Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 676/2453/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 676/2453/23 Головуючий у 1-й інстанції: Шевцова Л.М. Суддя-доповідач: Біла Л.М. 26 вересня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янці-Подільському Кам`янець-Подільського району Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця про накладення штрафів, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янці-Подільському Кам`янець-Подільського району Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив визнати протиправними та скасувати постанову ВП № 68085139 від 26.01.2022 про накладення штрафу у розмірі 1700 грн. та постанову ВП № 68085139 від 11.02.2022 року про накладення штрафу у розмірі 3400,00 грн. Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2023 року позов залишено без розгляду. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 11.12.2018 рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду по цивільній справі № 676/4876/17 позивача зобов`язано усунути перешкоди гр-ці ОСОБА_2 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення стягувача у вищевказане житлове приміщення. Після набрання рішенням законної сили Кам`янець-Подільським міськрайонним судом видано виконавчий лист. У ході виконавчого провадження №58809452 за вказаним виконавчим листом державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янці-Подільському Кам`янець-Подільського району Хмельницької області Центрально - Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) винесено постанови про накладення на позивача штрафів ВП № 68085139 від 26.01.2022 та ВП № 68085139 від 11.02.2022 року із примусового виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду по цивільній справі № 676/4876/17. Позивач не погодився із вказаними постановами та звернувся до суду за даним позовом. Ухвалюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги заявлені позивачем, не підсудні місцевому суду, як адміністративному, оскільки дана справа підлягає розгляду Хмельницьким окружним адміністративним судом, а тому позов залишено без розгляду. Проте, колегія суддів вважає такий висновок помилковим, з огляду на наступне. Стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Частинами першою та другою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Згідно зі статтею першою Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно із частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Відповідно до частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. За нормами частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Відповідно до частини другої статті 63 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Згідно з пунктом 7 частини другої статті 17 Закону № 1404-VІІІ постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку. Як вже зазначалось вище, у цій справі оскаржуються постанови державного виконавця про накладення штрафу у межах ВП № 58809452 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду по цивільній справі № 676/4876/17 щодо усунення перешкод у користуванні квартирою. У пункті 8 глави XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5), визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII. Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу І цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу. Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається сторонам виконавчого провадження. Поняття та різновиди штрафів, що передбачені нормами Закону № 1404-VIII, і штрафу, передбаченого статтею 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), мають різну правову природу, оскільки в останньому випадку штраф є різновидом неустойки - грошової суми або іншого майна, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Поняття штрафу, вжите у частині другій статті 74 Закону № 1404-VIII, стосується випадків покладення відповідальності на боржника за невиконання рішення, та його стягнення проводиться на користь держави. Указане свідчить про те, що правова природа, характер, цільове призначення та стягувач штрафу, визначеного в частині другій статті 63 Закону № 1404-VIII, частині другій статті 74 Закону № 1404-VIII, та штрафу, передбаченого частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII, - відмінні і це дає можливість тлумачити частину другу статті 74 Закону № 1404-VIII таким чином, що оскарження постанов виконавців про накладення штрафу у зв`язку з невиконанням рішення суду щодо усунення перешкод у користуванні майном має відмінний порядок від оскарження постанов виконавців про накладення інших штрафів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства. Таким чином, колегія суддів вважає, що позов про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу у зв`язку з невиконанням рішення суду щодо усунення перешкоди гр-ці ОСОБА_2 у користуванні квартирою шляхом її вселення у вищевказане житлове приміщення підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки така постанова не є постановою про накладення штрафу в розумінні частини другої статті 63 Закону № 1404-VIII, яка підлягає оскарженню до суду в порядку, визначеному частиною другою статті 74 цього Закону, тобто в порядку адміністративного судочинства. Отже, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови державного виконавця щодо накладення штрафу в порядку контролю за виконанням судового рішення, тому така позовна заява має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 14.12.2021р. по справі №2610/27695/2012. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі Занд проти Австрії висловлено думку, що термін судом, встановленим законом у ч. 1 ст.6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З наведеного вбачається, що вирішення питання щодо віднесення справи до відповідної юрисдикції, є одним з важливіших етапів, оскільки, суд який не має юрисдикцію розглядає справу, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом у такому випадку. Отже, колегія суддів вважає, що даний спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства. Враховуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви без розгляду. Доводи апелянта є підставними і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції. Статтею 320 КАС України передбачено право суду апеляційної інстанції за наслідками скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вбачає наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції від 31 липня 2023 року, і як наслідок, направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янці-Подільському Кам`янець-Подільського району Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця про накладення штрафів скасувати. Справу направити до Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.