Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/20683/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 вересня 2023 року м. Дніпросправа № 160/20683/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., секретар судового засідання Корсун Ю.В. за участі представника позивача Афоніна О.В. представників відповідача Цесліцької Ю.К., Василенка А.В. (в режимі відеоконференцзв`язку), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року (суддя Кучугурна Н.В., повне судове рішення складено 05 червня 2023 року) в справі № 160/20683/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріплей» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріплей» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2022/000096/2, прийняте 14 грудня 2022 року Хмельницькою митницею. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року позов задоволено, визнано протиправним та скасоване рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2022/000096/2, прийняте 14 грудня 2022 року Хмельницькою митницею. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вказує, що підставою виникнення сумнівів у визначеній позивачем митній вартості слугувало те, що заявлена декларантом митна вартість на рівні 8,27 дол.США/кг є значно нижчою за мінімальну митну вартість подібних товарів того ж виробника, оформлених іншими митними органами (17,02 дол.США/кг). Декларантом не надано рахунку-фактури (інвойсу), а надано рахунок-проформа, який надається, якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу; відсутні документи, передбачені зовнішньоекономічним контрактом (специфікації, замовлення, декларація виробника); відсутні банківські платіжні документи щодо сплати транспортно-експедиційних послуг за договором від 15 березня 2019 року № 15039-17; наявні розбіжності в частині перевізника та особи, з якою укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг; додатково надана специфікація не стосується спірної операції, оскільки містить інші реквізити контракту. Підтвердженням відсутності окремих складових митної вартості є інформація, що зазначена у п. 2.1.2 договору про надання транспортно-експедиційних послуг, за якою обов`язком виконавця ТОВ «Хілдом Логістік» є укладання від свого імені договору страхування вантажів. Крім того, пункт 7 цього договору передбачає, що виконавець здійснює страхування своєї відповідальності, проте у довідці про транспорті витрати виконавець зазначив, що страхування товару не проводилось. Згідно з коносаментом від 09 жовтня 2022 року та автотранспортної накладної від 07 грудня 2022 року фактичне перевезення товару морським транспортом здійснювалось компанією Chun Jee Shipping, а автомобільне ФОП ОСОБА_1 , проте жодних документів про наявність господарських відносин з цими перевізниками до митного оформлення не надано, як й не надано платіжних документів про оплату транспортних послуг за договором з ТОВ «Хілдом Логістік». Тому апелянт вважає не підтвердженими витрати на транспортування товару. Заявлені до митного оформлення умови поставки (FOB (KR Busan)) не свідчать про включення витрат на навантаження, перевантаження, пов`язаних із транспортуванням товару, до ціни, що сплачена або підлягає сплаті. Вважає обґрунтованим застосування резервного методу із врахуванням митної вартості, зазначеної у рішенні про коригування митної вартості, а ненадання декларантом митної декларації країни походження, платіжних документів та інших додатково витребуваних документів унеможливлює перевірку правильності визначення митної вартості. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги. В судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволення апеляційної скарги відмовити. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача та представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі ексклюзивного контракту № 01-02/21 на поставку продукції (товару), укладеного 02 січня 2021 року ТОВ «Ріплей» як покупцем з компанією BEAUTYINSIDE CO.,LTD (Республіка Корея) як постачальником ТОВ «Ріплей» ввезено на митну територію України товари. ТОВ «Ріплей» 12 грудня 2022 року подано до Хмельницької митниці митну декларацію (далі - МД) типу ІМ40ДЕ №400040044300U0, в якій митна вартість товару визначена за ціною контракту (основний метод). На підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем разом з МД надано документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема: зовнішньоекономічний контракт від 02 січня 2021 року №01-02/21; автотранспортна накладна №0463/2 від 07 грудня 2022 року; договір про перевезення №15039-17 від 15 березня 2019 року; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №4186 від 07 листопада 2022 року та №4626 від 08 грудня 2022 року; довідка перевізника від 08 грудня 2022 року № 0812-1; банківське платіжне доручення №30 від 12 жовтня 2022 року; рахунок-фактуру (інвойс) № RPY-88-01 від 27 вересня 2022 року; пакувальний лист № RPY-88-01 від 27 вересня 2022 року; коносамент №CJSCCON2210006A від 09 жовтня 2022 року; договір на надання послуг митного брокера №70 від 02 травня 2022 року, декларація про походження товару № RPY-88-01 від 27 вересня 2022 року. За результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця встановила розбіжності у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомила декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах: 1) не надано до митного оформлення рахунку-фактури, передбаченої пунктом 1 зовнішньоекономічного контракту від 02 січня 2021 року № 01-02/21; декларантом до митного оформлення надано рахунок-проформу, про що свідчить напис на документі від 27 вересня 2022 року № RPY-88-01 «Proforma Invoice», проте рахунок-проформа відповідно до частини другої статті 53 МК України надається якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу; 2) відсутні документи, передбачені зовнішньоекономічним контрактом від 02 січня 2021 року № 01-02/21: специфікація до контракту (п. 4.1 контракту), замовлення (п. 3.1 контракту), декларація виробника (п. 5.4.3 контракту); 3) відсутні банківські платіжні документи щодо сплати транспортно-експедиційних послуг; 4) наявні розбіжності в частині перевізників товару та особи, з якою укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг; 5) надана додатково специфікація не стосується цієї зовнішньоекономічної операції, оскільки містить інші реквізити контракту; 6) документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, визначених частиною десятою статті 58 МК України, в тому числі витрат на страхування, пакування товарів. Відповідач зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: рахунок-фактуру та інші документи, визначені зовнішньо-економічним контрактом; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість, яких визначається; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листа) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення. Листом від 14 грудня 2022 року позивач повідомив митницю, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару надаватись не будуть та висловив прохання здійснити митне оформлення за наявними документами. Хмельницькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA400000/2022/000096/2 від 14 грудня 2022 року, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів скоригована за другорядним методом визначення митної вартості (2-r - резервний метод згідно з положеннями ст. 64 Митного кодексу України), яка ґрунтується на підставі раніше визнаних (визначених) митницею митних вартостях. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з не доведення відповідачем належними та допустимими доказами наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, та відповідно, не спростування правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивної можливості застосування основного методу визначення митної вартості. Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ТОВ «Ріплей» 12 грудня 2022 року подано до Хмельницької митниці митну декларацію (далі - МД) типу ІМ40ДЕ №400040044300U0 на товар, отриманий за ексклюзивним контрактом № 01-02/21 на поставку продукції (товару), укладеним 02 січня 2021 року ТОВ «Ріплей» як покупцем з компанією Beautyinside Co., LTD (Республіка Корея) як постачальником. За умовами контракту асортимент, кількість та ціна визначаються в виставлених постачальніком інвойсах; умовами поставки відповідно до Інкотермс 2010 є FOB (доставка товару здійснюється за рахунок постачальника до порта Busan (Korea)); порядок оплати товару - 100% передоплата при повідомленні щодо готовності товару, за умови отримання покупцем повного комплекту товарно-супровідних документів; контрактна ціна товару включає в себе вартість продукту (продукції) тари (палет), упаковки та/або термоусадочної упаковки, вартість робіт, пов`язаних з пакуванням товару, маркуванням, навантаженням та доставкою товару в місце поставки, якщо інше не узгоджено між сторонами; виконання митних формальностей у країні експорту, а також пов`язані із цим витрати (сплата податків, мита, оплата отримання дозволів), покладаються на постачальника. До митної декларації декларантом з метою підтвердження митної вартості додано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 02 січня 2021 року №01-02/21; автотранспортна накладна №0463/2 від 07 грудня 2022 року; договір про перевезення №15039-17 від 15 березня 2019 року; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №4186 від 07 листопада 2022 року та №4626 від 08 грудня 2022 року; довідка перевізника від 08 грудня 2022 року № 0812-1; банківське платіжне доручення №30 від 12 жовтня 2022 року; рахунок-фактуру (інвойс) № RPY-88-01 від 27 вересня 2022 року; пакувальний лист № RPY-88-01 від 27 вересня 2022 року; коносамент №CJSCCON2210006A від 09 жовтня 2022 року; договір на надання послуг митного брокера №70 від 02 травня 2022 року, декларація про походження товару № RPY-88-01 від 27 вересня 2022 року. Митна вартість товару декларантом визначена на основним методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) відповідно до статті 58 Митного кодексу України. Митним органом надіслано позивачеві повідомлення, в якому запропоновано подати додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України: рахунок-фактуру та інші документи, визначені зовнішньо-економічним контрактом; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість, яких визначається; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листа) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення. Декларантом повідомлено митний орган про не надання витребуваних документів. Хмельницькою митницею 14 грудня прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2022/000096/2, яким митну вартість товару визначено за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості згідно зі ст. 64 Митного кодексу України. В рішенні зазначено, що документи, подані згідно з частиною другою статті МК України, містять розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості, а саме: 1) не надано до митного оформлення рахунку-фактури, передбаченої пунктом 1 зовнішньоекономічного контракту від 02 січня 2021 року № 01-02/21; декларантом до митного оформлення надано рахунок-проформу, про що свідчить напис на документі від 27 вересня 2022 року № RPY-88-01 «Proforma Invoice», проте рахунок-проформа відповідно до частини другої статті 53 МК України надається якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу; 2) відсутні документи, передбачені зовнішньоекономічним контрактом від 02 січня 2021 року № 01-02/21: специфікація до контракту (п. 4.1 контракту), замовлення (п. 3.1 контракту), декларація виробника (п. 5.4.3 контракту); 3) відсутні банківські платіжні документи щодо сплати транспортно-експедиційних послуг; 4) наявні розбіжності в частині перевізників товару та особи, з якою укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг; 5) надана додатково специфікація не стосується цієї зовнішньоекономічної операції, оскільки містить інші реквізити контракту; 6) документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, визначених частиною десятою статті 58 МК України, в тому числі витрат на страхування, пакування товарів. Також митним органом видана позивачу картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA40040/2022/001091. Спірним є питання наявності правових підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості за основним методом визначення митної вартості та застосування митним органом другорядного (резервного) методу. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як встановлено статтею 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою. Згідно з частинами восьмою дев`ятою цієї статті у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Статтею 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; Згідно з частиною шостою цієї статті митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Як зазначено вище, підставою для коригування митної вартості товару є встановлення в ході здійснення митного контролю наявності розбіжностей в поданих для митного оформлення документах, які, на думку відповідача, унеможливлюють перевірку числового значення митної вартості імпортованого товару. Судом встановлено, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару подані документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України. При перевірці правильності визначення митної вартості товару Хмельницькою митницею встановлено, що документи, які надані для митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. Виходячи з рішення про коригування митної вартості, документи, подані згідно з частиною другою статті МК України, містять розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості, а саме: 1) не надано до митного оформлення рахунку-фактури, передбаченої пунктом 1 зовнішньоекономічного контракту від 02 січня 2021 року № 01-02/21; декларантом до митного оформлення надано рахунок-проформу, про що свідчить напис на документі від 27 вересня 2022 року № RPY-88-01 «Proforma Invoice», проте рахунок-проформа відповідно до частини другої статті 53 МК України надається якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу; 2) відсутні документи, передбачені зовнішньоекономічним контрактом від 02 січня 2021 року № 01-02/21: специфікація до контракту (п. 4.1 контракту), замовлення (п. 3.1 контракту), декларація виробника (п. 5.4.3 контракту); 3) відсутні банківські платіжні документи щодо сплати транспортно-експедиційних послуг; 4) наявні розбіжності в частині перевізників товару та особи, з якою укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг; 5) надана додатково специфікація не стосується цієї зовнішньоекономічної операції, оскільки містить інші реквізити контракту; 6) документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, визначених частиною десятою статті 58 МК України, в тому числі витрат на страхування, пакування товарів. Стосовно не надання до митного оформлення рахунку-фактури, передбаченої пунктом 1 зовнішньоекономічного контракту від 02 січня 2021 року № 01-02/21, та надання декларантом до митного оформлення рахунку-проформи, про що свідчить напис на документі від 27 вересня 2022 року № RPY-88-01 «Proforma Invoice», проте рахунок-проформа відповідно до частини другої статті 53 МК України надається якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу, суд зазначає наступне. За приписами частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. За встановленими обставинами справи на виконання умов контракту постачальником виставлено покупцю інвойс № RРУ 88-01 від 27 вересня 2022 року на суму поставки 67668,64 доларів США. За умовами пункту 4.5 контракту оплата за товар здійснюється шляхом безготівкового грошового переказу на рахунки постачальника, вказані в цьому контракті. Кожна із сторін несе самостійно витрати на виконання та (або) зарахування переказу в своєму банку та його банках-кореспондентах. Декларантом на підтвердження заявленої митної вартості надано митному органу платіжне доручення в іноземній валюті № 30 від 12 жовтня 2022 року, яким підтверджено оплату товару за інвойсом № RРY 88-01 від 27 вересня 2022 року. Відтак, декларантом на підтвердження оплати імпортованого товару подано митному органу банківський платіжний документ, що стосуються оцінюваного товару, що відповідає приписам частини другої статті 53 МК України, тому аргумент відповідача про надання замість рахунку-фактури рахунок-проформу суд відхиляє. Щодо відсутності документів, передбачених зовнішньоекономічним контрактом від 02 січня 2021 року № 01-02/21, (специфікація до контракту (п. 4.1 контракту), замовлення (п. 3.1 контракту), декларація виробника (п. 5.4.3 контракту)) суд зазначає, що ці документи у розумінні частини другої статті 53 МК України не є документами, що підтверджують митну вартість, тому не надання цих документів до митного оформлення не є підставою для висновку про не підтвердження числових значень митної вартості або для сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. Наступним порушенням митницею вказано відсутність банківських платіжних документів щодо сплати транспортно-експедиційних послуг та наявність розбіжностей в частині перевізників товару та особи, з якою укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг. Відповідно до пунктів 5, 6 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. В спірному випадку поставка товару відбувалась за умовами FOB (KR Busan). Положеннями Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі) за терміном FOB (Free on Board) «Вільно на борту» означає, що продавець вважається тим, хто виконав своє зобов`язання по поставці, з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту покупець має нести усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару. За умовами FOB на покупця покладаються обов`язки з очищення товару від мит ???для його експорту. Даний термін може застосовуватися лише при перевезенні товару морським або внутрішнім водним транспортом. Тобто, за умовами поставки FOB контрактна (інвойсна на або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення. Відтак, в спірному випадку витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту або іншого місця ввезення на митну територію України, мають включатися до митної вартості товару. Позивачем як замовником укладено з ТОВ «Хілдом Логістік» як виконавцем договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №15039-17 від 15 березня 2019 року, за умовами якого виконавець зобов`язується за відповідну плату і за рахунок замовника надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великовантажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу на підставі заявки, підписаної з обох сторін; виконавець за дорученням замовника, організовує перевезення вантажів замовника морським, залізничним, автомобільним, авіаційним транспортом, включаючи організацію перевалки і зберігання вантажів і контейнерів та інші операції, необхідні для виконання доручення замовника; виконавець укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в тому числі переупакування, перемаркувания, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб та зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію та страхування вантажів і контейнерів; за рахунок коштів замовника, проводить розрахунки з ними, оплачує збори та інші обов`язкові платежі. Тобто умовами договору №15039-17 від 15 березня 2019 року передбачена можливість залучення виконавцем до перевезення вантажу третіх осіб, укладання договорів з ними та виставлення єдиного рахунку щодо оплати транспортно-експедиторських послуг замовнику. Вказаний у коносаменті (Bill of lading) від 09 жовтня 2022 року № CJSCCON2210006A перевізник товару морським транспортом компанія Chun Jee Shipping, а також за CMR від 07 грудня 2022 року № 0463/2 перевізник товару автомобільним транспортом ФОП ОСОБА_2 , залучені виконавцем для перевезення товарів позивача на виконання умов договору №15039-17 від 15 березня 2019 року. Між позивачем з одного боку та компанією Chun Jee Shipping й ФОП ОСОБА_1 з іншого боку відсутні договірні відносини, ці суб`єкти здійснювали морське та автотранспортне перевезення у межах договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №15039-17 від 15 березня 2019 року, укладеним позивачем з ТОВ «Хілдом Логістік», відповідно, у позивача відсутні документи, що підтверджують вартість послуг з перевезення морським та автомобільним транспортом. При цьому, виходячи з довідки про транспорті витрати від 08 грудня 2022 року № 0812-1, вартість послуг з перевезення морським транспортом та автомобільним транспортом включена ТОВ «Хілдом Логістік» до транспортних витрат, позивачу виставлено загальний рахунок, а вартість транспортно-експедиційних послуг включена декларантом до митної вартості як окрема складова. Стосовно питання не надання до митного оформлення документів на підтвердження витрат на страхування та власне включення до митної вартості витрат за страхування суд зазначає наступне. Надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, як встановлено пунктом 8 частини другої статті 53 МК України, є обов`язковим, якщо здійснювалося страхування. У цьому випадку, як правильно вказав суд першої інстанції, умовами зовнішньоекономічного договору, умовами поставки не передбачено обов`язкового страхування товару. Умовами договору на транспортно-експедиційне обслуговування страхування передбачено, проте таке страхування товару не здійснювалось, що, зокрема, підтверджено довідкою про транспортні витрати від 08 грудня 2022 року № 0812-1, тому страхові документа та документи, що містять відомості про вартість страхування, декларантом на підтвердження митної вартості не подавались та не могли бути подані у зв`язку з відсутністю самого факту страхування. Суд зауважує, що договір по надання транспортно-екпедиторських послуг з перевезення екпортно-імпортних та транзитних вантажів № 15039-17 (а.с. 77-80 т.1) містить положення про укладання від свого імені договорів на необхідність додаткових робіт та послуг, в тому числі страхування вантажів, за рахунок коштів замовника (пункт 2.1.2), а також страхування своєї відповідальності (пункт 7.1). Посилання апелянта на обов`язковість страхування вантажу відповідно до умов пункту 2.1.2 договору про надання транспортно-екпедиторських послуг, таке страхування є обов`язком виконавця (ТОВ «Хілдом Логістік»), як й страхування своєї відповідальності, суд відхиляє, позаяк невиконання виконавцем ТОВ «Хілдом Логістік» обов`язку зі страхування вантажу та власної відповідальності не обумовлює обов`язок ТОВ «Ріплей» включати до митної вартості витрати, які не були понесені. Стосовно зауваження митниці про не надання документів на підтвердження вартості пакування товару, суд вказує, що за умовами поставки FOB контрактна (інвойсна та/або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна, тобто вартість пакування має бути включена до контрактної (інвойсної/митної) вартості товару, тому не є окремою складовою митної вартості. Якщо ж митний орган має на увазі не надання документів на підтвердження вартості пакування під час транспортування товару, суд звертає увагу, що відповідно до довідки про транспортні витрати від 08 грудня 2022 року № 0812-1 витрати на пакування не здійснювались. В апеляційній скарзі відповідач також зазначає про на надання декларантом митної декларації країни відправлення. З цього питання суд звертає увагу, що митна декларація країни відправлення не є обов`язковим документом для підтвердження митної вартості відповідно до частини другої статті 53 МК України. Відповідно, відсутність експортної декларації не може вважатися тією обставиною, за якою митний орган не може обчислити або перевірити складові значення складових митної вартості товару. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 02.03.2018 р. в справі № 804/2997/17. Відповідачем не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації щодо складових митної вартості товару. Подані декларантом до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була сплачена за товар. Верховним Судом у постанові від 23 липня 2019 року в справі № 1140/3242/18 зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Враховуючи приведені обставини, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості. Також апелянтом зазначається про не надання декларантом додатково витребуваних документів. Суд з цього приводу також погоджується із висновком суду першої інстанції, що хоча митний орган і має повноваження витребувати додаткові документи, але такі повноваження, відповідно до статті 53 МК України обумовлені необхідністю перевірки правильності визначення митної вартості, тобто митний орган може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. В цьому випадку декларантом надано до митного оформлення документи, які дозволяли ідентифікувати поставлений товар, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, тому є цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що сам факт не подання декларантом додаткових документів не міг бути підставою для відмови в митному оформленні товару, з урахуванням того, що митним органом не обґрунтовано, яким чином додатково витребувані документи могли б вплинути на митну вартість товару. Суд вказує, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за основним методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Такий висновок суду відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 11 вересня 2012 року (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), а також в постанові від 31 березня 2015 року в справі № 21-53а15, відповідно до якого митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів відповідач повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості. 10 квітня 2008 року Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим держава взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994). Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках. Пунктом 2(b) статті VII ГААТ 1947 встановлено, що від "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту. Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством. При цьому враховується, що статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки. Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості (за резервним методом). Статтею 57 МК України встановлені методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини першої якої визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Згідно з частиною другою статті 57 МК основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Частинами третьою п`ятою цієї статті передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. За приписами статті 64 МК України, яка регулює питання застосування резервного методу, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод. Оцінюючи правомірність застосування митним органом другорядного методу визначення митної вартості (резервного методу, метод 2-ґ), суд зазначає, що визначення митної вартості відповідачем за другорядним методом 2-ґ за митною декларацією, зазначеною у рішенні про коригування митної вартості (МД від 22 вересня 2022 року №UA100100/2022/037123, за якою рівень митної вартості 17,01 дол.США/кг), є безпідставним, оскільки у оскарженому рішенні не наведено мотивів щодо того, що товари за приведеною митною декларацією та митною декларацією, поданою позивачем, мають однакові характеристики, зокрема, не зазначено постачальників, умови поставки за вказаними деклараціями та характер контрактів (прямий чи посередницький), які впливають на числові значення митної вартості товарів, а оспорюване рішення містить лише посилання на те, що митна вартість товарів, визначена митницею згідно з положеннями ст. 64 МК України, ґрунтується на митній вартості іншого митного оформлення. Суд зазначає, що відповідачем не доведено, що при коригуванні митної вартості застосована митна вартість товарів, який має однакові характеристики, умови поставки є схожими, відповідно, така митна вартість є співставною із митною вартість спірних товарів та може бути застосована при коригуванні митної вартості оцінюваних товарів. Судом першої інстанції обґрунтовано звернуто увагу, що митна декларація №UA100100/2022/037132 оформлена 22 вересня 2022 року, тоді як митна декларація позивачем подана 12 грудня 2022 року, тобто час експорту товарів за вказаною митною декларацією не збігається із часом експорту товару позивача та не є максимально наближеним до нього; позивачем товар поставлявся за прямим контрактом на відміну від товару за МД №UА100100/2022/037132, що поставлявся не за прямим контрактом, тобто товар, що оформлювався за МД № UА100100/2022/037132, придбавався у посередника, що очевидно зумовлює торгову посередницьку націнку та призводить до збільшення ціни товару та митної вартості; відмінні умови поставки позивача (FOB) та поставною товару за МД №UА100100/2022/037 (EXW), що зумовлює відмінність складових митної вартості; 4 з 87 товарів за МД № UА100100/2022/037132 оформлені із застосуванням резервного методу визначення митної вартості; країна походження товарів, задекларованих позивачем, Корея, а відповідно до відомостей МД № UА100100/2022/037132 товар має походження з Австралії (2 товари), Бельгії (1 товар), Бразилії (2 товари), Китаю (1 товар), Німеччини (11 товарів), Естонії (7 товарів), Іспанії (2 товари), Франції (9 товарів), Великої Британії (6 товарів), Італії (8 товарів), Кореї (2 товари), Лівану (1 товар), Нігерії (2 товари), Перу (1 товар), Польщі (26 товарів), США (6 товарів). На підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає частині другій статті 53 МК України, з урахуванням умов поставки товару, відповідач мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребовування додаткових документів. Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару за ціною договору. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості. Відповідачем не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у статті 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування основного методу, не спростовані відповідачем. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року в справі № 160/20683/22 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року в справі № 160/20683/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріплей» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення 20 вересня 2023 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 21 вересня 2023 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко