Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/659/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/659/23 Головуючий у І інстанції - Леонтович А.М., Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 вересня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., за участю секретаря Ольховської М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,- В С Т А Н О В И В: Головне управління ДПС у Київській області звернулось до суду з даним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 в рахунок погашення податкового боргу по земельному податку з фізичних осіб 182 409, 26 грн. Податковим органом здійснювались заходи для погашення вказаної заборгованості, проте вони виявились безрезультатними, що стало підставою для звернення до суду. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року адміністративний позов задоволено. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів оскарження податкової вимоги чи погашення податкового боргу, а тому погодився з доводами позивача про наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 182 409, 26 грн та задовольнив позов у повному обсязі. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої доводи обґрунтовує тим, що за останні 10 років йому на підставі права власності чи користування в Київській області не належало жодної земельної ділянки, що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, чого не врахував суд першої інстанції під час ухвалення рішення. Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідно до інтегрованої картки платника податків Головним управлінням ДПС України у Київській області за ОСОБА_1 обліковується податковий борг на загальну суму 182 409, 26 грн зі сплати земельного податку. Головним управлінням ДПС у Київській області виставлені відповідачу податкові повідомлення-рішення №466354-5105-1004 від 28.02.2020 на суму 26 918, 58 грн; №4666355-5105-1004 від 28.02.2020 на суму 28 308, 13 грн; №466356-5105-1004 від 28.02.2020 на суму 35 977, 92 грн; №516865-2406-1004 від 03.03.2021 на суму 28 308, 13 грн; №516866-2406-1004 від 03.03.2021 на суму 26 918, 58 грн; №516867-2406-1004 від 03.03.2021 на суму 35 977, 92 грн. Податковий борг загалом становить 182 409, 26 грн. При цьому, з метою стягнення податкового боргу, контролюючим органом раніше було виставлено відповідачу податкову вимогу №120785-51 від 30.08.2018. Вказані податкові повідомлення-рішення та вимога направлені відповідачеві засобами поштового зв`язку за адресою: АДРЕСА_1 , однак були повернуті з відміткою «за закінчення терміну зберігання». Несплата заборгованості в добровільному порядку стала підставою для звернення контролюючого органу до суду із цим позовом. Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідач відповідно до ст.15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є платником податків. Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Відповідно до п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України. Згідно п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до п.п. 291.2-291.3 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Відповідно до ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган фіскальної служби надсилає йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення. Згідно з п. 59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Так, судом установлено, що податкові повідомлення-рішення №466354-5105-1004 від 28.02.2020 на суму 26 918, 58 грн; №4666355-5105-1004 від 28.02.2020 на суму 28 308, 13 грн; №466356-5105-1004 від 28.02.2020 на суму 35 977, 92 грн; №516865-2406-1004 від 03.03.2021 на суму 28 308, 13 грн; №516866-2406-1004 від 03.03.2021 на суму 26 918, 58 грн; №516867-2406-1004 від 03.03.2021 на суму 35 977, 92 грн, були надіслані на адресу відповідача ( АДРЕСА_1 ), однак були повернуті з відміткою «за закінчення терміну зберігання». Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 №1204, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254, встановлено, що якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення. Таким чином, як правильно зауважив суд першої інстанції, податкові повідомлення-рішення вважаються врученими платнику податків, з урахуванням наведених вимог Порядку. При цьому, під час розгляду справи ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції, відповідачем не були надані належні та допустимі докази оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку, у зв`язку з чим визначені в них суми грошових зобов`язань є узгодженими. Таким чином, заборгованість відповідача зі сплати зазначених грошових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями на загальну суму 182 409, 26 грн відповідає ознакам, визначеним п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, відповідно до якого податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк. Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. При цьому, відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Матеріали справи свідчать, що контролюючим органом виставлено відповідачу податкову вимогу №120785-51 від 30.08.2018, яка була надіслана на адресу АДРЕСА_1 , однак була повернута з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Пунктом 7 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 №610, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за №902/30770, встановлено, що податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (абзац перший). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абзац третій). Таким чином, з урахуванням наведених вимог Порядку, податкова вимога вважається врученою платнику податків. Доказів оскарження податкової вимоги чи погашення податкового боргу за визначеними податковими зобов`язаннями відповідач також не надав. Доводи апелянта, що за останні 10 років йому на підставі права власності чи користування в Київській області не належало жодної земельної ділянки, що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи були б слушними під час оскарження податкових повідомлень-рішень та не можуть бути дослідженими в межах цієї справи, при цьому, посилаючись на Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Державний земельний кадастр, він не підтверджує ці свої доводи будь-якими доказами чи документами. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача наявний податковий борг у розмірі 182 409, 26 грн. Отже, рішення суду першої інстанції, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель В.В. Файдюк