Постанова 4857 № 380/12524/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/12524/23 пров. № А/857/12950/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Довгополова О.М., Качмара В.Я., з участю секретаря судового засідання Єршової Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року у справі № 380/12524/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Качур Р.П. у м. Львів Львівської області 06 липня 2023 року у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дата складення повного тексту судового рішення не зазначена), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича (далі також виконавець, відповідач, Білецький І.М.), в якому просив суд скасувати постанову виконавця про скасування процесуального документу від 25.05.2023, а саме - постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.05.2023, що видав Білецький І.М., винесену у виконавчому провадженні № 69947644. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, оскільки вважає що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що зважаючи на добровільне виконання ним постанови про притягнення до адміністративної відповідальності до відкриття виконавчого провадження, оскаржувана постанова від 25.05.2023 про скасування процесуального документу є незаконною. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її вимог, вважає такі безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні вимог апелянта, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Враховуючи положення частини сьомої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), суд розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи. Учасники справи були належним чином, відповідно до положень статті 268 КАС України, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилися. Також в порядку частини третьої статті 268, частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України не здійснювалося. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення від 09.06.2022 серії РАП № 634739051 Управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КУпАП), та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн. На звороті вказаної постанови зазначено, що відповідно до статті 291 КУпАП постанова набирає законної сили 27 липня 2022 року. Строк пред`явлення постанови до примусового виконання: 28 жовтня 2022 року. Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради звернувся до відповідача із заявою від 20.09.2022 № 3701-6843, у якій просив прийняти до примусового виконання постанову у справі про адміністративне правопорушення серії РАП 634739051 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 грн. На підставі вказаної заяви виконавцем 29.09.2022 відкрито виконавче провадження ВП № 69947644 з виконання постанови № РАП 634739051, виданої 09.06.2022 Управлінням безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради. Також відповідачем винесено постанови від 29.09.2022 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної винагороди. Відповідно до квитанції від 22.09.2022 № Х41В-Х55Т-8ХТ4-С15Х позивачем сплачено на рахунок, зазначений в постанові про накладення адміністративного стягнення від 09.06.2022серії РАП № 634739051, 300 грн із призначенням платежу «адміністративний штраф згідно з постановою РАП № 634739051 від 09.06.2022, т/з НОМЕР_1 ». Позивач 29.12.2022 надіслав на електронну адресу відповідача заяву від 22.12.2022, у якій просив у зв`язку з добровільним виконанням та сплатою штрафу закінчити виконавче провадження № 69947644. Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. винесено постанову від 13.04.2023 про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, які містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 1054,74 грн. Позивач 13.04.2023 надіслав на електронну адресу відповідача заяву (повторну) у якій проінформував про добровільне виконання постанови про відкриття виконавчого провадження. Також зазначив, що він згідно з свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 23.12.2014 № 000159 є адвокатом, а приватним виконавцем накладено арешт на рахунки позивача як адвоката. Просив закінчити виконавче провадження № 69947644 та зняти арешт з коштів, на які накладено арешт, про що винести відповідну постанову. Постановою виконавця від 17.05.2023 про закінчення виконавчого провадження закінчено виконавче провадження № 69947644 з примусового виконання постанови № РАП 634739051, виданої 09.06.2022 Управлінням безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, про стягнення з ОСОБА_1 адміністративного штрафу у розмірі 600 грн. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Постановою виконавця від 25.05.2023 ВП № 69947644 про скасування процесуального документа встановлено помилку виконавця та скасовано документ «Постанова про закінчення виконавчого провадження» від 17.05.2023, що видав Білецький І.М., при примусовому виконанні постанови № РАП 634739051. Не погоджуючись із вказаною постановою відповідача, позивач звернувсь із цим позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виконавець, прийнявши постанову про скасування процесуального документу виходив з правильних міркувань щодо невиконання позивачем вимог виконавчого документа в повному обсязі. Відтак, виносячи вказану постанову діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Спірні правовідносини врегульовано, зокрема, Законом України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі також Закон № 1404-VIII) та КУпАП, оскільки у даній справі оскаржується постанова приватного виконавця про скасування процесуального документу, а саме постанови про закінчення виконавчого провадження щодо виконання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 152-1 КУпАП. Згідно з частиною першою статті 1521 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення. Згідно з частиною другою статті 291 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України. Порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) визначений у статті 300-1 КУпАП. Згідно з частиною другою цієї статті у разі несплати штрафу особами, зазначеними у частинах першій та другій статті 14-2 цього Кодексу, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів така постанова підлягає примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу. Згідно з частинами першою та другою статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу. Таким чином, з аналізу наведених положень слідує висновок, що протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення від 09.06.2022 року серії РАП №634739051, а саме з 27.07.2022 року, позивач мав сплатити штраф у розмірі 300 грн за скоєне правопорушення (частина перша статті 152-1 КУпАП). У зв`язку із тим, що штраф не був сплачений у встановлений строк, вищевказана постанова була надіслана для примусового виконання відповідачеві. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 цього ж Закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом. Частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. За змістом цієї норми слідує, що початок примусового виконання рішення починається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 року у справі № 160/4481/20. Згідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Втім, як підтверджено матеріалами справи та й не заперечується сторонами, позивач сплатив штраф 22.09.2022 року, тобто до початку примусового виконання рішення 29.09.2022 року, а тому ще не настав визначений частиною другою статті 308 КУпАП момент, з якого у правопорушника настав обов`язок сплачувати подвійний розмір штрафу. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Частиною другою статті 39 Закону № 1404-VIII встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Позивач 29.12.2022 надіслав на електронну адресу відповідача заяву від 22.12.2022, у якій просив у зв`язку з добровільним виконанням та сплатою штрафу закінчити виконавче провадження № 69947644. Постановою виконавця від 17.05.2023 про закінчення виконавчого провадження закінчено виконавче провадження № 69947644 з примусового виконання постанови № РАП 634739051, виданої 09.06.2022 Управлінням безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що виконавець, приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження від 17.05.2023, виходив з правильних міркувань щодо виконання позивачем вимог виконавчого документа в повному обсязі . Тому, виносячи вказану постанову діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На противагу зазначеній постанові, оскаржувана в судовому порядку постанова про скасування процесуального документу від 25.05.2023, а саме постанови про закінчення виконавчого провадження, прийнята не у відповідності з вимогами норм матеріального права, які є обов`язковими при вчиненні тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження, незважаючи на те, що судом першої інстанції не встановлено порушення процедури прийняття відповідачем такої постанови від 25.05.2023 ВП № 69947644 про скасування процесуального документа у зв`язку з помилкою виконавця. Таким чином, оскільки матеріали справи містять докази того, що позивач добровільно виконав постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 634739051 від 09.06.2022 та сплатив штраф у розмірі 300 грн до винесення постанови виконавця про відкриття виконавчого провадження, то апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Крім того, апеляційний суд вважає зазначити наступне. Відповідно до абзацу восьмого підпункту 5 пункту 10-2 Розділу ХІІІ Закону № 1404-VIII e період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, приватний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи, за умови наявності об`єктивних підстав, має право своєю постановою скасувати постанову чи інший процесуальний документ (або їх частину), винесені ним у виконавчому провадженні. Підставою скасування власної постанови про закриття виконавчого провадження відповідач дослівно зазначив: «Помилка виконавця». На думку апеляційного суду оскаржуване рішення відповідача належним чином не мотивоване і не містить будь-яких обґрунтувань, з нього не можливо зрозуміти, яка саме помилка була допущена і чи була вона об`єктивною підставою для скасування постанови про закриття виконавчого провадження. Лише у відзиві на позовну заяву відповідач надав суду обґрунтування, за яких дійшов висновку про необхідність скасування власної постанови про закриття виконавчого провадження. Відтак, зважаючи на положення частини другої статті 2 КАС України, апеляційний суд вважає, що оскаржувана постанова не відповідає меті, з якою повноваження на її винесення надано позивачу, є необґрунтованою, тобто винесеною без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та містить ознаки свавільності. Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду рішення суду. Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставної відмови у задоволенні адміністративного позову, а відтак апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позовних вимог. Щодо судових витрат, то згідно статті 139 КАС України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі, а саме у розмірі 2147,20 грн (858,88 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви, що підтверджується платіжною інструкцією від 21.06.2023 № 0.0.3061502323.1 та 1288,32 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, що підтверджується квитанцією від 01.09.2023 № А208-Х5МТ-ХН48-35ТХ). Окрім того, позивачем заявлену вимогу про стягнення витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги в розмірі 5000 грн. Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не надано жодних доказів отримання ним послуг адвоката стосовно представництва інтересів позивача під час розгляду справи по суті у Восьмому апеляційному адміністративному суді, оскільки у справі усі документи підписувались та подавались виключно позивачем. Згадка про адвоката позивача міститься лише у вступній частині позовної заяви та апеляційної скарги. Проте, у матеріалах справи відсутні будь які документи, що підтверджують надання правої допомоги позивачу, а саме: договір про надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої (правової) допомоги та акт виконаних робіт. З огляду на наведене, суд вважає, що позивачем документально та нормативно не обґрунтовано кількість витраченого часу щодо надання професійної правничої допомоги, а суд, у свою чергу, не встановив їхньої дійсності та необхідності, тому судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн є не обґрунтованими та не можуть бути стягнуті на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Керуючись статтями 139, 241, 242, 268, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року у справі № 380/12524/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича задовольнити. Визнати протиправною та скасувати Постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича від 25 травня 2023 року ВП № 69947644 про скасування процесуального документу, а саме Постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.05.2023. Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича (м. Львів, вул. вул. Грабовського, 11, офіс 104, РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) 2147,20 грн сплаченого судового збору. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді О. М. Довгополов В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 22.09.2023