Постанова 4824 № 753/4163/22

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 вересня 2023 року м. Київ Справа № 753/4163/22 Апеляційне провадження №22-ц/824/7359/2023 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Нежури В.А., Поліщук Н.В. розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Гусак О.С., 27 лютого 2023 року в м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА І БЕЗПЕКА ПЛЮС» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, В С Т А Н О В И В В травні 2022 року позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом, в якому просив стягнути з ТОВ «ОХОРОНА І БЕЗПЕКА ПЛЮС» 197769,36 грн моральної шкоди, завданої каліцтвом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також судові витрати. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказував на те, що 20 квітня 2021 року сталась дорожньо-транспортна пригода, в якій він зазнав тяжких тілесних ушкоджень, а саме комбінованої травми грудної клітки, хребта та живота. За фактом ДТП слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві матеріали вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України внесено до ЄРДР. Станом на момент подачі позову в кримінальному провадженні складено обвинувальний акт відносно водія іншого автомобіля ОСОБА_2 та передано його на розгляд Дарницькому районного суду міста Києва, який зареєстрував вказане кримінальне провадження за номером 753/19124/21. Враховуючи, що шкода завдана ушкодження здоров`я відшкодовуються незалежно від вини, позивач вказуючи на заподіяння йому значних моральних страждань, а також на те, що водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем, вважає, що саме на відповідача покладається обов`язок по відшкодуванню йому моральної шкоди, так як здійснена страхова виплата не компенсує усього обсягу моральних страждань, яких він зазнав. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА І БЕЗПЕКА ПЛЮС» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА І БЕЗПЕКА ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 20000,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА І БЕЗПЕКА ПЛЮС» на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн. Рішення суду мотивовано тим, що розмір моральної шкоди в сумі 200000,00 грн, позивачем не обгрунтований в повній мірі та не підтверджений, однак враховуючи характер отриманих пошкоджень і їх наслідки в результаті ДТП, яка сталась поза волею і повністю незалежно від бажання позивача та однозначно спричинила йому моральні страждання, суд опираючись на засади справедливості, розумності та співмірності оцінив розмір моральної шкоди , який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 20000,00 грн. Не погодився із рішенням суду, в частині зменшення розміру моральної шкоди, позивач, його представником подано апеляційну скаргу, в якій він вказує на те, що розмір моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн, який було визначено судом, є значно заниженим та таким, що не відповідає вимогам розумності і справедливості. Представник зазначає, що позивач довгий час лікувався в стаціонарі, а після виписки амбулаторно, також позивач тривалий час намагається добитись компенсації завданих йому збитків, оскільки ні водій ОСОБА_2 , а ні відповідач не відшкодували позивачу ні матеріальну ні моральну шкоду, а також не запропонували жодної допомоги. З огляду на зазначене вище, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині зменшення розміру моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 197769, 36 грн моральної шкоди заподіяної позивачу внаслідок ушкодження здоров`я в результаті ДТП. Стягнути з відповідача на користь позивача 30000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В порядку ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Судом встановлено, що ОСОБА_2 , 20 квітня 2021 року близько 21.00 год, керуючи технічно справним транспортним засобом марки «RenaultDuster» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною вул. Здолбунівська зі сторони пр. Григоренка в напрямку вул. Драгоманова у м. Києві, під час лівого повороту допустив порушення вимог пунктів 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України. Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_3 виразилось в тому, що останній, керуючи технічно справним транспортним засобом марки «RenaultDuster» д.н.з. НОМЕР_1 , під час виконання маневру повороту ліворуч неподалік будівлі №17, що по вулиці Здолбунівська, не переконався, що це буде небезпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, здійснив виїзд в зустрічний напрямок руху, де вчинив зіткнення з іншим транспортним засобом мотоциклом марки «КТМ» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався в крайній лівій смузі зустрічного напрямку. В наслідок зіткнення транспортних засобів потерпілий ОСОБА_1 отримав тяжке тілесне ушкодження. Порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме заподіяння ОСОБА_1 тяжкого тілесного ушкодження, яке виразилось у вигляді комбінованої травми грудної клітки, хребта та живота: перелом передньої та задньої дуг тіла 1-го шийного хребця; компресійний перелом тіл 7-го шийного хребця; перелом дуги 6-го шийного хребця справа; переломи тіла 1 грудного хребця (остистого відростка); переломи тіла 2 грудного хребця (та поперечних відростків з обох сторін); перелом 3-го грудного хребця (з переходом на корінь дуг з обох сторін); перелом 4-го грудного хребця (з переходом на корінь дуг та поперечні відростки, тіла 4 грудного хребця, з клиновидною деформацією та зміщенням заднього відділу в спинномозковий канал, зі стисненням спинного мозку); перелом тіла 5 грудного хребця; крововиливи у речовину кісткового мозку тіла 1-го грудного хребця; крововиливи у порожнину грудної клітки (відомим об'ємом що найменш 150 мл); переломи обох сідничних, лонних кісток. Вказані обставини встановлені в обвинувальному акті відносно ОСОБА_2 (а.с.18-21). Також ці обставини встановлені Вироком, який за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, був винесений у справі № 753/19124/21 Дарницьким районним судом м. Києва 30 листопада 2022 року, яким ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. У відповідності до ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 років не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов'язки. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, повністю згодний із встановленими під час дізнання обставинами скоєного ним злочину. Відповідно до наказу (розпорядження) № 33-к від 02 квітня 2020 року «про прийняття на роботу», виданим ТОВ «Охорона - Київ 4» ОСОБА_2 був прийнятий на роботу з 03 квітня 2020 року у відділ безпеки, на посаду охоронника. Копія наказу містить відбиток печатки на якому вказаний ідентифікаційний код 40579599 (а.с.28). Згідно з наказом № 1/1 від 01 лютого 2021 року, виданим ТОВ «Охорона - Київ 4», автотранспорт реєстраційний номер НОМЕР_3 закріплено за охоронником ОСОБА_2 (а.с.29). Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_4 , транспортний засіб «RenaultDuster» реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований за ТОВ «ОХОРОНА І БЕЗПЕКА ПЛЮС» (а.с.23). Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АР-9624458, транспортний засіб «RenaultDuster» реєстраційний номер НОМЕР_1 є забезпечувальним транспортним засобом, в період з 10 лютого 2021 року по 09 лютого 2022 року, страхувальником визначено ТОВ «ОХОРОНА І БЕЗПЕКА ПЛЮС» (а.с.53). Згідно угоди про припинення зобов`язання переданням відступного від 03 листопада 2021 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА» сплатило ОСОБА_1 розмір страхового відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням, тимчасовою втратою працездатності та моральної шкоди у розмірі 44003,54 грн (а.с.61). Позивач при зверненні до суд з позовом визначив в якості підстав обставини отримання ним тяжких тілесних ушкоджень небезпечні для його життя, що зумовило тривале лікування, посилався на положення ст. ст. 23, 1167, 1168 ЦК України та висунув вимоги до ТОВ «ОХОРОНА І БЕЗПЕКА ПЛЮС» ( ЄДРПОУ 33121595, місцезнаходження м. Харків) про стягнення з відповідача моральної шкоди як такої, що завдана його працівником, при цьому посилаючись також на те, що ТОВ «ОХОРОНА І БЕЗПЕКА ПЛЮС», є власником транспортного засобу. Розмір моральної шкоди позивачем визначено у сумі 197769,36 грн, так як ним визначено мінімальний розмір грошового відшкодування завданої йому моральної шкоди у грошовому еквіваленті 200000 грн, однак заявлена сума позовних вимог визначена з урахуванням здійсненої страхової виплати щодо моральної шкоди, яка становила 2230,64 грн. Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно ч. 2 до ст. 1166 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт. Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Частиною 1 ст. 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. Верховний Суд у Постанові від 17 травня 2021 року у справі № 309/2340/15 роз`яснив, що відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача). Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)). Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19). Виходячи із наведених норм матеріального права, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП, з вини водія, який виконував трудові обов'язки та керував автомобілем, що належить роботодавцю, на відповідній правовій підставі, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Позивач при зверненні до суд з позовом визначив в якості відповідача ТОВ «ОХОРОНА І БЕЗПЕКА ПЛЮС». Обставини дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 20 квітня 2021 року, вина водія транспортного засобу «RenaultDuster» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 , та отримання позивачем тяжких тілесних ушкоджень, встановлені вироком суду, а тому на підставі ст.82 ЦПК України, ці обставини не підлягають доказуванню в межах даної справи. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ОХОРОНА І БЕЗПЕКА ПЛЮС» (ЄДРПОУ 33121595) є власником транспортного засобу «RenaultDuster» д.н.з. НОМЕР_1 , який був учасником дорожньо-транспортної пригоди, і водій якого визнаний винним у цій дорожньо-транспортній пригоді. Натомість винна у дорожньо-транспортній пригоді особа ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Охорона - Київ 4» (ЄДРПОУ 40579599), що вбачається з наказу про прийняття його на роботу від 02 квітня 2020 року. І саме ця юридична особа видала наказ від 01 лютого 2021 року, яким закріпила транспортний засіб з д.н.з. НОМЕР_5 за ОСОБА_4 , що свідчить про те, що саме ця юридична особа фактично володіла цим транспортним засобам. Проте, дані про правові підстави переходу права володіння від власника ТОВ «ОХОРОНА І БЕЗПЕКА ПЛЮС» до ТОВ «Охорона - Київ 4» в матеріалах справи відсутні. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань це різні юридичні особи. Положення ст. 1172 ЦК України визначають обов`язок юридичної особи по відшкодуванню шкоди заподіяної її працівником. Положення ч.2 ст. 1187 ЦК України визначають обов`язок по відшкодуванню шкоди завдана джерелом підвищеної небезпеки, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом Відповідно до ст. 1187 ЦК України головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від наявності в його діяннях вини. Вказане свідчить про те, що ТОВ «Охорона - Київ 4» мало бути залучено до участі у справі в якості співвідповідача, як юридична особа, що має обов`язок по відшкодуванню шкоди заподіяної її працівником або як юридична особа, що володіла джерелом підвищеної небезпеки, у разі наявності відповідних правових підстав, а тому має обов`язок по відшкодуванню шкоди заподіяної цим джерелом підвищеної небезпеки. Незалучення до участі у справі особи, як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті, є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Враховуючи, що має місце визначення неналежного складу учасників справи, то суд позбавлений можливості надавати оцінку по суті спірних правовідносин. Вказане не було враховане судом першої інстанції, тобто суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставини справи, дав їм неналежну правову оцінку та дійшов необґрунтованого висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог. Вказане, у свою чергу, дає підстави апеляційному суду для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог. У зв`язку із скасуванням рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України перегляду підлягає і питання компенсації судових витрат. Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову та апеляційної скарги, відсутні і підстави для компенсації позивачеві понесених судових витрат. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА І БЕЗПЕКА ПЛЮС» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: В.А. Нежура Н.В. Поліщук