Постанова 4851 № 520/12679/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Зоркіна Ю.В. 27 вересня 2023 р. Справа № 520/12679/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, - В с т а н о в и в: 30.12.2022 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить: - визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 247 від 11.08.2022 Про результати проведення службового розслідування в частині щодо притягнення солдата ОСОБА_1 , механіка-водія 3 розвідувального відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - сувора догана за особисту недисциплінованість, низькі морально-психологічні якості, порушення вимог статті 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сій України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних сій України, а також в частині позбавлення солдата ОСОБА_1 , механіка-водія 3 розвідувального відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , премії та додаткової винагороди за серпень 2022 у повному обсязі; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 анулювати у військовому квитку серії НОМЕР_2 наступну службову відмітку: зганьбив звання захисника Вітчизни відмовою від виконання наказу в бойових умовах; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату премії за серпень 2022 у повному обсязі та додаткової винагороди за серпень 2022 у розмірі 100000 грн. Одночасно з вимогами адміністративного позову ОСОБА_1 просить поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду. В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає про те, що оскаржуваний наказ відповідачем до його відома не доводився. Зазначав, що протягом тривалого часу перебував у районі проведення активних бойових дій, у зв`язку з чим не мав можливості звернутися до суду. Також позивач посилається на практику Верховного Суду з цього питання. Ухвалою від 06.01.2023 суд фактично відмовив у задоволені заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, визнавши, вказані позивачем причини пропуску строку, неповажними. Позовну заяву ОСОБА_1 судом залишено без руху, позивачу наданий десятиденний строк для усунення її недоліків, - зазначення інших підстав для поновлення строку. Згідно поштового повідомлення про отримання ухвалу про залишення позовної заяви без руху позивачем, ОСОБА_1 отримано 16.01.2023. Вимоги ухвали суду від 06.01.2023 року позивачем виконані, шляхом подання 26.01.2023 уточненої позовної заяви, в якій одночасно з вимогами адміністративного позову ОСОБА_1 просить поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду. В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає про те, що оскаржуваний наказ відповідачем до його відома не доводився. Про порушення своїх прав дізнався за слів інших військовослужбовців. Зазначав, що 22.09.2022 року уклав угоду з адвокатом, яка на його замовлення самостійно збирає необхідні документи. Також позивач посилається на практику Верховного Суду з цього питання. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду 31.01.2023 визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані ОСОБА_1 в уточненій позовній заяві, та повернуто позовну заяву. Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви щодо поважності причин пропуску строку на звернення до суду, оскільки позивачем до клопотання про поновлення строку не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що він після 03.09.2022 приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (довідка, тощо), інших обставин, що обумовили неможливість звернення до суду. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. В апеляційній скарзі позивача зазначає, що оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 247 від 11.08.2022 «Про результати проведення службового розслідування» до його відома не доводився, позивач довгий час не був обізнаний про порушення своїх прав та не мав можливості ознайомитися з відповідними документами. У вересні 2022 позивач лише на словах дізнався про саму наявність наказу, без відповідного ознайомлення з ним. Вказує, що на його думку, суд першої інстанції безпідставно не звернув увагу на те, що фактично позивач зміг ознайомитися зі змістом оскаржуваного наказу лише в кінці грудня 2022, а саме 23.12.2022, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правової (правничої) допомоги за результатами виконання замовлення, доданим до уточненої позовної заяви. Крім того, позивач зазначає, що з адвокатом Шох К.А., яка надавала професійну правничу допомогу в частині направлення необхідних запитів та отримання на них відповідей, домовленостей щодо представлення інтересів позивача в суді в позивача не було, тому позивач самостійно звернувся за захистом своїх порушених прав до суду. Звертає увагу, що протягом тривалого часу позивач проходить військову службу, при цьому не у всіх місцях його перебування наявний хоча б якийсь зв`язок, а тому об`єктивно зв`язатися з адвокатом не завжди наявна можливість. Вказує, що не мав можливості одразу ж отримати від адвоката Витяг з оскаржуваного наказу через відсутність стабільного Інтернет-зв`язку. Через труднощі зі зв`язком зміг отримати відповіді на запити від адвоката Шох К.А. лише в кінці грудня 2022, коли у з`явилася можливість відвідати місто Харків. Посилається на рішення Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/3756/17, від 15.07.2022 по справі № 460/14618/21, від 29.09.2022 по справі № 500/1912/22. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 320 КАС України слід скасувати, з огляду на наступне. Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом. Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців. Таку правову позицію сформовано Верховним Судом у постанові від 11.02.2021 у справі № 240/532/20. Колегія суддів зазначає, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Колегія суддів зазначає, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Вказані висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 23.04.2020 у справі № 813/3756/17. Відповідно до ст. 97 Дисциплінарного Статуту Збройних сил України про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що розглядаючи питання про те, коли позивач «дізнався» або «міг дізнатися» про порушення своїх прав, суду належало з`ясувати, - яким чином відповідач виконав вимоги ст. 97 Дисциплінарного Статуту ЗСУ та оголосив позивачу про накладення на нього дисциплінарне стягнення (наказ № 247 від 11.08.2022 року), оскільки позивач стверджує, що такого оголошення не відбувалося та про накладення на нього дисциплінарного стягнення від дізнався (дату не вказує) зі слів інших військовослужбовців. Крім того, питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На переконання колегії суддів, суд першої інстанції задля забезпечення учаснику справи доступу до правосуддя повинен був урахувати статус апелянта та специфіку завдань, які наявні перед військовослужбовцями, зокрема залучення до заходів, направлених на забезпечення оборони держави. Між тим, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції не врахував означених вище обставин, що призвело до передчасного висновку про неповажність причин пропуску такого строку та, відповідно, постановлення оскаржуваної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а саме, статті 122 КАС України, а тому підлягає скасуванню, апеляційна скарга задоволеною, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до створення перешкоди у реалізації позивачем права на доступ до правосуддя, а тому наявні підстави для його скасування. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України відсутні. Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року - скасувати. Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц