Постанова Одеський апеляційний суд № 522/10877/20

Номер провадження: 22-ц/813/5235/23 Справа № 522/10877/20 Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я. Доповідач Лозко Ю. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.08.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Лозко Ю.П., суддів: Назарової М.В., Кострицького В.В., за участю секретаря судового засідання - Трофименка О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник-адвокат Олійник Олександр Олександрович на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, встановив: У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за вказаним вище позовом ОСОБА_1 01 серпня 2022 року відповідачка ОСОБА_2 , від імені як діяв адвокат Бессараба П.А., звернулась до суду із клопотанням про призначення у справі додаткової судово-медичної експертизи з метою вирішення певних питань, зокрема, якою саме собакою спричинено шкоду ОСОБА_1 . Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2022 року клопотання сторони відповідачки про призначення додаткової судово-медичної експертизи задоволено частково, призначено у справі №522/10877/20 судово-медичну експертизу проведення якої доручено експертам «Комунальної установи «Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи» (м. Одеса, пров. Валіховський, 4) на вирішення якої поставлені певні питання, у розпорядження експерта надані матеріали цивільної справи № 522/10877/20, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. Не погодившись з вказаною ухвалою суду, позивачка ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник-адвокат Олійник О.О. звернулась до суду з апеляційною скаргою, за доводами якої скаржниця вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що по цій справі вже проводилась судово-медична експертиза, якою встановлено, що між укусом собакою позивачки та розладами здоров`я останньої є причинно-наслідковий зв`язок, висновки такої експертизи відповідачкою не оскаржені, як і не були визнані судом необґрунтованими, неповними або неясними. Факт того, що укус якої саме собаки спричинив розлади здоров`я у позивачки встановлено постановою Приморського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2020 року, залишеною в силі постановою Одеського апеляційного суду від 13 березня 2020 року у справі №522/217/20, якою ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 154 КУпАП. Так судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 порушила встановлені правила вигулу собак і саме ці дії спричинили заподіяння шкоди здоров`ю потерпілої. Скаржниця також зазначила, що судом першої інстанції безпідставно та у порушення вимог ч.2 ст. 135 ЦПК України, покладено витрати за проведення експертизи не на відповідачку, а на неї. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, пояснення скаржниці та її представника за доводами апеляційної скарги, та представника відповідачки, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до приписів статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції керувався вимогами ч.1 ст. 113, ст. 103 ЦПК України, і виходив з того, що наданий експертом висновок на виконання ухвали суду від 09 грудня 2020 року стосується лише питання чи існує причинно - наслідковий зв`язок між подією( укусом собаки 08 листопада 2019 року) та порушення функції правої кісті позивачки ОСОБА_1 , водночас питання про те, якою саме собакою спричинено укус, експертом не вирішувалося, тому є підстави для часткового задоволення вказаного вище клопотання сторони відповідачки та призначення у справі нової експертизи, а не додаткової. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду, а доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими, з огляду на таке. За ч. 1 ст. 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Як встановлено судом і не заперечується сторонами, відповідно до висновку експерта, проведеної у цій справі судово-медичної експертизи, питання стосовно того, якою саме собакою спричинено укус позивачці експертом не вирішувалося, а цей висновок наданий лише на питання чи існує причинно-наслідковий зв`язок між подією (укусом собаки 08 листопада 2019 року) та порушенням функції правої кісті ОСОБА_1 . Щодо обставин встановлених у справі №522/217/20 апеляційний суд зауважує, що дійсно у відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Тобто, обставини встановлені рішенням суду не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті ж особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Преюдиціальність дає привілей стороні у справі повторно не доказувати такі факти для обґрунтування своїх позовних вимог, а іншій стороні не дає права спростовувати ці факти іншими засобами доказування. Дія преюдиції припиняється, коли попереднє преюдиціальне рішення, зокрема судове, скасовано в установленому порядку. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12. Як убачається із постанови Приморського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2020 року суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_2 вини у вчиненні інкримінованого правопорушення, з огляду на зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 347696 від 19 року 2019 року, пояснення, рапорт, медичну документацією, заяву. Разом з цим, судове рішення розкриває лише зміст протоколу про адміністративне правопорушення, за яким, 08 листопада 2019 року о 19:00 год., ОСОБА_2 знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 вигулюючи свою собаку породи Бельгійська вівчарка, собака вкусила за руку ОСОБА_1 причинивши їй тілесні ушкодження. Отже судом встановлено лише той факт, що в момент нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , собака на прізвисько " Рік ", власником якої є ОСОБА_2 була без намордника. Одеським апеляційним судом у постанові від 13 березня 2020 року додатково встановлено, що: біля 20 години 50 хвилин 08 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулась для надання їй медичної допомоги у зв`язку з укушеним пошкодженням правої кисті; у ОСОБА_1 були виявлені наступні тілесні пошкодження, які могли утворитися від дії зубів тварини: перелом основної фаланги четвертого пальця правої кисті зі зміщенням кісткових уламків, укушені рани правої кисті та могли бути спричинені 08 листопада 2019 року; собака породи «Бельгійська вівчарка» належить ОСОБА_2 ; ОСОБА_2 12 січня 2019 року вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 154 КУпАП за порушення вимог щодо утримання собаки та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу. Апеляційний суд дійшов висновку, що відсутні підстави для скасування чи зміни постанови Приморського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2020 року, оскільки вважав доведеним, що порушення ОСОБА_2 встановлених правил вигулу собак спричинило заподіяння шкоди здоров`ю потерпілої. Разом з тим, згідно ч.7 ст. 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду, докази, які б підтверджували обставини того якою саме собакою було нанесено укус ОСОБА_1 судом ані першої, ані апеляційної інстанції не досліджувались, та відповідно такі обставини не встановлювались. Щодо доводів скаржниці про безпідставне та у порушення вимог ч.2 ст. 135 ЦПК України, покладення на неї, а не на відповідачку витрат за проведення експертизи, апеляційний суд звертає увагу скаржниці на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2023 року, якою заяву представника ОСОБА_1 - Олійник Олександра Олександровича про виправлення описки у оскаржуваному судовому рішенні задоволено та виправлено описки, допущені в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2022 року, зокрема, вирішено: в описовій частині: - абзац 5, 6 та 7 викласти в наступній редакції: «До суду 01.08.2022 від представника відповідача ОСОБА_5 надійшло клопотання про призначення додаткової судово-медичної експертизи з метою вирішення питань якою саме собакою спричинено шкоду ОСОБА_1 . До суду 02.12.2022 надійшли заперечення на клопотання про призначення додаткової експертизи від представника позивача Олійника О.О. , згідно яких вказує, що додаткова експертиза проводиться у разі коли перший висновок неповний або неясний, однак судом не прийнято рішення про неповність чи неясність висновку експерта. Також відсутні докази того, що саме собака відповідачки взята для проведення відбитків щелеп. У судове засідання 02.12.2022 учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Представник відповідача звернувся з заявою про проведення судового засідання без його участі». У 13 абзаці мотивувальної частини постановлено вважати вірним «зліпок наданий до суду представником відповідача», замість помилково вказаного «зліпок наданий до суду представником позивача». У резолютивній частині вважати вірним задоволення клопотання представника відповідача, як «клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про призначення додаткової судово-медичної експертизи - задовольнити частково». У резолютивній частині вважати вірним покладення обов`язку з оплати проведення експертизи на заявника ОСОБА_2 , замість помилково вказаного « ОСОБА_1 ». Отже на час перегляду апеляційним судом оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, обов`язок з оплати проведення експертизи покладено на заявницю ОСОБА_2 , а отже відповідні зауваження скаржниці є безпідставними. Посилання скаржниці в якості доводів апеляційної скарги про те, що вікові зміни і деформація зубів тварини можуть мати наслідком не правильні або не точні експертні висновки апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки вони зводяться до суб`єктивної думки скаржниці, і не можуть беззаперечно свідчити про неможливість вирішення поставлених на вирішення експертом певних питань, оскільки такий висновок формулює виключно експерт на підставі оцінки результатів проведеного ним відповідного дослідження. Отже доводи апеляційної скарги позивачки не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення вказаного питання. Підсумовуючи наведене вище, апеляційний суд вважає вірними та обґрунтованими висновки суду про часткове задоволення клопотання про призначення додаткової судово-медичної експертизи, з вказаних вище підстав, та поставлення на вирішення експертом питань про те, чи спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_1 могли бути заподіяні 08 листопада 2019 року у вигляді укушеної рани долонної поверхні правої кисті та відкритий поперечний перелом основи основної фаланги четвертого пальця правої кисті зі зміщенням кісткових уламків укусом щелепи собаки породи бельгійська вівчарка «Малінуа» на прізвисько «РИК» (ідентифікаційний код чіпа 900085000031059)? та чи є причинно-наслідковий зв`язок між укушеною раною долонної поверхні правої кисті та відкритий поперечний перелом основи основної фаланги четвертого пальця правої кисті зі зміщенням кісткових уламків, які могли бути утворені 08 листопада 2019 року? Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржницею не надано. Порушень судом норм процесуального права апеляційним судом не встановлено. За таких обставин апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду з мотивів наведених у скарзі. У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 367,374,375,382-384 ЦПК України постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Повний текст постанови буде складено 28 серпня 2023 року. Головуючий Ю.П. Лозко Судді: М.В. Назарова В.В. Кострицький