується, підозра не повідомлена, не знятої чи не погашеної судимості немає та у розшуку він не перебуває, що не спростовано жодними доказами, наданими відповідачем. Колегія суддів наголошує на тому, що для доведення правомірності рішення відповідача, відповідачем та третьою особою мало бути надано докази встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну позивачу, яких надано не було, тобто, всі обставини є недоведеними та ймовірними. Посилання сторін на превентивність застосованих заходів та відсутність у міграційногог органу повноважень перевіряти обставини, вказані у поданні, не приймаються колегією суддів та не можуть звільняти від обов`яку відповідності приписам ст. 2 КАС України та виконання норм ст. 77-78 КАС України. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не було надано жодних доказів встановлення щодо позивача підстав для заборони в`їзду в Україну, відтак, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Тож, оскаржувані рішення прийнято за відсутності фактичних та правових підстав, без переслідування легітимної мети, необґрунтовано, упереджено, без дотримання принципу рівності перед законом, не пропорційно, без дотримання балансу між жорсткими і несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване дане рішення, а тому, наявні правові підстави для задоволення позову. Таким чином, оскільки скасування посвідки на постійне проживання є наслідком прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію, яке визнано судом протиправним та скасовано, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області поновити дію посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Республіки Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. У цілому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до норм ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київської області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 р. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко Повний текст постанови складено 27.09.2023.