Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/37444/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/37444/22 пров. № А/857/5645/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Гудима Л. Я., Довгополова О. М., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року (прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у м. Рівному суддею Недашківською К. М.) в адміністративній справі № 460/37444/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив: - визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (далі також в/ч НОМЕР_1 , відповідач) протиправною щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення починаючи з 01.01.2003; - визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення базових місяців при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення; - зобов`язати відповідача нарахувати індексацію грошового забезпечення починаючи з 01.01.2003 по 16.01.2013 з початковим місяцем - січень 2003 року та виплатити з врахуванням здійснених виплат; - зобов`язати відповідача відповідно до вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення; - зобов`язати відповідача відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, здійснити позивачу компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . У вересні 2022 року звернувся до військової частини НОМЕР_1 з запитом про інформацію, у якому просив надати довідки про нарахування грошового забезпечення, за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з січня 1999 року по січень 2013 року. На його запит військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь та додано витяги з відомостей про нарахування грошового забезпечення. Таким чином, позивачу стало відомо, що відповідачем порушувався порядок нарахування індексації грошового забезпечення. У загальному позивач вважає, що відповідачем було порушено нормативно-правові акти, якими визначається порядок нарахування індексації грошових доходів населення, що призвело до зменшення розміру грошового забезпечення та його неправильного нарахуванню у подальшому. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року позов задоволено. Не погодившись із цим рішенням, його оскаржила в/ч НОМЕР_1 , яка вважає, що рішення суду першої інстанції, прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що військовою частиною проведено розрахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням діючого законодавства, відтак заборгованість перед позивачем відсутня. Також зазначає, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплат відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення. При цьому зазначає, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. А тому задоволення позовних вимог в частині компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати вважає апелянт безпідставними, передчасними та такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Вважає, що відповідачем за час проходження військової служби було порушено нормативно-правові акти, якими визначається порядок нарахування індексації грошових доходів населення, що призвело до зменшення розміру грошового забезпечення та його неправильного нарахування у подальшому. Зазначає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ, в редакції 2003 року, тобто з 01.01.2003. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 до 16.01.2013. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 11 від 16.01.2013 старшого прапорщика ОСОБА_1 , старшого техніка телеграфного відділення інформаційно-телекомунікаційного відділу приймального радіоцентру, звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 28.12.2012 № 28ПМ з військової служби у запас за пунктом в (за віком) відповідно до частини 6 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу з правом носіння військової форми одягу, було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. У вересні 2022 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із запитом про інформацію, у якому просив надати витяги з відомостей про нарахування грошового забезпечення, за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 1999 року по 2013 рік. На вказаний запит відповідачем надано відповідь від 22.09.2022 № 391/ВС та додано витяги з карток особового рахунку військовослужбовця. З аналізу карток особового рахунку позивача позивач встановив порушення порядку нарахування грошового забезпечення, що призвело до зменшення розміру грошового забезпечення, передбаченого законодавством, зокрема, недоплати відповідачем з січня 2003 року індексації грошового забезпечення. Позивач не погоджується з таким нарахуванням індексації, тому звернувся до суду з цією позовною заявою. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції суд першої інстанції визнав їх обґрунтованими, вважаючи доведеними та підтвердженими обставини протиправної бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2003 року по 16 січня 2013 року, що призвело до зменшення грошового забезпечення, передбаченого законодавством. Крім того, суд вважав, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Також суд визнав, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення та компенсація втрати частини доходів позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №

44. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (далі Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Статтею 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Абзацом другим частини четвертої Закону № 2011-XII встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Згідно частин другої, третьої статті 9 цього ж Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закон № 1282-ХІІ). Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до статті 4 Закону № 1282-ХІІ (у редакції 2003 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Вимогами частини першої статті 17 Закону № 1282-ХІІ (в редакції 2003 року) визначено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2003 року. Аналізуючи зміст частини другої статті 4 та частини першої статті 17 Закону № 1282-ХІІ, можна дійти висновку, що індексації грошових доходів населення почалась з місяця введення в дію цього Закону, а саме з 1 січня 2003 року. Закон № 1282-ХІІ (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) не містить поняття «базовий місяць», а в частині першій статті 4 цього Закону зазначається, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що таке поняття як «базовий місяць» було присутнє у Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок 1078). Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. За змістом пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Відповідно до пункту 5 Порядку (у первинній редакції) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім`ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не проводиться. Відповідно пункту 5 Порядку (у редакції постанови КМУ № 690 від 17.06.2006) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім`ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Згідно з пунктом 5 Порядку (у редакції постанови КМУ № 170 від 12.03.2008) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. З 01.12.2015 редакція пункту 5 Порядку № 1078 передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Аналіз редакцій норми пункту 5 Порядку № 1078 дозволяє апеляційному суду дійти висновку, що до грудня 2015 року зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць було визначено як підстава для зміни базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для цілей визначення наявності або відсутності підстав для нарахування індексації. Отже, до 01.12.2015 будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації. Тобто, базовий місяць для обрахунку індексації не був прив`язаний до події зростання виключно тарифних окладів працівника. Проте, як видно з розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2003 року по 16 січня 2013 року, ним здійснено розрахунок наростаючим методом починаючи з лютого 2003 року, з грошового забезпечення 914,79 грн, виплаченого в січні 2003 року, тобто він прив`язав обрахунок індексації виключно до місяця січня 2003 року і не враховував при цьому будь-яке зростання грошового забезпечення. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що такий розрахунок не може братися до уваги з огляду на зазначене, оскільки позивачем не було враховано при цьому зміну базових місяців у зв`язку зі зростанням його грошових доходів. При цьому судом встановлено, що відповідач з січня 2003 року по січень 2007 року взагалі не проводив нарахування індексації позивачу. Відповідачем в апеляційній скарзі також наводяться розрахунки нарахування та виплати індексації позивачу за період з 01 січня 2003 року по 16 січня 2013. Проте, колегія суддів цей розрахунок не приймає до уваги, позаяк такий не відповідає всім виплатам, які є у витягах із карток особового рахунку позивача за цей період. Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до інформації Державної служби статистики України, розміщеної на веб-сайті, у періоди: січень березень, жовтень грудень 2003 року; грудень, вересень грудень 2004 року; січень березень та листопад 2005 року, січень лютий, вересень листопад 2006 року; червень липень, вересень грудень 2007 року; січень травень 2008 року; січень-березень, червень, листопад 2009 року; січень, лютий, серпень, вересень 2010 року; березень, квітень 2011 року індекс споживчих цін перевищив поріг індексації 101 %. Колегія суддів зазначає, що згідно карток особового рахунку позивача йому виплачувалася індексація грошового забезпечення у лютому-червні, жовтні-грудні 2007 року; квітні-грудні 2008 року; січні, червні-грудні 2009 року; січні-липні, грудні 2010 року; січні-квітні 2011 року. Разом з тим, доказів того, що позивачу була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у всі періоди, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації 101 %, апелянтом до суду не надано. Апеляційний суд зазначає, що як посадовий оклад, так і інші складові грошового забезпечення позивача періодично змінювалися в бік збільшення. Вказані обставини підтверджуються витягами з карток особового рахунку позивача. При цьому, колегія суддів зазначає, що зміна посадового окладу позивача, чи складових грошового забезпечення у наведеному періоді не були щомісячними, що підтверджується тими ж картками особового рахунку позивача. Отже, з урахуванням наведених положень, в оспорюваному періоді, базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення буде місяць, в якому відбулася зміна чи посадового окладу, чи складових грошового забезпечення. Відтак, розрахунок індексації за вказаний період необхідно здійснювати з урахуванням вище зазначених висновків суду, а її виплату - з урахуванням раніше виплачених сум. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що позов в цій частині вимог необхідно задовольнити частково; визнати протиправною бездіяльність відповідача відносно позивача щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за спірний період у повному обсязі; визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення базових місяців при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення; зобов`язати відповідача нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 за період з 01 січня 2003 року по 16 січня 2013 року та здійснити виплату позивачу індексації його грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум. Також необхідно зауважити, що стаття 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон № 2050-ІІІ) передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. З урахуванням наведених правових норм колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміст і правова природа спірних правовідносин дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Щодо вимоги здійснити нарахування та виплату належних позивачу сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд першої інстанції правильно врахував наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44). Згідно з пунктом 1 Порядку № 44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація). Відповідно до пунктів 2-5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб. Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Таким чином, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Як уже зазначалось, індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, компенсація втрати частини доходів, як основні державні гарантії щодо оплати праці військовослужбовців підлягають обов`язковому нарахуванню і виплаті. Отже, вірно суд першої інстанції вважав, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення та компенсація втрати частини доходів позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №

44. Відтак, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову. Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову. Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року в адміністративній справі № 460/37444/22 скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2003 по 16.01.2013 у повному обсязі. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення базових місяців при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 за період з 01 січня 2003 року по 16 січня 2013 року та здійснити виплату йому індексації його грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 відповідно до вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів ОСОБА_1 , у зв`язку з порушення встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 відповідно Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року, здійснити ОСОБА_1 компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. У задоволенні решти позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов