Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 522/11226/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 522/11226/23 Головуючий в 1 інстанції: Науменко А.В. Час і місце ухвалення: 04.08.2023р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А.І. Ступакової І.Г. при секретарі Качуренко В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 04 серпня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення і рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, - В С Т А Н О В И Л А : 14 червня 2023 року громадянин Китаю ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з адміністративним позовом до Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення серії ПН МОД №008686 від 08.08.2022р., якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.203 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.; - визнати протиправним та скасувати рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства №568 від 08.08.2022р., прийняте відносно громадянина Китаю ОСОБА_1 . В позовній заяві позивач просив поновити йому строк звернення до суду, як такий, що пропущений з поважних причин. Зазначав, що він не володіє державною мовою, а тому не знав та не міг знати суті оскаржуваних постанови та рішення при їх підписанні, в той час як перекладача залучено не було. Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 04 серпня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні пропущеного процесуального строку звернення до суду. Позовну заяву залишено без розгляду. Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 04.08.2023р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам позивача щодо незалучення посадовими особами Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області перекладача при розгляді справи про адміністративне правопорушення та прийнятті рішення про примусове повернення відносно громадянина Китаю ОСОБА_1 , який не володіє державною мовою та не розумів суті документів, які йому надано на підпис. Зазначене стало перешкодою вчасно звернутися за правовою допомогою чи безпосередньо до суду з метою захисту своїх прав. Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що наявність в оскаржуваних документах лише підпису громадянина Китаю ОСОБА_1 про те, що він не потребує перекладача, не може беззаперечно свідчити про те, що він дійсно розумів суть пред`явлених йому звинувачень у нібито вчинені ним адміністративного правопорушення у сфері міграційного законодавства. Також, апелянт посилається на те, що при вирішенні питання щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, які могли б бути підставою для його поновлення, судом першої інстанції не враховано сімейний стан ОСОБА_1 та обставин, які сталися в його житті, а саме: неможливість звернення до органів ДМС з метою продовження строку законного перебування на території України у зв`язку із запровадженими карантинними заходами та повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України. Судом не враховано, що депортація громадянина Китаю ОСОБА_1 з України на виконання незаконного рішення ГУ ДМС України в Одеській області №568 від 08.08.2022р. призведе до розриву сімейних зв`язків і в такому випадку буде мати місце порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області подало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає, що копії спірних постанови та рішення ОСОБА_1 отримав 08.08.2022р., тобто у день їх винесення, що засвідчив власним підписом, тоді як з позовом про їх оскарження звернувся до суду 14.06.2023р. Головне управління вважає необґрунтованими посилання позивача на незалучення перекладача при розгляді справи про адміністративне правопорушення та прийнятті рішення про примусове повернення №568 від 08.08.2022р., оскільки іноземець повідомив про те, що йому перекладач не потрібний, що він засвідчив власним підписом. Щодо тверджень позивача про незнання ним державної мови та нерозуміння суті документів, які він підписав, то Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області зазначило, що отримання та обмін громадянином Китаю ОСОБА_1 посвідки на тимчасове проживання підтверджує обізнаність позивача з вимогами міграційного законодавства. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Так, відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і розпочинає свій відлік з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_1 законності прийнятих ГУ ДМС України в Одеській області 08.08.2022р.: - постанови про накладання адміністративного стягнення серії ПН МОД №008686, строк на оскарження якої встановлено ч.2 ст.286 КАС України 10 днів з дня її винесення; - рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства №568, строк на оскарження якого встановлено ч.2 ст.122 КАС України 6 місяців, який обчислює свій відлік з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Спірні постанову та рішення отримано громадянином Китаю ОСОБА_1 08.08.2022р., що останній засвідчив своїм підписом. А відтак, строк на оскарження постанови про накладання адміністративного стягнення серії ПН МОД №008686 від 08.08.2022р. закінчився 19.08.2022р., а на оскарження рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства №568 від 08.08.2022р. 08.02.2023р. З даним позовом про їх скасування ОСОБА_1 звернувся до суду 14.06.2023р., тобто з пропуском встановленого процесуальним законом строку звернення до суду. Позивач не заперечує факт пропуску ним строку звернення до суду, однак вважає, що наявні підстави для його поновлення як такого, що пропущений з поважних причин. Залишаючи оскаржуваною ухвалою від 04.08.2023р. без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені позивачем у позовній заяві причини пропуску строку звернення до суду такі як не володіння українською мовою та не залучення перекладача, не є поважними, а тому не можуть бути підставою для його поновлення. Суд зазначив, що своїм волевиявленням з приводу отримання та обміну посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 підтверджує, що в достатній мірі обізнаний про вимоги міграційного законодавства. До того ж, суд врахував, що позивач своїм підписом у спірних постанові та рішенні підтвердив, що не потребує перекладача. Надаючи правову оцінку висновку суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду колегія суддів звертає увагу на наступне. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановленні статтею 123 КАС України. Так, відповідно до ч.1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Частиною третьої статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. (ч.4 ст.123 КАС України) Як вже зазначалося, залишаючи позов без розгляду суд виходив з того, що в ході розгляду справи встановлено пропуск позивачем строку звернення до суду, який передбачений ст.ст. 122, 286 КАС України, а підстави, наведені позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, є неповажними. Колегія суддів вважає передчасними такі висновки суду першої інстанції, оскільки системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду. Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними. Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України). Таким чином, суд першої інстанції повинен був вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку. Втім, зі змісту оскаржуваного судового рішення слідує, що суд першої інстанції не надав можливості позивачу обґрунтувати наявність інших підстав поважності пропуску строку звернення до суду у випадку визнання судом неповажними тих підстав, про які громадянин Китаю ОСОБА_1 зазначав у позовній заяві. З огляду на наведене, залишення даного позову без розгляду з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду колегія суддів визнає передчасним, оскільки обов`язковою умовою для застосування частини третьої статті 123 КАС України є залишення позовної заяви без руху за правилами частини першої цієї ж статті. Матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Мушта проти України» від 18 листопада 2010 року (заява №8863/06) підкреслив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби . На підставі вищезазначеного колегія суддів констатує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі. Висновки колегії суддів у даній справі узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.05.2022р. по справі №420/6134/21. Статтею 320 КАС України передбачено право суду апеляційної інстанції за наслідками скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування ухвали від 04.08.2023р. та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду відповідно до ч.3 ст.312 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 04 серпня 2023 року скасувати. Справу за адміністративним ОСОБА_1 до Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення і рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 26 вересня 2023 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А.І. Бітов Суддя: І.Г. Ступакова