Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/87/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5559/23 Справа № 201/87/22 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О.С. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Барильської А.П., суддів: Зайцевої С.А., Максюти Ж.І., за участю секретаря Панасенко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал, на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 березня 2023 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капіталдо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Управління-служба у справах дітей Соборної районної у м.Дніпрі ради про визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації права власності, визнання права на предмет іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки, - ВСТАНОВИЛА: У грудні 2021 року ТОВ Вердикт Капітал звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Управління-служба у справах дітей Соборної районної у м. Дніпрі ради, про визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації права власності, визнання права на предмет іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки. В обгрунтування позовних вимог посилалися на те, що 04 червня 2007 року між ЗАТ «Агробанк» і ОСОБА_6 укладено договір про надання кредитної лінії № 43.840.07.03 з лімітом кредитування 408 613,00 дол. США. Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ЗАТ «Агробанк» і ОСОБА_5 укладено іпотечний договір № 43.840.07.03.1, на підставі якого в іпотеку передано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому первісний кредитор ЗАТ «Агробанк» змінився на ПАТ «Платинум Банк». У зв`язку із невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором ПАТ «Платинум Банк» 10 серпня 2012 року звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська із позовом до іпотекодавця ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 201/405/2013), а також із позовом до ОСОБА_6 (справа №175/3902/13-ц). Наслідком розгляду цих справ стало задоволення обох позовів та стягнення з боржників суми боргу і звернення стягнення на предмет іпотеки. Частково задоволено зустрічний позов ОСОБА_5 у частині розірвання договору іпотеки та виключення запису про іпотеку з реєстру іпотек, в подальшому рішення в частині припинення іпотеки скасовано. Проте, у проміжок часу між винесенням рішення суду першої інстанції та його скасуванням судом апеляційної інстанції, іпотекодавець ОСОБА_5 , з метою ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань та звернення стягнення на предмет іпотеки, внесла відомості про припинення іпотеки до відповідного реєстру, а в подальшому і відчужила квартиру третій особі. В подальшому спірна квартира відчужувалась декілька разів, останнім власником квартири став ОСОБА_4 , у зв`язку із чим ПАТ «Платинум Банк» у 2018 році звернувся вже до ОСОБА_4 із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 201/12349/18), у забезпеченні якого судом відмовлено, що потягло за собою відчуження ОСОБА_4 вказаної квартири за безвідплатним договором дарування від 05 червня 2020 року на користь дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а в подальшому - поділу квартири та виділення з неї двох окремих об`єктів нерухомого майна. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2020 року у справі № 201/12349/18 замінено позивача ПАТ «Платинум Банк» на нового кредитора, правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал», як позивача у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку із запровадженням ліквідаційної процедури Фондом гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Платинум Банк». Позивач зазначає, що особа, яка відчужила майно на підставі договору купівлі-продажу після пред`явлення до нього позову, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами, адже вчинив оспорюваний договір, який порушує майнові інтереси кредитора й направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. В своєю чергою це свідчить про недійсність правочину та необхідність скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав на нього, оскільки оспорюваний договір не створив жодних юридичних наслідків. У результаті штучно створюваних перешкод у реалізації іпотекодержателем своїх прав, останній був позбавлений можливості реалізувати надане законом право на звернення стягнення на предмет іпотеки (концепція фраудаторного правочину до оплатного договору). До цього часу записи про обтяження нерухомого майна іпотекою не поновлені, наслідком чого стало відчуження у процесі розгляду справи № 201/12349/18 предмета іпотеки за безвідплатним договором дарування близьким родичами іпотекодавця ОСОБА_4 та його подальший поділ між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірна квартира поділена між відповідачами і утворила два окремі об`єкти нерухомого майна: власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 , власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 . Враховуючи те, що правочини щодо предмета іпотеки і поділ предмета іпотеки, вчинені без згоди іпотекодержателя, то в силу ст. 12 Закону України «Про іпотеку», позивач вважає, що договір дарування від 05 червня 2020 року має бути визнаний судом недійсним. Також позивач вважає, що єдиним можливим належним способом захисту порушених прав іпотекодержателя ТОВ «Вердикт Капітал» є визнання права на предмет іпотеки та звернення на нього стягнення. ТОВ «Вердикт Капітал» як новий іпотекодержатель, має всі права та обов`язки по іпотечному договору. Нерухоме майно не є новоствореним об`єктом нерухомого майна, оскільки при його створенні використовувалася вже існуюча нерухомість та її функціональні елементи. Ураховуючи сутність іпотеки та зміст правових механізмів забезпечення прав усіх сторін спірних правовідносин, ефективним відновленням прав кредитора є застосування передбаченої угодою сторін процедури звернення стягнення на іпотечне майно як однієї з умов надання (отримання) кредиту. У разі відчуження іпотечного майна вимога іпотекодержателя має бути заявлена до особи, яка є власником такого майна на момент подання позову. Зазначив, що наявність заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором, який забезпечено предметом іпотеки, встановлена рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/3902/13-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «Платинум Банк» заборгованості за договором про надання кредитної лінії № 43.840.07.03 від 04 червня 2007 року, яка складається із заборгованості по кредиту - 335 799,78 доларів США та заборгованості за відсотками - 216 090,89 доларів США, що еквівалентно 15 038 082,54 грн. Станом на 20 грудня 2021 року, згідно інформації НБУ, курс долара США до української гривні складає 27,2483 грн., у зв`язку із чим розмір заборгованості, становить 551890,67 дол. США. * 27,2483 грн. = 15 038 082,54 грн. Вартість предмета іпотеки згідно звітів про оцінку нерухомого майна від 07 грудня 2021 року складає: квартира АДРЕСА_2 - 1002910,00 грн., квартира АДРЕСА_3 - 99 516,00 грн., всього 1999426, 00 грн. Оскільки правочини щодо відчуження іпотекодавцем ОСОБА_5 переданого в іпотеку майна без згоди іпотекодержателя, такі правочини, на думку позивача, є недійсним, а усі наступні правочини щодо такого майна є недійсними в силу закону, тобто нікчемними (ст. 12 Закону України «Про іпотеку»), тому визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Нікчемні правочини в силу недійсності не несуть жодних правових наслідків з моменту їх вчинення як для сторін цих правочинів, так і для будь-яких інших осіб. Позивач вважає договір дарування від 05 червня 2020 року, що пов`язаний із відчуженням предмета іпотеки, недійсним в силу ст. 12 Закону України «Про іпотеку» та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 березня 2023 року в задоволенні позовних вимог ТОВ Вердикт Капітал відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат у справі (а.с.33-44 Том ІІІ). Не погодившись з рішенням суду, ТОВ Вердикт Капітал 04 травня 2023 року подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що суд першої інстанції припустився помилки при з`ясуванні чинності іпотечних зобов`язань, оскільки навіть при переході права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця і має всі його права та обов`язки за іпотечним договором. При цьому зазначили, що виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі рішення суду не впливає на чинність іпотеки, іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі. Також зазначають, що судом не враховано наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності у Державному реєстрі відомостей про обтяження, адже така відсутність не може свідчити безумовно про добросовісність особи, яка придбаває таке майно. Такі висновки закріплені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17. Разом з цим зазначають, що боржники, відчужуючи неодноразово іпотечне майно, діяли в порушення прав та інтересів кредитора, з наміром завдати шкоди, а судові спори стосовно спірного майна відбуваються з 2011 року, що призвело до негативних наслідків для кредитора, тому апелянт вважає свої вимоги законними, обґрунтованими, а висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, рішення, ухваленим без врахування усталеної судової практики за аналогічними справами, що призвело до помилкового висновку суду (а.с.56-65 Том ІІІ). Законний представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_4 через свого представника адвоката Колошина В.П., скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, подав 19 травня 2023 року відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення суду викладено у відповідності до норм матеріального права та висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм права, враховуючи принцип правової визначеності. На момент отримання прав кредитора існувало рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2015 року, яке набрало законної сили, яким в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед ПАТ Платинум Банк за кредитним договором №43.840.07.03 від 04 червня 2007 року у розмірі 7641487,14 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, тобто на спірне майно, однак це судове рішення кредитором до виконання не пред`являлось з 2015 року, натомість у 2020 році, коли відбулось відступлення прав вимоги, також таке право перейшло і до позивача у тому числі за договорами забезпечення виконання зобов`язань. Цим позовом позивач фактично повторно намагається звернути стягнення на той самий предмет іпотеки за тим самим договором іпотеки. Разом з цим зазначає, що ще ПАТ Платинум Банк намагався реалізувати свої права на підставі судового рішення шляхом повороту виконання рішення, в чому судом йому було відмовлено, що підтверджує повне право на той момент реалізації ПАТ Платинум Банк судового рішення. Таким чином, апелянт, як правонаступник ПАТ Платинум Банк позбавлений можливості звертатись до суду з цим позовом, враховуючи також і пропуск позовної давності, оскільки про своє порушене право Банк був обізнаний ще з 19 серпня 2013 року, тобто з моменту відкриття провадження у справі до ОСОБА_7 , адже всі дії, вчинені першим кредитором, є обов`язковими для наступних.З урахуванням викладеного просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 04 червня 2007 року між ОСОБА_6 і ЗАТ «Агробанк», правонаступником якого є ЗАТ «Хоум Кредіт Банк», правонаступником якого є ВАТ «Хоум Кредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «Хоум Кредит Банк», укладено договір про надання кредитної лінії № 43.840.07.03. 04 червня 2007 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між ОСОБА_5 та ЗАТ «Агробанк», правонаступником якого ЗАТ «Хоум Кредіт Банк», правонаступником якого є ВАТ «Хоум Кредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «Хоум Кредит Банк» укладено іпотечний договір № 43.840.07.03.1, посвідчений 04 червня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. за реєстровим номером 96. 06 червня 2007 року ОСОБА_6 звернувся до Банку з заявою про отримання ним суми кредиту у розмірі 408613,00 доларів США. 31 грудня 2009 року між ОСОБА_6 та ВАТ «Хоум Кредит Банк» укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання кредитної лінії № 43.840.07.03 від 04 червня 2007 року.( а.с.96-97 том1) 01 лютого 2010 року між відповідачем ОСОБА_5 та ВАТ «ХК Банк» укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до іпотечного договору № 43.840.07.03.1 від 04 червня 2007 року, відповідно до договору про внесення змін до іпотечного договору, п. 1.1 іпотечного договору було приведено у відповідності із кредитним договором, зміненим додатковою угодою № 1.( а.с.98-99 том 1) 12 липня 2011 року між ПАТ «Хоум Кредит Банк» та ПАТ «Платинум Банк» укладено договір відступлення права вимоги № 20110712/1-Г, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору всі свої права вимоги за кредитними договорами згідно переліку, наведеному у додатку № 1 до договору, зокрема право вимоги за кредитним договором та додатковою угодою № 1 до кредитного договору. У провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області перебувала справа № 175/3902/13-ц за позовом ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна, ПАТ «Банк Восток» про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ПАТ «Платинум Банк», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна, ОСОБА_5 про визнання договору відступлення права вимоги недійсним та виключення майна з державного реєстру іпотек та за самостійними вимогами третьої особи ОСОБА_5 до ПАТ «Платинум Банк», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна про розірвання договорів поруки та іпотеки, виключення майна з державного реєстру іпотек. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2013 року у справі № 175/3902/13-ц позовну заяву ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна, ПАТ «Банк Восток», про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Платинум Банк» суму заборгованості 4909558,22 грн. У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_6 до ПАТ «Платинум Банк», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна, ОСОБА_5 , про визнання договору відступлення права вимоги недійсним та виключення майна з державного реєстру іпотек відмовлено. Позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_5 до ПАТ «Платинум Банк» про виключення майна з державного реєстру іпотек задоволено частково. Визнано іпотечний договір № 43.840.07.03.1 від 04 червня 2007 року розірваним. Визнано договір поруки № 43.840.07.03.2 від 04 червня 2007 року розірваним. Визнано зобов`язання, які випливають з іпотечного договору № 43.840.07.03.1 від 04 червня 2007 року та договору поруки № 43.840.07.03.2 від 04 червня 2007 року, припиненими з часу розірвання. Виключено запис про іпотеку, зареєстрований за № 11925032 від 05 грудня 2001 року з Державного реєстру іпотек стосовно квартири АДРЕСА_4 . Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2013 року у справі № 201/405/13-ц за позовом ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_5 , третя особа на боці відповідача ОСОБА_6 , звернуте стягнення на предмет іпотеки, а саме, на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею, - 218,9 кв.м., житловою площею, 130,7 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_5 , в рахунок погашення заборгованості за договором про надання кредитної лінії від 04 червня 2007 року №43.840.07.03 у сумі 7641487,14 гривень, зазначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів з продажу вищевказаної квартири. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2014 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2013 року доповнене, вказано початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації 2 784 850 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 17 вересня 2014 року рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2013 року, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2014 року, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. За клопотанням представника ПАТ «Платинум Банк» від 03 грудня 2014 року, у вказаній вище справі, ухвалою суду від 17 березня 2015 року замінено сторону відповідача ОСОБА_5 на ОСОБА_8 .. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 травня 2015 року у справі № 201/405/2013 у задоволені позовних вимог ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_8 (треті особи ОСОБА_6 , ОСОБА_9 ) про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено. Остаточним рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2015 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2015 року скасовано, позов ПАТ «Платинум Банк» задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед ПАТ «Платинум Банк» за кредитним договором №43.840.07.03 від 04 червня 2007 року у розмірі 7641487,14 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 2 684 047,64 грн.; за відсотками - 1 248 340,43 грн. та пені - 3 573 556,17 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_4 , що належала ОСОБА_8 . Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів. Початкову ціну квартири для її реалізації визначено на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). Рішення апеляційного суду у справі №201/405/13-ц мотивоване тим, що закінчення строку дії договору (03 червня 2014 року) не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.4 ст.631 ЦК України). Судом у цій справі було встановлено, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2013 року визнано розірваним іпотечний договір, укладений 04 червня 2007 року між ЗАТ «Агробанк» і ОСОБА_5 та виключено запис про іпотеку спірної квартири з Державного реєстру іпотек. Вказане рішення було виконано. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2014 року зазначене рішення скасовано та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 про розірвання іпотечного договору та виключення майна з реєстру обтяжень. Оскільки перехід права власності на спірну квартиру від ОСОБА_5 до ОСОБА_8 мав місце 23 листопада 2013 року, тобто під час виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на цю квартиру, то стаття 23 Закону України «Про іпотеку» підлягає застосуванню до спірних правовідносин (в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки). Суд при рзгляді вказаної справи дійшов висновку, що з огляду на положення норм ст.ст. 23, 26 Закону іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек. Ухвалення судом рішення про визнання іпотечного договору розірваним, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек. Тому вимоги «Платинум Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки були задоволені. Як вбачається із матеріалів справи, 01 жовтня 2014 року ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області заяву Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» про поворот виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2013 року за результатами розгляду цивільної справи №175/3902/13-ц за позовом ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ПАТ «Платинум Банк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу ВдовінаЛ.Л., ОСОБА_5 , ПАТ «Банк Восток» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги недійсним, та виключення майна з Державного реєстру іпотек, за самостійними вимогами третьої особи ОСОБА_5 до ПАТ «Платинум Банк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу ВдовінаЛ.Л. про виключення майна з Державного реєстру іпотек задоволено. Допущено поворот виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2013 року. Зобов`язано Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області поновити запис про обтяження нерухомого майна іпотекою що був зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О.Ю. в реєстрі іпотек за № 11925032 від 05 грудня 2011 року, стосовно квартири АДРЕСА_4 , що є предметом іпотеки згідно Іпотечного договору №43.840.07.03.1 від 04 червня 2007 року, яка 04 березня 2015 року ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області за апеляційною скаргою Дніпропетровського міського управління юстиції в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровсьго міського управління юстиції, скасована. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2022 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про видачу дублікату виконавчого листа № 175/3902/13-ц та поновлення строку пред`явлення до примусового виконання виконавчого листа відмовлено. Ухвала Дніпровського апеляційного суду мотивована тим, що оскільки згідно положень Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV виконавчий лист мав бути пред`явлений до виконання до 25 листопада 2014 року, після поновлення строку пред`явлення виконавчих документів до виконання: виконавчих листів № 175/3902/13-ц, виданих на виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2014 року, стягувач ПАТ «Платинум Банк» протягом тривалого часу, до заміни правонаступником ТОВ «Вердикт Капітал», яке відбулося 02 листопада 2020 року, не реалізовував свої процесуальні права на примусове виконання рішення суду, не оскаржував дії чи бездіяльність державного виконавця, не звертався до суду з клопотанням про видачу дубліката виконавчого листа до спливу строку на його пред`явлення до виконання. Як вбачається із матеріалів справи, 04 вересня 2020 року між АТ «Платинум Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір № 401/1 купівлі-продажу майнових прав за забезпеченням, відповідно до якого ПАТ «Платинум Банк» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості, в тому числі за договорами забезпечення виконання зобов`язання (договором іпотеки), що виникло за кредитним договором №43.840.07.03 від 04 червня 2007р. На момент правонаступництва (02 листопада 2020 року, існувало остаточне рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2015 року у справі №201/405/13-ц, яке набрало законної сили, яким у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед ПАТ «Платинум Банк» за кредитним договором №43.840.07.03 від 04 червня 2007 року у розмірі 7 641 487,14 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки. Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 19 листопада 2020 року у справі № 201/405/13-ц в задоволенні заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну стягувача у виконавчих листах, виданих по цивільній справі за позовом ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_8 (треті особи ОСОБА_6 , ОСОБА_9 ) про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. Водночас, ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 27.07.2021 року у справі № 201/405/13-ц за заявою ТОВ «Вердикт Капітал» замінено сторону стягувача у виконавчих листах про звернення стягнення на предмет іпотеки, виданих по вказаній цивільній справі. Як вбачається із матеріалів справи, власником квартири, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського МНО Биковою І.В. 08 грудня 2015 року за реєстровим № 1286, право власності на яке зареєстроване, став ОСОБА_4 , до якого ПАТ «Платинум Банк» у 2018 році звернувся із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 201/12349/18). Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 232.12.2022 року у справі № 201/12349/18 позов ПАТ Платинум Банк до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення судових витрат залишено без розгляду. Згідно договору дарування від 05.06.2020 року ОСОБА_4 подарував неповнолітнім ОСОБА_1 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_4 , яка в подальшому - поділена та виділено з неї два окремих об`єкта нерухомого майна. На день звернення позивача з цим позовом записи про обтяження нерухомого майна іпотекою поновлені не були. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено недобросовісності ОСОБА_1 у набутті спірного нерухомого майна, адже на час укладання договору дарування від 05 червня 2020 року вже був запроваджений Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежного, а історію придбання нерухомості попередніми власниками спірного майна добросовісний набувач не повинен перевіряти, при цьому покладаючись на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, внаслідок чого є безпідставною вимога позивача і про визнання договору дарування від 05 червня 2020 року недійсним із застосуванням ст.12 Закону України Про іпотеку, оскільки обставин, які б свідчили про нікчемність цього договору в силу Закону, що не вимагає додаткового визнання його недійсним, судом не встановлено. Разом з цим суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, зазначає, що вже існує остаточне рішення суду з цього приводу, та в рамках цієї справи позивач вже набув статус стягувача у виконавчих листах, а обґрунтування цього позову в цій частині зводяться до перегляду того остаточного судового рішення, яким вже зверталось стягнення на предмет іпотеки, що не передбачено діючим законодавством України. Оскільки судом першої інстанції не було встановлено порушення прав позивача з боку відповідача, тому і не застосовувався строк позовної давності, про який просила сторона відповідача. Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання. У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій реалізації права на доступ до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Колегія суддів зазначає, що остаточним рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2015 року у справі № 201/405/13-ц, яке набрало законної сили, яким у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед ПАТ «Платинум Банк» за кредитним договором №43.840.07.03 від 04 червня 2007 року у розмірі 7 641 487,14 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, тобто на квартиру АДРЕСА_5 , яка вже на той час належала на праві приватної власності ОСОБА_8 , що свідчить про використання права вимоги ПАТ Платинум Банк щодо предмету іпотеки, тобто зазначеної квартири, за договором іпотеки №43.840.07.03. від 04 червня 2007 року відповідним шляхом. Крім того, у цій справі ПАТ Платинум Банк були видані виконавчі листи, які пред`являлись до примусового виконання і саме це судове рішення обов`язкове до виконання за вимогами ст. 18 ЦПК України та ст.ст.18, 26 Закону України Про виконавче провадження, що і було здійснено попередніми стягувачами, враховуючи, що ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 27 листопада 2021 року здійснено заміну стягувача у цих виконавчих листах, однак це судове рішення досі не виконане, а боржник ОСОБА_8 , яка зазначена у цих виконавчих листах, провела відчуження предмету іпотеки на користь ОСОБА_4 , а, відтак, за таких обставин змінився боржник, що, в силу ст. 23 Закону України Про іпотеку встановлює несення тягара іпотекодавця для нового власника іпотечного майна. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2022 року у задоволенні заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про видачу дублікату виконавчого листа № 175/3902/13-ц та поновлення строку пред`явлення до примусового виконання виконавчого листа відмовлено, оскільки згідно положень Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV виконавчий лист мав бути пред`явлений до виконання до 25 листопада 2014 року, після поновлення строку пред`явлення виконавчих документів до виконання: виконавчих листів № 175/3902/13-ц, виданих на виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2014 року, стягувач ПАТ «Платинум Банк» протягом тривалого часу, до заміни на правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал», яке відбулося 02 листопада 2020 року, не реалізовував свої процесуальні права на примусове виконання рішення суду, не оскаржував дії чи бездіяльність державного виконавця, не звертався до суду з клопотанням про видачу дубліката виконавчого листа до спливу строку на його пред`явлення до виконання. Колегія суддів зазначає, що укладаючи договір № 401/1 купівлі-продажу майнових прав за забезпеченням з АТ «Платинум Банк», відповідно до якого ПАТ «Платинум Банк» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості, в тому числі за договорами забезпечення виконання зобов`язання (договором іпотеки), що виникло за кредитним договором № 43.840.07.03 від 04 червня 2007р., ТОВ «Вердикт Капітал» на момент правонаступництва - 02 листопада 2020 року, набув вже використане право попереднім стягувачем ПАТ Платинум Банк на звернення стягнення на предмет іпотеки, та у зв`язку з цим не набув статусу іпотекодержателя цього майна за договором іпотеки від 04 червня 2007 року у судовому порядку, враховуючи, що в судовому порядку процесуальні строки для пред`явлення виконавчих документів не продовжені ані АТ Платинум Банк, ані ТОВ Вердикт Капітал, а, як наслідок, позивач також і не має права на пред`явлення похідних вимоги щодо оскарження договору дарування від 05 червня 2020 року ОСОБА_4 спірної квартири та перепланування її в два окремих предмета нерухомості, які наразі зареєстровані за неповнолітніми дітьми, державну реєстрацію яких також просить позивач скасувати, позаяк такий договір дарування не є фраудаторним за обставин, викладених вище. З вищевикладеного колегія суддів доходить висновку, що позивач не мав правової підстави для звернення до суду саме з такими вимогами до ОСОБА_4 у 2022 році, враховуючи використання цього права вимоги ПАТ Платинум Банк раніше до придбання такого права позивачем за правонаступництвом. Зазначеним обставинам суд першої інстанції уваги не надав, як і не надав таким обставинам правової оцінки, що є підставою вважати порушення норм як матеріального, так і процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з відмовою у задоволенні позовних вимог позивача з зазначених вище підстав. За змістом ст.ст.12, 13, 76, 81, 82 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях. За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовим і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ Вердикт Капітал задоволенню підлягає частково, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2023 року скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог. У відповідності до ст.141 ЦПК України, не підлягають розподілу судові витрати по справі, зважаючи на те, що у задоволенні позову відмовлено з підстав, викладених у постанові. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2023 рокускасувати та прийняти нове. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капіталдо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Управління-служба у справах дітей Соборної районної у м. Дніпрі ради про визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації права власності, визнання права на предмет іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки- відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 22 вересня 2023 року. Головуючий: А.П.Барильська Судді: С.А.Зайцева Ж.І.Максюта