Постанова 4873 № 910/7984/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" вересня 2023 р. Справа№ 910/7984/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Андрієнка В.В. суддів: Буравльова С.І. Шапрана В.В. секретар судового засідання - Прокопенко О.В. учасники справи (за первісним позовом): від позивача: Кузнецов І.С. від відповідача: Карлаш Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" та Акціонерного товариства "Укртранснафта на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 (повний текст рішення складено та підписано 11.05.2023) у справі №910/7984/22 (суддя Селівон А.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" до Акціонерного товариства "Укртранснафта про стягнення 3 898 272,40 грн за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Укртранснафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення 613 064,33 грн УСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укртранснафта" про стягнення 3 898 272,40 грн, а саме 3 797 799,24 грн основного боргу, 56 062,08 грн пені, 7 911,95 грн процентів річних та 36 499,13 грн втрат від інфляції. АТ "Укртранснафта" звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення 347 218,38 грн пені та 265 845,95 грн штрафу. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/7984/22 провадження в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" до Акціонерного товариства "Укртранснафта" про стягнення основного боргу в сумі 3 797 799,24 грн закрите у зв`язку з відсутністю предмета спору. Позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Укртранснафта" (вул. Московська, 32/2, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 31570412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (вул. Північне шосе, б. 69-А, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69006, код ЄДРПОУ 30105738) 56 062 (п`ятдесят шість тисяч шістдесят дві) грн 08 коп. пені, 7 911 (сім тисяч дев`ятсот одинадцять) грн 95 коп. процентів річних, 36 499 (тридцять шість тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн 13 коп. втрат від інфляції та витрати зі сплати судового збору у сумі 56 966 (п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот шістдесят шість) грн 99 коп. Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (вул. Північне шосе, б. 69-А, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69006, код ЄДРПОУ 30105738) на користь Акціонерного товариства "Укртранснафта" (вул. Московська, 32/2, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 31570412) 331 690 (триста тридцять одну тисячу шістсот дев`яносто) грн 68 коп. пені, 265 845 (двісті шістдесят п`ять тисяч вісімсот сорок п`ять) грн 95 коп. штрафу та витрати зі сплати судового збору у сумі 3 987 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят сім) грн 69 коп. Рішення мотивоване тим, що судом установлено факт неналежного виконання сторонами умов укладеного Договору поставки № 23-01/150-21 від 30.12.2021 в частині своєчасної оплати поставленого товару, а також у частині своєчасної поставки товару. Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" подало апеляційну скаргу, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/7984/22; визнати поважними причини неподання доказів втрати нерухомості і обґрунтування зменшення неустойки, та прийняти їх до розгляду під час апеляційного перегляду справи; задовольнити апеляційну скаргу; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/7984/22 і ухвалити нове рішення про повну відмову в частині задоволення зустрічного позову; у випадку часткового задоволення апеляційної скарги вирішити справу з урахуванням клопотання про зменшення неустойки і за результатами розгляду справи зменшити суму стягнення неустойки на 95 відсотків, а в іншій частині позову про стягнення неустойки відмовити; розглянути апеляційну скаргу у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано задоволено зустрічні позовні вимоги, оскільки прострочення поставки товару за договором було обумовлено надзвичайними обставинами. АТ "Укртранснафта" у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «МІК» просив суд залишити її без задоволення. Також не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Укртранснафта" подало апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26 січня 2023 року у справі №910/7984/22; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26 січня 2023 у частині стягнення з Акціонерного товариства "Укртранснафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" 56 062,08 грн пені, 7 911,95 грн процентів річних, 36 499,13 грн втрат від інфляції та витрат зі сплати судового збору у сумі 56 966,99 грн, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" відмовити у повному обсязі; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26 січня 2023 року в частині відмови Акціонерному товариству "Укртранснафта" у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" пені у розмірі 15 527,70 грн судового збору у розмірі 5 208,33 грн та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити зустрічні позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртранснафта", а саме стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на користь Акціонерного товариства "Укртранснафта" 613 064,33 грн, з яких 347 218, 38 грн пені та 265 845,95 грн штрафу та 9 195,96 грн судового збору; судові витрати за подання цієї апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК". Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні зустрічного позову повністю. Також апелянт не погоджується з задоволенням первісного позову та стверджує про наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, оскільки несвоєчасна оплата товару відбулась у зв`язку з непогодженням АТ «НАК «Нафтогаз України» реєстру платежів, наданих АТ «Укртранснафта» для оплати суми за Договором, та через наявну заборону АТ «Укртранснафта» здійснювати платежі без погодження АТ «НАК «Нафтогаз України», а тому вина відповідача за первісним позовом у простроченні оплати відсутня. Також апелянт стверджує, що затримка в оплаті товару була обумовлена необхідністю проведення службової перевірки відповідності якості поставленої згідно з Договором продукції встановленим вимогам державних стандартів, а також вказує на відсутність збитків у ТОВ «МІК» у зв`язку з простроченням оплати товару. ТОВ «МІК» у відзиві на апеляційну скаргу просив суд відмовити у її задоволенні та залишити рішення суду першої інстанції в частині первісного позову без змін. Ухвалою ПАГС від 05.07.2023 клопотання Акціонерного товариства "Укртранснафта" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/7984/22 - задоволено. Поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/7984/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртранснафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/7984/22. Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртранснафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/7984/22 призначено на 26.07.2023. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/7984/22 - задоволено. Поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/7984/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/7984/22 у справі №910/7984/22. Об`єднано розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства "Укртранснафта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/7984/22 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/7984/22 призначено на 26.07.2023. У судовому засіданні 26.07.2023 була оголошена перерва до 20.09.2023. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом установлено, що 01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (постачальник) та Акціонерним товариством «Укртранснафта» (покупець) було укладено Договір поставки № 23-02/02-22, за умовами пункту 1.1 якого на умовах цього Договору та за результатами проведеної процедури закупівлі (згідно з протоколом щодо прийняття рішення Уповноваженою особою з проведення публічних закупівель АТ «Укртранснафта» у м. Києві від 17.01.2022 № 217УО/8) постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки спеціальний робочий одяг (код 18130000-9 за ДК 021:2015) (UA-2021-11-16-008651-а) (спеціальний робочий одяг (літній) на 2022 рік), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар. У п. 11.1 Договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Даний Договір був підписаний представниками сторін шляхом накладання кваліфікованих електронних підписів із зазначенням дати та часу накладання КЕП на документ, а також зазначенням інформації щодо результатів перевірки підписів (видавець, реєстраційний серійний номер сертифіката). Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки. Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не установлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Умовами пункту 1.1 Договору сторони погодили, що предметом даного договору є товар: спеціальний робочий одяг (код 18130000-9 за ДК 021:2015) (UA-2021-11-16-008651-а) (спеціальний робочий одяг (літній) на 2022 рік). Згідно з пунктом 2.1 Договору номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у Специфікації до даного Договору, яка підписується уповноваженими представниками Сторін, що є Додатком №1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною (далі - Специфікація). Так, на виконання вказаного пункту Договору сторонами було погоджено та підписано Специфікацію до Договору (Додаток № 1), згідно якої узгоджено поставку товару на загальну суму з ПДВ - 3 797 799,24 грн, його найменування (костюми для захисту від загальних виробничих забруднень і механічних впливів з антистатичними властивостями), кількість, асортимент та ціну за одиницю товару. Копія вказаної специфікації наявна в матеріалах справи. В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу. Як визначено умовами пункту 5.1 Договору умови поставки, які установлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС-2020», місце, умови та строки поставки визначаються в Специфікації до даного Договору. Згідно з пунктом 5.2 Договору передбачено, що постачальник починає відвантаження товару покупцю у строки, передбачені Специфікацією, на підставі отриманої від покупця письмової Заявки про готовність до виконання Договору (в тому числі на кожну частину/партію Товару). Відповідно до умов Специфікації до Договору строк поставки товару - протягом 60 календарних днів з дати отримання постачальником письмової Заявки від покупця. Докази того, що сторони узгодили інший термін поставки товару за Договором в матеріалах справи відсутні. Судом установлено, що 07.02.2022 АТ «Укртранснафта» листом №23-00/6/760-22 від 07.02.2022 було направлено на адресу ТОВ «МІК» заявку про готовність до виконання Договору, а саме здійснення поставки спеціального робочого одягу (літнього) на 2022 рік у кількості, вказаний в Додатку № 1 (специфікації) до Договору. Даний лист був отриманий постачальником 14.02.2022 (копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0100101065477). Таким чином, відповідно до умов Специфікації до Договору та з урахуванням дати отримання постачальником письмової Заявки від покупця, кінцевий строк поставки товару за Договором - 15.04.2022. За змістом пункту 2 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Умови поставки товару визначено сторонами у Специфікації до Договору, а саме: DPP згідно з Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2020 року). Місце поставки товару визначено у Додатку №2 до Договору, а саму: 1) урочище «Промисловий центр», 6, Золочівський район, Львівська область, 80643, 2) вул. Свіштовська, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39610. За умовами пункту 5.5 Договору приймання товару покупцем (в тому числі кожної частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (их) накладної (-их)). Згідно з пунктом 5.12 Договору датою поставки товару (в тому числі кожної частини/партії товару) та моментом отримання покупцем товару (в тому числі кожної частини/партії Товару) від постачальника вважається дата підписання електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (их) накладної (-их)) представником покупця. Судом установлено, що на виконання умов Договору ТОВ «МІК» було поставлено АТ «Укртранснафта», а останнім прийнято передбачений Договором та Специфікацією № 1 товар на загальну суму 3 797 799,24 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними: № РН-05/26/01 від 26.05.2022 на суму 427 563,24 грн, № РН-05/26/02 від 26.05.2022 на суму 452 862,84 грн, № РН-06/14/07 від 14.06.2022 на суму 407 413,32 грн, № РН-06/14/06 від 14.06.2022 на суму 503 459,28 грн, № РН-08/04/04 від 04.08.2022 на суму 892 513,92 грн, № РН-08/03/01 від 04.08.2022 на суму 1 113 986,64 грн, копії яких наявні в матеріалах справи. При цьому факт отримання товару АТ «Укртранснафта» підтверджується накладанням електронних підписів на видаткових накладних представників постачальника - ТОВ «МІК» та покупця - АТ «Укртранснафта» та сторонами не заперечується. Поряд із цим доказів зміни сторонами строку постачання товару згідно Договору матеріали справи не містять. Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу. Відповідно до пункту 2.3 Договору якість товару, що поставляється, повинна відповідати вимогам, зазначеним у технічній документації, згідно Держстандартів та технічних умов, встановлених для кожного виду Товару, і повинна бути підтверджена сертифікатом якості виробника або сертифікатом відповідності (чи іншими документами, що підтверджують якість Товару). Інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики Товару визначена у Додатку № 2 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною (пункт 2.2 Договору). Відповідно до частини 1 статті 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не установлено договором або законом. Згідно з умовами пункту 2.4 Договору постачальник відповідає перед покупцем за всіма гарантійними випадками, які можуть виникнути у зв`язку з використанням Товару. Як погоджено сторонами в п. 2.7 Договору, у випадку виходу з ладу товару або виявлення прихованих недоліків протягом гарантійного строку, постачальник зобов`язаний протягом 14 календарних днів з моменту пред`явлення відповідної вимоги покупцем за свій рахунок усунути дефекти товару, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товар (на вибір покупця), якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем правил експлуатації або зберігання товару. Якщо усунення дефектів або прихованих недоліків здійснюється покупцем, постачальник зобов`язаний відшкодувати йому пов`язані з цим витрати (п. 2.10 Договору). Ремонт або заміна товару в період гарантійного строку підтверджується відповідним актом ,складеним та підписаним уповноваженими представниками сторін (п. 2.11 Договору). Відповідно до наказу АТ «Укртранснафта» від 23.06.2022 № 243, покупцем було розпочату службову перевірку з питань додержання TOB «МІК» вимог договорів, укладених з АТ «Укртранснафта» (договори №№ 23-02/02-22, 23-01/149-21, 23-01/150-21, 23-01/153-21), в частині відповідності продукції (одяг, білизна), поставленої ТОВ «МІК» для потреб АТ «Укртранснафта», встановленим вимогам державних стандартів якості. 23.06.2022 АТ «Укртранснафта» на адресу генерального директора ТОВ «МІК» Рябова С. було направлено лист № 21-00/10/3065-22 від 23.06.2022 з проханням забезпечення участі представників TOB «МІК» 24.06.2022 у проведенні спільного з представниками АТ «Укртранснафта» огляду прийнятої продукції. У відповідь на вказаний лист ТОВ «МІК» листом №002 від 23.06.2022 повідомив про неможливість прибуття представника ТОВ «МІК» на спільний огляд поставленої продукції 24.06.2022. 28.06.2022 АТ «Укртранснафта» звернулось до Державного підприємства «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» з листом №21-00/10/3113-22, у якому просило провести випробування, зокрема, продукції, поставленої за Договором № 23-02/02-22 від 01.02.2022. Копія листа наявна в матеріалах справи. У відповідь на зазначений лист 15.07.2022 АТ «Укртранснафта» отримано від Державного підприємства «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» протоколи випробування продукції ТОВ «МІК» по спірному Договору, в яких зазначено, що показники складу тканини та захисних властивостей спеціального робочого одягу (костюми захисні (куртка та штани) моделі 01-02, 02-02, 03-02) відповідають показникам, зазначеним у сертифікатах, наданих ТОВ «МІК» при їх поставці (копії протоколів випробувань від 15.07.2022 наявні в матеріалах справи). Отже, на виконання укладеного між сторонами Договору ТОВ «МІК» були виконані прийняті на себе зобов`язання з передачі товару, якість якого відповідає встановленим вимогам державних стандартів якості та сертифікатам якості, а АТ «Укртранснафта», у свою чергу, прийнято вказаний товар. Факт передачі позивачем за первісним позовом товару належним чином підтверджено матеріалами справи та визнається АТ «Укртранснафта». Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов`язання з поставки товару відповідачу за первісним позовом, так і факт виникнення у останнього зобов`язання з його оплати, є видаткова накладна. Тобто, саме цей документ є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарських операцій і містить інформацію про кількість, вартість переданого товару та дату його поставки продавцем покупцеві. Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Згідно з пунктом 3.2 Договору загальна сума Договору становить 3 797 799,24 грн, у тому числі ПДВ - 632 966,54 грн. Ціна за одиницю товару, кількість та загальна вартість товару по договору також визначається у Специфікації до Договору. Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, установленою у договорі купівлі-продажу. Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно з пунктом 4.2 Договору розрахунок за Товар здійснюється протягом 10 календарних днів з дати підписання електронного первинного документа (видаткової накладної). Доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати поставленого за Договором товару матеріали справи не містять. Отже, підписання покупцем (АТ «Укртранснафта») вищенаведених видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем за первісним позовом товар. Відповідно до преамбули Договору датою підписання електронного первинного документа є дата накладання останнього (покупця) з передбачених КЕП. Так, видаткова накладна № РН-05/26/01 від 26.05.2022 підписана покупцем 31.05.2022, видаткова накладна № РН-05/26/02 від 26.05.2022 підписана покупцем 01.06.2022, видаткова накладна № РН-06/14/07 від 14.06.2022 підписана покупцем 20.06.2022, видаткова накладна № РН-06/14/06 від 14.06.2022 підписана покупцем 18.07.2022, видаткова накладна № РН-08/04/04 від 04.08.2022 підписана покупцем 10.08.2022, видаткова накладна № РН-08/03/01 від 04.08.2022 підписана покупцем 11.08.2022. За таких обставин, з урахуванням приписів статті 530 Цивільного кодексу України та умов пункту 4.2 Договору, а також фактичних обставин поставок та дати підписання електронних видаткових накладних покупцем, відповідач за первісним позовом повинен був сплатити грошові кошти за отриманий товар протягом 10 календарних днів з дати підписання електронної видаткової накладної, тобто: - у строк до 10.06.2022 за поставкою, яка відбулась 31.05.2022 за накладною № РН-05/26/01 від 26.05.2022; - у строк до 11.06.2022 за поставкою, яка відбулась 01.06.2022 за накладною № РН-05/26/02 від 26.05.2022; - у строк до 30.06.2022 за поставкою, яка відбулась 20.06.2022 за накладною № РН-06/14/07 від 14.06.2022; - у строк до 28.07.2022 за поставкою, яка відбулась 18.07.2022 за накладною № РН-06/14/06 від 14.06.2022; - у строк до 20.08.2022 за поставкою, яка відбулась 10.08.2022 за накладною № РН-08/04/04 від 11.08.2022; - у строк до 21.08.2022 за поставкою, яка відбулась 11.08.2022 за накладною № РН-08/03/01 від 11.08.2022. Проте, АТ «Укртранснафта» у визначений умовами Договору строк свої зобов`язання щодо оплати вартості товару не виконав, у зв`язку з чим його заборгованість перед ТОВ «МІК» за поставлений за Договором товар на дату звернення до суду становить 3 797 799,24 грн. Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом. Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Таким чином, АТ «Укртранснафта» зобов`язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю «МІК» грошових коштів в сумі 3 797 799,24 грн у встановлений строк не виконав, в результаті чого у Акціонерного товариства «Укртранснафта» утворилась заборгованість, що стало підставою для подання первісного позову у даній справі. Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, АТ «Укртранснафта» посилається на неналежне виконання ТОВ «МІК», як постачальником, зобов`язань за спірним Договором в частині поставки товару у термін, передбачений умовами Договору та Специфікації до Договору, тобто у строк до 15.04.2022, у зв`язку з чим нараховано та заявлено до стягнення з постачальника згідно з пунктом 7.1 Договору пеню у сумі 347 218,38 грн за період з 16.04.2022 по 10.08.2022, а також штраф у сумі 265 845,95 грн за прострочення поставки товару понад 30 календарних днів. На підставі п. 5.2 Договору, умов Специфікації до Договору та дати отримання постачальником письмової Заявки від покупця (14.02.2022), постачальник був зобов`язаний поставити покупцю товар протягом 60 календарних днів з дати отримання письмової Заявки від покупця, а саме у строк до 15.04.2022 (включно). Згідно з пунктом 5.12 Договору датою поставки товару вважається дата підписання електронної видаткової накладної представником покупця. Докази того, що сторони узгодили інший термін поставки товару за Договором в матеріалах справи відсутні. Як указано вище, з урахуванням дати підписання електронної видаткової накладної представником покупця, позивачем за зустрічним позовом було отримано товар на загальну суму 3 797 799,24 грн наступними партіями та у такі строки: - 31.05.2022 за накладною № РН-05/26/01 від 26.05.2022 на суму 427 563,24 грн; - 01.06.2022 за накладною № РН-05/26/02 від 26.05.2022 на суму 452 862,84 грн; - 20.06.2022 за накладною № РН-06/14/07 від 14.06.2022 на суму 407 413,32 грн; - 18.07.2022 за накладною № РН-06/14/06 від 14.06.2022 на суму 503 459,28 грн; - 10.08.2022 за накладною № РН-08/04/04 від 11.08.2022 на суму 892 513,92 грн; - 11.08.2022 за накладною № РН-08/03/01 від 11.08.2022 на суму 1 113 986,64 грн. Таким чином, зобов`язання щодо поставки товару ТОВ «МІК» виконано несвоєчасно, з порушенням строку, визначеного умовами Специфікації до Договору. Як визначено умовами пункту 7.1 Договору, при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого Товару, визначеної в Заявці покупця, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язання. Якщо прострочення виконання зобов`язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого Товару. 06.09.2022 АТ «Укртранснафта» було надіслано на адресу ТОВ «МІК» претензію №04-03/11/4774-22 від 06.09.2022 з вимогою сплати суму пені у розмірі 347 218,38 грн та штраф у розмірі 265 845,95 грн, нараховані згідно п. 7.1 Договору. Факт надсилання вказаної претензій на адресу ТОВ «МІК» підтверджується копіями опису вкладення в цінний лист від 06.09.2022, фіскального чеку від 06.09.2022 та накладної поштового оператора №0101046736118 від 06.09.2022. У зв`язку із тим, що вказана претензія задоволена не була, АТ «Укртранснафта» подало зустрічний позов у даній справі із відповідними вимогами. АТ «Укртранснафта» після звернення ТОВ «МІК» до суду із первісним позовом було здійснено перерахування на рахунок ТОВ «МІК» грошових коштів у загальному розмірі 3 797 799,24 грн, а саме: - платіжним дорученням № 2344 від 29.08.2022 на суму 452 862,84 грн; - платіжним дорученням № 2345 від 29.08.2022 на суму 427 563,24 грн; - платіжним дорученням № 2346 від 29.08.2022 на суму 407 413,32 грн; - платіжним дорученням № 125499 від 30.08.2022 на суму 1 113 986,64 грн; - платіжним дорученням № 125553 від 31.08.2022 на суму 503 459,28 грн; - платіжним дорученням № 125554 від 31.08.2022 на суму 892 513,92 грн. Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що провадження у справі в частині первісних позовних вимог ТОВ «МІК» до АТ «Укртранснафта» про стягнення 3 797 799,24 грн основного боргу підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Суд також звертає увагу, що згідно частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це установлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України). У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Так, за умовами пункту 7.4 Договору у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань покупцем, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки ББУ, що діяла у період, за який сплачу пеня. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як убачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Судова колегія відзначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18. Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. У зв`язку з порушенням АТ «Укртранснафта» зобов`язань із своєчасної оплати поставленого за Договором товару, останньому нараховано пеню в сумі 56 062,08 грн за період з 13.06.2022 по 22.08.2022, а також 7 911,95 грн процентів річних та 36 499,13 грн втрат від інфляції за період 13.06.2022 по 22.08.2022. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги ТОВ «МІК» про стягнення АТ «Укртранснафта» 56 062,08 грн пені, 7 911,95 грн процентів річних та 36 499,13 грн втрат від інфляції є обґрунтованими. При цьому АТ «Укртранснафта» просило місцевий господарський суд зменшити розмір пені, процентів річних та інфляційних втрат, що підлягають стягнення з у зв`язку з тим, що товариство діяло добросовісно, а порушення строків оплати товару відбулось за відсутності вини останнього, оскільки акціонер АТ «Укртранснафта» - АТ «НАК «Нафтогаз України» не надав відповідної згоди на проведення відповідачем за первісним позовом платежів за спірним Договором. Також зазначає, що затримання оплати було обумовлено наявністю обґрунтованої підозри у АТ «Укртранснафта» щодо відповідності поставленої за Договором продукції стандартам якості. Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні докази понесення збитків ТОВ «МІК» у зв`язку з простроченням відповідачем за первісним позовом оплати товару за Договором. Судом установлено, що відповідач за первісним позовом є господарюючим суб`єктом і несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Згідно статті 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Тобто, АТ «Укртранснафта», здійснюючи свою господарську діяльність, однією зі складових якої є укладення господарських договорів, мав передбачити пов`язані із цим ризики, зокрема, наявність реальної можливості виконання умов спірного Договору, у тому числі, з урахуванням необхідності погодження з боку АТ «НАК «Нафтогаз України» реєстру платежів, наданих АТ «Укртранснафта» для здійснення оплати суми коштів за спірним Договором на користь позивача за первісним позовом. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленої пені, яка нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань, кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського процесуального кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18. Суд вважає необґрунтованим посилання АТ «Укртранснафта» на ненадання позивачем за первісним позовом доказів понесення збитків внаслідок прострочення виконання зобов`язань з оплати товару, оскільки обов`язок доведення наявності підстав для зменшення штрафних санкцій покладений саме на відповідача за первісним позовом. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/14628/17, від 13.06.2018 у справі № 910/17259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/496/18, від 15.08.2018 у справі № 910/21804/17, від 22.05.2019 справі № 904/1782/19 та від 05.09.2019 у справі № 910/1338/19. В свою чергу, посилання АТ «Укртранснафта» на наявність у нього підозри щодо належної якості поставленого за Договором товару, спростовуються матеріалами справи на наявними доказами, зокрема, наданими відповідачем за зустрічним позовом протоколами випробувань продукції, за змістом яких встановлена відповідність якості поставленого позивачем за первісним позовом товару державним стандартам та технічним умовам, встановленим для товару певного виду. Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених процентів річних, які нараховують за неналежне виконання стороною свої зобов`язань, кореспондується із обов`язком сторони, до якої така міра відповідальності застосовується, довести згідно з приписами статті 74 ГПК України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 910/9765/18. Суд наголошує, що згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу, свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. Як зазначалось судом вище, відсотки та інфляційні, передбачені в статті 625 Цивільного кодексу України, мають компенсаційний характер, їх мета - захист кредитора шляхом отримання від недобросовісного боржника плати за користування коштами. Відтак, застосування неустойки, відсотків та інфляційних нарахувань має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. Колегія суддів відзначає незначний розмір нарахованих пені та процентів річних, в тому числі по відношенню до суми основного боргу за спірним Договором поставки № 23-02/02-22 від 01.02.2022. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність належних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених ТОВ «МІК» до стягнення з АТ «Укртранснафта» за порушення строків оплати товару згідно Договору. Отже, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги ТОВ «МІК» про стягнення з АТ «Укртранснафта» 56 062,08 грн пені, 7 911,95 грн процентів річних та 36 499,13 грн втрат від інфляції є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню. Щодо зустрічних позовних вимог Акціонерного товариства «Укртранснафта» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» пені у сумі 347 218,38 грн за період з 16.04.2022 по 10.08.2022 та 7% штрафу у сумі 265 845,95 грн, нарахованих згідно з пунктом 7.1 Договору за прострочення постачальником поставки товару у визначені Договором строки колегія суддів відзначає наступне. В силу п. 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як було установлено судом вище, ТОВ «МІК» як постачальником, було допущено порушення умов Договору в частині своєчасної поставки передбаченого умовами Договору товару, а отже він є таким, що прострочив виконання зобов`язання. У п. 7.1 договору сторони погодили, що при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого Товару, визначеної в Заявці покупця, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійсню протягом всього строку порушення зобов`язання. Якщо прострочення виконання зобов`язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого Товару. У відповідності до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України). Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. (стаття 218 Господарського кодексу України). Виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. При цьому, згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 у справі № 904/4156/18, необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов`язань є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір. Згідно з пунктом 1 статті 546, статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це установлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України). У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. При цьому, пеня може бути встановлена для забезпечення будь-якого договірного зобов`язання (як грошового, так і негрошового), оскільки вона належить до штрафних санкцій. У пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України установлено, що розмір штрафних санкцій щодо окремих видів зобов`язань встановлюється законом. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути установлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Верховний Суд у постанові від 25.06.2018 року у справі №912/2483/17 зазначив, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання. Разом з цим, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 922/2220/19, чинним законодавством обмежень щодо розміру стягнення неустойки (пені) за порушення стороною негрошового зобов`язання не установлено. Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18). Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема, пені та штрафу. При цьому, оскільки відповідачем за зустрічним позовом допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з поставкою товару, факт якого належним чином підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку, що передбачений умовами Договору розмір пені узгоджується з приписами чинного законодавства України та, відповідно, про правомірність застосування позивачем за зустрічним позовом передбачених пунктом 7.1 Договору штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу та наявність правових підстав для нарахування відповідачеві за зустрічним позовом відповідних штрафних санкцій за прострочення виконання договірних зобов`язань, оскільки на момент прийняття рішення відповідач за зустрічним позовом суду не представив належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що враховуючи факт порушення ТОВ «МІК» строків поставки товару за договором, до нього обґрунтовано застосовано штрафні санкції, а саме 331 690,68 грн пені та 265 845,95 грн штрафу. Судова колегія вважає необґрунтованим посилання ТОВ «МІК» в апеляційній скарзі на те, що до нього не може бути застосована відповідальність за порушення умов договору. При цьому судом враховується наступне. В згідно із п. 9.1 Договору сторона звільняється від визначеної цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за порушення Договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії обставин непереборної сили, визначених у цьому Договорі, за умови, що настання таких обставин засвідчено у визначеному цим Договором порядку. Зазначаючи про наявність обставин непереборної сили, які є підставою для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, апелянт посилається на оголошення в Україні воєнного стану у зв`язку з військової агресією російської федерації проти України, тобто наголошує на настанні форс мажорних обставин, які засвідчені листом Торгово-промислової палатою України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, у якому зазначається, що Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Апелянт зазначає про те, що відповідно до умов пункту 9.4 Договору сторона, що має намір посилатися на обставини непереборної сили, повинна негайно, із застосуванням технічних засобів миттєвого зв`язку (телеграма, факсограма, електронна пошта), письмово повідомити іншу сторону про наявність таких обставин та їх вплив на виконання зобов`язань за Договором. Так, на виконання вимог пункту 9.4 Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» відправило на визначену у розділі 16 Договору електронну пошту представника АТ «Укртранснафта» (v.stryzhak@ukrtransnafta.com) лист №22.03.28_004 від 28.03.2022, копія якого наявна в матеріалах справи. Цим листом ТОВ «МІК» повідомив АТ «Укртранснафта» про настання форс-мажорної обставини - військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, та внаслідок чого ТОВ «МІК» не зможе належним чином виконувати свої зобов`язання за Договором в період дії вказаної обставини непереборної сили. Факт надсилання вказаного листа на електронну адресу позивача за зустрічним позовом підтверджується наданим відповідачем за зустрічним позовом скріншотом екрану з відправки на електронну пошту v.stryzhak@ukrtransnafta.com листа ТОВ «МІК» від 28.03.2022 №22.03.28_004, а також не заперечується позивачем за зустрічним позовом. Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Узагальнюючими обставинами непереборної сили є їх об`єктивна і абсолютна дія, яка розповсюджується на невизначене коло осіб та неможливість передбачення та відвернення цих обставин. До таких обставин відносяться перш за все природні та техногенні явища катастрофічного характеру (землетрус, повінь, пожежі тощо), а також соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20). Згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Аналогічне поняття форс мажору наведене у пп. 3.1.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3). Виходячи з аналізу статті 218 Господарського кодексу України звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови, якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов`язань. При цьому, сторона, яка не виконує зобов`язання, повинна довести існування конкретних обставин, які мають непереборний характер і які унеможливили виконання зобов`язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили. Разом з тим, при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання. Так, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і під час їх виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Також доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17. Також Верховний Суд у своїй практиці неодноразово підкреслював, що сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування таких обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не зобов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та в сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18). Адже визнання сертифіката Торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу. Наразі, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. ТОВ «МІК» не було надано суду належних та допустимих доказів наявності зв`язку між невиконанням своїх зобов`язань з поставки товару за Договором та воєнними діями в Україні, які розпочались з 24 лютого 2022 року. З огляду на викладене у суду відсутні підстави для повного звільнення ТОВ «МІК» від відповідальності за порушення умов договору та відмови у задоволенні зустрічного позову. Колегія суддів відзначає, що під час подання апеляційної скарги ТОВ «МІК» було заявлено клопотання про зменшення неустойки на 95%. Оскільки нормами чинного законодавства не обмежено право сторони на звернення з таким клопотання до суду апеляційної інстанції, дане клопотання підлягає розгляду апеляційним господарським судом. При цьому судом враховується те, що аналогічна позиції викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 904/392/22. Разом із тим колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання ТОВ «МІК» про прийняття додаткових доказів судом апеляційної інстанції та не приймає письмові докази, додані апелянтом до клопотання про зменшення неустойки. При цьому суд виходить з того, що заявником належним чином не обґрунтована неможливість подання відповідних доказів до суду першої інстанції. Також колегія суддів не вбачає правових підстав для залучення до матеріалів справи доказів, що виникли після прийняття місцевим судом оскаржуваного рішення. З огляду на викладене, колегія суддів здійснює розгляд клопотання ТОВ «МІК» про зменшення неустойки на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, без залучення додаткових доказів. Розглянувши клопотання ТОВ «МІК» про зменшення неустойки, колегія суддів дійшла висновку про наявність виняткових обставин для можливості застосування судом зменшення розміру неустойки. При цьому суд відзначає наступне. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21). Як убачається із встановлених судом обставин, зобов`язання поставки товару було виконано ТОВ «МІК» з простроченням. При цьому суд апеляційної інстанції враховує ту обставину, що хоча поставку товару було здійснено з простроченням термінів, передбачених укладеним між сторонами договором, однак саме зобов`язання було виконано повністю. Під час розгляду справи у суді першої інстанції ТОВ «МІК» було надано суду докази, які свідчать про те, що товариство є таким, що забезпечує потреби Збройних Сил України в особливий період. Наказом Міністерства економіки України від 04.06.2022 № 1497 за ТОВ «МІК» заброньовано на період мобілізації та воєнний час військовозобов`язаних, які працюють у товаристві. При цьому колегія суддів відзначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» зареєстровано у м. Запоріжжя, яке розташовано в районі проведення бойових (військових) дій, і це негативно впливає на його підприємницьку діяльність. З наявного в матеріалах справи листа ТОВ «МІК» № 22/05/10/02 від 10.05.2022 до Командувача Сил Логістики ЗСУ убачається, що ТОВ «МІК» має швейні виробництва у м. Запоріжжя та Оріхів (Запорізька область), м. Лебедин та Охтирка (Сумська область), м. Козятин (Вінницька область), м. Берегове (Закарпатська область), м. Марганець (Дніпропетровська область). Указане свідчить про те, що у своїй підприємницькій діяльності товариство постійно стикається зі труднощами, що виникають в наслідок проведення бойових дій у незначній територіальній віддаленості від місця розташування його виробництв. Також судова колегія зважає на те, що зобов`язання з поставки товару було виконано ТОВ «МІК» в повному обсязі. Колегія суддів ураховує вищевказані обставини як такі, що мають істотне значення в контексті застосування частини першої статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України. Таким чином, апеляційний господарський суд, враховуючи доводи обох сторін та загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, вважає за можливе зменшити розмір заявленого до стягнення з ТОВ «МІК» штрафу до 50236,58 грн та пені до 50236,58 грн. З огляду на наведене, апеляційна скарга АТ "Укртранснафта" не підлягає задоволенню, апеляційна скарга ТОВ «МІК» підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - зміні у частині часткового задоволення зустрічного позову шляхом зменшення розміру заявленого до стягнення з ТОВ «МІК» штрафу до 50236,58 грн та пені до 50236,58 грн. Також на виконання приписів ч. 11 ст. 238 ГПК України колегія суддів вважає за доцільне провести зустрічне зарахування стягнутих грошових сум та стягнути різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму, а саме стягнути з АТ "Укртранснафта" на користь ТОВ "МІК" 55459,77 грн судового збору. Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Частиною 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі АТ "Укртранснафта", не знайшли свого підтвердження. Разом із тим доводи ТОВ «МІК», викладені ним в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим на підставі статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає зміні в апеляційному порядку з відповідним доповненням його мотивувальної та резолютивної частин. Керуючись ст. 129, 238, 267-285 Господарського процесуального кодексу України,Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртранснафта на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/7984/22 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/7984/22 задовольнити частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/7984/22 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: Провадження у справі №910/7984/22 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» до Акціонерного товариства «Укртранснафта» про стягнення основного боргу в сумі 3 797 799,24 грн закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртранснафта" (вул. Московська, 32/2, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 31570412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (вул. Північне шосе, б. 69-А, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69006, код ЄДРПОУ 30105738) 56 062 (п`ятдесят шість тисяч шістдесят дві) грн 08 коп. пені, 7 911 (сім тисяч дев`ятсот одинадцять) грн 95 коп. процентів річних, 36 499 (тридцять шість тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн 13 коп. втрат від інфляції та витрати зі сплати судового збору у сумі 56 966 (п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот шістдесят шість) грн 99 коп. Позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (вул. Північне шосе, б. 69-А, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69006, код ЄДРПОУ 30105738) на користь Акціонерного товариства "Укртранснафта" (вул. Московська, 32/2, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 31570412) 50236,58 грн пені, 50236,58 грн штрафу та витрати зі сплати судового збору у сумі 1507,22 грн У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовити. Провести в порядку ч. 11 ст. 238 ГПК України зустрічне зарахування стягнутих грошових сум та стягнути різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму, а саме: Стягнути з Акціонерного товариства "Укртранснафта" (вул. Московська, 32/2, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 31570412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (вул. Північне шосе, б. 69-А, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69006, код ЄДРПОУ 30105738) 55459,77 грн судового збору. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртранснафта" (вул. Московська, 32/2, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 31570412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (вул. Північне шосе, б. 69-А, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69006, код ЄДРПОУ 30105738) 2260,03 грн судового збору за подання апеляційної скарги, пропорційно задоволеним вимогам. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 26.09.2023. Головуючий суддя В.В. Андрієнко Судді С.І. Буравльов В.В. Шапран