Постанова Кропивницький апеляційний суд № 390/1302/21

ПОСТАНОВА Іменем України 27 вересня 2023 року м. Кропивницький справа № 390/1302/21 провадження № 22-ц/4809/510/23 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя - Дуковський О. Л. судді - Дьомич Л.М., Письменного О.А. учасники справи: позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА»; відповідач - ОСОБА_1 Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю « АВЕНТУС Україна» на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 13 січня 2023 року у складі головуючого судді Терещенка Д.В. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 06.12.2019 між сторонами укладено договір про надання споживчого кредиту №1600803 через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача доступ до якої забезпечується через веб-сайт ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» або мобільний додаток. Згідно кредитного договору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» перерахували на банківський рахунок ОСОБА_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» кошти в сумі 11000,00 грн на умовах встановлених кредитним договором. Вказував, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання, а відповідач у свою чергу не виконав договірні зобов`язання, а саме: не повернув кошти в строк на умовах встановлених договором та не сплачує відсотки, внаслідок чого виникла заборгованість. Просив: стягнути заборгованість за договором №1600803 про надання споживчого кредиту від 06.12.2019 в сумі 33933,60 грн . вирішити питання про розподіл судових витрат. Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 13 січня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вважає рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи. Вказує, що відповідач перед укладенням кредитного договору був ознайомлений з усіма істотними умовами договору. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що про підтвердження своєї повної обізнаності та згоди з усіма істотними умовами кредитного договору та ознайомлення з правилами прийняття пропозиції (оферти) свідчить натиснута кнопка відповідачем «погоджуюсь» в особистому кабінеті, після чого товариство надіслало для неї засобами зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді СМС-коду, який вона ввела та цим самим підтвердила підписання кредитного договору відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Зазначає, що договір було укладено в електронній формі, шляхом створення (формування) електронних документів. Крім того, 06 грудня 2019 року, при укладенні кредитного договору відповідачем було свідомо вчинено сукупність дій, спрямованих на укладення кредитного договору. Позивач також зазначає, що у разі незгоди з умовами та порядком укладення кредитного договору, відповідач не була позбавлена можливості скористатися своїм правом, визначеним статтею 15 Закону України «Про споживче кредитування», і, відповідно, протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору. Натомість, таких дій відповідач не вчинила. Підписавши 06 грудня 2019 року договір про надання споживчого кредиту відповідно до статей 3, 627 ЦК України відповідач добровільно погодилась на такі умови кредитного договору та взяла на себе відповідні зобов`язання. Однак, відповідачем зобов`язання за кредитним договором не виконано, кошти не повернуто та не сплачено проценти за користування кредитними коштами, що в свою чергу призводить до порушення прав товариства як кредитора. Крім того, оскільки товариство не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може. Як на підставу своїх вимог щодо стягнення заборгованості товариством було надано розрахунок заборгованості по кредитному договору, який оформлений належним чином як документ товариства, що підписаний директором ТОВ «Авентус Україна» та скріплений печаткою товариства. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 01 березні 2023 року відкрито апеляційне провадження у даній справі. Справу призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи. Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення. Посилається на відсутність у відповідача волевиявлення на укладення договору про надання коштів в позику на умовах споживчого кредиту №1600803 від 06.12.2019. Вказує про те, що позивач мав можливість подати до суду першої інстанції розрахунок заборгованості за кредитним договором, який би відповідав вимогам ст. 77 ЦПК України щодо належності доказів, але цього не зробив, хоча тягар доказування кредитної заборгованості за кредитним договором лежить саме на позивачеві. Відтак, оскільки суд першої інстанції не порушив норми матеріального та процесуального права, тому таке рішення є законним та обґрунтованим. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що 06.12.2019 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір №1600803 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту. Відповідно до вказаного договору, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надало ОСОБА_1 кредит у сумі 11000,00 грн , зі сплатою відсотків за користування кредитом, строком на 30 днів, договір діє до повного погашення заборгованості, в якому ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити відсотки та інші платежі визначені договором та Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Розділ 7 вказаного договору «Реквізити та підписи сторін» містить інформацію, що підписання договору здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису: 06.12.2019 о 09:28:01. Графік платежів, який є додатком до договору №1600803 від 06.12.2019 та паспорт споживчого кредиту, також містять вказівку про підписання договору клієнтом за допомогою електронного підпису: 06.12.2019 о 09:28:01 (а.с.9-20). Розрахунок заборгованості проведений ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» станом на 15.09.2021 свідчить, що загальна сума заборгованості становить 33933,60 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом (тілом кредиту) - 11000 грн; суми заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 22933,60 грн (а.с.21-23, 42-44). Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору здійснено відповідно до укладеного між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» договору про організацію переказу грошових коштів №ВП-20-04-17-1 від 20.10.2017, на підставі якого ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» за дорученням ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» 06.12.2019 здійснили переказ коштів у сумі 11000 грн, на картку НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №5165-ВП від 14.09.2021 (а.с.24-30). На підтвердження ознайомлення з умовами кредитного договору, його укладення між сторонами надано скрін-шоти з єдиної офіційної інформаційно-реєструючої електронної системи Товариства, за допомогою якої Товариство провадить господарську діяльність/здійснює оформлення/укладення кредитних договорів (а.с.98-104). Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи позицію представника відповідача, неможливо встановити наявність та дійсний розмір заборгованості перед позивачем. Надані позивачем докази не містять вичерпної інформації щодо предмета доказування, а тому правових підстав для задоволення позову у суду не було. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України). Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Суд першої інстанції правильно встановив, що матеріали справи не містять доказів, що електронний підпис, який здійснено 06.12.2019 о 09:28:01 при підписанні договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №1600803 від 06.12.2019 належить саме ОСОБА_1 . Правильно взято до уваги пояснення ОСОБА_1 , що вона будь-яких договорів з позивачем не укладала і не підписувала, електронно-цифровий підпис не отримувала, відповідно ніколи ним не користувалася, не отримувала і не застосовувала одноразовий ідентифікатор (СМС-повідомлення), не реєструвалася в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача. Твердження відповідачки не спростовано позивачем належними та допустимими доказами. Матеріали справи не містять доказів, що картка № НОМЕР_1 належить саме ОСОБА_1 , тобто відсутнє підтвердження зарахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача. Розрахунок, довідка про заборгованість ОСОБА_1 не є достатнім і належним доказом підтвердження факту можливого перерахування коштів на картковий рахунок відповідача. Правильним є висновок суду про відмову у задоволенні позову з підстав його недоведеності, а тому у позивача відсутні правові підстави вимагати стягнення коштів за кредитним договором з відповідача. Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 13 січня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України. Головуючий О.Л. Дуковський Судді Л.М. Дьомич О.А. Письменний