Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/9001/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/9001/22 Головуючий у І інстанції - Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 вересня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Беспалова О.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області від 24.06.2022 № 2129/5-01-13 про відмову в призначенні ОСОБА_1 соціальної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області призначити та виплатити ОСОБА_1 соціальну допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 за її заявою від 15.06.2022 у порядку та розмірі, що встановленому ст. 12 Закону України "Про державну допомогу сім??ям з дітьми". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на звернення Позивачки щодо виплати допомоги при народженні дитини, з усіма необхідними підтверджуючими документами, Відповідачем протиправно відмовлено у призначені та виплаті такої допомоги у зв`язку з тим, що звернення за призначенням надійшло пізніше ніж 12 календарних місяців після народження дитини, тому як звернення з порушенням встановленого 12-місячного строку обумовлене об`єктивною неможливістю дотримання такого строку, у зв`язку з перебуванням дитини на лікуванні в США. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області від 24.06.2022 № 2129/5-01-13 про відмову в призначенні ОСОБА_1 соціальної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.06.2022 щодо призначення допомоги при народженні дитини, на дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки звернення за призначенням допомоги при народженні дитини надійшло пізніше ніж 12 календарних місяців після народження дитини. Позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області, в якому вона просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області 02.02.2012. ІНФОРМАЦІЯ_1 Позивачка народила сина - ОСОБА_2 , про що Свідчить свідоцтво про народження, видане 18.05.2021 Відділом запису актів громадянського стану Міністерства охорони здоров?я штату Пенсильванія. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований громадянином України, що підтверджується Довідкою про реєстрацію особи громадянином України від 10.09.2021 № 536-90, виданою Генеральним консульством України в Нью-Йорку. 15.06.2022 Позивачка, діючи в інтересах малолітньої дитини, подала до Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київського області відповідну заяву встановленого зразка про виплату допомоги при народженні дитини. Листом «Щодо надання допомоги при народженні дитини на ОСОБА_2 » від 24.06.2022 № 2129/5.01-13, Відповідачем відмовлено Позивачці у призначенні допомоги при народженні дитини у зв`язку з тим, що з моменту народження дитини минуло понад 12 календарних місяців. Вважаючи рішення Відповідача щодо відмови у призначенні допомоги при народженні дитини протиправним, Позивачка звернулася з даним адміністративним позовом до адміністративного суду. Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що передбачене ч. 7 ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» положення, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини, не дає підстав стверджувати, що цей термін є присічним та не може бути поновленим при наявності поважних причин. Судом першої інстанції враховано, що Позивачка з об`єктивних причин була позбавлена можливості належно звертатися до Відповідача щодо отримання допомоги при народженні дитини. Отже, суд першої інстанції вважав за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача про відмову Позивачці у призначенні державної допомоги при народженні дитини. Щодо позовних вимог про зобов`язання Управління призначити та виплатити Позивачці таку допомогу, суд першої інстанції зазначив, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є саме зобов`язання Відповідача повторно розглянути заяву Позивачки щодо призначення допомоги при народженні дитини та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей встановлено Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII). Частинами 1, 2 ст. 1 Закону № 2811-XII визначено, що громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, мають право на державну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених цим Законом, іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно зі ст. 3 Закону № 2811-XII призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми: 1) допомога у зв`язку з вагітністю та пологами; 2) допомога при народженні дитини; 2-1) допомога при усиновленні дитини; 4) допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 5) допомога на дітей одиноким матерям; 5-1) допомога на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність. Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та об`єднання громадян за рахунок власних коштів можуть запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги сім`ям з дітьми. Статтею 10 Закону № 2811-XII встановлено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини. Відповідно до статті 11 Закону № 2811-XII допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки. Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога батькам при народженні дитини призначається без подання документів, передбачених частинами першою та другою цієї статті, якщо відомості, необхідні для її призначення, надійшли у порядку міжвідомчої електронної взаємодії з Державного реєстру актів цивільного стану громадян під час державної реєстрації народження дитини. Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини. У разі народження (встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Частиною 1 ст. 12 Закону № 2811-XII передбачено, допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Умови призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» визначено Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751). Згідно з п. 2 Порядку № 1751 державна допомога сім`ям з дітьми призначається і виплачується: - громадянам України; - іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають в Україні, особам, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, іншим іноземцям, які мають право на державну допомогу на умовах, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Призначення і виплата державної допомоги сім`ям з дітьми здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання (перебування) заявника. Допомога за місцем проживання (перебування) призначається за умови неотримання зазначеної допомоги за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання (перебування) заявника. Перевірка відомостей щодо неотримання допомоги здійснюється органами соціального захисту населення з використанням інформаційних систем. Відповідно до п. 10 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання. Згідно з п. 11 Порядку № 1751 для призначення допомоги при народженні дитини за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: 1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред`явленням оригіналу). Жінки, які мають зареєстроване місце проживання на території України і народили дитину під час тимчасового перебування за межами України, подають видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Відповідно до п. 12 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.12.2020 Позивачка народила сина - ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, виданим 18.05.2021 Відділом запису актів громадянського стану Міністерства охорони здоров?я штату Пенсильванія. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований громадянином України, що підтверджується Довідкою про реєстрацію особи громадянином України від 10.09.2021 № 536-90, виданою Генеральним консульством України в Нью-Йорку. 15.06.2022 Позивачка звернулась до Відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини. В обґрунтування свого звернення до Відповідача із заявою 15.06.2022 Позивачка зазначила, що при народженні у дитини було виявлено офтальмологічні проблеми обох очей, внаслідок чого ОСОБА_2 потребував нагляду відповідних спеціалістів в області дитячої офтальмології в США, що підтверджується відповідними документами наявними в матеріалах справи та доданими до відповідної заяви. Оскаржуваним рішенням Відповідач відмовив у призначенні допомоги при народженні дитини у зв`язку з тим, що з дати народження дитини минуло більше 12 календарних місяців. Проте, колегія суддів звертає увагу, що як зазначено Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 591/610/16-а, статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно з ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. І даний адміністративний позов фактично заявлений в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини. На підставі вищевикладеного Верховний Суд дійшов висновку, що передбачене ч. 7 ст. 11 Закону № 2811-XII та п. 12 Порядку № 1751 положення, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини, не дає підстав стверджувати, що цей термін є присічним та не може бути поновленим при наявності поважних причин. Колегія суддів звертає увагу, що у даній адміністративній справі факт існування у Позивачки права на отримання соціальної допомоги при народжені дитини не оспорюється Відповідачем та передбачено діючим законодавством. Крім того, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що Позивачка з об`єктивних причин була позбавлена можливості належно звертатися до Відповідача щодо отримання допомоги при народженні дитини, з чим погоджується і колегія суддів. Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Відповідача про відмову Позивачці у призначенні державної допомоги при народженні дитини є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо позовної вимоги про зобов`язання Відповідача призначити та виплатити Позивачці соціальну допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 за її заявою від 15.06.2022 у порядку та розмірі, що встановленому ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», колегією суддів встановлено наступне. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що враховуючи висновок суду про протиправність рішення Відповідача, належним способом захисту порушеного права в даному випадку є саме зобов`язання останнього повторно розглянути заяву Позивачки щодо призначення допомоги при народженні дитини та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Проте, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Насамперед, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження. Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з даного питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру»; п. 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства»; п. п. 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру»; п. 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії». За таких обставин, Відповідач, відмовляючи Позивачці у призначенні державної допомоги при народженні дитини з підстав, які визнані судом необґрунтованими, діяв неправомірно. Колегією суддів враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верхового Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 462/431/17, від 07 квітня 2020 року у справі № 226/450/17, від 16 липня 2020 року у справі № 265/4175/16-а. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що для відновлення порушеного права Позивачки та належного захисту законних прав та інтересів останньої, є необхідним зобов`язання Відповідача призначити та виплатити Позивачці соціальну допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 за її заявою від 15.06.2022 у порядку та розмірі, що встановленому ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», адже в даному випадку, виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції). Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області призначити та виплатити ОСОБА_1 соціальну допомогу при народженні дитини є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглянувши доводи Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання Відповідача повторно розглянути заяву Позивачки від 15.06.2022 щодо призначення допомоги при народженні дитини скасуванню з ухваленням нового судового рішення у вказаній частині про задоволення адміністративного позову шляхом зобов`язання Відповідача призначити та виплатити Позивачці соціальну допомогу при народженні дитини, а в решті рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області - задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.06.2022 щодо призначення допомоги при народженні дитини, на дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області призначити та виплатити ОСОБА_1 соціальну допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 за її заявою від 15.06.2022 у порядку та розмірі, що встановленому ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми». В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: О.О. Беспалов О.М. Оксененко