Постанова 4801 № 753/4971/23

Справа № 753/4971/23 Провадження № 22-ц/801/1769/2023 Категорія: 53 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондарук О. П. Доповідач:Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 21 вересня 2023 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача Стадника І.М., суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В. розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника позивача Приватного Акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» - Білого Віталія Сергійовича на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 25 липня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Бондарук О.П., повний текст якого складено 25 липня 2023 року у справі № 753/4971/23 за позовом Приватного Акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - встановив: Короткий зміст позовних вимог В березні 2023 року ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 13.06.2019 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Субару», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Субару», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Згідно постанови Дарницького районного суду м. Києва від 02.08.2019 року (справа № 753/12708/19) ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП автомобіль ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. 12.12.2018 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «Субару», державний номерний знак НОМЕР_1 , що відповідає вимогам Закону України «Про страхування». ПрАТ «СК «УНІКА» було складено страховий акт № 00305498 та визначено розмір страхового відшкодування в сумі 103 951,51 грн, яке фактично виплачено. Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП власника транспортного засобу «Субару», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 , була застрахована в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай», яка 02.10.2019 року здійснила позивачу як особі, до якої перейшло право вимоги до винної особи, виплату страхового відшкодування в добровільному порядку в розмірі 86 626,26 грн, що на 17 325,25 грн менше, ніж сума страхового відшкодування, здійснена позивачем. З урахуванням вказаних обставин просив стягнути з ОСОБА_1 різницю між сумою страхового відшкодування, здійсненого ПрАТ «СК «УНІКА» і сумою страхового відшкодування, здійсненого страховиком відповідача, яка становить 17 325, 25 грн, та судові витрати. Рішення суду першої інстанції Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 25 липня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 01 серпня 2023 року представник позивача ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовільнити позовні вимоги. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт вважає рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 25 липня 2023 року необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що застосування судом першої інстанції строків позовної давності суперечить Закону України від 15.03.2022, яким встановлено, що у період воєнного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦПК України, продовжуються на строк його дії. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Провадження у справі в суді апеляційної інстанції Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 серпня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 17 серпня 2023 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду, який вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що позивачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі, яка не відноситься до категорії тих, що не може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК України) з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (17 325,25 грн), колегією суддів вирішено призначити в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлені судом першої інстанції обставини Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, постановою Дарницького районного суду м. Києва від 02.08.2019 року у справі № 753/12708/19 ОСОБА_1 визнано винним у порушенні п. 13.1 Правил дорожнього руху та притягнуто його до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 340 грн. Пошкоджений діями відповідача автомобіль «Subaru», д.н.з. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 , який 12.12.2018 року уклав із позивачем ПрАТ «СК «УНІКА» Договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 833001/4615/0000337. 13.06.2019 року власник пошкодженого транспортного засобу «Subaru», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою про подію з ознаками страхового випадку згідно договору КАСКО № 00305498. Згідно страхового акту № 00305498 вартість матеріального збитку, завданого автомобілю «Subaru», д.н.з. НОМЕР_1 , з врахуванням зносу становить 103 951,51 грн, франшиза згідно умов договору 0,00 грн, тому сума страхового відшкодування становить 103 951,51 грн. Виплата страхового відшкодування страхувальнику ОСОБА_2 здійснена шляхом перерахування безготівкових коштів платником ПрАТ «СК «УНІКА» на рахунок Інтерциклон ТОВ. В свою чергу ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай», з якою відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, 02.10.2019 року на підставі страхового акту, сплачено на користь ПрАТ «СК «Уніка» 86 626,26 грн. Позиція апеляційного суду Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає. Вирішуючи спір по суті суд виходив з того, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, проте позивачем попущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, а відтак дійшов висновку про відмову у задоволенні позову. Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції. Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК). Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. Відповідно до положень частини 1 статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відтак відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди. Такий самий обов`язок лежить на особі, яка не застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, внаслідок чого страхове відшкодування (регламентна виплата) було виплачено замість такої особи Моторним (транспортним) страховим бюро України Як встановлено сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача та отримання позивачем від страховика винної особи суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 86 626,26 грн. Предметом спору є різниця між фактично виплаченим страховим відшкодуванням у визначеному страховим акту розмірі з урахуванням ПДВ, та сумою виплаченою страховиком винної у ДТП особи. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно зі статтями 29, 32 Закону N 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик також не відшкодовує. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування». Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА», будучи страховиком відповідно до договору добровільного страхування наземного транспортного засобу, укладеного з потерпілим у ДТП ОСОБА_2 , виплатила страхове відшкодування у розмірі 103 951,51 грн (в тому числі ПДВ), отримувачем яких є виконавець ремонтних робіт ТОВ «Інтерциклон» (а.с. 6, 13). Цивільна відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована у ТДВ «СК «Ю.Ей.Ай», відповідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АМ № 008418602, за яким ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 100 000,00 грн. У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Обґрунтовуючи розмір збитків, позивач посилався на страховий акт № 00305498 за яким визначено розмір страхового відшкодування в сумі 103 951, 51 грн, в тому числі ПДВ 17 325,25 грн визначеної на підставі рахунка (а.с. 7, 13) Вказаний акт є письмовим доказом, який встановлює розмір витрат, які позивач фактично поніс для проведення відновлювального ремонту автомобіля. Відповідно до положень п. 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Системний аналіз вказаних норм законодавства дає підстави для висновку, що страховик, який здійснює виплату страхового відшкодування безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), зменшує розмір відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу на суму ПДВ й в подальшому може відшкодувати особі вказаний розмір ПДВ за умови документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Із вказаного слідує, що розмір ПДВ відшкодовується страховиком за умови документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту транспортного засобу й вказана сума входить до суми страхового відшкодування. Як зазначалось вище, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 103 951,51 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу без ПДВ становить 86 626,26 грн і саме цю суму позивачу відшкодовано страховиком відповідача. Фактично позивачем заявлено до відповідача вимоги про відшкодування ПДВ, розмір якого становить 17 325,25 грн. Згідно з пунктом 196.1.3 статті 196 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов`язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів. Таким чином, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Водночас у разі, якщо придбання послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати страхового відшкодування повинен здійснюватися без урахування сум податку на додану вартість. Відтак, страховик не може бути примушений до виплати податку на додану вартість у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума податку нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), у свою чергу, має бути платником податку на додану вартість. З огляду на те, що матеріали справи містять докази оплати проведеного ремонту зі сплатою податку на додану вартість, а загальна сума збитків становить 103 951,51 грн, тобто лише на 3 951,51 грн перевищує ліміт відповідальності, на відповідача як застраховану особу може бути покладена відповідальність лише в сумі, що перевищує відповідальність страховика. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач обрав спосіб захисту свого права шляхом звернення про стягнення шкоди не до страховика ТДВ «СК «Ю.Ей.Ай», а безпосередньо до винуватця ДТП ОСОБА_1 . Враховуючи наведене, з ОСОБА_1 , як винуватця дорожньо-транспортної пригоди, на користь ПрАТ «СК «УНІКА» підлягає стягненню 3 951,51 грн. відшкодування майнової шкоди, що є різницею між фактичним розміром шкоди і страховою сумою відповідно до страхового поліса. Щодо застосування строків позовної давності Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Відповідно до положень статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову. Зазначені висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16. Колегія суддів виходить з того, що 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану», яким було внесені зміни до ЦК України, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії». Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас, продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не враховується при їх обчисленні. Отже, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів. 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено правовий режим воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023 воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено, включно до 15 листопада 2023 року. Оскільки станом на момент запровадження в Україні воєнного стану - 24 лютого 2022 року, строк позовної давності за вимогами позивача не закінчився, то відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позивач не пропустив позовну давність. Згідно з п. 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Щодо розподілу судових витрат Згідно з частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Матеріалами справи підтверджено, що судові витрати позивача складаються зі сплати судового збору за звернення із позовом в сумі 2 684 грн та за подання апеляційної скарги сумі 4 026 грн, а всього розмір судових витрат становить 6 710 грн. Оскільки позовні вимоги задовольняються апеляційним судом частково (на 23%), з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь ПрАТ «СК «УНІКА» судові витрати в розмірі 1 543, 30 грн (6710х23/100). На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу представника позивача Приватного Акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» Білого Віталія Сергійовича задовольнити частково. Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 25 липня 2023 року скасувати. Позов Приватного Акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного Акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 3 951,51 грн, а також судовий збір в розмірі 1 543, 30 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає. Головуючий: І.М. Стадник Судді: Ю.Б. Войтко І.В.Міхасішин