Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 309/3253/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 309/3253/23 пров. № А/857/14674/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Гудима Л.Я., Затолочного В.С., за участю секретаря судових засідань - Хомича О.Р., розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 27 липня 2023 року (головуючий суддя: Піцур Я.Я., місце ухвалення - м. Хуст, дата складення повного тексту судового рішення - 27.07.2023) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора управління патрульної поліції в Закарпатській області Шкріби Ігоря Васильовича, Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови,- встановив: ОСОБА_1 10.07.2023 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7254377 від 30.06.2023 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень, а справу про адміністративне правопорушення закрити. Обґрунтовує позов тим, що постановою серії ЕАС № 7254377 від 30.06.2023 його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що 30.06.2023 о 10:11:43 год в с. Заріччя, дорога Н-09 34-км, він, керуючи автомобілем Ford Fokus реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 77 км/год у населеному пункті де дозволяється рухатися зі швидкістю 50 км/год, перевищив дозволену швидкість на 27 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Вважає постанову незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що він дійсно перебував за кремом вказаного автомобіля, але максимально дозволеної швидкості не перевищив. Під час складання постанови була відсутня будь-яка процедура розгляду справи поліцейським. Він звертався до поліцейського щодо повідомлення центру безоплатною правової допомоги про те, що потребує юридичної допомоги, також хотів написати письмові пояснення, у чому йому було відмовлено. Вимірювання швидкості відбувалося не в автоматичному режимі, пристрій вимірювання знаходився в руках поліцейського, що не може слугувати об`єктивним показником дійсної швидкості автомобіля. Екіпаж поліції знаходився на патрулюванні з порушенням правил, так як не були увімкнені проблискові маячки. Він просив ознайомити його з постановою, так як має поганий зір, однак йому було відмовлено, незважаючи на те, що копія постанови роздрукована у вкрай поганій якості. Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 27 липня 2023 року позов задоволено. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що вказане рішення, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що всіх водіїв на їх вимогу ознайомлюють з документами, що підтверджують правомірність використання вимірювального приладу TruCam, а також фотознімки, які зроблені приладом. Так, встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 12.4 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, було прийняте рішення про складення адміністративних матеріалів щодо позивача. Після цього водію було роз`яснено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що підтверджується підписом позивача в оскаржуваній постанові, а також відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. У ході розгляду справи, усі усні доводи позивача були взяті до уваги, після чого поліцейський виніс постанову та наклав стягнення на правопорушника. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії ЕАС № 7254377 від 30.06.2023 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Згідно цієї постанови, 30.06.2023 о 10:11:43 год в с. Заріччя, дорога Н-09 34-км, позивач керуючи транспортним засобом Ford Fokus реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 77 км/год у населеному пункту, де дозволяється рухатися зі швидкістю 50 км/год, перевищив дозволену швидкість на 27 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, однак, зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до п. 12.4 Розділу «ШВИДКІСТЬ РУХУ» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України), у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Частиною 1 ст. 122 КУпАП, передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину. Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуючи постанову серії ЕАС № 7254377 від 30.06.2023, позивач покликається на те, що інспектором проігноровані вимоги ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», оскільки прилад TruCam не був стаціонарно вмонтований, натомість замір швидкості приладом ТгuСаm здійснювався інспектором з руки, що суперечить приписам цієї статті. Однак, такі покликання позивача суд апеляційної інстанції вважає безпідставними з огляду на наступне. Так, судом апеляційної встановлено, що швидкість руху автомобіля яким керував позивач вимірювалася приладом TruCam № 000704, фото з якого додано до оскаржуваної постанови. Суд апеляційної інстанції зазначає, що на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 «TruСАМ», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12. Міжповірочний інтервал для приладу «TruCam» визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 № 437 і становить 1 рік. Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 №

193. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/233689, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 21 квітня 2023 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruСАМ LTІ 20/20 № ТС000704» (а. с. 33), є придатним до застосування, оскільки вказане свідоцтво чинне до 21 квітня 2024 року. Крім цього, можливість використання виробу «TruСАМ LTІ 20/20» виробництва Laser Technology Inc., також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 24 грудня 2020 року № 04/05/02-3560, в якому вказано про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечено конфіденційність, цілісність та автентичність зареєстрованих даних, дія цього висновку поширюється, зокрема, на TruСАМ LTІ 20/20 № ТС000704». Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що Закон України «Про Національну поліцію» 02.07.2015 № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України. Стаття 40 Закон України «Про Національну поліцію» регулює застосування працівниками поліції технічних приладів та технічних засобів. Відповідно до ст. 40 цього Закону (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної постанови), поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів. Аналіз вищенаведеної статті, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що цією нормою закону не передбачено, що при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу, фото- і відеотехніка, з допомогою якої здійснюється така фіксація, обов`язково повинна бути розміщена стаціонарно вмонтованим способом. Отже, твердження позивача, що ручне розміщення засобів фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 Закон України «Про Національну поліцію» є помилковим, а тому не може бути безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до матеріалів справи додано матеріали, які зафіксовані приладом «TruСАМ LTІ 20/20 № ТС000704» з яких видно, що автомобіль Ford Fokus реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача, рухався зі швидкістю 77 км/год, у с. Заріччя, дорога Н-09 34-км. Крім цього, згідно з координатами на фотознімках з приладу «TruСАМ LTІ 20/20 № ТС000704», зокрема, географічною широтою « 48°17'04.69"N» та географічною довготою « 23°0'26.0"E», водій керував транспортним засобом Ford Fokus реєстраційний номер НОМЕР_1 , на автодорозі Н-09 34-км у с. Зарічя, Хустського району, Закарпатської області, тобто в межах населеного пункту, вказане підтверджується відомостями із сайту https://www.google.com.ua/maps/place/48%C2%B017'04.7%22N+23%C2%B000'26.0%22E/@48.2810979,22.9152638,13.17z/data=!4m4!3m3!8m2!3d48.2846361!4d23.0072222?entry=ttu. Отже, за встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 керував автомобілем Ford Fokus реєстраційний номер НОМЕР_1 , з порушенням вимог п. 12.4 ПДР України, оскільки керував вказаним транспортним засобом зі швидкістю 77 км/год у населеному пункті, тобто на 27 км/год більше ніж це дозволено ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП. Стосовно покликання позивача, що працівником поліції не надано можливості реалізувати його право на отримання правової допомоги, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними. Оскільки, згідно відеозапису, який доданий до матеріалів справ, поліцейським під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивачу надавалась можливість скористатися правовою допомогою, роз`яснено права передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та пропонувалася надати пояснення по суті порушення, однак позивач не виявив бажання реалізувати свої права під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Щодо покликання позивача, що контроль швидкості руху транспортних засобів може здійснюватися лише в місцях де облаштований дорожній знак « 5.76» ПДР України, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Так, згідно ПДР України, дорожній знак « 5.76» - «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху», позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів. Тобто, ПДР України не містять обов`язку щодо встановлення дорожнього знаку « 5.76» у місцях де здійснюється контроль швидкості працівниками поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів «TruСАМ». Разом з тим, у розглядуваних спірних правовідносинах, фіксація порушення ПДР не здійснювалося в автоматичному режимі, а здійснювався працівником поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів «TruСАМ» LTІ 20/20 № ТС000704», що свідчить про безпідставність покликання позивача, що контроль швидкості руху транспортних засобів може здійснюватися лише в місцях де облаштований дорожній знак « 5.76» ПДР України. Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що обставини наявності/відсутності дорожнього знаку « 5.76» на ділянці дороги де здійснюється контроль швидкісного режиму руху транспортних засобів працівниками поліції, жодним чином не впливає на обов`язок позивача дотримуватися режиму швидкості руху у населених пунктах, який встановлений у ПДР України. Отже, аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв`язку та сукупності мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку про доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки оскаржувана постанова відповідає вимогам КУпАП України, винесена на підставі та в межах повноважень наданих поліцейському патрульної поліції, за наявністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а отже є законною. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволені позову. Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має. Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 315, 317, 321, 322, КАС України, суд - постановив: апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції задовольнити. Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 27 липня 2023 року у справі № 309/3253/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. М. Гінда судді Л. Я. Гудим В. С. Затолочний