Постанова 4824 № 362/1999/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 362/1999/21 Головуючий у І інстанції Кравченко Л.М. Провадження №22-ц/824/9324/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 20 вересня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Голуб С.А., Писаної Т.А., за участі секретаря Спис Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської областівід 21 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Глевахівської об`єднаної територіальної громади у Фастівському районі Київської області про визнання права власності на житловий будинок, ВСТАНОВИВ: У квітні 2021 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати за ним в порядку набувальної давності право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову зазначав, що 28.10.1994 р. у ПП «Київоптторг» він придбав вказаний будинок за договором купівлі-продажу, що нотаріально посвідченим не був, а тому право власності на дане майно не зареєстровано. 06.10.2016 р. заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області договір купівлі-продажу майна було визнано дійсним та право власності зареєстровано за позивачем. Проте 29.11.2017 р. рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відносно будинку на ім`я позивача скасовано та право власності на квариру АДРЕСА_2 зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 , а в користуванні позивача залишалась квартира АДРЕСА_3 . Позивач зазначав, що він відкрито, постійно та добросовісно користується вказаним нерухомим майном більше десяти років, тому, посилаючись на положення частини 1 статті 344 ЦК України, просив задовольнити його вимоги. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. В доводах апеляційної скарги, зокрема, зазначив, що єдиним способом захисту його порушеного права власника є визнання права власності на будинок за набувальною давністю. Уклавши договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна 28.10.1994 року позивач мав обґрунтовану впевненість у тому, що володіння даним майном є законним і він не знав, і не міг знати про відсутність у нього підстав для набуття права власності. Апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ним в ході розгляду справи не доведено добросовісність володіння майном, яка, на думку позивача, підтверджена належними доказами: договором купівлі-продажу будинку, квитанцією до прибуткового касового ордеру № 743 та актом прийому-передачі житлового будинку. Вказує, що відкритість та безперервність володіння ним будинком підтверджується рішенням Апеляційного суду Київської області від 25.07.2017 року. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19 вересня 2018 року у справі №296/6949/17, просить суд апеляційної інстанції захистити його права власника у визначений ним спосіб. Відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходив. У судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Устенка І.О. надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку із неможливістю з`явитися у судове засідання через сімейні обставини. Апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача та його представника з урахуванням вимог частини другої статті 372 ЦПК України, оскільки разом із клопотанням про відкладення розгляду справи не було надано доказів, підтверджуючих поважність причин неявки представника позивача у судове засідання. Крім того, його неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає перегляду даної справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність законних підстав для визнання за позивачем права власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 у зв`язку із не доведенням добросовісності володіння майном, зокрема щодо незнання про відсутність у нього підстав для набуття права власності на законних підставах; відкритості та безперервності володіння нерухомим майно протягом десяти років. З матеріалів справи вбачається, 28.10.1994 р. між орендним підприємством «Київоптторг» в особі генерального директора Чащина А.І. (надалі - Продавець) та ОСОБА_1 (надалі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_4 загальною площею 86,7 кв.м, що складається з 4-х кімнат, за що Покупець зобов`язується відпрацювати на підприємстві ОП «Київоптторг» 10 років. 28.10.1994 р. Покупцем сплачено за будинок 1 328 000 карбованців, що засвідчено квитанцією до прибуткового касового ордеру № 743 та сторонами підписано акт прийому-передачі житлового будинку. 06.10.2016 р. заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області у справі № 362/2687/16-ц, визнано дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_5 (надалі - заочне рішення). 25.07.2017 р. заочне рішення скасовано рішенням Апеляційного суду Київської області, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 та встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_4 знято з баланса Орендного підприємства «Київоптторг» в зв`язку із повним викупом Позивачем, який дійсно проживав у вказаному будинку з 1989 р. по 25.05.2016 р. (довідка № 43/70 від 22.04.2004 р., на підставі якої встановлено дану обставину). 29.11.2017 р. рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області у справі № 362/5657/17, що набрало законної сили 21.08.2019 р. (надалі - рішення), скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, сформоване 26.12.2016 р. державним реєстратором КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району», яким була проведена реєстрація права власності (індексний номер довідки 92583640, № запису про право власності:18371201) на вищевказаний будинок на ім`я позивача та скасовано арешт, накладений 01.11.2017 р. ухвалою суду. Також, судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_2 , площею 30 кв.м, яка є частиною із загальної площі 86,7 кв.м всього будинку, є ОСОБА_3 . Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. На відміну від позивача, відповідач - це особа, яка, на думку позивача порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17. Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. У постанові Верховного Суду від 28 липня 2022 року у справі № 394/130/21 зазначено, що за змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. При цьому,така особа має не визнавати або оспорювати це право позивача, і між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження. Позов про право власності за давністю володіння не може пред`являти законний володілець, тобто, особа, яка володіє майном з волі власника, крім випадків, визначених частиною 3 статті 344 ЦК України. Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 05.06.2018 року у справі №924/925/17, від 22.05.2018 року у справі №922/1574/17, від 09.07.2019 року у справі № 920/999/16. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Згідно з усталеною судовою практикою, суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права. З матеріалів даної справи вбачається, що власником квартири АДРЕСА_2 , площею 30 кв.м., які є частиною з загальної площі 86,7 кв.м. всього будинку, є ОСОБА_3 , який не залучений до участі у даній справі в якості відповідача. Отже, даний позов пред`явлений до територіальної громади, не до власника майна, а при цьомувласник не приймає участі у даній справі та позбавлений можливості належним чином захистити свої права та законні інтереси, на що суд першої інстанції не звернув уваги. Суд апеляційної інстанції не наділений відповідно до процесуального законодавства повноваженнями замінювати неналежного відповідача на стадії апеляційного розгляду належним відповідачем. Суд апеляційної інстанції також не наділений повноваженнями вирішувати спір щодо особи, яка не є стороною у цивільному процесі. Колегія апеляційного суду також роз`яснює, що наявність судового рішення про відмову у задоволенні позову до неналежного відповідача не перешкоджає зверненню позивача з позовом до належного відповідача. Інші доводи апеляційної скарги, відзиву відповідача та пояснень третьої особи з приводу апеляційної скарги по суті спору не можуть бути предметом оцінки за встановлених обставин до неналежного відповідача. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення повністю або частково є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. У наслідок розгляду апеляційної скарги, хоч і було частково задоволено апеляційну скаргупредставника позивача, однак змінено лише мотиви для відмови у задоволені позову банку, тому підстави для зміни розподілу судового збору відсутні. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційнийсуд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської областівід 21 листопада 2022 року скасувати в частині мотивування підстав для відмови у задоволенні позову, виклавши їх в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 25.09.2023 року. Суддя-доповідач Таргоній Д.О. Судді: Голуб С.А. Писана Т.А.