Постанова 4821 № 707/1764/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2023 року м.Черкаси Справа № 707/1764/23 Провадження № 22-ц/821/1410/23 категорія: 310020000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Василенко Л.І., суддів: Бородійчука В.Г., Карпенко О.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів, в с т а н о в и в : 06 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом. Подана заява мотивована тим, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області у справі №703/1211/21 від 18.11.2022 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 14.04.2021 і до повноліття дитини. Дане рішення набрало законної сили і в березні 2023 року ОСОБА_2 подано до примусового виконання до Черкаського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ), де було відкрито виконавче провадження №71353176. Позивач вказує, що 12.01.2017 уклав шлюб із ОСОБА_5 , у подружжя в шлюбі народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За судовим наказом виданим Черкаським районним судом Черкаської області у справі №707/1510/20 від 07.09.2020 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 17 липня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Вказаний судовий наказ пред`явлений до примусового виконання за місцем роботи позивача виконавчий комітет Білозірської сільської ради. Згідно довідки про доходи та виплату аліментів проводиться відповідне стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 починаючи з жовтня 2020 року по теперішній час. ОСОБА_1 вказує, що рішенням суду від 18.11.2022 про стягнення аліментів на користь відповідача не враховані обставини перебування на утриманні позивача непрацездатних батьків, стану здоров`я ОСОБА_1 , а також що на його утриманні перебуває малолітня дитина від іншого шлюбу, а тому на підставі вище вказаних обставин позивач позбавлений можливості сплачувати аліменти встановлені рішенням суду. На підставі наведеного, позивач просив суд змінити розмір аліментів згідно рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18.11.2022 у справі №703/1211/21 з 1/4 частини до 1/8 частини та змінити розмір аліментів згідно судового наказу виданого Черкаським районним судом Черкаської області від 07.09.2020 у справі №707/1510/20 з 1/4 частини до 1/8 частини. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 03 липня 2023 року у задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу, зокрема, та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведені та необґрунтовані, а тому не підлягають до задоволення у повному обсязі. Додатковим рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 06 липня 2023 року заяву представника ОСОБА_2 адвоката Дем`яненка О.А. про винесення додаткового рішення задоволено повністю. Ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 350 грн. Додаткове рішення мотивовано тим, що у рішенні Черкаського районного суду Черкаської області від 03 липня 2023 року судом не вирішено питання про витрати на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про необхідність прийняти додаткове рішення та стягнення на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у визначеному адвокатом розмірі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на те, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального права та за обставин, які суд визнав достовірними, хоча при розгляді даної справи були подані докази та нові обставини, які підлягали вирішенню з урахуванням обставин спору, просив суд скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 липня 2023 року та ухвали нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не надано оцінки доказу перебування на його утриманні іншої дитини. Суд допустив порушення вимог процесуального закону, в попередньому спорі не враховані обставини, які були предметом даного спору з урахуванням письмових доказів, які були подані позивачем на підтвердження обставин викладених в ст. 182 СК України. Вказує, що він не має суду доводити обставини фактичного утримання непрацездатних батьків, оскільки норма матеріального права не передбачає такого обов`язку, а лише констатує наявність у боржника непрацездатних осіб, тому суд повинен врахувати ці обставини і при наданні оцінки доведеності факту наявності у його батьків невиліковної хвороби. Посилання суду на те, що його непрацездатні батьки не потребують догляду, то в даному випадку такі висновки спростовані медичними виписками та документами, яким суд не надав правової оцінки. Наявність непрацездатних батьків є тією обставиною, яка підлягає врахуванню при зміні розміру аліментів і яка не враховувалася при розгляді справи про визнання батьківства та стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 . Крім того, скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що хоча додаткове рішення і є окремим процесуальним документом, проте в силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України є невід`ємною складовою основного судового рішення, тому вважає можливим оскаржити його в одній апеляційній скарзі. Скаржник не визнає стягнуті судові витрати на користь ОСОБА_2 за додатковим рішенням від 06.07.2023, оскільки вважає їх значно завищеними та не підтвердженими обсягом наданої правової допомоги адвокатом при розгляді справи. Вказує, що підготовка цієї справи в суді першої інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної та технічної роботи, з огляду на що розмір таких витрат також підлягає зменшенню. Заявлений розмір судових витрат не відповідає обсягу та складу заявленій сумі, які суд стягнув з нього. При поданні відповіді на відзив вказав суду про завищений розмір судових витрат, виклавши своє заперечення у відповідному процесуальному документі. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 23 серпня 2023 року, представник ОСОБА_2 адвокат Дем`яненко О.А. просив залишити рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 липня 2023 року та додаткове рішення від 06.07.2023 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вважаючи рішення суду законними та обґрунтованими, а апеляційну скаргу безпідставною. В обґрунтування відзиву вказує, що суд у оскаржуваному рішенні цілком об`єктивно встановив, що викладені позивачем доводи та докази фактично вже були враховані попередніми судами, а тому вони не є новими підставами для зменшення розміру аліментів, визначеними ст. 192 СК України, оскільки існували на момент стягнення аліментів. Щодо посилань позивача на перебуванні на його утриманні невиліковно хворих батьків, які потребують постійного догляду та лікування, то позивачем не надано жодного доказу того, що він взагалі надає такий догляд. В жодному з наданих позивачем медичних висновків, виписок та довідок не вказано, що батьки позивача за медичними рекомендаціями потребують стороннього догляду, а ОСОБА_1 таку допомогу надає. Вказує, що є безпідставними посилання скаржника на завищену вартість правничої допомоги та недоведеність її надання, оскільки всі належні докази, зокрема, договір про надання правничої допомоги, акт про її прийняття-передачу з детальним описом робіт та квитанцію про оплату, було надано суду, вимога про стягнення витрат заявлялася у відзиві. Подання позивачем безпідставних позовів змушує відповідача здійснювати свій захист в порядку визначеному Конституцією України та Законами України, і відповідно, нести витрати. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом встановлено, що згідно рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області у справі №703/1211/21 від 18.11.2022 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 14.04.2021 і до повноліття дитини. Дане рішення набрало законної сили і в березні 2023 року ОСОБА_2 подано до примусового виконання до Черкаського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м.Київ), яким було відкрито виконавче провадження №71353176. 12.01.2017 ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_5 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Від даного шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . За судовим наказом виданим Черкаським районним судом Черкаської області у справі №707/1510/20 від 07.09.2020 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 17 липня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Вказаний судовий наказ пред`явлений до примусового виконання за місцем роботи позивача виконавчий комітет Білозірської сільської ради. Згідно довідки про доходи та виплату аліментів проводиться відповідне стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 починаючи з жовтня 2020 року по теперішній час. Згідно довідки про доходи та виплату аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 згідно судового наказу Черкаського районного суду Черкаської області у справі №707/1510/20 провадження №2-н/707/65/20, за період роботи з 01.10.2020 по 30.04.2023 загальна сума доходу без урахування аліментів становить 454 168,91 грн. Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У ч. 1 ст. 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Частинами 1 та 2 ст. 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ст. ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина 3 ст. 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що при прийняті рішення 18.11.2022 про стягнення аліментів не враховані обставини перебування на його утриманні непрацездатних батьків, стану його здоров`я, що є самостійною підставою для зміни розміру аліментів, які стягуються на користь відповідача та непосильною частка за рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області та частка за судовим наказом Черкаського районного суду Черкаської області, не враховує його майновий та сімейний стан. Також при ухваленні рішення про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини не враховано наявність у нього ще однієї дитини від іншого шлюбу. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. Отже, Сімейний Кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду. Погіршення або поліпшення стану здоров`я платника або одержувача аліментів враховується судом як підстава для зміни розміру аліментів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1 та 2 ст. 77 ЦПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Вирішуючи спір, суд першої інстанцій виходив із того, що позивачем не доведена зміна сімейного та матеріального стану, погіршення стану здоров`я. Апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що твердження позивача про те, що він має на утриманні іншу малолітню дитину від іншого шлюбу та сплачує аліменти є неспроможними, оскільки права однієї дитини не можуть порушуватися за рахунок іншої, а судом стягнуто аліменти в мінімальному розмірі, який гарантовано державою. Крім цього, дана обставина вже була відома попередньому суду (Смілянському міськрайонному суду) та була врахована під час призначення аліментів у листопаді 2022 року. Постановою Черкаського апеляційного суду від 22.02.2023, вказане рішення залишено без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 , з наведених у ній мотивів, без задоволення. Апеляційний суд зауважує, що відповідно до рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18.11.2022 (справа № 703/1211/21) розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні іншу дитину, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини, а саме сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та суперечитиме його інтересам. Суд першої інстанції, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а зміна наявність іншої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20). Також є вірними висновки суду першої інстанції, що позивач не надав суду доказів, що на його утриманні перебувають невиліковно хворі батьки, які потребують постійного догляду та лікування, а ОСОБА_1 надає такий догляд та лікування. В матеріалах справи містяться медичні документи, які підтверджують, що батьки позивача є особами літнього віку, мають ряд захворювань та потребують соціальної допомоги. Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, у наданих позивачем медичних висновках, виписках не вказано, що батьки позивача за медичними рекомендаціями потребують стороннього догляду, а ОСОБА_1 таку допомогу надає. Позивачем не надано до суду доказів перебування батьків на його утриманні, придбання ним ліків, призначених для них, відсутні докази спільного проживання з батьками та ведення спільного побуту. Крім того, батьки позивача ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є особами пенсійного віку, які згідно до вимог пенсійного законодавства повинні отримувати відповідні пенсії. Водночас, надані позивачем медичні довідки про стан його здоров`я не свідчать про тяжкість захворювання та встановлення особі інвалідності з обмеженням на працю,які перешкоджають в подальшому працювати та отримувати заробітну плату. Колегія суддів зауважує, що надані докази на підтвердження погіршення стану його здоров`я , не свідчать, що погіршення стану здоров`я саме після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів на користь першого відповідача. Відтак, колегія суддів вважає, що у ході розгляду справи не було надано доказів про зміну матеріального стану та зміну стану здоров`я позивача після прийняття рішення про стягнення аліментів на користь першого відповідача. Отже, суд першої інстанції, з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, давши належну правову оцінку зібраним у справі доказам, дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав згідно з ч. 1 ст.192 СК України для зміни (зменшення) розміру аліментів. Щодо доводів апеляційної скарги в частині скасування додаткового рішення, як невід`ємної складової основного судового рішення. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції, виходив із того, що позовні вимоги задоволені повністю, понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими та дійшов висновку про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 350 грн. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати та відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 270 ЦПК України якщо суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 430 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Частиною 1 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За умовами ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Із матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву представником ОСОБА_2 - адвокатом Дем`яненко О.А. було зазначено, що відповідач очікує понести витрати на професійну правничу допомоги в ході розгляду даного спору в розмірі 3 350 грн. До відзиву адвокатом Дем`яненко О.А. було долучено ордер на надання правової допомоги, договір про надання професійної правничої допомоги №25/23 від 13.06.2023, акт прийому-передачі наданої правничої допомоги від 26.06.2023, квитанція №б/н про оплату правничої допомоги у розмірі 3 350 грн та докази направлення копії відзиву іншим учасникам справи. Після ухвалення Черкаським районним судом Черкаської області рішення від 03 липня 2023 року, 05 липня 2023 року через систему Електронний суд представником ОСОБА_2 адвокатом Дем`яненко О.А. було подано заяву про ухвалення додаткового рішення у даній справі, якою просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати пов`язаних з наданням правничої допомоги в сумі 3 350 грн. Відповідно до п. 3 договору про надання правової допомоги №25/23 від 13 червня 2023 року за надання правничої допомоги за цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 25 % мінімальної заробітної плати за годину роботи адвоката. Пунктом 3.3 договору визначено, що в разі позитивного вирішення справи, клієнт сплачує адвокату премію у розмірі 50% гонорару. Згідно акта наданих послуг № б/н від 26 червня 2023 року адвокатом надано наступні послуги: первинна консультація, вивчення позовної заяви, погодження правової позиції 60 хв; підготовка відзиву на позовну заяву 60 хв. Всього витрачено 2 год, що становить 3 350 грн. У п. 2 акту зазначено, що згідно п. 3 договору про надання правової допомоги №25/23 від 13.06.2023 вартість години роботи адвоката встановлюється в розмірі 25 % мінімальної заробітної плати, встановленої на день оплати. Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 6 700 грн, таким чином вартість години роботи адвоката становить 1 675 грн. Надані адвокатом Дем`яненко О.А. документи відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України є належними доказами понесення ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у даній справі. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц). Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Водночас, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України). Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі N 143/173/19 (провадження N 61-16088св19). 29 червня 2023 року до суду першої інстанціїнадійшло заперечення позивача на відзив, в якому зазначив, що представником відповідача штучно збільшено розмір оплати за надану правничу допомогу, оскільки у відзиві на позовну заяву не вірно зазначено сторони, просив відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення з позивача судових витрат в частині правничої допомоги. Отже, відповідач скористався своїм процесуальним правом на звернення до суду із відповідним клопотанням. Суд першої інстанції при визначенні суми понесених витрат на правничу допомогу вірно виходив із вимог викладених у ст. 141 ЦПК України. Згідно з ч. ч. 1 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Оскільки рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 03 липня 2023 року відмовлено у задоволенні позову, тому суд вірно задовольнив вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу. Крім того, судом у додатковому рішенні зазначено, що в рішенні Черкаського районного суду Черкаської області від 03 липня 2023 року не вирішено питання в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та, приймаючи до уваги надані представником ОСОБА_2 - адвокатом Дем`яненком О.А. докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, на підставі принципів розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення та стягнення на користь ОСОБА_2 3 350 грн витрат на правничу допомогу пов`язаних з розглядом справи, що є співмірним з роботою, проведеною адвокатом Дем`яненко О.А. Доводи апеляційної скарги наведених вище висновків суду першої інстанціїне спростовують. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення та додаткове рішення є законними та обґрунтованими і підстав для їх зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення та додаткове рішення, як невід`ємна його складова, є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 27 вересня 2023 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: В.Г. Бородійчук О. В. Карпенко