Постанова Дніпровський апеляційний суд № 216/3798/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6925/23 Справа № 216/3798/23 Суддя у 1-й інстанції - Цимбалістенко О.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 вересня 2023 року м.Кривий Ріг справа № 216/3798/23 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Остапенко В.О., суддів Бондар Я.М., Гладиш К.І. секретар судового засідання Гладиш К.І. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2023 року, яка постановлена суддею Цимбалістенко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомосте про дату складення повного судового рішення матеріали справи не містять, УСТАНОВИВ: В червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою. У заяві про забезпечення позову заявник просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на житловий будинок з господарчими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 139,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2685578612060), право власності на який наразі зареєстроване за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонивши власнику його відчуження будь-яким способом, а також розпорядження та користування третіми особами. В обґрунтування заяви заявник зазначив, що найближчим часом він має намір подати до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області позов до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Донченко В.Л. про визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності у спільному сумісному майні подружжя та скасування його державної реєстрації. Зазначає, що враховуючи наявність спору між позивачем та відповідачем щодо спірного майна, що стосується предмету позову, що буде заявлений, а також реальну можливість вчинення дій з боку відповідача, що можуть ускладнити виконання рішення у разі його задоволення на користь позивача, з метою запобіганню порушенню прав та інтересів позивача, вважає за необхідне забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірне майно. Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали про задоволення заяви про забезпечення позову посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема на те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не враховано вимоги ст.ст. 151,152 ЦПК України та висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 25 вересня 219 року у справі № 20/3560/18 та від 11 квітня 2018 року у справі № 826/14428/17, зроблено помилковий та необґрунтований висновок про відсутність наявності передбачених законом підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Суд не взяв до уваги, що в силу об`єктивних обставин по справі існує реальна ймовірність відчуження відповідачем нерухомого майна, яке є предметом спору, що призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, при цьому безконтрольне розширення кола осіб, прав та інтересів яких стосується вирішення цього спору може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду. Апелянт зауважує на тому, що позивачем наведено конкретні обґрунтування для задоволення заяви про забезпечення позову, в той час як невжиття заходів забезпечення позову істотно унеможливить виконання рішення суду або ускладнить ефективний захист, за яким позивач звернеться до суду. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача та просила залишити без змін ухвалу суду першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви посилаючись на те, що він має намір подати позов до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Донченко В.Л. про визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності у спільному сумісному майні подружжя та скасування його державної реєстрації. Предметом даного спору є будинок з господарчими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 139,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2685578612060), право власності на який наразі зареєстроване за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на який, на переконання позивача, було зареєстровано за ОСОБА_2 шляхом введення позивача у оману. Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що зазначене нерухоме майно фактично є спільною сумісною власністю сторін по справі та може бути відчужено відповідачем, що суттєво ускладнить виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог або зробить неможливим його виконання. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, в заяві про забезпечення позову не вказано, яким чином невжиття таких заходів зробить неможливим виконання рішення про визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності у спільному сумісному майні подружжя та скасування його державної реєстрації. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті. Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області позов до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Донченко В.Л. про визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності у спільному сумісному майні подружжя та скасування його державної реєстрації. Судом першої інстанції не надано оцінки тій обставині, що спір у справі наявний з приводу недійсності, за доводами позивача, договору дарування 1/2 частини нерухомого майна, за яким 1/2 частина нерухомого майна, а саме будинку з господарчими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 139,4 кв.м., перейшло у власність до відповідача ОСОБА_2 . Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності із положеннями законодавства, колегія суддів вважає, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та аргументованою, оскільки доводи заявника про те, що відповідач ОСОБА_2 може уникнути відповідальності шляхом продажу наявного в її власності майна, право власності на 1/2 частину якого в подальшому можливе перейти до позивача. Одночасно апеляційний суд враховує, що такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно, право власності на яке за спірними договорами перейшло до нового власника, буде не повністю відповідати обставинам цієї справи, адже арешт обмежить у тому числі і право на користування таким майном, оскільки згідно до вимог закону державний виконавець при здійсненні виконання судового рішення про забезпечення позову здійснить опис арештованого майна, та вчинить дії по забороні будь-яким особам взагалі використовувати таке майно за призначенням, що може привести до необґрунтованого обмеження поточного власника майна у праві на користування майном, тим більше житловим будинком, що буде порушенням прав особи на житло. Отже належним видом забезпечення позову буде саме застосування заборони відчуження відповідного майна. Колегією суддів не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи. Крім того, обраний судом апеляційної інстанції вид забезпечення позову не обмежує права відповідача ОСОБА_2 , чи інших осіб, у користуванні спірним житловим приміщенням. На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Оскаржувана ухвала, як така, що суперечить вимогам матеріального та процесуального закону підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборонини ОСОБА_2 вчиняти певні дії щодо відчуження нерухомого майна - будинку з господарчими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 139,4 кв.м., яке на теперішній час належить ОСОБА_2 , до вирішення справи по суті. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_3 , задовольнити. Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2023 рокускасувати. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити. Заборонити ОСОБА_2 , суб`єктам державної реєстрації прав та державної реєстрації прав на нерухоме майно укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі житлового будинку з господарчими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 139,4 кв.м., яке на теперішній час належить ОСОБА_2 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 27 вересня 2023 року. Головуючий: Судді: