Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 910/7738/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.09.2023 року м. Дніпро Справа № 910/7738/22 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач) суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "УКРРІЧФЛОТ" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2023р. (суддя Золотарьова Я.С., м. Дніпро, повний текст ухвали складено 14.08.2023р.) у справі за позовом Державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ", м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "УКРРІЧФЛОТ", м. Київ третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство оборони України, м. Київ про стягнення заборгованості у розмірі 2 263 537,36 грн, ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", про стягнення 2 263 537,36 грн.. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов угоди про визначення порядку сплати та розміру сервітутних платежів.

2. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2023р. передано справу № 910/7738/22 за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "УКРРІЧФЛОТ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду від 10.08.2023р., а справу №910/7738/22 направити для розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області. В апеляційній скарзі викладено клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи. В обгрунтування апеляційної скарги, Скаржник зазначає на тому, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали від 10.08.2023 про передачу справи №910/7738/22 за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва, - порушив вимоги положень ст.ст.76,77 ГПК України щодо підтвердження належними доказами свого припущення про начебто наявність в матеріалах справи №910/7738/22 інформації, що становить державну таємницю, внаслідок чого було неправильно застосовано положення ч.5 ст.30 ГПК України і як підсумок прийнято незаконне та необґрунтоване судове рішення про передачу справи №910/7738/22 за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва. Скаржник наголошує, що судом першої інстанції не застосовано положення чинного законодавства України, яким регламентовано порядок віднесення інформації до державної таємниці, а відтак і визначення належних доказів, за яких суд першої інстанцій міг би зробити обґрунтований висновок щодо наявності/відсутності в матеріалах справи №910/7738/22 документів з інформацією, що становить державну таємницю. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд в своїх постановах, що за змістом положень ч. 5 ст.30 ГПК України, законодавець чітко визначив, що для їх застосування необхідна фактична наявність конкретних обставин для передачі/розгляду певної категорії справ господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, а саме, в даному випадку: "... справи, матеріали яких містять державну таємницю..." (саме "містять", а не "можуть містити"). Крім того, Скаржник наголошує на тому, що документи, які подавались Відповідачем до суду в якості доказів по господарській справі №910/7738/22, як на момент отримання документів Відповідачем від представників Міністерства оборони України, так і на момент подання їх до суду не містили жодних грифів щодо обмеження доступу, що підтверджується власне вказаними документами приєднаними до матеріалів справи.

4. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи. Від Міністерства оборони України до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається, що після попередніх консультацій зі спеціалістами режимно-cекретного органу за територіальним місцезнаходженням представника було встановлено, що в матеріалах справи наявні документи, які можуть містити службову інформацію та/або державну таємницю та підпадають під дію Закону України «Про державну таємницю», Звід відомостей, що містять державну таємницю, затверджений наказом Центрального управління Служби безпеки України 23.12.2020р. № 383, але остаточно встановити можливо тільки після проведення експертної оцінки щодо наявності або відсутності в матеріалах справи документів, які можуть містити службову інформацію та/або державну таємницю. Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

5. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Дармін М.О., Березкіна О.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2023р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №910/7738/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "УКРРІЧФЛОТ" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2023р. у справі №910/7738/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції. 30.08.2023р. матеріали справи № 910/7738/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду. Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України, в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі. Відповідно до ч. 2 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 ч. 1 ст. 255 ГПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Враховуючи те, що предметом апеляційного перегляду наразі є ухвала про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 8 ч. 1 ст. 255 ГПК України), яка входить до визначеного у ч. 2 ст. 271 ГПК України переліку та з огляду на відсутність обставин справи, що зумовлюють необхідність розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, ухвалою Центрального господарського суду від 31.08.2023р. відмовлено в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "УКРРІЧФЛОТ", про розгляд справи №910/7738/22 з повідомленням (викликом) учасників справи. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "УКРРІЧФЛОТ" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2023р. у справі №910/7738/22, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

6. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" про стягнення 2 263 537,36 грн.. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов угоди про визначення порядку сплати та розміру сервітутних платежів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2023р. матеріали справи №910/7738/22 за позовом державного підприємства "Адміністрація річкових портів" до приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" про стягнення 2 263 537,36 грн. передано за виключною підсудністю на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023р. апеляційну скаргу Державного підприємства Адміністрація річкових портів на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2023р. справу №910/7738/22 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2023р. справу №910/7738/22 залишено без змін. Матеріли справи №910/7738/22 надійшли 13.04.2023р. до Господарського суду Дніпропетровської області. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2023р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.05.2023р.. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2023р. було залучено до участі у справі № 910/7738/22 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністрество оборони України, у зв`язку з тим, що до матеріалів справи відповідачем надані документи, які можуть містити службову інформацію та/або державну таємницю. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023р. здійснено перехід розгляду справи у закритому судовому засіданні. Представник Міністерства оборони України, ознайомившись з матеріалами справи вказав, що матеріали справи скоріше за все містять державну таємницю. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2023р. передано справу № 910/7738/22 за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва. Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Апеляційний господарський суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Предметом апеляційного перегляду є ухвала про передачу справи за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що представник Міністерства оборони України, ознайомившись з матеріалами справи вказав, що матеріали справи скоріше за все містять державну таємницю. Судом враховано те, що в умовах широкомасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, в умовах наступу Збройних Сил України, інформація, яка міститься у матеріалах справи відповідає визначенню, яке наведене у ст. 8 Закону України "Про державну таємницю". Відсутність на документах відповідного грифу секретності не є достатньою підставою стверджувати про те, що матеріали не містять державну таємницю, що підтвердив також й представник Міністерства оборони України. Відтак, оскільки матеріали справи містять державну таємницю, суд дійшов висновку про передачу справи за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва." Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Положеннями ст. 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду. Згідно п. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції. Відповідно до ст. 1 ГПК України, цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах. Положеннями ч.1 ст.3 ГПК України визначено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно зі ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Як передбачено ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (ст. 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (ст.ст. 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (ст.ст. 27-31 ГПК України). Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, просторова компетенція однорідних судів. Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зазначений припис поширює свою дію абсолютно на всі випадки, коли процесуальне законодавство не обумовлює будь-якого відмінного варіанту стосовно конкретного виду справ, а тому іменується загальним, адже діє як загальне правило, на відміну від інших видів підсудності, що застосовуються як спеціальне правило підсудності. Вищевказане обумовлене тим, що на противагу іншим правовим положенням про підсудність, норма ст. 27 ГПК України не обмежується директивою про певну категорію справ, які необхідно розглядати за цим правилом підсудності, у той час як всі інші правові норми кореспондуються із характеристиками справи за предметною або суб`єктною ознакою, а тому підлягають застосуванню виключно у випадку кореляції конкретної справи з цими ознаками. Водночас, за умовами ч. 1 ст. 29 ГПК України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої ст.30 цього Кодексу. Порядок розгляду справ за виключною підсудністю визначено у ст. 30 ГПК України. Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. У цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність. Відповідно до ч. 5 ст. 30 ГПК України, спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні. Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду. Відповідно до ст.21 Закону України "Про інформацію", інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами. Згідно ст.1 Закону України "Про державну таємницю" у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні: державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою; віднесення інформації до державної таємниці - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього. Відповідно до абз.1 п.1 ст. 8 Закону України Про державну таємницю, до державної таємниці у сфері оборони, відноситься інформація про зміст стратегічних і оперативних планів та інших документів бойового управління, підготовку та проведення військових операцій, стратегічне та мобілізаційне розгортання військ, а також про інші найважливіші показники, які характеризують організацію, чисельність, дислокацію, бойову і мобілізаційну готовність, бойову та іншу військову підготовку, озброєння та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань. Як зазначалось вище, відповідно до ч. 5 ст. 30 ГПК України виключною компетенцією місцевого господарського суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, є розгляд справ, матеріали яких містять державну таємницю. У відзиві на апеляційну скаргу Третьої особи зазначено, що як і повідомлялося в суді першої інстанції, що представник Міністерства оборони України ознайомився з матеріалами судової справи зі зняттям фотокопій. Після попередніх консультацій за спеціалістами режимно-секретного органу за територіальним місцезнаходженням представника було встановлено, що в матеріалах справи наявні документи, які можуть містити службову інформацію та/або державну таємницю та підпадають під дію Закону України «Про державну таємницю», Звід відомостей, що містять державну таємницю, затверджений наказом Центрального управління Служби безпеки України 23 грудня 2020 року №

383. Але остаточно встановити можливо тільки після проведення експертної оцінки щодо наявності або відсутності в матеріалах справи документів, які можуть містити службову інформацію та/або державну таємницю. Так, документи, подані сторонами по справі містять інформацію зокрема про розташування Збройних Сил України, використання ними майна, що є предметом спору по цій справі, тощо. Крім того, колегія суддів також вважає правильними висновки суду про те, що відсутність на документах відповідного грифу секретності не є достатньою підставою стверджувати про те, що матеріали не містять державну таємницю, що підтвердив також й представник Міністерства оборони України. При цьому, місцевим господарським судом доречно враховано те, що в умовах широкомасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, в умовах наступу Збройних Сил України, інформація, яка міститься у матеріалах справи відповідає визначенню, яке наведене у ст. 8 Закону України «Про державну таємницю». З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для передачі матеріалів позовної заяви за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого судового рішення. З урахуванням викладеного, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2023р. у справі №910/7738/22 є такою, що прийнята з урахуванням вимог процесуального законодавства, у зв`язку із чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - без задоволення.

9. Судові витрати. Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті Скаржником судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на останнього. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "УКРРІЧФЛОТ" залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2023р. у справі № 910/3378/22 залишити без змін. Справу №910/3378/22 надіслати до Господарського суду Дніпропетровської області для подальшого скерування за встановленою підсудністю. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу. Головуючий суддя І.М. Кощеєв Суддя О.В. Березкіна Суддя М.О. Дармін