Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/1044/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1044/23 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 вересня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого - судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О. Грибан І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В: До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити виплати ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік, розрахунку 25 календарних років. Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для звернення до суду. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що судом було залишено поза увагою, що позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби, через сімейні обставини за наявності календарної вислуги років - 23 роки 00 місяців 19 днів, має право на отримання одноразової допомоги, передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XII. Відповідач заперечує проти апеляційної скарги позивача у повному обсязі, з підстав зазначених у письмовому відзиві та зазначає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог законодавства. Так, положеннями ч. 1 ст. 309 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Згідно з ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. У зв`язку з перебування члена колегії суддів у відпустці продовжено строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції на розумний термін. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 27.09.2022 №874 полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас згідно підпункту "г" пункту третього частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (один з подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) (а.с. 6). Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2022 №267 полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас з 30.09.2022 згідно підпункту "г" пункту третього частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (один з подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) та виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 4-5). Згідно наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 27.09.2022 №874 полковник ОСОБА_1 має вислугу років у Збройних Силах України - календарна - 25 років 02 місяці, пільгова - 28 років 04 місяці. ОСОБА_1 17.01.2023 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із зверненням про надання інформації щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Листом від 22.01.2023 №124 Військова частина НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_1 , що під час звільнення 30.09.2022 йому не була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога, передбачена Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки підстава звільнення його з військової служби не включена до Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового та начальницького, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 12.06.2013 №413, а тому він не набув права на її отримання. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", позивач звернувся до суду з даною позовною заявою за захистом порушених прав та інтересів. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідає лише одній умові набуття права на бажану для нього виплату - вислуга років у нього більше 10 років (25 років 02 місяці), проте друга умова - звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України не дотримана, оскільки Перелік сімейних обставин не містить такої сімейної обставини чи іншої поважної причини, як один з подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років, з підстав якої було звільнено позивача. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни відповідно до Конституції України визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) та регулює відносини у цій галузі. Згідно статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Абзацом другим частини 2 статті 15 Закону №2011-XII встановлено, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок №260). Згідно пункту 3 Розділу XXXII Порядку №260 особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу та звільняються зі служби за власним бажанням, іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, визначених Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413, та мають вислугу десять календарних років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового та начальницького затверджений постановою Кабінету Міністрів від 12.06.2013 №413 (далі - Перелік сімейних обставин). Згідно Переліку сімейних обставин військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері); утримання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька); укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України; хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім`ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім`ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості; необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років; наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей; неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону); довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу. З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що умовою набуття права на бажану для позивача виплату, тобто одноразову грошову допомогу відповідно до абзацу другого частини другої статті 15 Закону №2011-XII є сукупність таких умов: наявність вислуги 10 років і більше; звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Судом першої інстанції встановлено, а позивачем не спростовано, що наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 27.09.2022 №874 полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас згідно підпункту "г" пункту третього частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (один з подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років); вислуга років полковника ОСОБА_1 у Збройних Силах України становить: календарна - 25 років 02 місяці, пільгова - 28 років 04 місяці (а.с. 6). Колегіє суддів досліджено матеріали справи та погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач відповідає лише одній умові набуття права на бажану для нього виплату - вислуга років у нього більше 10 років (25 років 02 місяці), проте друга умова - звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України не дотримана, оскільки Перелік сімейних обставин не містить такої сімейної обставини чи іншої поважної причини, як один з подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років, з підстав якої було звільнено позивача. Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не набув права на одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену абзацом другим частини 2 статті 15 Закону №2011-XII. Колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача, що останній звільнено з військової служби, через сімейні обставини та має право на отримання даної компенсації, оскільки Перелік сімейних обставин є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Позивачем не надано доказів того, що ним, як одиноким батьком виховується дитина, яка не досягла 18 річного, чи є дитиною інвалідом. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки їх суть зводиться до констатації норм законодавства, а не помилок чи то порушень судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, за таких обставин доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Частиною 1 ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишаються без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов І.О. Грибан