Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/9675/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/9675/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючий суддя Грибан І.О. судді: Ключкович В.Ю. Парінов А.Б. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КПС» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КПС» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, - У С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «КПС» звернулось з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просило суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у місті Києві №7929891/41570650 від 23.12.2022; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 14.11.2022 №1 датою її подання; - визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у місті Києві №7605686/41570650 від 10.11.2022; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 26.10.2022 №2 датою її подання; - визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у місті Києві №7605687/41570650 від 10.11.2022; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 27.10.2022 №3 датою її подання. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року позовну заяву було повернуто на підставі п. 6 ч. 4 статті 169 КАС України у зв`язку з тим, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог. Не погоджуючись з даним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КПС» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року та на підставі ч. 2 ст. 312 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Головним управлінням ДПС у м. Києві подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів виходить з наступного. Так, приймаючи рішення про повернення позовної заяви суд першої інстанції виходив з того, що підстави позову (обставини прийняття відповідачем спірних рішень) є різними, оскільки спірні рішення були прийняті відповідачем під час дослідження податкових накладних, складених за результатами надання позивачем послуг на підставі різних договорів (усний та письмовий), укладених з різними контрагентами (Товариство з обмеженою відповідальністю «АЕ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтехнології») та за різних обставин. Суд першої інстанції дійшов висновку, що предметом даної позовної заяви є об`єднані вимоги, які мають самостійні обсяги доказування та підтверджуються різними доказами і, для з`ясування правомірності кожного з окремих оскаржуваних рішень, є необхідним з`ясування значного обсягу обставин від укладання кожного договору до власне прийняття оскаржуваних рішень, із дослідженням кожного окремого документу відносно виконання кожного окремого контракту, що вочевидь свідчить про індивідуальний предмет доказування у кожному конкретному випадку. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як вбачається з матеріалів справи, повернення позовної заяви суд першої інстанції обґрунтував тим, що в ній об`єднано позовні вимоги із різними підставами виникнення, у зв`язку чим суд позбавлений можливості застосувати ч. 1 статті 172 КАС України. Відповідно до ч.1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. За змістом ч.1 статті 160 КАС вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування позивач викладає у позовній заяві. Згідно ч.1 статті 21, ч.1, п.3 ч.2 статті 172 КАС позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. В одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами різних позивачів до одного й того самого відповідача. Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що норми КАС передбачають можливість подання позовної заяви та її розгляду в одному провадженні лише у тому випадку, якщо заявлені вимоги пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Відповідно до п.3 ч.1 статті 171 КАС суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу. Згідно п.6 ч.4 статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу). Частинами 6, 7 статті 172 КАС передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог. Про об`єднання справ в одне провадження або роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказував на те, що позивачем заявлено фактично дві групи позовних вимог, кожна з яких обґрунтовується різними фактичними та юридичними підставами, а тому повинна досліджуватись судом окремо в розрізі наявності підстав та дотримання процедур їх прийняття. У зв`язку із цим, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позивачем фактично заявлено декілька окремих позовів, що не пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, що, в свою чергу, ускладнить їх розгляд в одному провадженні. Наведені висновки суду фактично зводяться до підстав для роз`єднання позовних вимог в окремі провадження відповідно до ч.6 статті 172 КАС. У свою чергу, наявність підстав для застосування положень статті 172 КАС унеможливлює повернення позовної заяви за п.6 ч.4 статті 169 КАС, оскільки наведена норма містить відповідне виключення. Колегією суддів звертає увагу, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, не встановив об`єднання позивачем позовних вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Таким чином, висновок суду про повернення позовної заяви відповідно до п.6 ч.4 статті 169 КАС є помилковим, оскільки наведені в оскаржуваному рішенні мотиви свідчать про можливість застосування положень ч.6 статті 172 КАС, якою визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Отже, не вирішуючи питання наявності правових підстав для відкриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції наголошує, що підстави для повернення позову у зв`язку із порушенням правил об`єднання позовних вимог у даному випадку були відсутні, оскільки суд мав можливість застосувати положення ч.6 статті 172 КАС та роз`єднати позовні вимоги, виділивши їх в самостійні провадження. Щодо висновків суду першої інстанції щодо різних підстав виникнення позовних вимог, колегія суддів звертає увагу, що товар, який поставляється ТОВ «АЕ», TOB «Будтехнології» за різними договорами та на який складались податкові накладні, у реєстрації яких відмовлено, купувався позивачем у ТОВ «Іпром» на підставі одного Договору поставки №2510/22 від 25.10.2022р. Тобто, суд першої інстанції не взяв до уваги, що у даному позові позивачем заявлено вимоги, які пов`язані між собою поданими доказами щодо придбання та руху товарів від контрагента ТОВ «Іпром» до позивача, які в подальшому реалізовувались ТОВ «АЕ» та TOB «Будтехнології», що відповідно до ч.1 ст. 172 КАС України є підставою для об`єднання вказаних вимог в одній позовній заяві. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі «Делькур проти Бельгії» висловлена позиція, що в демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. Колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 р. по справі «Беллет проти Франції», в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Таким чином, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватись таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням до суду першої інстанції, оскільки ухвала про повернення позовної заяви постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Керуючись ст.ст. 243, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КПС» задовольнити. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2023 року про повернення позовної заяви скасувати, а справу та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді: В.Ю. Ключкович А.Б. Парінов (повний текст постанови складено 27.09.2023р.)